справа № 382/56/24
головуючий у суді І інстанції Савчак С.П.
провадження № 22-ц/824/1916/2025
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
06 серпня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
за участі секретаря судового засідання Лазоренко Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Коваль Лариси Миколаївни на рішення Яготинського районного суду Київської області від 07 червня 2024 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області про визначення додаткового строку для відчуження земельної ділянки, -
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Яготинського районного суду Київської області з позовом до ГУ Держгеокадастру у місті Києві та Київській області, у якому, з урахуванням уточненої позовної заяви (а.с. 35) просив суд:
визнати пропуск позивачем законодавчо встановленого строку на відчуження належної йому земельної ділянки таким, що пропущений з поважних причин, та визначити ОСОБА_1 додатковий строк для відчуження належної йому земельної ділянки з кадастровим номером 3225581400:03:004:0127, площею 5,8986 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Яготинської територіальної громади Бориспільського району Київської області, терміном на один рік.
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є громадянином російської федерації та власником земельної ділянки з кадастровим номером 3225581400:03:004:0127, площею 5,8986 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Яготинської ОТГ.
Право власності на земельну ділянку позивач набув у порядку спадкування у листопаді 2018 року зареєструвавши його в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28 листопада 2018 року.
У визначений законодавством строк, а саме: до 28 листопада 2029 року, позивач не зміг відчужити належну йому земельну ділянку, оскільки тривалий час хворів: 15 листопада 2019 року переніс операцію на ступнях обох ніг, у зв'язку з чим з 15 листопада 2019 року по 20 листопада 2019 року включно перебував на стаціонарному лікуванні в медзакладі, потім протягом одного місяця продовжував лікування амбулаторно, а також тривалий час продовжувався реабілітаційний період, а тому він не мав можливості приїхати в Україну для вирішення питання щодо відчуження земельної ділянки.
Неможливість його прибуття в Україну для вирішення питання щодо відчуження земельної ділянки у подальшому також пояснюється поширенням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та введенням внаслідок цього Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 карантину на всій території України строк якого неодноразово продовжувався.
Відповідно до пункту 12 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України під час дії карантину строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Введення карантину встановленого Кабінетом Міністрів України є форс-мажорною обставиною. Крім того, і запровадження в Україні з 24 лютого 2022 року воєнного стану також є форс-мажорною обставиною.
Зазначені обставини об'єктивно перешкоджали вчинення ним правочину щодо припинення цивільних прав відносно земельної ділянки у визначений річний термін. Крім того, на це вплинуло відсутність регламентованого порядку відчуження земель, ринку землі та далекою відстанню між містом Яготином Київської області і містом санкт-петербург рф, подолання якої вимагає значних зусиль та матеріальних витрат. Він має на меті та хоче здійснити відчуження належної йому земельної ділянки маючи намір подарувати її сестрі - громадянці України.
Вказує, що прямої правової норми, яка б регулювала порядок поновлення судом передбаченого частиною 4 статті 81 ЗК України строку, або такої, яка б забороняла поновлення такого строку, законодавство не містить, тому суд може застосувати аналогію закону, а саме: статтю 251 та частину 3 статті 1272 ЦК України, статтю 127 ЦПК України.
Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 07 червня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 , як власник земельної ділянки має право відповідно до ч. 1, 2, 4, 7 ст. 319 ЦК України розпоряджатися нею на власний розсуд. Він має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону та не порушують права інших осіб. Враховуючи, що Земельний кодекс України не передбачає заборон на відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення після закінчення річного строку для її відчуження, а тому ОСОБА_1 має право здійснити продаж, дарування цієї земельної ділянки до припинення права власності на неї, тобто до набрання рішення суду про її конфіскацію законної сили. Право ОСОБА_1 на відчуження земельної ділянки не порушене відповідачем, а тому не підлягає судовому захисту.
Судом першої інстанції застосовано за аналогією частини 1, 3 статті 1272 ЦК України до спірних правовідносин.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Коваль Л.М. подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Яготинського районного суду Київської області від 07 червня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.
Апеляційна скарги обґрунтована тим, що предметом позову є вимога про визначення додаткового строку для відчуження земельної ділянки, який передбачено частиною 4 статті 81 ЗК України.
Позивач у позовній заяві навів пояснення обставин, які йому перешкоджали виконати обов'язок з відчуження належної йому на праві власності земельної ділянки та ним надано відповідні належні та допустимі докази обставин того, що у визначений законодавством України строк, а саме: до 28 листопада 2019 року, він не зміг відчужити належну йому земельну ділянку.
Обставини, наведені позивачем у позовній заяви, підтверджуються епікризом з медичної карти з нотаріально завіреним перекладом та апостилем.
Наголошує, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для особи на вчинення цих дій.
Вказує, що станом на час, коли у позивача виник обов'язок з відчуження належної йому земельної ділянки, були чинними правові норми, які унеможливлювали вчинення акту відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення.
Зазначає, що станом на час, коли у позивача виник обов'язок з відчуження належної йому земельної ділянки, Верховною Радою України закон про ринок земель не був прийнятий, а тому й було відсутнє законодавче врегулювання порядку відчуження земель з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», а також відсутній ринок земель вказаного цільового призначення.
Звертає увагу апеляційного суду на те, що лише Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення» від 31 березня 2020 року, дозволено з 01 липня 2021 року продаж в Україні земельних ділянок (паїв) фізичним особам.
Отже, з поважних причин, які об'єктивно перешкоджали вчиненню позивачем правочину щодо припинення цивільних прав та обов'язків відносно земельної ділянки з кадастровим номером 3225581400:03:004:0127, площею 5,8986 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Яготинської ОТГ, ОСОБА_1 не мав змоги виконати вимогу чинного законодавства України щодо відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення у річний термін у зв'язку з хворобою, зайняттям низкою організаційно-побутових та соціальних питань, що необхідні для забезпечення власного існування га відновлення нормального самопочуття, відсутністю регламентного порядку відчуження земель, ринку землі та далекою відстанню (більше тисячі кілометрів) між містом Яготин Київської області і містом Санкт-Петербург РФ, подолання якої вимагає значних зусиль та матеріальних витрат.
Посилається на те, що чинним законодавством України не передбачена заборона на продовження строку для відчуження земельної ділянки, визначеного згідно з частиною 4 статті 81 ЗК України.
Зазначає, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що право позивача на відчуження належної йому земельної ділянки ніким, у тому числі й відповідачем не порушено. Проте, суд першої інстанції не надав значення позиції відповідача, який у відзиві на позовну заяву навів свої пояснення та міркування про невизнання наявності у позивача після закінчення строку для відчуження земельної ділянки, визначеного згідно з частиною 4 статті 81 ЗК України, права на відчуження земельної ділянки так і підстав для та визначення ОСОБА_1 додаткового строку для відчуження належної йому земельної ділянки.
Від представника ГУ Держгеокадастру у місті Києві та Київській області - Цап Н.О. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому вона просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Коваль Л.М. у судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги та просила їх задовольнити.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Виходячи з положень статті 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т. ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні, а з огляду на положення статті 372 ЦПК України явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Зважаючи на вимоги частини 9 статті 128, частини 5 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, дійшла висновку про таке.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер якої 3225581400:03:004:0127, площею 5,8986 га., з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за адресою: Київська область, колишній Яготинський район, колишня Двірківщинська сільська рада. Право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28 листопада 2018 року рішенням державного реєстратора від 05 грудня 2018 року на підставі рішення Яготинського районного суду Київської області у справі № 382/1350/17 від 05 лютого 2018 року.
Земельна ділянка перебуває в оренді ТОВ «Агрофірма Яготинська» орендодавцем якої виступає ОСОБА_1 на підставі договору оренди землі від 28 січня 2006 року з додатковою угодою до нього від 11 лютого 2019 року.
Зазначене підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкту нерухомого майна від 20 вересня 2023 року, витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20 вересня 2023 року, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05 грудня 2018 року, актуальної інформації про державну реєстрацію іншого речового права від 15 червня 2019 року.
Частиною 1 статті 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14 Конституції України).
Правовий статус та порядок використання земель, зокрема, сільськогосподарського призначення визначено ЗК України.
Частиною 5 статті 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.
За змістом частини 4 статті 81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.
Відповідно до вимог підпункту «е» частини 1 статті 140 ЗК України підставами припинення права власності на земельну ділянку є не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строку випадках, визначених цим Кодексом.
Примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки (пункт «в» частини першої статті 143 ЗК України).
Згідно з частинами 1-2 статті 145 ЗК України якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.
У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов'язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.
ОСОБА_1 є громадянином російської федерації та проживав в м. санкт-петербург з 11 жовтня 2016 року по 09 червня 2023 року, що підтверджується його копією паспорту, тому він мав обов'язок здійснити відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення протягом року з моменту переходу такого права, тобто з 29 листопада 2018 року до 29 листопада 2019 року включно.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вирішуючи позовні вимоги щодо визначення додаткового строку для відчуження земельної ділянки застосував до спірних правовідносин за аналогією статтю 1272 ЦК України, якою визначено повноваження суду визначити спадкоємцю, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Відповідно до частини 1 статті 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Отже, аналогію закону можна застосовувати виключно у разі подібності спірних неврегульованих правовідносин.
Однак правовідносини щодо визначеного ЗК України обов'язку іноземця відчужити протягом року прийняту ним у спадщину земельну ділянку сільськогосподарського призначення, та правовідносини щодо строку прийняття спадщини та повноважень суду за наявності поважних причин визначити додатковий строк для її прийняття, є різними за своєю правовою природою, відтак до обов'язку відчужити земельну ділянку не може бути застосовано за аналогією закону стаття 1272 ЦК України.
Апеляційний суд також відхиляє доводи апеляційної скарги про наявність підстав для застосування за аналогією статті 127 ЦКП України, оскільки указаною статтею регулюється питання продовження процесуальних строків під час розгляду цивільної справи судом.
Те, що земельним законодавством не передбачено поновлення (переривання, зупинення) для іноземних громадян строку, визначеного частиною 4 статті 81 ЗК України свідчить про те, що такий строк є присічним, а не про правову прогалину, яка має бути усунута шляхом застосування аналогії права.
Однак суд першої інстанції помилково застосував аналогію права до спірних правовідносин та в оскаржуваному рішенні надав оцінку доводам ОСОБА_1 про поважність пропуску ним річного строку на відчуження земельної ділянки.
При цьому апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 , як власник земельної ділянки має право відповідно до частин 1, 2, 4, 7 статті 319 ЦК України розпоряджатися нею на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону та не порушують права інших осіб.
Земельний кодекс України не передбачає заборон на відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення після закінчення річного строку для її відчуження, а тому ОСОБА_1 обрано неналежний спосіб захисту.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Таким чином, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Коваль Л.М. необхідно задовольнити частково, а рішення Яготинського районного суду Київської області від 07 червня 2024 року скасувати з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Коваль Лариси Миколаївни задовольнити частково.
Рішення Яготинського районного суду Київської області від 07 червня 2024 року скасувати з ухваленням нового судового рішення.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області про визначення додаткового строку для відчуження земельної ділянки.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 08 вересня 2025 року.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська