справа № 369/10141/23
головуючий у суді І інстанції Волчко А. Я.
провадження № 22-ц/824/6491/2025
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
30 липня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
за участі секретаря судового засідання Лазоренко Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Скрицької Надії Анатоліївни на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 січня 2024 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, -
У червні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 , у якому просила суд: стягнути з відповідача ОСОБА_1 500 000 грн моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (кримінальне провадження № 12022116450000048 від 18 серпня 2022 року, справа № 369/1602/23).
Позов обґрунтовано тим, що 16 серпня 2022 року близько 21:00 год. ОСОБА_1 , перебуваючи у приміщенні літньої кухні, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, маючи прямий умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень позивачу ОСОБА_2 , тобто посягаючи на найвищу соціальну цінність - здоров'я людини, усвідомлюючи при цьому суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, у ході раптового конфлікту, наніс декілька ударів кулаками правої та лівої руки в область обличчя, голови та шиї позивачки (потерпілої) ОСОБА_2 , після чого вийшов на подвір'я указаного вище будинку, де, продовжуючи свій умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , куди також вийшла потерпіла ОСОБА_2 , наніс останній лівою та правою рукою декілька ударів в область обличчя, від яких потерпіла впала на землю та, будучи на землі, ОСОБА_1 наніс один удар ногою в область правої підлопаткової ділянки потерпілої ОСОБА_2 .
Виявлені у позивача ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді садно лівої лобно-тім'яної ділянки, синці очних ділянок лівої бокової поверхні шиї, правої вушної раковини, правої підлопаткової ділянки верхніх кінцівок, згідно висновку судової медичної експертизи відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.
Вказаними діями, ОСОБА_1 заподіяв позивачу ОСОБА_2 умисне легке тілесне ушкодження, тобто кримінальний проступок, передбачений частиною 1 статті 125 КК України.
02 лютого 2023 року Києво-Святошинським районним судом Київської області справа № 369/1602/23 (кримінальне провадження № 12022116450000048 від 18 серпня 2022 року) ухвалено вирок, яким відповідача ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
07 червня 2023 року Київським апеляційним судом у справі № 369/1602/23 ухвалено вирок, яким вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 лютого 2023 року стосовно ОСОБА_1 скасовано в частині призначеного покарання.
Вказує, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_1 , а саме: нанесення ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, позивач отримала невротичні, пов'язані зі стресом розлади, посттравматичний стресовий розлад, гіпертонічний криз, а також потерпіла зазнала душевних страждань, які полягали в тому, що внаслідок отриманих тілесних ушкоджень вона перенесла значний фізичний біль, пережила емоційний стрес, також у позивача продовжуються проблеми зі здоров'ям у вигляді постійного головного болю, значного обмеження фізичної активності, порушилися нормальні життєві зв'язки, постійний страх, стан тривоги.
Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 січня 2024 року частково задоволено позов ОСОБА_2 .
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 200 000 грн моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
У решті позові відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що достатнім для розумного відшкодування ОСОБА_2 завданої моральної шкоди є сума у розмірі 200 000 грн, що не призведе до збагачення при встановлених обставинах, та становить достатню справедливу форму відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу.
Не погоджуючись із заочним рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Скрицька Н.А. подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 січня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачкою не надано жодного доказу на підтвердження завдання їй відповідачем моральної шкоди у розмірі 200 000 грн.
Вказує, що судом першої інстанції не було з'ясовано, чим саме позивачка обґрунтовує саме такий розмір заподіяної їй моральної шкоди.
Зазначає, що суд першої інстанції не врахував засади розумності, виваженості та справедливості, не врахував ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, спричинених позивачці, які відносяться до легких, тому дійшов необґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки 200 000 грн моральної шкоди, що не відповідає характеру правопорушення, глибині фізичних та душевних страждань позивачки.
Позивачка, повідомлена належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, не скористалася своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направила.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Скрицька Н.А. у судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Равлюк В.В. у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, дійшла висновку про таке.
З матеріалів справи вбачається, що вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 лютого 2023 року у справі № 369/1602/23 (кримінальне провадження № 12022116450000048 від 18 серпня 2022 року) ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України, та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн (а.с. 10-12).
Указаним вироком встановлено, що 16 серпня 2022 року близько 21:00 год. ОСОБА_1 , перебуваючи у приміщенні літньої кухні, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, маючи прямий умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень позивачу ОСОБА_2 , тобто посягаючи на найвищу соціальну цінність - здоров'я людини, усвідомлюючи при цьому суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, у ході раптового конфлікту, наніс декілька ударів кулаками правої та лівої руки в область обличчя, голови та шиї потерпілої ОСОБА_2 , після чого вийшов на подвір'я вказаного вище будинку, де продовжуючи свій умисел спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , куди також вийшла потерпіла ОСОБА_2 , наніс останній лівою та правою рукою декілька ударів в область обличчя, від яких потерпіла впала на землю та, будучи на землі, ОСОБА_1 наніс один удар ногою в область правої підлопаткової ділянки потерпілої ОСОБА_2 .
Виявлені у позивача ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді садно лівої лобно-тім'яної ділянки, синці очних ділянок лівої бокової поверхні шиї, правої вушної раковини, правої підлопаткової ділянки верхніх кінцівок, згідно висновку судової медичної експертизи відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.
Вказаними діями, відповідач ОСОБА_1 заподіяв позивачу ОСОБА_2 умисне легке тілесне ушкодження, тобто кримінальний проступок, передбачений частиною 1 статті 125 КК України.
Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 лютого 2023 року у справі № 369/1602/23 (кримінальне провадження № 12022116450000048 від 18 серпня 2022 року) ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України.
Допитані під час судового засідання свідок ОСОБА_3 та свідок ОСОБА_4 підтвердили що дійсно 16 серпня 2022 року близько 21:00 год., ОСОБА_1 спричинив тілесні ушкодження позивачу ОСОБА_2 в приміщенні літньої кухні та на подвір'ї, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Згідно з частиною 1 статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Правовими підставами відшкодування шкоди визначено, зокрема положення статей 27, 55, 56 Конституції України, статті 2 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, статей 23, 1167, 1168 ЦК України.
Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти висновку про те, що моральна шкода підлягає відшкодуванню за наявності у діях особи, яка заподіяла таку шкоду складу цивільного правопорушення, елементами якого є заподіяна шкода, встановлення факту протиправної поведінки такої особи, наявності причинного зв'язку між ними та вини заподіювача шкоди.
Відповідно до частини 1, 2 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно з частиною 3 статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Абзац 2 частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір компенсації моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати.
Таким чином, законом установлено загальні критерії щодо меж судової дискреції у вирішенні питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди. Тобто визначення розміру такого відшкодування становить предмет оціночної діяльності суду.
Оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 12 липня 2007 року «STANKOV v. BULGARIA», № 68490/01, § 62).
Наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв'язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації.
Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 лютого 2023 року у справі № 369/1602/23 (кримінальне провадження № 12022116450000048 від 18 серпня 2022 року) ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України.
Відповідно до частини 6 статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
ОСОБА_2 , яка є потерпілою у вказаному кримінальному провадженні, звертаючись до суду з цим позовом, вказує, що внаслідок протиправних дій відповідача, а саме: нанесення їй тілесних ушкоджень, позивач отримала невротичні, пов?язані зі стресом розлади, посттравматичний стресовий розлад, гіпертонічний криз, а також потерпіла зазнала душевних страждань, які полягали в тому, що внаслідок отриманих тілесних ушкоджень вона перенесла значний фізичний біль, пережила емоційний стрес, також у позивача продовжуються проблеми зі здоров?ям у вигляді постійного головного болю, значного обмеження фізичної активності, порушилися нормальні життєві зв'язки, постійний страх, стан тривоги.
Враховуючи неправомірні дії відповідача, які встановлені судовим рішенням у кримінальному провадженні, які полягають у умисному завданні ОСОБА_2 легких тілесних ушкоджень, дії відповідача призвели до погіршення стану здоров'я ОСОБА_2 , порушення звичайного ритму її життя та викликали емоційну дестабілізацію її повсякденного життя, мали значний негативний та психотравмувальний вплив, колегія суддів погоджується з визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди.
Підстави вважати визначений судом розмір моральної шкоди, яку відповідач зобов'язаний відшкодувати на користь ОСОБА_1 , таким, що порушує вимоги розумності і справедливості, відсутні.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції врахував суть правопорушення, характер протиправних дій відповідача, а також глибину фізичних та душевних страждань позивачки.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, вони не спростовують, а тому відхиляються апеляційним судом у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Підстави для скасування рішення суду першої інстанції у суду апеляційної інстанції відсутні.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки, судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Скрицької Надії Анатоліївни залишити без задоволення.
Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 січня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 08 вересня 2025 року.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська