Справа №:755/20686/24
Провадження №: 2/755/806/25
"22" вересня 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
Головуючого судді - Хромової О.О.
при секретарі - Бовкун М.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі - ТОВ «Юніт Капітал») звернулося до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з відповідача
ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 26 липня 2021 року № 829632138 в розмірі 16 058,49 грн та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 26 липня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 829632138. Договір укладено в електронній формі, шляхом підписання одноразовим ідентифікатором. Відповідно до умов кредитного договору позичальникові надано у користування грошові кошти у сумі 19 160,00 грн.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого сторони продовжували до 31 грудня 2022 року. Відповідно до умов договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 право грошової вимоги за кредитним договором від 26 липня 2021 року № 829632138, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , у розмірі 16 058,49 грн, перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» на підставі реєстру прав вимоги від 11 січня 2022 року № 168.
30 жовтня 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») укладено договір факторингу № 30/2013-01, строк дії якого закінчується 31 грудня 2024 року. Відповідно до умов договору факторингу від 30 жовтня 2023 року № 30/1023-01 право грошової вимоги за кредитним договором від 26 липня
2021 року № 829632138, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , у розмірі 16 058,49 грн, перейшло до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на підставі реєстру прав вимоги від
20 грудня 2023 року № 2.
30 вересня 2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 3009/24, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором від
26 липня 2021 року № 829632138, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та
ОСОБА_1 , у розмірі 16 058,49 грн, перейшло до ТОВ «Юніт Капітал».
Позивач зазначає, що набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від
26 липня 2021 року № 829632138 у розмірі 16 058,49 грн, з яких: сума заборгованості за тілом кредиту - 9 776,27 грн, сума заборгованості за відсотками - 6 282,22 грн.
На підставі вказаного просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 26 липня 2021 року № 829632138 у розмірі 16 058,49 грн.
Додатково наголошує, що всі нарахування заборгованості за кредитним договором від 26 липня 2021 року № 829632138 здійснювалися первісним кредитором до дати отримання ТОВ «Юніт Капітал» права грошової вимоги станом на день відступлення права вимоги. ТОВ «Юніт Капітал» не здійснювалося жодних додаткових нарахувань.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 06 грудня 2024 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам роз'яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
Разом з позовом від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача та про згоду на ухвалення заочного рішення.
13 січня 2025 року (вхід. № 1930) до суду від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Гусаренко О.М., надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач не погоджується із вимогами, викладеними у позові.
На обґрунтування відзиву зазначає, що відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу прав. Договірні правовідносини між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 виникли значно пізніше дати укладення договору відступлення прав вимоги № 28/1118-01 - 28 листопада 2018 року, а саме 26 липня 2021 року. У договорі факторингу предмет договору не індивідуалізовано належним чином. Передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізованого належним чином. Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.
На момент укладення договору факторингу в 2018 році ще не виникло зобов'язання між первісним кредитором та відповідачем, тобто, у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов'язаннями, яке він би міг передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28 листопада 2018 року. Оскільки ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до відповідача не набуло, тому таке право не могло бути передане за договором факторингу від 30 жовтня 2023 року до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та у подальшому до ТОВ «Юніт Капітал» за договором факторингу від 30 вересня 2024 року.
ТОВ «Юніт Капітал» не довело порушення його прав з боку відповідача та наявність у нього права звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором від 26 липня 2021 року № 829632138, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем.
Також позивачем не надано доказів сплати визначеної ціни продажу за договором - оплати за відступлення прав вимоги по договору факторингу, обставину переходу прав вимоги за кредитним договором не доведено.
Крім того, інформація із реєстрів прав вимоги від 11 січня 2022 року № 168 та від 20 грудня
2023 року № 2 не може слугувати належним доказом переходу прав вимоги, оскільки ця інформація є вибірковою, сформованою на різних аркушах, не пов'язана між собою сполучним текстом.
Також представником відповідача викладено заперечення щодо розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу.
У задоволенні позову просила відмовити у повному обсязі та стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
20 січня 2025 року (вхід. від 21 січня 2025 року № 3504) представником позивача ТОВ «Юніт Капітал» - адвокатом Тараненком А.І., подано відповідь на відзив.
Представник зазначив, що пунктом 2.1. Розділу 2 Договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01, передбачено, що згідно умов Договору Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.
Тобто предметом Договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01, є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.
Пунктом 1.2. Договору визначено, що Перелік Кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до Договору, а саме Реєстрах прав вимоги.
Тобто, Реєстр не є разовим документом, оскільки Договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів, у випадку бажання та необхідності Сторін.
Згідно з пунктом 4.1. договору факторингу, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги від 11 січня 2022 року № 168 до Договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 16 058,49 грн.
Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу Права вимоги до Боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги.
Водночас, з урахуванням положень додаткових угод від 28 листопада 2019 року № 29, від 31 грудня 2020 року № 26, від 31 грудня 2021 року № 27, від 31 грудня 2022 року № 31 та від 31 грудня 2023 року
№ 32, тобто, з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії, з 28 листопада 2018 року по 31 грудня 2024 року.
Водночас, предметом Договору факторингу від 30 жовтня 2023 року № 30/1023-01 є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Тобто, Реєстр не є разовим документом, оскільки Договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів, у разі бажання та необхідності Сторін. Відповідно до пункту 4.1. договору, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимоги, що є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу від 30 вересня 2024 року № 3009/24 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму
16 058,49 грн. Даний факт підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу від 30 вересня 2024 року № 3009/24. Таким чином, згідно витягу з Реєстру Боржників
30 вересня 2024 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 16 058,49 грн, що відповідає положенням пунктів 1.1, 1.2, 1.5 договору факторингу від 30 вересня 2024 року № 3009/24.
Отже, станом на момент укладення кредитного договору від 26 липня 2021 року № 829632138 договір факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 був чинним. Право вимоги по кредитному договору від 26 липня 2021 року № 829632138 передані ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь ТОВ «Таліон Плюс» та в подальшому позивачу на підставі Реєстру, який оформлений належним чином.
У даних договорах факторингу перехід права вимоги пов'язується не з фактом сплати коштів, а з підписанням Реєстру прав вимог або Акту прийому-передачі. Це означає, що момент набуття прав визначається не оплатою, а підписанням конкретних документів, які фіксують передачу прав. Такий механізм дозволяє фінансовій компанії отримати право вимоги одразу після оформлення цих документів, незалежно від того, чи була здійснена оплата на момент підписання.
При цьому, з урахуванням положень статей 512, 514, 1077, 1078 ЦК України, позивач зазначив, що сторони договору факторингу можуть самостійно встановлювати строки для проведення оплати й даний факт не взаємопов'язаний з предметом договору та переходом права вимоги. Чинне законодавство не встановлює прямої вимоги про те, що право вимоги переходить лише після оплати.
Водночас, до суду подано не повні реєстри заборгованості, а витяги з них, оскільки повний реєстр містить в собі персональні данні інших боржників. В наданих витягах міститься вся необхідна інформація для ідентифікації відповідача та складені вони відповідно до погодженої форми в договорах факторингу. Реєстри прав вимоги в межах договорів факторингу містять інформацію, яка відповідно до законодавства України належить до таємниці фінансової послуги. Також реєстри прав вимоги нерідко містять персональні дані боржників, які захищені Законом України «Про захист персональних даних».
Також представник зазначив, що зазначені позивачем судові витрати, пов'язані з розглядом справи є повністю обґрунтованими.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до таких висновків.
26 липня 2021 року на підставі заявки ОСОБА_1 на отримання грошових коштів в кредит від
26 липня 2021 року, між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір
№ 829632138, відповідно до умов якого кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит на суму 19 160,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Комфорт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Відповідно до пункту 1.2 кредитного договору кредит надається строком на 140 днів від дати отримання кредиту позичальником. Строк дії договору обчислюється з моменту його укладення сторонами та до закінчення строку, на який надано кредит.
Згідно пункту 1.4 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 251,85 відсотків річних, що становить 0,69 відсотків в день від суми кредиту за весь час користування ним (дисконтна процентна ставка).
На умовах, визначених у пункті 1.6 договору, до відносин між сторонами застосовуються умови нарахування процентів за ставкою 474,50 відсотків річних, що становить 1,30 відсотків в день від суми кредиту за час користування ним (базова процентна ставка).
Відповідно до пункту 1.6 договору, умови нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою застосовуються за умови, що кожен черговий платіж, здійснений не пізніше строку, вказаного у Графіку платежів за цим договором. Сторони погодили, що у разі прострочення повернення будь-якого з платежів за цим договором умови про нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою починаючи з наступного дня, що слідує за датою платежу. У разі, якщо позичальник погасить прострочену заборгованість за договором, умови у вигляді нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою застосовуються знову, починаючи з наступного дня за днем повного погашення простроченої заборгованості.
Водночас, за умови застосування до відносин між сторонами умов нарахування процентів за базовою процентною ставкою загальні витрати за кредитом складають 22 140,44 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту складає 41 300,44 грн.
За умови застосування до відносин між сторонами умов нарахування процентів за базовою процентною ставкою загальні витрати за кредитом складають 29 730,40 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту складає 57 330,40 грн
Відповідно до п 1.9 договору проценти за користування кредитом, в розмірі передбаченому договором, нараховуються за кожен день користування грошовими коштами, починаючи з першого дня користування кредитом, відповідно до суми кредиту, яка фактично знаходиться в користуванні у позичальника.
Відповідно до п 1.10 договору у випадку не повернення будь-якого з платежів у строки, передбачені графіком платежів, кредитодавець здійснює відповідне коригування зобов'язань позичальника, в тому числі з врахуванням скасування умови про нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою, при чому проценти за користування кредитом нараховуються на фактичний залишок суми кредиту. Всі нараховані проценти за користування кредитом мають бути сплачені на дату кожного із наступних чергових платежів, при цьому сторони погодили, що кредитодавець, по аналогії з порядком, визначеним в абз. 2 пункту 1 статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», надає позичальнику оновлений графік платежів шляхом відображення такого графіку в особистому кабінеті позичальника.
Згідно із пунктом 4.1 кредитного договору, невід'ємною частиною цього договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору, і позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розумію, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися Правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця: www.moneyveo.ua.
Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису позичальника буде використовуватися електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу, як і власноручний (пункт 4.2 кредитного договору). Цей договір є електронним документом, створеним і збереженим в Інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму (пункт 4.13 кредитного договору).
Додаток № 1 до договору від 26 липня 2021 року № 829632138 містить графік платежів за договором з розрахунку застосування дисконтної процентної ставки протягом всього строку дії договору.
Також до матеріалів справи долучено паспорт споживчого кредиту продукту «Комфорт» до договору від 26 липня 2021 року № 829632138, у якому також визначені основні умови кредитування.
Відповідно до довідки від 29 грудня 2023 року щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» договір підписано позичальником ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором 26 липня 2021 року. Дій на продовження дисконтного періоду позичальником не вчинялося, довідка такої інформації не містить.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
За змістом частини першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразового ідентифікатору є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Частиною першою статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Положеннями частин першої та другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
За змістом частини першої статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, які, відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
Як встановлено судом, договір від 26 липня 2021 року № 829632138 укладений в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний сторонами, відповідно до вимог статті 12 вказаного Закону, а саме з боку позивача за допомогою факсимільного відтворення аналога підпису уповноваженої особи та відбитку печатки позивача, нанесених за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, а з боку відповідача за допомогою одноразового ідентифікатору та за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідачем не спростовано факту укладення договору від 26 липня 2021 року № 829632138, у відзиві на позовну заяву відповідач факту укладення кредитного договору не заперечував. Водночас, власного розрахунку заборгованості відповідачем не надано.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (стаття 510 ЦК України).
За нормою статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Згідно із статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Однак, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979ц15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку щодо погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі
№ 243/11704/15-ц.
При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов'язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов'язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит, що узгоджується з положеннями статті 517 ЦК України.
З матеріалів справи судом встановлено таке.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов'язувалося відступити фактору ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язувався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідатиме перед фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту, та меншими від загальної суми зобов'язання боржника. Разом з правом вимоги до фактора переходять інші права та обов'язки клієнт за кредитним договором. У випадку укладення сторонами більше ніж одного Реєстру прав вимоги, кожен наступний Реєстр прав вимог є самостійним додатком, та не змінює його (п.2.2).
Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимоги, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром прав вимоги (п.4.1).
Відповідно до пункту 1.3 договору, правом вимоги є всі права клієнта за кредитним договором, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Згідно з п. 8.1 цього договору, договір набуває чинності та всі права та обов'язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками (за наявності її у сторони).
Відповідно до Додаткової угоди від 28 листопада 2018 року № 19 до вказаного договору, строк дії договору закінчується 31 грудня 2020 року, але у будь-якому разі до моменту належного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.
Із копії Додаткової угоди від 31 грудня 2020 року № 26 до вказаного договору, вбачається, що сторони договору дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції, а згідно із пунктом 8.2 договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 строк цього договору закінчується 31 грудня
2021 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.
З досліджених судом додаткових угод від 31 грудня 2021 року № 27, від 31 грудня 2022 року
№ 31 та від 31 грудня 2023 року № 32 встановлено, що сторони погодили продовжити строк дії договору до 31 грудня 2024 року.
Згідно наданої позивачем копії реєстру прав вимоги від 11 січня 2022 року № 168, на виконання договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», Клієнт ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило факторові ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором від 26 липня 2021 року № 829632138 у розмірі 16 058,49 грн, з яких: 9 776,27 грн - заборгованість по основному боргу, 6 282,22 грн - заборгованість по відсоткам.
Таким чином, відповідно до пункту 4.1 договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 право вимоги до боржника - ОСОБА_1 в повному обсязі перейшло від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» 11 січня 2022 року, тобто, в день підписання Реєстру прав вимоги від 11 січня 2022 року № 168.
Відповідно до складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» розрахунку заборгованості за кредитним від 26 липня 2021 року № 829632138 станом на 13 грудня 2021 року (до 11 січня 2022 року розрахунок не змінено) загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 16 058,49 грн, з яких:
9 776,27 грн - залишок заборгованості за основним боргом, 6 282,22 грн - залишок заборгованості за відсотками. Розрахунок проведено за період з 26 липня 2021 року по 13 грудня 2021 року (до 11 січня
2022 року розрахунок не змінено).
Також з наданого розрахунку заборгованості встановлено, що ОСОБА_1 періодично вносила кошти на погашення заборгованості, а саме: 28 серпня 2021 року - 3 072,80 грн, 22 серпня 2021 року - 3 072,00 грн, 08 вересня 2021 року - 3 072,00 грн, 22 вересня 2021 року - 3 072,00 грн, 05 жовтня 2021 року - 3 061,46 грн, 20 жовтня 2021 року - 3 061,44 грн, на загальну суму - 18 414,10 грн. Вказаний факт відповідачем не заперечувався. Вказане також свідчить про факт визнання ОСОБА_1 факту укладення кредитного договору та наявності заборгованості за тілом кредиту та нарахованими процентами.
30 жовтня 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 30/1023-01, відповідно до умов якого клієнт ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язувався відступити факторові ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язувався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах визначених цим договором. Згідно з пунктом 4.1 договору право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку.
Згідно копії Реєстру прав вимоги від 20 грудня 2023 року № 2, на виконання укладеного договору факторингу від 30 жовтня 2023 року № 30/1023-01, ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором 26 липня 2021 року
№ 829632138, на загальну суму 16 058,49 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 9 776,27 грн, заборгованість за відсотками - 6 282,22 грн.
При цьому, відповідного акту приймання-передачі Реєстру прав вимоги, доказів здійснення фінансування за договором факторингу до матеріалів справи не долучено.
30 вересня 2024 року між ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу № 3009/24, відповідно до умов якого фактор ТОВ «Юніт Капітал» зобов'язувався передати грошові кошти в розпорядження клієнта ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне у майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Відповідно до умов пункту 1.2 вказаного договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно з Додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до Реєстру боржників від 30 вересня 2024 року до Договору факторингу від 30 вересня 2024 року № 3009/24, до позивача ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 26 липня 2021 року № 829632138 в сумі 16 058,49 грн, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу - 9 776,27 грн та заборгованості по несплаченим відсоткам - 6 282,22 грн.
Умовами укладених договорів факторингу між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс», між ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», передбачено право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі, відступати право вимоги на користь третіх осіб.
Копії договорів факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01, від 30 жовтня 2023 року
№ 30/1023-01, від 30 вересня 2024 року № 3009/24 містять підписи уповноважених представників сторін та скріплені печатками, на підтвердження укладання таких договорів.
Копії витягів з Реєстру прав вимоги від 11 січня 2022 року № 168 до договору факторингу від
28 листопада 2018 року № 28/1118-01, Реєстру прав вимоги від 20 грудня 2023 року № 2 до договору факторингу № 30/1023-01, Реєстру боржників від 30 вересня 2024 року до Договору факторингу від
30 вересня 2024 року № 3009/24, відповідають вимогам до форми Реєстру прав вимог, укладених договорів факторингу.
З огляду на те, що договір факторингу від 28 листопада 2018 року №28/1118-01, укладений між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», який було пролонговано на підставі додаткових угод № 19, № 26, № 27, № 31 та № 32 до даного договору (строк договору пролонговано до
31 грудня 2024 року) на момент укладання кредитного договору від 26 липня 2021 року № 829632138 був чинним, то відповідно до витягу з Реєстру права вимоги від 11 січня 2022 року № 168 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передало ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до відповідача ОСОБА_1 , яке в подальшому перейшло від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», відповідно, та від ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал».
Вказані договори факторингу підтверджують належний перехід прав вимоги до ОСОБА_1 від ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал».
Згідно із випискою з особового рахунка за кредитним договором від 26 липня 2021 року
№ 829632138, розмір заборгованості ОСОБА_1 складає 16 058,49 грн, з яких: прострочене тіло (заборгованість за тілом кредиту) - 9 776,27 грн, прострочені відсотки - 6 282,22 грн.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.
Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Позивач, обгрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором від 26 липня 2021 року № 829632138.
В подальшому, 30 жовтня 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу № 05/0820-01, внаслідок чого право вимоги до відповідача за кредитним договором від 26 липня 2021 року № 829632138 перейшло до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».
Після чого, 30 вересня 2024 року, ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» уклало з позивачем ТОВ «Юніт Капітал» договір факторингу № 0409/24, за умовами якого до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 26 липня 2021 року № 829632138.
Таким чином, позивач набув право вимоги до ОСОБА_2 за договором від 26 липня 2021 року
№ 829632138 на суму 16 058,49 грн, з яких 9 776,27 грн - заборгованість за тілом кредиту та 6 282,22 грн - заборгованість за відсотками.
На підтвердження належного виконання первісним кредитором зобов'язань за договором від
26 липня 2021 року № 829632138 позивачем надано копію платіжного доручення від 26 липня 2021 року про «переказ коштів згідно договору № 829632138 від 26.072021, ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 , для зарахувння на платіжну картку № НОМЕР_2 хх-хххх-3075, без ПДВ», на ім'я ОСОБА_1 на суму
19 160,00 грн.
Відповідно до наданої Акціонерним товариством «Таскомбанк» інформації, на підставі договору про організацію взаємодії при перекази коштів фізичним особам від 18 липня 2019 року № 48, укладеним з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», банком здійснено перекази грошових коштів на рахунки одержувачів до яких емітовані електронні платіжні засоби по операція, зокрема 21 липня 2021 року перераховано кошти в сумі 19 160,00 грн на банківську платіжну картку № НОМЕР_2 хх-хххх-3075.
Суд враховує, що переказ грошових коштів вчинено АТ «Таскомбанк» на зазначений ОСОБА_1 у тексті кредитного договору картковий рахунок. Заперечень стосовно належності вказаної банківської картки відповідачем не заявлено, факт перерахування грошових коштів на банківську картку відповідач також не заперечувала.
Судом встановлено, що відповідачем факту отримання коштів за кредитним договором не спростовано, доказів погашення кредитної заборгованості у повному розмірі суду не надано, власного розрахунку заборгованості за кредитним договором не надано.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається, що внаслідок невиконання ОСОБА_1 зобов'язань з повернення грошових коштів за договором від 26 липня 2021 року № 829632138 утворилась заборгованість у розмірі 16 058,49 грн, з яких: 9 776,27 грн - заборгованість по основному боргу, 6 282,22 грн - заборгованість по відсоткам. Розрахунок проведено за період з 26 липня 2021 року по 13 грудня 2021 року (до 11 січня 2022 року розрахунок не змінено).
Також з наданого розрахунку заборгованості встановлено, що ОСОБА_1 періодично вносила кошти на погашення заборгованості, а саме: 28 серпня 2021 року - 3 072,80 грн, 22 серпня 2021 року - 3 072,00 грн, 08 вересня 2021 року - 3 072,00 грн, 22 веерсня 2021 року - 3 072,00 грн, 05 жовтня 2021 року - 3 061,46 грн, 20 жовтня 2021 року - 3 061,44 грн, на загальну суму - 18 414,10 грн. Грошові кошти розподілено кредитором на погашення заборгованості за відсотками та тілом кредиту, що узгоджується з положеннями кредитного договору.
З урахуванням викладеного вимога позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 9 776,27 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Стосовно вимоги про стягнення відсотків за користування позикою суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті
625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Вказані висновки щодо застосування частини першої статті 1050 та статті 625 ЦК України у їх взаємозв'язку викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц, від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16.
Як уже зазначалося раніше, сторони погодили такий строк кредитування, а саме 140 днів від дати отримання кредиту позичальником, тобто, до 13 грудня 2021 року та встановили ставку відсотків, що нараховуються за користування кредитними коштами.
З наданих позивачем розрахунків, що нарахування відсотків за користування кредитними коштами здійснювалося в межах погодженого строку кредитування.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками у розмірі 6 282,22 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
При цьому, відповідачем розрахунку заборгованості не спростовано, власного розрахунку не надано. Також відповідачем не надано доказів щодо належного виконання ним умов кредитного договору, відповідним правом останній не скористався.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті
77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Частинами першої, шостої, сьомої статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Що стосується вимоги про стягнення судових витрат суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно із статтею 141 ЦПК України у зв'язку із задоволенням позову, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Судові витрати, а саме: витрати на оплату судового збору, підтверджено платіжною інструкцією від 15 листопада 2024 року № 8393 про оплату судового збору на суму 2 422,40 грн.
Отже, у зв'язку із задоволенням позову на користь позивача підлягають стягненню витрати на оплату судового збору у сумі 2 422,40 грн.
Стосовно витрат на професійну правову допомогу суд зазначає таке.
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
У розумінні положень частини п'ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, провадження № 61-22131 св 19.
На підтвердження факту надання правової допомоги та розміру витрат на правничу допомогу представником позивача - адвокатом Тараненком А.І., до матеріалів справи долучено: довіреність на справи цивільного судочинства, сформовану засобами підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС від 10 жовтня 2024 року, копію довіреності від 02 жовтня 2024 року на представництво ТОВ «Юніт Капітал» копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 24 квітня 2012 року № 4956, договір про надання правничої допомоги від 01 жовтня 2024 року № 0110/24, укладений між ТОВ «Юніт Капітал» та Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» з додатком № 1, що становить протокол погодження вартості послуг до договору, Додаткову угоду від 01 жовтня 2024 року № 2 до договору про надання правничої допомоги від 01 жовтня 2024 року № 0110/24, Акт прийому-передачі наданих послуг від 01 жовтня
2024 року на суму 6 000,00 грн.
У відзиві на позовну заяву представником відповідача надано запеерчення стосовно заявленого позивачем розміру судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу, у задоволенні такої вимоги просила відмовити у повному обсязі.
Суд враховує, що дана справа про стягнення заборгованості за кредитним договором, за критеріями предмету та підстав позову, кількості учасників та предмету доказування належить до справ незначної складності, розгляд справи здійснювався у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.
Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року
№ 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно із статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням не лише того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. (постанова Верховного Суду від 01 лютого 2023 року у справі № 160/19098/21)
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 у справі № 927/237/20).
У своїй практиці Європейський суд з прав людини керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.
При цьому адвокатам, враховуючи положення статті 28 Правил адвокатської етики (затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09 червня 2017 року) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.
Суд вважає завищеною визначену адвокатом вартість правничої допомоги в даній справі, виходячи зі змісту та смислового наповнення позовної заяви, обсягу додатків до них та вважає розмір витрат на правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн, що підлягає компенсації другою стороною, неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.
Виходячи з критеріїв розумності та справедливості суд враховує, що виходячи з предмету спірних правовідносин дана справа не є складною, відноситься до категорії спорів, щодо якої існує стала судова практика, отже надання правничої допомоги в такій справі не потребує значного часу як для формування правової позиції сторони позивача, так і для збирання доказів та складання процесуальних документів.
Оцінюючи надані стороною позивача докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, співмірність витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, необхідним та достатнім на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, та виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає, що визначена позивачем сума в розмірі 6 000,00 грн є надмірною, а такий розмір не є розумним, та, водночас, необґрунтованим. За таких обставин суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, має бути зменшений до 3 000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 256, 257, 512, 514, 517, 526, 549, 610, 611, 615, 629, 1054, 1081, 1082 ЦК України, статтями 12, 13, 49, 81, 89, 137, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за договором від 26 липня 2021 року № 829632138, а саме заборгованість за основною сумою боргу у розмірі 9 776,27 грн, заборгованість за відсотками у розмірі 6 282,22 грн, що разом складає - 16 058,49 грн (шістнадцять тисяч п'ятдесят вісім гривень 49 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок).
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 43541163, адреса місцезнаходження: вул. Рогнідинська, буд. 4, літера А, офіс 10, м. Київ, 01024.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою:
АДРЕСА_1 .
Повне рішення суду виготовлено 22 вересня 2025 року.
Суддя О.О. Хромова