05 вересня 2025 року
м. Київ
апеляційне провадження № 33/824/4078/2025
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Євграфової Є. П.,
при секретарі Мудрак Р. Р.
за участі: захисника Рубана А. І., в інтересах ОСОБА_1 ,
адвоката Савинського С. М., в інтересах ОСОБА_2 ,
потерпілих: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Кравчука Ярослава Івановича, в інтересах ОСОБА_2 ,
на постанову Дарницького районного суду м. Києва
в складі судді Моніна І. В.
від 07 липня 2025 року
у справі №753/11866/25 Дарницького районного суду м. Києва
про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 07 липня 2025 року провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення.
На дану постанову 17 липня 2025 року адвокат Кравчук Я. І., в інтересах ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Вказував, що апелянт не згоден з висновком суду про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та необхідністю кваліфікації його дій за ч. 5 ст. 122 КУпАП.
Зазначає, що суд першої інстанції чітко встановив факт порушення ПДР ОСОБА_1 , зазначивши, що останній, керуючи автомобілем Isuzu, д.н.з. НОМЕР_1 , завчасно не повідомив учасників дорожнього руху про свій намір перестроїтися в іншу смугу, та не давав дорогу автомобілю BMW I7, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 .
Разом з тим, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 03.06.2025 серії ЕПР1 №349995, схеми ДТП та рапорту поліції, внаслідок даного ДТП був пошкоджений автомобіль, яким керував ОСОБА_2 та ще п'ять інших автомобілів, а тому є всі підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП, оскільки чітко прослідковується причинно-наслідковий зв'язок порушень ПДР України ОСОБА_1 , які призвели до зіткнення з автомобілем BMW I7, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 .
В судовому засіданні апеляційного суду адвокат Савинський С. М., в інтересах ОСОБА_2 , підтримав апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.
Адвокат Рубан А. І., в інтересах ОСОБА_1 , заперечив проти апеляційної скарги, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Потерпілі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 пояснили, що наразі не мають можливості розпочати відновлення автомобілів, адже не зрозуміло хто винний у ДТП, водночас щодо апеляційної скарги ОСОБА_2 позиції не мають.
Дослідивши матеріали адміністративного провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення захисника, суд апеляційної інстанції приходить до наступних висновків.
Закриваючи провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення, суд першої інстанції, виходив з того, що за встановлених обставин його дії необхідно було кваліфікувати за ч. 5 ст. 122 КУпАП.
Такі висновки є помилковими з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність.
Стаття 124 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, авт омобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Об'єктом зазначеного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки на транспорті. Об'єктивна сторона полягає у порушенні правил дорожнього руху, що спричинило вказані пошкодження.
Зазначене правопорушення є правопорушенням з матеріальним складом і вважається закінченим з моменту настання суспільно шкідливих наслідків у виді пошкодження майна. Для констатації наявності у діях порушника об'єктивної сторони вказаного правопорушення необхідно встановити причинно-наслідковий зв'язок між порушенням правил дорожнього руху та пошкодженням майна, зазначеного в диспозиції статті 124 КУпАП.
Правилами дорожнього руху, а саме п. 10.1. передбачено, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Відповідно до п. 10.3. У разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися. За одночасного перестроювання транспортних засобів, що рухаються в одному напрямку, водій, який знаходиться ліворуч, повинен дати дорогу транспортному засобу, що знаходиться праворуч.
Пунктом 10.4 встановлено, що перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в'їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами у справі є будь-які фактичні дані.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», «Кобець проти України», «Ірландія проти Сполученого Королівства» та ін.). Обов'язок доведення вини «поза розумним сумнівом» лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Деталі обвинувачення мають дуже суттєве значення, а його неконкретність розглядається ЄСПЛ як порушення права на захист (Справа «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року).
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) статті 368-2 КК України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
У мотивувальній частині Рішення від 22 грудня 2010 р. № 23-рп/2010 Конституційний Суд України зазначив, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4). Отже презумпція невинуватості, крім кримінального процесу, підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення та означає, що всі сумніви стосовно події порушення та винуватості особи, яка притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь; недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
У справі «Barbera, Messeguand Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Одночасно сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. The United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту». Якість складання протоколу є дуже важливою стадією оформлення справи про адміністративне правопорушення, й фактично є «обвинуваченням» держави щодо особи, що потребує належного до цього ставлення.
Виходячи із стандарту доведення «поза розумним сумнівом» апеляційний суд дійшов висновків про те, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується сукупністю належних і допустимих доказів, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення, в якому зафіксовані обставини вчинення правопорушення; схемою місця ДТП, підписаною учасниками; письмовими поясненнями всіх учасників ДТП; фотографіями, на яких зафіксовано положення автомобілів після ДТП та характер пошкоджень; та поясненнями учасників ДТП.
Із протоколу серії ЕПР1 № 349995 від 03.06.2025 слідує, що ОСОБА_1 03.06.2025 перебуваючи за адресою: м. Київ, пр-т М. Бажана, керуючи транспортним засобом Isuzu д.н.з. НОМЕР_1 , перед перестроюванням не надав дорогу транспортному засобу BMW І7 д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався у крайній правій смузі в попутному напрямку, в яку мав намір перестроїтися ОСОБА_1 , в результаті чого водій ОСОБА_2 , вжив заходів екстреного гальмування та зміну напрямку, що призвело до некерованого наїзду на припарковані автомобілі - Hyundai Elantra д.н.з. НОМЕР_4 , Renault Sandero д.н.з. НОМЕР_5 , Renault Master д.н.з. НОМЕР_6 , Volkswagen Passat д.н.з. НОМЕР_7 . При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 10.1, п. 10.3, п. 10.4, ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.
Наявна в матеріалах даної справи схема ДТП відображає положення автомобілів станом на момент оформлення ДТП, з якої слідує, що автомобіль, під керуванням ОСОБА_1 після повної зупинки знаходився в смузі руху, якою рухався автомобіль BMW під керуванням ОСОБА_2 .
Так, ОСОБА_1 зупинився в указаному в схемі ДТП місці, однак перед цим здійснив різкий маневр, який майже повністю перекрив смугу руху, де рухався ОСОБА_2 , що також підтверджується поясненнями самого ОСОБА_1 , який під час складання протоколу, вказував, що з метою уникнення зіткнення він перестроювався в крайню праву смугу.
Також, факт різкого перестроювання в крайню праву смугу підтверджено і поясненнями ОСОБА_2 .
Суд першої інстанції у своїй постанові встановив, і ці обставини не оспорюються ОСОБА_1 , що він порушив вимоги: п. 10.1 ПДР, оскільки перед початком маневру перестроювання не переконався в його безпечності та у відсутності перешкод чи небезпеки для інших учасників руху; п. 10.4 ПДР, оскільки перед поворотом та перестроюванням водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, чого в даному випадку не було здійснено належним чином. Таким чином, уся сукупність порушень Правил дорожнього руху, що була встановлена судом, має прямий зв'язок із настанням суспільно шкідливих наслідків. Зазначені дії ОСОБА_1 з перестроювання, які створили аварійну обстановку (кваліфіковану судом першої інстанції за ст. 122 КУпАП), безпосередньо призвели до матеріальних наслідків у вигляді пошкодження майна. Саме настання цих наслідків є ключовим елементом складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Доводи сторони захисту у засіданні апеляційного суду щодо швидкості руху автомобіля під керуванням ОСОБА_2 , як можливої причини ДТП є безпідставними, адже не підтверджені належними доказами та не спростовують факту порушення ОСОБА_1 правил перестроювання, що стороною захисту не оскаржувалось.
З огляду на обставини, встановлені під час апеляційного перегляду, апеляційний суд приходить висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою, у зв'язку з чим підлягає задоволенню, а постанова судді Дарницького районного суду м. Києва від 07 липня 2025 року підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови, якою ОСОБА_1 слід визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - шостій цієї статті.
Зі змісту наведених правових норм вбачається, що закриття провадження на підставі ст. 38, п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП можливе за одночасної наявності таких умов: вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення; сплив встановленого законом тримісячного строку, перебіг якого розпочинається з дня вчинення адміністративного правопорушення (при триваючому правопорушенні - з дня його виявлення).
При цьому для обчислення встановленого законом строку для накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі у зв'язку з його спливом необхідним є встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення - протиправної, винної дії чи бездіяльності.
Тобто, закриття провадження у справі за п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП можливе лише за умови встановлення судом факту вчинення особою винної протиправної дії чи допущення винної протиправної бездіяльності, що підпадає під ознаки адміністративного правопорушення.
Наявність можливого адміністративного правопорушення, не доведеного та не підтвердженого належними та допустимими доказами, не може бути достатньою підставою для закриття провадження у справі відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення .
Таким чином, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку із закінченням на момент її розгляду строків накладення адміністративного стягнення не є реабілітуючою підставою, а відтак не звільняє суд обов'язку з'ясувати, передбачені ст. 280 КУпАП обставини про те, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, та навести виклад установлених під час розгляду справи обставин у постанові.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП доведено під час розгляду справи, однак на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строки притягнення до адміністративної відповідальності, передбачені статтею 38 КУпАП сплинули.
Оскільки на момент вирішення питання про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, сплив строк накладення адміністративного стягнення, передбачений ст. 38 КУпАП, то провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв'язку із закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строку, передбаченого ст. 38 КУпАП.
Судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягнення відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника Кравчука Ярослава Івановича, в інтересах ОСОБА_2 , задовольнити.
Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 07 липня 2025 року скасувати, ухвалити нову постанову.
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП закрити провадження у справі у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.
Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. П. Євграфова