Справа № 759/8288/25
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/11367/2025
3 вересня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.
при секретарі Кононовій Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Коваленка Ярослава Олександровича на ухвалу судді Святошинського районного суду міста Києва від 23 квітня 2025 року (суддя Ключник А.С.) про відмову у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Міністерство оборони України про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,
встановив:
у квітні 2025 року заявниця звернулась до суду із заявою, у якій просила встановити факт її проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з жовтня 2017 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 , як чоловіка та жінки.
Мотивуючи подану заяву, заявниця зазначала, що починаючи з жовтня 2017 року вона та ОСОБА_3 вступили в стосунки як чоловік та жінка, та почали проживати разом у її квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ними проживав її син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . 11 листопада 2024 року ОСОБА_3 був мобілізований до лав ЗСУ, а 17 березня 2025 року від військової частини НОМЕР_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 надійшло сповіщення № 441 з проханням сповістити її про те, що її цивільний чоловік, солдат ОСОБА_3 зник безвісти 16 березня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Шевченково Покровського району Донецької області. 24 березня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_5 надіслав за її адресою вказане сповіщення. 26 березня 2025 року вона звернулась до Святошинського УП ГУ НП у м. Києві із заявою про зникнення ОСОБА_3 , в результаті чого було відкрито кримінальне провадження № 12025100080001132 від 27 березня 2025 року. Разом з цим, всі інші дії, спрямовані на пошук ОСОБА_3 , вона позбавлена можливості здійснювати, оскільки не має відповідного статусу відносно нього. При цьому, з близьких родичів ОСОБА_3 має лише матір - ОСОБА_2 .
Ухвалою судді Святошинського районного суду міста Києва від 23 квітня 2025 року відмовлено у відкритті провадження.
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Коваленко Я.О. просить ухвалу судді скасувати та направити справу для продовження розгляду до
суду першої інстанції, посилаючись на порушення суддею норм процесуального права.
Представник заявниці зазначає, що суддя першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність спору про право у даній справі, оскільки заявниця звернулась до суду з цією заявою не з метою реалізації права на отримання виплат, а для реалізації права на отримання достовірних відомостей про місцеперебування зниклої безвісти особи, оскільки ніхто інший, в тому числі близькі родичі ОСОБА_3 , життям останнього не цікавляться, жодних дій, спрямованих на його розшук, не здійснюють. При цьому, відповідно до положень Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884, категорія осіб, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі, не можуть претендувати на отримання грошового забезпечення, навіть за наявності встановленого факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Отже, спір про право у даній справі відсутній та не може виникнути.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Прус О.О. просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити та залишити ухвалу судді без змін, посилаючись на те, що ОСОБА_2 заперечує факт проживання ОСОБА_5 з її сином ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, оскільки останній проживав за місцем своєї реєстрації, що можуть підтвердити сусіди та консьєржка. При цьому, ОСОБА_3 дійсно мав стосунки із заявницею, однак постійно в неї не проживав, а лише міг заночувати кілька разів на місяць. Також, у 2023 року ОСОБА_3 проходив лікування у наркологічному відділенні КНП «КМНКЛ «Соціотерапія» та реабілітацію у медичному центрі ГО «Інтро Рехаб», при цьому усі витрати на лікування та реабілітацію понесла ОСОБА_2 . Після лікування та реабілітації ОСОБА_3 певний час проживав разом з нею та сестрою ОСОБА_6 , після чого повернувся до проживання за місцем реєстрації. Також, у 2024 року ОСОБА_3 притягався до кримінальної відповідальності за статтею 185 КК України, і саме ОСОБА_2 несла витрати на послуги захисника.
Адвокат Прус О.О. вважає, що заявниця подала дану заяву саме з метою отримання одноразової грошової допомоги у разі визнання ОСОБА_3 таким, що загинув при захисті Батьківщини. Отже, суддя першої інстанції зробив правильний висновок про наявність спору про право в даних правовідносинах.
Заінтересована особа Міністерство оборони України, будучи належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду апеляційної скарги(с.с.78-79), свого представника у судове засідання не направило, тому відповідно до положень ст. 372 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у його відсутність.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та її представника - адвоката Коваленка Я.О., які підтримали апеляційну скаргу, пояснення представника ОСОБА_2 - адвоката Пруса О.О., який проти апеляційної скарги заперечував, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи у відкритті провадження, суддя першої інстанції виходив з того, що звернення з даною заявою заявник обґрунтовує необхідністю реалізації нею права на отримання виплат відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 року № 884, отримання можливості звертатися з заявами
та запитами до правоохоронних органів та інших інстанцій щодо долі ОСОБА_3 , а тому наявність чи відсутність факту постійного проживання разом із військовослужбовцем однією сім'єю без реєстрації шлюбу може вплинути на право на отримання одноразової грошової допомоги у певному розмірі для інших осіб (якими є мати ОСОБА_2 ).
Виходячи з викладеного, суддя першої інстанції прийшов до висновку, що встановлення даного факту пов'язане з наступним вирішенням спору про право на одноразову грошову допомогу, розмір якої для заінтересованих осіб безпосередньо буде залежати від кількості передбачених законом претендентів на неї, а тому має вирішуватися в порядку позовного провадження.
Проте, повністю погодитися з висновками судді першої інстанції колегія суддів не може з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, перелік яких визначений ч. 1 ст. 315 ЦПК України.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 зазначено, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду (ч. 4 ст. 315 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 19 березня 2021 року у справі № 643/14985/18-ц зазначено, що для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у кожній справі після її порушення
суддя зобов'язаний з'ясувати, які фізичні особи і організації можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи і підлягають виклику в судове засідання, в необхідних випадках запропонувати заявникові та заінтересованим особам подати додаткові докази на підтвердження заявлених вимог чи заперечень проти них. Тобто критерієм наявності спору про право у справах окремого провадження є сама можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків у третіх осіб внаслідок встановлення певного факту навіть за відсутності заперечень таких осіб. З точки зору закону під спором про право у справах окремого провадження розуміється конфлікт інтересів заявника та хоча б однієї із заінтересованих осіб внаслідок заперечення такої особи проти задоволення заяви про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав, а також можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків у третіх осіб внаслідок задоволення відповідної заяви.
При цьому необхідно приймати до уваги, що під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права. Наведене відповідає сталій позиції Верховного Суду, сформованій у постанові від 20 грудня 2023 року у справі №761/16555/23.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 січня 2024 року в справі № 523/14489/15-ц зазначила, «що позовна вимога про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу може бути вирішена в порядку окремого судового непозовного цивільного судочинства, що передбачено розділом IV ЦПК України, лише у випадку, якщо між сторонами не існує спору. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.»
Звертаючись до суду з даною заявою, ОСОБА_1 посилалася на положення Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» та набуття права здійснювати дії, спрямовані на пошук ОСОБА_3 .
Частини 1-3 статті 6 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» передбачає, що близькі родичі та члени сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на отримання достовірних відомостей про місцеперебування особи, зниклої безвісти за особливих обставин, обставини її загибелі (смерті), місце поховання (якщо воно відоме).
Реалізація права, передбаченого частиною першою цієї статті, відбувається шляхом подання заяви про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, та отримання достовірної інформації про хід та результати проведення її розшуку в порядку, визначеному цим Законом та іншими законами України.
Органи державної влади, уповноважені на здійснення обліку та/або розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, зобов'язані надавати інформацію про хід та результати їх розшуку в порядку, встановленому цим Законом, близьким родичам та членам сім'ї таких осіб.
У статті 1 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» зазначено, що близькі родичі та члени сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - це чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов'язані
спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
При цьому, заявниця не посилалася на те, що встановлення факту, що має юридичне значення, їй необхідно для отримання виплат відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 року № 884, як помилково зазначає суддя першої інстанції.
Отже, суддя не проаналізував зміст заяви ОСОБА_1 та не звернув увагу на мету встановлення юридичного факту, яка була зазначена заявницею.
Також суддя не врахував, що частиною 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.
Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
Виплата грошового забезпечення особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок полону, та особам, передбаченим цим пунктом, здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців у нейтральних державах або зникнення безвісти, їх звільнення з полону або визнання судом безвісно відсутніми чи оголошення судом померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.
Отже, відповідно до зазначеної норми ОСОБА_1 може мати право на отримання грошової виплати тільки у разі визначення її такою особою у особистому розпорядженні ОСОБА_3 на випадок полону або зникнення безвісти.
Прийшовши до висновку, що зі змісту поданої заяви вбачається наявність спору про право на отримання грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_3 та неможливість встановлення факту у порядку окремого провадження, суддя першої інстанції не зазначив між ким наявний спір про право та який предмет цього
спору, враховуючи, що ОСОБА_3 вважається зниклим безвісті.
Натомість, процесуальний закон вимагає встановити наявність спору про право, а не припускати його можливість.
Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі №640/10329/16.
При розгляді заяви ОСОБА_1 суд повинен з'ясувати наявність заінтересованих осіб, які мають правові підстави для отримання грошового забезпечення військовослужбовця, який зник безвісті, відповідно до положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з'ясувати наявність письмового особистого розпорядження ОСОБА_3 на випадок зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, вирішити питання про залучення їх до участі у справі та з'ясувати їх думку з приводу поданої заяви.
Також суду необхідно з'ясувати чи має юридичні наслідки для ОСОБА_1 встановлення факту її спільного проживання однією сім'єю, як чоловіка та жінки з ОСОБА_3 .
За таких обставин, суддя першої інстанції зробив передчасний висновок про наявність спору про право та наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі в порядку окремого провадження.
Посилання представника ОСОБА_2 - адвоката Пруса О.О. на те, що ОСОБА_2 заперечує факт спільного проживання ОСОБА_5 з її сином ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, не може бути підставою для відмови у задоволенні апеляційної скарги, оскільки відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Отже, заперечення ОСОБА_2 не були підставою для відмови у відкритті провадження.
Відповідно до частини 1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело постановлення помилкової ухвали, тому вона підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Коваленка Ярослава Олександровича задовольнити.
Ухвалу судді Святошинського районного суду міста Києва від 23 квітня 2025 року скасувати, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Міністерство оборони України про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу направити до Святошинського районного суду міста Києва для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до
Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 19 вересня 2025 року.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.І. Ящук