02 вересня 2025 року місто Київ
Справа № 759/12079/25
Апеляційне провадження № 33/824/4281/2025
Київський апеляційний суд у складі судді Желепи О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Ан Ірини Миколаївни на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 25 липня 2025 року
у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, ФОП, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 854719, 07.05.2025 об 15 годині 10 хвилин ОСОБА_1 рухаючись по вул. Міській, 1/1 в м. Києві, керував автомобілем «Honda» державний номерний знак НОМЕР_2 , в стані наркотичного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проходив зі згоди водія, у встановленому законом порядку, у лікаря нарколога КНП «КМНКЛ "Соціотерапія"» (м. Київ, вул. Відпочинку, 18), відповідно до висновку лікаря нарколога №002250 результат позитивний, чим порушив п. 2.9 а) Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Святошинський районний суд міста Києва постановою від 25 липня 2025 року ОСОБА_1 визнав винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, застосовав до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, стягнув з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 грн.
Не погодившись із такою постановою, захисник ОСОБА_1 - адвокат Ан І.М. 01 серпня 2025 року в системі «Електронний суд» через суд першої інстанції подала апеляційну скаргу, у якій просить оскаржувану постанову скасувати та постановити нову, якою закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що:
1) суд поверхнево та формально дослідив докази, зокрема не з'ясував усіх істотних обставин, неправильно застосував норми матеріального права та порушив процесуальні гарантії сторони захисту, що унеможливило ухвалення законної й обґрунтованої постанови;
2) відеозапис із нагрудних камер поліцейських не є безперервним, не фіксує факту керування транспортним засобом або моменту його зупинки, автомобіль перебував у нерухомому стані; а тому відсутні належні й допустимі докази події та складу правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, чому суд не надав належної оцінки;
3) огляд на стан наркотичного сп'яніння було ініційовано без будь-яких об'єктивних підстав чи видимих ознак: одразу після незаконної зупинки та безрезультатного поверхневого огляду поліцейський «запропонував коротку перевірку», що породжує сумніви в неупередженості дій поліції та допустимості отриманих результатів;
4) суд проігнорував клопотання захисту від 08.07.2025 про призначення комісійної судово-медичної експертизи, зокрема за наслідками його розгляду не постановлено ухвалу про призначення або про відмову в призначені експертизи, а в постанові відсутні посилання на таке клопотання та результати його розгляду. Натомість, існують обґрунтовані сумніви щодо наявного в матеріалах справи медичного висновку, оскільки ОСОБА_1 послідовно заперечує вживання наркотичних засобів, а на відеозаписів відсутні зовнішні ознаки, характерні для наркотичного сп'яніння.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Зал Д.О. апеляційну скаргу підтримав з підстав, викладених у ній, просив задовольнити.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність, обґрунтованість та вмотивованість постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
За змістом п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, зокрема за керування транспортними засобами особами, які перебувають у стані наркотичного сп'яніння.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується даними, зафіксованими у протоколі про адміністративні правопорушення серії ААД №854719 від 15.05.2025, висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 002250, відеозаписом з бодікамер поліцейських.
Апеляційний суд не може погодитися із таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Згідно з вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у статтях 251, 252 КУпАП, зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до положень статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Проведення огляду на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я i оформлення його результатів визначено «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (у редакції станом на 07.05.2025) (далі - Інструкція).
Пунктом 7 розділу III Інструкції закріплено, що проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове.
Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння (пункт 8 розділу III Інструкції).
Відповідно до п. 10 розділу III Інструкції зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження відбираються у дві ємності. Вміст однієї ємності використовується для первинного дослідження, вміст другої ємності зберігається протягом 90 днів.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 23-рп/2010 від 22.12.2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правової презумпції, в тому числі і закріпленій в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
За приписами ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з ч. 2 ст. 63 Конституції України підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист.
Стаття 6 Європейської конвенції з прав людини передбачає, зокрема, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: b) мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; c) захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд.
Із цього випливає, що обвинувачений має право на правову «практичну й ефективну», а не «теоретичну й ілюзорну» допомогу.
У п. 262 рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» вказано, що «право кожного обвинуваченого у вчиненні злочину на ефективний захист, наданий захисником..., є однією з основних ознак справедливого судового розгляду».
Апеляційний суд установив, що в основу висновків суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, покладено висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння, складений на підставі лабораторного дослідження зразка його сечі.
Водночас із матеріалів справи вбачається, що захисник ОСОБА_1 - адвокат Ан І.М. 08 липня 2025 року подала суду першої інстанції клопотання про призначення судово-медичної експертизи, за змістом якого просила провести експертизу контрольного (другого) зразка, відібраного під час огляду відповідно до Інструкції (а. с. 18-20).
Однак суд першої інстанції клопотання захисту не розглянув, процесуального рішення щодо результатів його розгляду не ухвалив, у постанові від 25 липня 2025 року про нього навіть не зазначив. Такі дії суду позбавили сторону захисту реальної можливості ініціювати перевірку вирішального доказу, що є істотним порушенням прав ОСОБА_1 на захист, гарантованими Конституцією України, процесуальними кодексами та Європейською конвенцією з прав людини.
Разом із цим, усунути таке порушення суду першої інстанції на стадії апеляційного перегляду не виявилося за можливе з огляду на те, що станом на дату надходження апеляційної скарги до Київського апеляційного суду (07.08.2025) та передання матеріалів справи судді (08.08.2025), 90-денний строк зберігання другого зразка біологічного середовища ОСОБА_1 , які були відібрані 07.05.2025, закінчився 05.08.2025.
Апеляційний суд також враховує відповідь КНП «КМНКЛ «Соціотерапія» від 06.08.2025 № 061/10-896 (а. с. 45), відповідно до якої на адвокатський запит АН. І.М. щодо «продовження терміну зберігання вмісту другої ємності з біологічним середовищем (сеча), відібраним 07.05.2025 у ОСОБА_1 при проведені медичного огляду на стан сп'яніння», повідомило, що «Інструкція не передбачає продовження терміну зберігання вмісту другої ємності з біологічним середовищем, що зберігається у закладі охорони здоров'я, за заявою особи, яка при проведені медичного огляду здала біологічне середовище, або її адвоката. Враховуючи викладене, КНП «КМНКЛ «Соціотерапія» не має законних підстав для продовження терміну зберігання вмісту другої ємності з біологічним середовищем (сеча) ОСОБА_1 понад термін, установлений Інструкцією».
Таким чином, станом на момент апеляційного перегляду об'єктивно неможливе проведення повторного дослідження другої ємності з біологічним середовищем ОСОБА_1 , а тому й перевірку достовірності первинного лабораторного результату.
З огляду на викладене апеляційний суд констатує істотне порушення права ОСОБА_1 на захист і принципу рівності сторін (змагальності) через не розгляд належного клопотання сторони захисту, яке було безпосередньо спрямоване на верифікацію вирішального доказу у справі. Указане перешкодило ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі, оскільки вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не була доведена за стандартом «поза розумним сумнівом».
Окрім цього суд першої інстанції жодним чином не проаналізував доводи сторони захисту, викладені в поясненнях по справі (а. с. 21-25), обмежившись їх наведенням у постанові.
Суд не врахував, що водій з моменту зупинки послідовно заперечував перебування в стані наркотичного сп'яніння, і намагався довести свою невинуватість, проте був позбавлений такої можлиовсті.
У силу принципу презумпції невинуватості, що поширюється і на адміністративно-деліктне право, усі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь, недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Стосовно складеного протоколу про адміністративне правопорушення, то сам по собі він не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому діянні, оскільки є лише засобом фіксування обставин, які підлягають перевірці, та не є імперативним факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».
З наведеного вбачається, що належних та допустимих доказів, які б об'єктивно та поза межами розумного сумніву доводили факт скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, матеріали справи не містять, що виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, враховуючи порушення судом першої інстанції прав ОСОБА_1 на ефективний захист, висновок суду першої інстанції про достатність доказів, які вказують на винуватість ОСОБА_1 є помилковим, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю, на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Ан Ірини Миколаївни - задовольнити.
Постанову Святошинського районного суду міста Києва від 25 липня 2025 року - скасувати, провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя О. В. Желепа