справа № 759/13893/23
головуючий у суді І інстанції Шум Л.М.
провадження № 22-ц/824/1852/2025
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
06 серпня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
за участі секретаря судового засідання Лазоренко Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 17 червня 2024 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Тарасюк Тетяна Миколаївна про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Тарасюк Т.М., у якому просив суд: визначити йому додатковий строк тривалістю три місяці з дня набрання рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після смерті його матері ОСОБА_3 .
Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивача - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить частина квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
24 липня 2023 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Тарасюк Т.М., проте нотаріус винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки позивач не подав заяву про прийняття спадщини у встановлений законом шестимісячний строк та спадщину не прийняв.
Строк для прийняття спадщини в умовах воєнного стану після набрання чинності Постанови КМУ від 9 травня 2023 року № 469 становлять знову не більше 6 місяців, тому останнім днем для прийняття спадщини для позивача було саме 22 травня 2023 року, оскільки станом на 22 травня 2023 року строк для прийняття спадщини становив 10 місяців.
Протягом цих місяців державні нотаріальні контори обмежено вчиняють нотаріальні дії, а саме: спочатку нотаріальні контори зовсім не працювали, а пізніше під час повітряних тривог не здійснювали прийом громадян.
Таким чином, внаслідок небезпечних для життя та здоров'я позивача умов, які викликані військовими діями російської федерації проти України після 24 лютого 2022 року, а саме: масовими бомбардуваннями міста Києва, він пропустив строк для прийняття спадщини.
Вказує, що у період з 25 лютого по 29 червня 2023 року він перебував на лікуванні в Реабілітаційному центрі (с. Ковалин, Бориспільський район, Київська область).
Таким чином, у позивача наявні поважні причини для пропуску строку для прийняття спадщини, що викликані агресивною війною, що триває в Україні, а також станом його здоров'я.
Зазначає, що нотаріус залишив поза увагою те, що позивач останні 10 років проживав з померлою ОСОБА_3 , а також приписи частини 3 статті 1268 ЦК України, відповідно до яких спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. Позивач не відмовлявся від спадщини, фактично проживав зі спадкодавцем, що можуть підтвердити свідки.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 17 червня 2024 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що причини пропуску строку на прийняття спадщини, на які посилається позивач, не можуть бути визнані поважними, оскільки не пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами, протидією інших осіб у реалізації ним своїх прав.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 17 червня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції повністю проігнорував наведені позивачем доводи про обізнаність з приписами спадкового законодавства і вжиттям ним реальних зусиль для вирішення питання з прийняття спадщини ОСОБА_3 .
На думку апелянта, повністю є доведеним факт, що дійсно у вказаний в позові період позивач оформляв заміну свого паспорта, про що свідчить дата його видачі - 17 лютого 2023 року.
Зазначає, що ним подавалися клопотання про допит у якості свідків осіб, які були поряд з ним під час відвідування нотаріальної контори з метою оформлення заяви про прийняття спадщини.
Посилається на те, що перешкодою у доведенні цих доказів стали чисельні відкладення судових засідань.
Вказує, щонайменш двічі свідки приходили до суду й очікували їх допиту, але судові засідання відкладались на інші дати, що створювало перешкоду для явки свідків до суду.
Зазначає, що судом першої інстанції не досліджувались матеріали справи, до яких долучались докази, а здійснено розгляд справи виключно на підставі пояснень сторін, а також за відсутності одного з учасників справи - приватного нотаріуса.
Вказує, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що у матеріалах справи містилися документи, якими підтверджувався факт його постійного проживання з матір'ю за однією адресою ( АДРЕСА_2 ) усі останні роки.
Вказані обставини підтверджуються актом ЖЕД №4 КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва» від 21 листопада 2023 року.
Зазначає, що спадкодавець не виражала ніяким чином свого негативного ставлення до позивача як її сина і не виявляла бажання скласти заповіт, який би обмежував права позивача на спадщину.
На думку апелянта, суд першої інстанції на підставі виокремлених відповідачем та ситуативно сформованих доводів здійснив висновки, які не відповідають обставинам справи.
Звертає увагу, що суд першої інстанції порушив процесуальні права позивача, що виразилось в ігноруванні дослідження наданих позивачем письмових матеріалів на підтвердження обґрунтування позовних вимог.
Посилається на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки акту ЖЕД №4 КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва» від 21 листопада 2023 року про підтвердження спільного проживання позивача з матір'ю в одній квартирі за адресою: АДРЕСА_2 .
А послався в оскаржуваному рішенні зовсім на інший документ, наданий стороною відповідача, не перевіривши достовірність інформації.
Суд першої інстанції, не звертаючи уваги на те, що позивач фактично був обдурений співробітниками нотаріальної контори по строкам звернення із заявою про прийняття спадщини, поставив позивачу у вину перебування з 25 лютого 2023 року по 29 червня 2023 року на лікуванні в Реабілітаційному центрі, що було вкрай важливим для нього, однак у цей же період він керувався інформацією, отриманою від співробітників нотаріальної контори про подовження терміну на звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
Від представника ОСОБА_2 - адвоката Шуляк Н.О. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому вона просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відзив обґрунтовано тим, що законодавство України не визначає кінцевої дати чинності паспортів громадянина України зразка 1994 року. Однак законодавством передбачено обмін паспорта громадянина України зразка 1994 року на ID-картку за бажанням власника.
Таким чином, у позивача не було необхідності отримувати новий паспорт.
Також виникає питання: чи дійсно позивач звертався до нотаріальної контори у січні 2023 року та чи дійсно виникла необхідність у заміні паспорту, оскільки скільки саме на ці обставини посилається позивач як на причину пропуску строку на прийняття спадщини, які насамперед не підтверджені жодними доказами.
Щодо свідків, на пояснення яких посилається позивач, то необхідно зазначити, що дані особи не є членами сім'ї, також позивачем не зазначено, ким є ці особи, же відношення вони мають до цієї судової справи, чому позивач в присутності двох осіб звертався до нотаріальної контори, а не самостійно.
Посилання апелянта на воєнний стан не можуть братись до уваги, як підстава для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини. Київ та Київська область з дня смерті матері апелянта не були включені до територій активних бойових дій та до тимчасового окупованих територій. На момент смерті ОСОБА_4 нотаріальні контори працювали у звичному режимі, доказів протилежного апелянтом не надано.
Позивач посилається на те, що судом першої інстанції залишено поза увагою докази його проживання з матір'ю за однією адресою, однак відповідно до Постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій приватного нотаріуса Тарасюк Т.М. від 24 липня 2023 року на день смерті за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 була зареєстрована одна.
ОСОБА_2 та його представник - адвокат Шуляк Н.О. у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Виходячи з положень статті 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т. ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні, а з огляду на положення статті 372 ЦПК України явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Зважаючи на вимоги частини 9 статті 128, частини 5 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, дійшла висновку про таке.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що матір'ю ОСОБА_1 є ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом на народження серії НОМЕР_1 (а.с. 4).
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5).
Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тарасюк Т.М. від 24 липня 2023 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з тим, що він не подав заяву про прийняття спадщини у встановлений законом шестимісячний строк та спадщину не прийняв (а.с. 6-7).
З указаної постанови вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса з вимогою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на майно після смерті його матері ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно з інформаційною довідкою від 03 листопада 2022 року, виданою КП Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації», квартира АДРЕСА_3 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_3 (а.с. 78).
Відповідно до акта ЖЕД №4 КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва» від 21 листопада 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали разом у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 110).
Згідно з відповіддю Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори від 19 березня 2024 року у відповідь на заяву ОСОБА_1 повідомлено, що спростувати або підтвердити факт звернення ОСОБА_1 до цієї нотаріальної контори не має можливості. Запис по телефону був певний період, але списки не зберігаються, оскільки це не передбачено номенклатурою, та мало лише тимчасовий характер і було створено для зручності громадян. Окремий журнал звернень громадян в нотаріальній конторі не ведеться. Тому для вирішення його питання треба звернутись до нотаріуса, який відкрив спадкову справу після його матері, отримати постанову про відмову у зв'язку з тим, що він пропустив строк для подачі заяви про прийняття спадщини і звернутися до суду для подовження відповідного строку (а.с. 121).
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до частини 1 статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Частиною 1 статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може спадкоємець, який постійно не проживав на час відкриття спадщини зі спадкодавцем.
Відповідно до частини 3 статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статтею поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини 3 статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо:
1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви;
2) ці обставини визнані судом поважними.
Тобто якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Указані висновки відповідають висновкам, які викладені у постанові Верховного Суду від 08 червня 2023 року у справі № 585/2163/22.
Законодавство не встановлює конкретного переліку поважних причин пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини, і такі причини оцінюються судом на власний розсуд в кожному конкретному випадку та з урахуванням усіх обставин справи. Головною ознакою поважних причин є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 341/2260/21.
Поважними причинами пропуску строку, з урахуванням конкретних фактичних обставин справи, можуть визнаватись, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Отже, лише якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через власну пасивну поведінку, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Крім того, оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду (постанови Верховного Суду від 11 липня 2022 року у справі № 650/48/20, від 27 квітня 2023 року у справі № 750/13008/21, від 14 лютого 2024 року у справі № 754/3327/22).
У своїй позовній заяві ОСОБА_1 посилається на те, що причинами пропуску ним строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті його матері є те, що у період, коли він мав подати таку заяву через введення воєнного стану державні нотаріальні контори обмежено вчиняли нотаріальні дії, а в період з 25 лютого по 29 червня 2023 року він перебував на лікуванні в Реабілітаційному центрі (с. Ковалин, Бориспільський район, Київська область).
Стосовно впливу запровадження воєнного стану в України як підстави пропуску строку на прийняття спадщини з поважних причин, необхідно зазначити таке.
У частині 1 статті 1270 ЦК України вказано, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Щодо апеляційної скарги доводів про те, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому з урахуванням змін в законодавстві стосовно обрахунку строку на прийняття спадщини (у тому числі зупинення перебігу цього строку) ОСОБА_1 мав звернутися із заявою про прийняття спадщини до 06 липня 2023 року (шість місяців з 06 вересня 2022 року + чотири місяці), а звернувся - 24 липня 2023 року з невеликим пропуском строку, то апеляційний суд враховує таке.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 року № 209 «Деякі питання державної реєстрації в умовах воєнного стану та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164» вказану постанову («Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану») доповнено, зокрема, пунктом 3 про те, що на час дії воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини зупиняється.
Пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 був змінений постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2022 року № 719, де вказано, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини. Пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 виключено на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09 травня 2023 року № 469.
Правила щодо строку на прийняття спадщини (початок перебігу, наслідки спливу) регулюються Цивільним кодексом України, який прийнятий Верховною Радою України і є основним актом цивільного законодавства України.
Строк на прийняття спадщини по своїй сутності є присічним (статті 1270, 1272 ЦК), оскільки його сплив призводить до того, що спадкоємець вважається таким, який не прийняв спадщину. Тобто сплив строку «присікає» право на прийняття спадщини. Проте в законі, вочевидь з урахуванням сутності права на прийняття спадщини як майнового, передбачена можливість: за згодою самих спадкоємців, що прийняли спадщину, подати заяву про прийняття спадщини (частина друга статті 1272 ЦК України).
Для спадкоємця звернутися з позовною вимогою та за наявності поважної причини суд визначає додатковий строк на прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).
Законодавець як у статті 1270 ЦК України, так і в інших нормах ЦК України, не передбачає допустимості існування такої конструкції як «зупинення перебігу строку на прийняття спадщини» та можливості в постанові Кабінету Міністрів України визначати інші правила щодо строку на прийняття спадщини.
Підсумовуючи, пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» суперечить статтям 1270, 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню (правова позиція у постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 рокуу справі № 676/47/21(провадження № 61-8014св22)).
Отже, оскільки ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому ОСОБА_1 мав звернутися із заявою про прийняття спадщини до 06 березня 2023 року (шість місяців з 06 вересня 2022 року), а звернувся - 24 липня 2023 року.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 у період строку прийняття спадщини знаходився у межах Київської області.
Попри війну в Україні, на підконтрольній території, у тому числі й у м. Києві з 24 лютого 2022 року продовжують діяти всі державні органи та інші органи, яким делеговані функції державних органів, в тому числі державні та приватні нотаріуси.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 (із змінами відповідно наказу від 19 березня 2024 року № 77) затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (далі - Перелік).
Відповідно до Переліку деякі населені пункти Броварського, Бучанського, Вишгородського, Фастівського районів Київської області у період з лютого по березень 2022 року входили до території можливих бойових дій.
Однак відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 глави 10 розділу ІІ Порядку № 296/5 в умовах воєнного або надзвичайного стану спадкова справа заводиться за зверненням заявника будь-яким нотаріусом України, незалежно від місця відкриття спадщини.
Згідно з підпунктами 3.3-3.5 пункту 3 глави 10 розділу ІІ Порядку № 296/5заяви про прийняття спадщини або відмову від її прийняття подаються спадкоємцем особисто нотаріусу в письмовій формі. Якщо спадкоємець особисто прибув до нотаріуса, нотаріальне засвідчення справжності його підпису на таких заявах не вимагається. У цьому випадку нотаріус встановлює особу заявника, про що на заяві робиться відповідна службова відмітка, яка скріплюється підписом нотаріуса. Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса.
Тобто, ОСОБА_1 мав можливість подати заяву про прийняття спадщини (особисто або за допомогою поштового зв'язку) до будь-якого нотаріуса України на території, де не велися активні бойові, проте в період з 06 вересня 2022 року по 06 березня 2023 року не подав заяви щодо прийняття спадщини.
Також ОСОБА_1 не надано доказів його перебування в період з 25 лютого по 29 червня 2023 року на лікуванні в Реабілітаційному центрі (с. Ковалин, Бориспільський район, Київська область), а також того, що стан його здоров'я був непереборною перешкодою для звернення до нотаріуса (особисто або за допомогою поштового зв'язку) з заявою про прийняття спадщини.
В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що судом першої інстанції не допитано за його клопотанням у якості свідків осіб, які були поряд з ним під час відвідування нотаріальної контори з метою оформлення заяви про прийняття спадщини, однак до апеляційного суду клопотання про допит указаних свідків подане не було.
Відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що доводи позивача, викладені в позові, не можуть бути підставою для визнання поважною причини пропуску такого строку, оскільки поважність причин підлягає доведенню на підставі сукупності доказів, які в достатній мірі підтверджують наявність фактів, якими обґрунтовуються вимоги.
У зв'язку із наведеним колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та визначення додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки обставини, якими обґрунтовані підстави позову, не свідчать про неможливість вчинення позивачем дій з дня відкриття спадщини щодо прийняття спадщини.
Щодо доводів ОСОБА_1 про те, що нотаріусом залишено поза увагою те, що він постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а тому він вважається таким, що прийняв спадщину, то апеляційний суд зауважує, що такі доводи не відповідають способу захисту прав, обраного позивачем.
Відповідно до частини 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Предметом позову, із яким ОСОБА_1 звернувся до суду, є визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відповідно до статті 1269 ЦК України, а не встановлення факту прийняття спадщини внаслідок спільного проживання зі спадкодавцем відповідно до частини 3 статті 1268 ЦК України.
При цьому предметом доказування у справі про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є встановлення поважності причин пропущення строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, а не докази спільного проживання спадкодавця та спадкоємця на час відкриття спадщини.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, вони не спростовують, а тому відхиляються апеляційним судом у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Підстави для скасування рішення суду першої інстанції у суду апеляційної інстанції відсутні.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки оскаржене судове рішення залишено без змін, а скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 17 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 08 вересня 2025 року.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська