справа № 760/30543/23
головуючий у суді І інстанції Козленко Г.О.
провадження № 22-ц/824/8073/2025
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
10 вересня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
за участі секретаря судового засідання Лазоренко Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Донченко Катерини Юріївни на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 17 січня 2025 року
у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини, -
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва із заявою в порядку окремого провадження, у якій просив суд встановити факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 свого неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: місто Київ, без участі матері ОСОБА_2 .
Заява обґрунтована тим, що 02 жовтня 2010 року Центральним відділом реєстрації шлюбів міста Києва (актовий запис №2980) зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Під час шлюбу у них народилася дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві 28 січня 2014 року.
Після повномасштабного вторгнення російської федерації у березні 2022 року ОСОБА_2 разом із сином ОСОБА_3 виїхали за межі території України до республіки Німеччина. Однак, 05 червня 2022 року ОСОБА_3 повернувся на територію України, а ОСОБА_2 залишилася проживати у республіці Німеччина та не має наміру повертатись до Україні, оскільки отримала документи на проживання у Німеччині.
З часу повернення на територію України ОСОБА_3 постійно проживає з батьком - ОСОБА_1 , який здійснює його виховання, піклування, догляд та утримання.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 05 липня 2023 року у справі № 760/8498/23 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Факт постійного проживання батька з дитиною підтверджується актом обстеження житлових умов від 18 грудня 2023 року, виданого головним спеціалістом відділу з питань захисту прав дітей служби у справах сім'ї та дітей Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації.
Встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком неповнолітнього сина зумовлене необхідністю отримання соціальної допомоги на дитину.
Крім того, встановлення цього факту має суттєве юридичне значення, зокрема, але не виключно, для можливості переміщення дитини без документального оформлення згоди від матері, яка не проживає разом із дитиною; для зняття з реєстрації місця проживання та реєстрації дитини за новим фактичним місцем проживання; для можливості забезпечити дітям відпочинок закордоном та інше.
З огляду на вищевикладене, заявник звернувся до суду із заявою про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 17 січня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Донченко К.Ю. подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 17 січня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити вимоги заяви.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що встановлення факту самостійного виховання та утримання сина пов'язане виключно з необхідністю врахування та дотримання інтересів дитини, оскільки заявник є особою, що здійснює догляд за особою з інвалідністю та неодноразово перетинав кордон протягом дії воєнного стану для супроводу особи з інвалідністю на лікування.
Вказує, що судом першої інстанції не враховано, що матір дитини - ОСОБА_2 самостійно прийняла рішення про проживання окремо від дитини. Вона також подавала до суду першої інстанції пояснення, в яких вона підтвердила, що її син ОСОБА_3 починаючи з червня 2022 року, постійно проживає на території України з його батьком - ОСОБА_1 , який здійснює за ним догляд та піклування, матеріально забезпечує дитину. Вказала, що на її думку, задоволення заяви ОСОБА_1 відповідатиме інтересам дитини та не суперечитиме чинному законодавству України.
Також заявник посилається на те, що він та його представник не отримував жодних повісток про призначення справи до розгляду на 17 січня 2025 року.
Таким чином, на думку скаржника, судом першої інстанції порушено право заявника на участь в судовому засіданні.
Інші учасники справи, повідомлені належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Донченко К.Ю. у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Виходячи з положень статті 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т. ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні, а з огляду на положення статті 372 ЦПК України явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Зважаючи на вимоги частини 9 статті 128, частини 5 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, дійшла висновку про таке.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народився син, що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві, серія НОМЕР_1 , актовий запис №310.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 05 липня 2023 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 02 жовтня 2010 року Центральним відділом реєстрації шлюбів міста Києва з державним Центром розвитку сім'ї (актовий запис № 2980) розірвано.
Відповідно до акта служби у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації про обстеження умов проживання від 18 грудня 2023 року ОСОБА_3 проживає разом із батьком ОСОБА_1 та бабою ОСОБА_4 .
Відповідно до довідки від 30 січня 2023 року № 11 навчально-виховного комплексу «Ерудит» дошкільний навчальний заклад (дитячий садок) - школа І ступеня - гімназія Солом'янського району міста Києва вбачається, що ОСОБА_3 навчається у 3-Б класі НВК «Ерудит» Солом'янського району м. Києва.
Згідно з характеристикою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наданою НВК «Ерудит» вбачається, що «після початку (лютий 2022 року) повномасштабної війни в Україні, ОСОБА_5 певний час перебував з матір'ю, ОСОБА_2 , за кордоном у Німеччині, навчався дистанційно. З 2022-2023 навчального року відвідує НВК «Ерудит» очно. Вихованням ОСОБА_5 займається батько.» Хлопчик до школи завжди приходить вчасно, охайно одягнений та доглянутий. ОСОБА_5 забезпечений усім шкільним приладдям. На всі прохання учителя батько реагує вчасно. Батько постійно підтримує зв'язок зі школою та класним керівником через вайбер спілкування».
Згідно з листом № 149 від 18 грудня 2023 року ТОВ «ФК «Динамо «Київ» вбачається, що « ОСОБА_3 дійсно навчається у ДЮФШ «Динамо» Київ. На конкурсний відбір для зарахування до ДЮФШ «Динамо» його привів батько, ОСОБА_7 , який і в подальшому підтримує сина у його бажанні займатись футболом. Зі слів тренера цієї вікової групи, на тренування ОСОБА_8 приводить виключно батько, який постійно присутній на усіх змаганнях команди сина. В роботі батьківського комітету групу також приймає участь лише батько - ОСОБА_1 . Декілька разів саме батько ОСОБА_5 звертався до нас з приводу отримання листа на звільнення під час виїзду команди на змагання та отримував екіпірування для сина. З мамою ОСОБА_3 , ані керівництво школи, ані тренери не знайомі».
Відповідно до листів Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації від 18 травня 2023 року №108-108/ОП/Г-621-1220, від 20 листопада 2023 року № 108-108/ОП/Г-1468-3109, від 07 червня 2024 року №108-108/ОП/Г-532/1-1505, від 14 травня 2024 року № 108-108/ОП/Г-532-1275 вбачається, що ОСОБА_7 звертався до Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації щодо завірення заяви до Державної прикордонної служби України про виїзд за межі України сина, ОСОБА_3 , 2014 року народження.
Згідно з довідкою ОДЧ «Карпатська Січ» від 24 березня 2022 року № 24/03-6 вбачається, що ОСОБА_1 з 24 березня 2022 року перебував у складі підрозділу ОДЧ «Карпатська Січ» № 23 ТрО м. Києва.
Відповідно до акта встановлення факту здійснення догляду від 21 лютого 2023 року вбачається, що ОСОБА_1 здійснює догляд за ОСОБА_9 .
Відповідно до акта встановлення факту здійснення догляду від 22 травня 2024 року вбачається, що ОСОБА_1 здійснює догляд за
ОСОБА_9 є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА № 781995.
Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У частині 1 статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У частинах 1, 2 статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18, від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21.
Існує два порядки (способи) встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий, які за своїм змістом є взаємовиключними.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
Статтею 51 Конституції України, частинами 2, 3 статті 5 СК України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Згідно із частинами 2, 8, 9 статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Частиною 1 статті 121 СК України передбачено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Статтею 141 СК України встановлено рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина 3 статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
За приписами частини 2 статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до частин 1, 4 статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Зазначена норма права дає підстави для висновку про те, що предметом договору є порядок здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Отже, навіть якщо один з батьків проживає окремо від дитини, він має здійснювати батьківські права та виконувати обов'язки.
Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.
Сімейні обов'язки особистого або майнового характеру є обов'язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.
У частині 4 статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін. Ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України). З настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються відповідними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або у певному обсязі припинятися.
Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.
Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб'єктністю, такі права та обов'язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один з батьків самостійно їх виконує (див.: пункти 73-74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22).
Положеннями СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною 1 статті 15 СК України невідчужуваність сімейних обов'язків свідчить про неможливість повної відмови від сімейних обов'язків, якими є, зокрема, обов'язки щодо виховання дитини.
Відповідно до частин 3, 4 статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Звертаючись до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, ОСОБА_1 просив встановити факт самостійного виховання та утримання ним свого неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Метою встановлення факту заявник визначив: необхідність отримання соціальної допомоги на дитину; можливість переміщення дитини без документального оформлення згоди від матері, яка не проживає разом із дитиною; зняття з реєстрації місця проживання та реєстрації дитини за новим фактичним місцем проживання; можливість забезпечити дитині відпочинок закордоном та інше.
Проте встановлення такого факту могло б мати негативні наслідки для матері дитини, а також потребує дослідження й врахування інтересів дитини.
У статті 165 СК України визначено перелік осіб, які мають право звернутися з позовом до суду про позбавлення батьківських прав. За частиною першою цієї статті право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають не лише один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває, а й орган опіки та піклування або прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Таким чином указана справа пов'язана з вирішенням спору про право -зокрема, спору щодо участі одного з батьків у вихованні дітей та/або ухилення від виконання батьківських обов'язків, який підлягає розгляду у порядку позовного провадження з врахуванням інтересів дітей.
Доведення факту самостійного виховання дитини батьком пов'язане з встановленням обставин щодо невиконання матір'ю батьківських обов'язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним з батьків батьківських обов'язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.
Такий факт одноосібного (самостійного) виховання дитини одним з батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, у тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки у такому випадку завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.
Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини, а визначена частиною 1 статті 15 СК України невідчужуваність сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема, від обов'язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним з батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов'язків з виховання дитини. Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право (див.: пункти 87-88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22).
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту у зв'язку із недоведеністю знаходження дитини на його утриманні.
Однак, судом першої інстанції залишено поза увагою те, що подана заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні, оскільки за встановлених у цій справі обставин існує спір про право щодо участі одного з батьків в утриманні та вихованні дитини.
З урахуванням закріпленого в сімейному законодавстві принципу невідчужуваності сімейних обов'язків, неможливості відмови від них, у тому числі від обов'язків утримання дитини, - питання, заявлене ОСОБА_1 у цій справі, не може з'ясовуватись безвідносно до дій другого з батьків та може вирішуватись у межах спору про право між батьками дитини за загальним правилом у позовному провадженні.
Частиною 6 статті 294 ЦПК України встановлено, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Відповідно до частини 4 статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Враховуючи викладене, факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 свого неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без участі матері ОСОБА_2 не може бути встановлений за правилами окремого провадження, у зв'язку із чим рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 17 січня 2025 року підлягає скасуванню, а заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без розгляду на підставі частини 4 статті 315 ЦПК України.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Донченко Катерини Юріївни задовольнити частково.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 17 січня 2025 року скасувати.
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини - залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 22 вересня 2025 року.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська