справа № 753/939/24
головуючий у суді І інстанції Котенко Р.В.
провадження № 22-ц/824/5794/2025
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
10 вересня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
за участі секретаря судового засідання Лазоренко Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 листопада 2024 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, -
У січні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Позов обґрунтовано тим, що вона та відповідач перебувають у зареєстрованому шлюбі з 18 грудня 2010 року. Під час шлюбу у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Підставою для розірвання шлюбу позивачка зазначає зраду чоловіка та пропонування ним перебувати у шлюбі та при цьому жити у вільних стосунках. Такі погляди чоловіка на сімейне життя не сумісні з її уявленням про моральні цінності, любов та взаємоповагу у сім'ї. Окрім того, зазначила, що чоловік почав її ображати, принижувати та морально знущатися з неї. Внаслідок цього їх сімейні відносини фактично припинились. Вважає, що збереження шлюбу неможливе та суперечить як інтересам подружжя, так і інтересам їх дітей.
Наміру відновлювати подружні стосунки позивачка не має, тож примирення вважає неможливим.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 20 листопада 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про надання строку на примирення.
Задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 18 грудня 2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у місті Києві за актовим записом № 1627.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1 073 грн 60 коп.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що заява про розірвання шлюбу відповідає волі позивачки, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам подружжя, а тому позов підлягає задоволенню.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 листопада 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовну заяву залишити без розгляду.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції безпідставно та необґрунтовано відхилено клопотання відповідача про надання строку для примирення, чим порушено його права на збереження сім'ї для неповнолітніх дітей
Вказує що, відхиляючи клопотання відповідача про усунення недоліків позовної заяви та приведення її у відповідність статті175 ЦПК України, суд першої інстанції, ухвалив рішення про розірвання шлюбу подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_5 , натомість у позові прізвище сторін зазначено хибно ОСОБА_6 та ОСОБА_6 , що унеможливлює розгляд даної справи згідно позовних вимог, які заявлені іншою особою позивача до іншої особи відповідача.
На думку скаржника, таке порушення у визначенні особи позивача та відповідача допущено особою, яка сфальсифікувала та підробила підпис позивачки у позовній заяві, що стало причиною заявлення відповідачем клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи підпису позивача, який міститься у позовній заяві.
Зазначає, що підписи у позовній заяві та на копіях додатків до позовної заяви не відповідають оригінальним підписам його дружини ОСОБА_2 , про що відповідачем заявлено у першому судовому засіданні, яке відбулося 04 березня 2024 року, при цьому останній повідомив суд про звернення до Львівського науково-дослідницького інституту судових експертиз Міністерства Юстиції України для проведення почеркознавчої експертизи з питань відповідності підпису у позовній заяві оригінальному підпису його дружини ОСОБА_2
У подальшому, відповідачем долучено до матеріалів судової справи висновок експерта за результатами проведення почеркознавчої експертизи від 15 березня 2024 року №901-Е, згідно з яким підписи у примірнику позовної заяви про розподіл майна подружжя від 28 грудня 2023 року, після друкованого тексту «28 грудня 2023 року» та перед друкованим текстом «О.Г. Чорна», виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою.
Апелянт наголошує, що відповідач достеменно знає та усвідомлює, що підпис на позовній заяві про розірвання шлюбу не належить ОСОБА_2 , а тому категорично оспорює автентичність підпису у позовній заяві про розірвання шлюбу від 28 грудня 2023 року.
Зазначає, що суд першої інстанції відмовив у огляді та оцінці доказів, доданих до клопотання про проведення судово-почеркознавчої експертизи, а саме: вільних зразків підпису, які беззаперечно належать позивачу.
Також посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив відповідачу у наданні 5 місячного строку для примирення та зупинення провадження у справі на цей строк, при цьому суд першої інстанції не з'ясував фактичні взаємовідносини сторін та дійсні причини подання позову про розірвання шлюбу, що потягнуло за собою порушення права відповідача на збереження сім'ї.
Вказує, що подружжя з березня 2022 року проживає окремо, оскільки позивачка разом з дітьми використала право тимчасового захисту на території Республіки Словенія внаслідок повномасштабного вторгнення рф на територію України, відтак подружжя вимушено, виходячи із тих обставин, що склалися, проживає окремо і такому проживанню, вочевидь, не сприяла ані протиправна поведінка позивачки, ані поведінка відповідача.
Також посилається на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджують правомірність доводів представника позивача адвоката Швидченко Т. про можливу протиправну поведінку відповідача, а також відсутні докази протиправної поведінки відповідача щодо неповнолітніх дітей та позивача особисто.
Вказує, що справу розглянуто неналежним складом суду, оскільки головуючому судді було заявлено вмотивований відвід.
Зазначає, що судом першої інстанції порушено принцип змагальності сторін та права відповідача на доведення доводів та заперечень, на яких він посилається, дійшов помилкових висновків щодо наявності яких-небудь доказів, що підтверджують дійсні причини подання заяви про розірвання шлюбу, незаконно відхилив клопотання відповідача про надання строку на примирення, залишивши поза увагою встановлений судом факт наявності у подружжя двох неповнолітніх дітей, та розглянув справу за умови наявності вмотивованого відводу судді.
Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою.
Від представника ОСОБА_2 - адвоката Ларичева В.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він просить відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У вказаному відзиві представником позивачки заявлене клопотання про поновлення строку на подання такого відзиву.
Вирішуючи питання про поновлення строку на подання указаного відзиву, апеляційний суд враховує таке.
Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (частина друга статті 127 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Аналіз змісту заяви свідчить, що строк, про поновлення якого просить заявник, був встановлений судом, тому не може бути поновлений.
Також апеляційний суд враховує, що ухвалою Київського апеляційного суду від 24 грудня 2024 року відкрито апеляційне провадження та роз'яснено право подати протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали та копії апеляційної скарги відзив на апеляційну скаргу (а.с. 55 т. 1).
Копія указаної ухвали отримана позивачкою 25 грудня 2024 року, а відзив на позовну заяву поданий через систему «Електронний суд» до Київського апеляційного суду лише 03 січня 2025 року, тобто з пропуском п'ятиденного строку.
При цьому представником ОСОБА_2 - адвокатом Ларичевим В.В. не зазначено причини пропуску строку на подання відзиву та не обґрунтовано їх поважність.
Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про залишення відзиву на апеляційну скаргу без розгляду у зв'язку із тим, що він поданий після закінчення процесуальних строків.
Також представником ОСОБА_2 - адвокатом Ларичевим В.В. до апеляційної скарги надані нові докази, а саме: висновки психолога, витяг з ЄРДР, заяви про вчинення злочину, заяви орендаря.
Згідно з частиною 8 статті 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Отже, єдиний винятковий випадок, коли є можливим прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом строку, - це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи, у цьому випадку на відповідача.
Пунктом 6 частини 2 статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційний скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.
Відповідно до частини 3 статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Системний аналіз змісту пункту 6 частини 2 статті 356, частин 1-3 статті 367 ЦПК України вказує на те, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі подання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.
Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов'язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов'язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 83 ЦПК України визначено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Представником позивачки не заявлене клопотання про долучення указаних доказів та не надано доказів неможливості подання таких до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього, у зв'язку з чим апеляційним судом такі не приймаються та підлягають залишенню без розгляду, як подані після закінчення процесуальних строків.
Від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, у якій просить розглянути апеляційну скаргу без врахування відзиву та доданих до нього доказів, за наявними у матеріалах справи доказами.
Від ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» надійшли письмові пояснення, у яких вона просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Ларичев В.В. у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
ОСОБА_1 у судове засідання до апеляційного суду не з'явилася, причину своєї неявки не повідомив, про дату та час судового засідання повідомлений у встановленому законом порядку, що підтверджується звітом про доставку вихідної кореспонденції (а.с. 100 т. 2).
Таким чином, апеляційний суд виконав покладений на нього обов'язок інформувати учасників справи про її розгляд.
Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, апеляційний суд виходить з того, що відповідно до статті 55 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (надалі - Конвенція) держава має позитивні зобов'язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов'язку суду розглянути справу.
Однак з гарантій статті 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.
Зважаючи на те, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, апеляційний суд вважає, що гарантії статті 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, дійшла висновку про таке.
Судом встановлено, що 18 грудня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 . Відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві зареєстровано шлюб, про що складено відповідний актовий запис № 1627. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_5 . Зазначене підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 18 грудня 2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві (а.с. 10 т. 1).
Під час шлюбу у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження (а.с. 11-12 т. 1).
Звертаючись до суду з указаним позовом, ОСОБА_2 зазначила, що збереження шлюбу неможливе та суперечить як інтересам подружжя, так і інтересам їх дітей, наміру відновлювати подружні стосунки вона не має та вважає примирення неможливим.
Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Відповідно до частини 1 статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
У частині 1 статті 55 СК України встановлено, що дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Частинами 3, 4 статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з частиною 2 статті 104, частиною 3 статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України.
Відповідно до частини 1 статті 110, статті 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Установивши, що шлюб між сторонами носить формальний характер, його збереження суперечить інтересам позивачки, суд першої інстанції, урахувавши конституційне право особи на шлюб за вільною згодою, дійшов правильного висновку про наявність підстав для його розірвання.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що підписи у позовній заяві та на копіях додатків до позовної заяви не відповідають оригінальним підписам його дружини ОСОБА_2 , що підтверджується висновком експерта за результатами проведення почеркознавчої експертизи від 15 березня 2024 року №901-Е, згідно з яким підписи у примірнику позовної заяви про розподіл майна подружжя від 28 грудня 2023 року, після друкованого тексту «28 грудня 2023 року» та перед друкованим текстом «О.Г. Чорна», виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою.
Апеляційний суд враховує, ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 17 квітня 2024 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 257 ЦПК України, у зв'язку з тим, що позовна заява підписана не позивачкою, а від її імені підписана іншою особою, яка не має повноважень на ведення справи, що підтверджується висновком експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 15 березня 2024 року № 901-Е.
Постановою Київського апеляційного суду від 04 липня 2024 року, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року, скасовано ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 17 квітня 2024 року, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У вказаній постанові Верховним Судом зазначено, що висновок експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз МЮУ за результатами проведеної судової почеркознавчої експертизи від 15 березня 2024 року № 901-Е, виконаний на підставі заяви ОСОБА_1 від 21 лютого 2024 року, не підтверджує висновки суду першої інстанції, що позовна заява підписана не позивачкою, а від її імені підписана іншою особою, яка не має повноважень на ведення справи, оскільки, як вбачається зі змісту вказаного висновку, експертне дослідження щодо примірника позовної заяви ОСОБА_2 , який міститься у матеріалах справи, не проводилось, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Врахувавши процесуальну поведінку ОСОБА_2 та її представника - адвоката Ларичева В.В., Верховний Суд дійшов висновку, що поданий ОСОБА_2 позов відповідає її волевиявленню, факт не підписання нею позову не доведено.
Таким чином, указаному доводу апеляційної скарги ОСОБА_1 вже надано оцінку Верховним Судом під час касаційного перегляду ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви ОСОБА_2 без розгляду, тому апеляційний суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.
Також апеляційний суд враховує, що позивачка ОСОБА_2 під час розгляду цієї справи і самостійно і через представника неодноразово висловлювала своє бажання розірвати шлюб.
Щодо доводу апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції безпідставно та необґрунтовано відхилено клопотання відповідача про надання строку для примирення, чим порушено його права на збереження сім'ї для неповнолітніх дітей.
Апеляційний суд зауважує, що закріплена у статті 111 СК України норма права є диспозитивною, тому суд вживає заходів щодо примирення подружжя лише у тому випадку, якщо це не буде суперечити моральним засадам суспільства, а за обставинами справи існує реальна можливість примирення сторін.
Оскільки суд не може формально застосовувати інститут примирення подружжя, тому, вирішуючи клопотання відповідача про надання строку на примирення, судом першої інстанції правильно враховано: строк, який сплинув із моменту пред'явлення позову про розірвання та ухвалення оскаржуваного судового рішення (10 місяців); заперечення позивачки проти надання строку на примирення; не надання відповідачем доказів того, що за цей час ним вчинялися будь-які дії для налагодження відносин із дружиною та збереження сім'ї.
Посилання ОСОБА_1 на те, що активні дії щодо примирення подружжя можливі виключно після повернення позивачки з неповнолітніми дітьми на територію України є на думку апеляційного суду необґрунтованими.
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що неправильне зазначення у позові прізвищ сторін як « ОСОБА_6 » та « ОСОБА_6 » унеможливлює розгляд цієї справи.
Неправильне написання прізвищ сторін у позовній заяві є очевидними помилками, що підтверджується копіями свідоцтв та паспорту, наявних у матеріалах справи, та не є підставою для перешкоджання позивачці у доступі до правосуддя.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що справу розглянуто неналежним складом суду, оскільки головуючому судді було заявлено вмотивований відвід, то апеляційний суд встановив таке.
Пунктом 2 частини 3 статті 376 ЦПК України визначено, що порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою.
Підставою усного відводу судді Котенко Р.В. (у задоволенні яких відмовлено/визнано необґрунтованими у встановленому процесуальним законом порядку ухвалою 20 листопада 2024 року) заявник зазначив, що на позовній заяві про розірвання шлюбу міститься підпис не його дружини ОСОБА_2 , а іншої особи. Тому перед початком розгляду справи по суті ним подано клопотання про огляд у судовому засіданні зразків з оригінальним підписом ОСОБА_2 , що містяться в оригіналах письмових документів, та призначення у справі судової почеркознавчої експертизи з метою з'ясування питання чи виконано підпис на позовній заяві власноручно ОСОБА_2 .
Відповідач наполягав на тому, що очевидно вбачається, що підпис на позові не належить позивачці, відтак, позовна заява мала бути залишена без розгляду. У зв'язку із тим, що судом було відмовлено у клопотанні про проведення почеркознавчої експертизи, він вбачає порушення процесуальних норм чинного законодавства. Окрім того, зазначив, що таким чином не матиме змоги притягнути до відповідальності осіб, що підписали замість позивачки позов. З огляду на зазначене, заявив про сумнів в неупередженості судді.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є обставини, що викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Визнаючи ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 20 листопада 2024 року заявлений судді Котенко Р.В. відвід необґрунтованим та відмовляючи у його задоволенні, суд першої інстанції виходив з того, що наведені заявником обставини зводяться до незгоди з прийнятим процесуальним рішенням, що не свідчить про особисту упередженість судді при розгляді справи. Заперечення на відповідне процесуальне рішення, яке не підлягає окремому оскарженню, можуть бути включені відповідачем до апеляційної скарги, у разі її подання за результатом розгляду справи по суті. Будь-яких достатніх, належних та допустимих доказів, або посилань на такі докази, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді в результаті розгляду даної справи або наявність обставин, які викликають сумнів у її неупередженості чи об'єктивності при розгляді даної справи, у матеріалах справи та в обґрунтуванні заяви про відвід - немає.
З огляду на встановлене, апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про те, що справу розглянуто неналежним складом суду.
Також апеляційний суд враховує, що однією із основних засад сучасного сімейного права є свобода шлюбу, зокрема, особа має право вільно вирішувати питання щодо укладення шлюбу та його збереження, а також розірвання шлюбу та припинення шлюбних відносин. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.
Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції з'ясував причини фактичного припинення шлюбу та мотиви, на підставі яких дійшов правильного висновку про те, що збереження сім'ї є неможливим.
Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для їх скасування або зміни у суду апеляційної інстанції відсутні.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 22 вересня 2025 року.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська