справа № 361/1343/22
головуючий у суді І інстанції Петришин Н.М.
провадження № 22-ц/824/5588/2025
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
30 липня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
за участі секретаря судового засідання Лазоренко Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2024 року
у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, -
У квітні 2022 року ОСОБА_2 , яка діє в свої інтересах та інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 , звернулася до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 , якому просить суд стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі по 75 000 грн на кожного з них та витрати на правову допомогу у розмірі 30 000 грн.
Позов обґрунтовано тим, що 28 грудня 2019 року приблизно о 18 год. 20-30 хв. на проїзній частині автодороги сполучення «Київ-Чернігів» у межах населеного пункту села Скибин Броварського району Київської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Hyundai Accent», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4 . Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_4 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди.
За вищевказаним фактом 28 грудня 2019 року відкрито кримінальне провадження за частиною 2 статті 286 КК України. Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 04/652 від 30 січня 2020 року, смерть ОСОБА_4 настала від поєднання черепно-спинної травми у вигляді перелому кісток черепа, обличчя та шийного відділу хребта, розмізкування головного та спинного мозку. Постановою слідчого СУ Головного управління Національної поліції у Київській області майора поліції Гусаревич С.М. від 27 травня 2020 року кримінальне провадження закрито у зв'язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_1 ознак кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України.
Станом на дату ДТП цивільно-правова відповідальність, пов'язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «Hyundai Accent», реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахована у ТОВ «СК «Альфа-Гарант» відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО5779812. Так, за рахунок страховика ОСОБА_2 відшкодована частка моральної шкоди у розмірі 12 519 грн для неї особисто та 12 519 грн. - на відшкодування шкоди ОСОБА_3 .
Посилаючи на те, що внаслідок загибелі ОСОБА_4 його дружина ОСОБА_2 та їх спільний син ОСОБА_3 понесли непоправну втрату та глибокі душевні страждання, і на теперішній час вони не можуть змиритися зі смертю чоловіка та батька, пережили психологічний стрес, втратили спокій, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який наразі вже є повнолітнім, просять стягнути із відповідача моральну шкоду у розмірі по 75 000 грн на кожного з них.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2024 року частково задоволено позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи грубу необережність потерпілого ОСОБА_4 , що й стала причиною виникнення дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 28 грудня 2019 року, приймаючи до уваги конкретні обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру відшкодування завданої шкоди до 50 000 грн на користь кожного із позивачів.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні врахував те, що загиблий знехтував правилами безпеки руху, перебував у нетверезому стані, однак зменшив суму моральної шкоди лише до розміру 50 000 грн на користь кожного із позивачів, тобто, всього стягнув із відповідача 100 000 грн, що на думку відповідача є неспівмірно великою, враховуючи вину потерпілого та ту обставину, що позивач у справі намагався ввести суд першої інстанції в оману та долучив до матеріалів справи постанову про закриття кримінального провадження із ознаками підробки.
Відповідач не погоджується із рішенням суду першої інстанції в частині суми моральної шкоди та вказує, що розмір страхової виплати, яка була отримана відповідачами у справі є достатньою для повного відшкодування завданої шкоди.
Вказує, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, не надав належної оцінки обставинам, що позивач у справі звертаючись до суду з позовом надав примірник постанови Головного управління Національної поліції в Київській області від 27 травня 2020 року про закриття кримінального провадження із ознаками фальшування.
Апелянт вважає, що існують достатні підстави вважати, що позивач у справі мав намір приховати факт, що ОСОБА_4 , що загинув внаслідок ДТП перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння.
Так, примірник наданий позивачем не містив відомості постанови про закриття кримінального провадження від 27 травня 2020 року, копія якої долучається до цих письмових пояснень, при судово-токсилогічному дослідженні в крові трупу виявлено етиловий спирт в концентрації 3,41 %, що при житті могло відповідати сильному ступеню алкогольного сп'яніння.
Те що позивач справі свідомо надав документ із ознаками підробки підтверджує також обставина, що ухвала Броварського районного суду Київської області про витребування належним чином завірену копію постанови слідчого про закриття кримінального провадження від 27 травня 2020 року виконана не була.
Від представника ОСОБА_2 - адвоката Лабика Р.Р. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відзив обґрунтовано тим, що матеріали справи не містять доказів того, що ДТП сталася внаслідок непереборної сили або прямого умислу загиблого ОСОБА_4 на заподіяння собі шкоди (наприклад, суїциду).
Втрата чоловіка та батька є непоправною втратою, а душевні страждання дружини та сина є надзвичайно глибокими і тривалими. Визначений судом розмір відшкодування у 100 000 грн на двох членів сім'ї загиблого не можна вважати «неспівмірно великим», він відповідає засадам розумності та справедливості, враховуючи баланс між ступенем страждань позивачів та ступенем необережності потерпілого.
Страхова виплата у розмірі 12 519 грн є мінімальною виплатою, передбаченою законодавством про обов'язкове страхування, і вочевидь не може компенсувати моральну шкоду від втрати найріднішої людини. Суд першої інстанції, визначивши загальний розмір шкоди та вирахувавши з нього отриману страхову виплату, діяв у повній відповідності до закону. Аргумент апелянта про достатність страхової виплати є безпідставним.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Виходячи з положень статті 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т. ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні, а з огляду на положення статті 372 ЦПК України явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Зважаючи на вимоги частини 9 статті 128, частини 5 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, дійшла висновку про таке.
З матеріалів справи вбачається, що постановою Слідчого управління Головного управління національної поліції в Київській області від 27 травня 2020 року закрито кримінальне провадження № 12019110000001029, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру довідкових розслідувань 29 грудня 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення за частиною 2 статті 286 КК України, у зв'язку із відсутністю в діяннях водія ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України (а.с. 21-25, 134-138).
Відповідно до указаної постанови 28 грудня 2019 року приблизно о 18 годині 20-30 хвилин на проїзній частині автодороги сполученням Київ-Чернігів, в межах населеного пункту с. Скибин Броварського району Київської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля марки «Hyundai Accent», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухаючись по лівій смузі для руху в бік міста Києва, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебігав проїзну частину справа на ліво відносно напрямку руху автомобіля у невстановленому для цього місці. Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_4 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди.
З указаної постанови вбачається, що відповідно до висновку судово-медичної експертизи 04/652 від 30 січня 2020 року встановлено, що смерть ОСОБА_4 настала від поєднання черепно-спинномозкової травми у вигляді перелому кісток черепа, обличчя та шийного відділу хребта, розмізкування головного та спинного мозку. В момент первинного контакту із автомобілем потерпілий знаходився у вертикальному положенні, був повернутий лівою боковою поверхнею тіла до автомобіля, що рухався. При судово-токсикологічному дослідженні в крові трупу виявлено етиловий спирт в концентрації 3,41 %, що при житті могло відповідати сильному ступеню алкогольного сп'яніння.
Також згідно з указаною постановою дорожньо-транспортна пригода 28 грудня 2019 року сталася внаслідок порушення пішоходом ОСОБА_4 вимог пунктів 1.3, 4.1, 4.4, 4.7, 4.14 ПДР України. При цьому відповідність дій учасника дорожнього руху - водія автомобіля марки «Hyundai Accent», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 вимогам ПДР України під час досудового розслідування повністю досліджено та встановлено, що останній не мав технічної можливості своїми діями уникнути наїзду на пішоходів в даній дорожній ситуації яка склалася. Дії ОСОБА_1 у дорожньо-транспортній обстановці яка склалася відповідають встановленим технічним вимогам Правил дорожнього руху України. З наведених вище підстав, кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України, закрито згідно з пунктом 2 частини 1 статті 284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення.
Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 02 січня 2020 року Виконавчим комітетом Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Скибин Броварського району Київської області, про що вчинено відповідний актовий запис № 04 (а.с. 26).
ОСОБА_4 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 17 липня 2004 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 (а.с. 28).
Батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с. 29).
Станом на дату дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність, пов'язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу Hyundai Accent, реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахована у ТОВ «СК «Альфа-Гарант» відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО5779812 (а.с. 30).
25 травня 2020 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , звернулися через представника ОСОБА_7 , до ТДВ «СК «Альфа-Гарант» із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (а.с. 31).
З матеріалів справи вбачається, що позивачі ОСОБА_6 , дружина загиблого ОСОБА_4 , та ОСОБА_3 , син загиблого ОСОБА_4 , отримали страхове відшкодування пов'язане із моральною шкодою у розмірі 12 519 грн на кожного.
Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керувався, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до частини 2 статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Частиною 1 статті 1187 ЦК України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб
Відповідно до частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Частиною 5 статті 1187 ЦК України встановлено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно зі статтею 1193 ЦК України зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.
Тобто у відносинах між володільцем джерела підвищеної небезпеки, яким завдано шкоди, та третіми особами, яким володілець джерела підвищеної небезпеки завдав шкоди, діє принцип відповідальності володільця цього джерела незалежно від його вини.
Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.
Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.
Обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.
Відсутність обвинувального вироку чи наявність постанови слідчого про відмову в порушенні кримінальної справи не звільняє відповідача від обов'язку доказування своєї невинуватості.
Крім того, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено.
Частково задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 50 000 грн на кожного, суд першої інстанції, дослідивши наявні у справі докази та надавши їм належну оцінку, правильно виходив із того, що ДТП, у якому загинув ОСОБА_4 , сталася не з вини відповідача. ДТП відбулася внаслідок порушення пішоходом ОСОБА_4 вимог пунктів 1.3, 4.1, 4.4, 4.7, 4.14 ПДР України.
Внаслідок смерті ОСОБА_4 позивачі зазнали моральної шкоди, грошовий еквівалент якої підлягає визначенню з врахуванням душевних страждань позивачів, порушення їхнього звичайного життєвого ритму, що вплинули на їх (позивачів) психо-емоційний стан та вимагають додаткових зусиль для організації свого життя і побуту.
Позивачі звернулися до страхової компанії для отримання страхового відшкодування моральної шкоди.
Враховуючи положення статті 1194 ЦК України, недоведеність відповідачем умислу загиблого ОСОБА_4 або наявності непереборної сили, а також моральні страждання і втрати сина та дружини загиблого, з дотриманням засад виваженості, розумності та доцільності, суми сплаченого страхового відшкодування як моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що з відповідача належить стягнути по 50 000 грн моральної шкоди на користь кожному із позивачів.
Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції залишено поза увагою те, що позивачем до позовної заяви додано копію постанови Головного управління Національної поліції в Київській області від 27 травня 2020 року про закриття кримінального провадження із ознаками фальшування з метою приховання того, що ОСОБА_4 перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння.
З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції за клопотанням відповідача витребувано в ГУ НП в Київській області належним чином завірену копію постанови слідчого про закриття кримінального провадження № 12019110000001029.
Указана копія постанови слідчого надійшла на виконання ухвали суду та долучена до матеріалів справи, з її тексту вбачається, що при судово-токсилогічному дослідженні в крові трупу ОСОБА_4 виявлено етиловий спирт в концентрації 3,41 %, що при житті могло відповідати сильному ступеню алкогольного сп'яніння (а.с. 135).
Обставини перебування ОСОБА_4 у стані алкогольного сп'яніння під час ДТП враховані судом першої інстанції, у зв'язку з чим судом першої інстанції обґрунтовано зменшено розмір моральної шкоди.
Разом із тим, відсутність вини ОСОБА_1 у вчиненні ДТП та перебування ОСОБА_4 у стані алкогольного сп'яніння під час ДТП, з урахуванням недоведеності відповідачем наявності обставин непереборної сили та умислу потерпілого, не виключає обов'язку ОСОБА_1 , як володільця джерела підвищеної небезпеки, відшкодування моральної шкоди незалежно від його вини.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, вони не спростовують, а тому відхиляються апеляційним судом у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Підстави для скасування рішення суду першої інстанції у суду апеляційної інстанції відсутні.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки, судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Щодо судових витрат.
Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Враховуючи, що представником ОСОБА_2 , яка діє в свої інтересах та інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 ,- адвокатом АО «Всеукраїнський центр адвокатських розслідувань ДТП «Автопоміч» з дотриманням частини 8 статті 141 ЦПК України до закінчення судових дебатів у відзиві на апеляційну скаргу зазначено про понесені витрати на правову допомогу під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, колегія апеляційного суду вважає, що порядок встановлений частиною 8 статті 141 ЦПК України, - дотриманий.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесених позивачами витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у зв'язку з переглядом цієї справи у суді апеляційної інстанції, надано засвідчені копії:
копію договору про надання професійної правничої допомоги від 10 лютого 2022 року № 10.02.2022-Ц/150, пунктом 3.2 якого визначено, що вартість однієї нормо-години адвокатського об'єднання по надання правничої допомоги за договором встановлено у розмірі 3 000 грн (а.с. 12-13);
детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних для надання професійної правничої допомоги на виконання умов договору від 10 лютого 2022 року № 10.02.2022-Ц/150, відповідно до якого адвокатом надано наступні послуги на загальну суму 18 000 грн:
1. Консультації, кількість годин - 1 год., вартість 3 000 грн:
1.1 консультація Клієнта щодо порядку, строків та можливих наслідків розгляду апеляційної скарги апеляційним судом;
2. Підготовчі дії спрямовані на подання відзиву на апеляційну скаргу в суд, кількість годин - 2 год., вартість 6 000 грн:
2.1 з'ясування чи мали місце обставини (факти), про які вказує апелянт у своїй апеляційній скарзі, та якими доказами вони підтверджуються,
2.2 з'ясування наявності неправильного визначення апелянтом правової норми, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин з урахуванням висновків щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду;
2.3. аналіз правових позицій Верховного Суду по аналогічних спорах.
3. Підготовка та подання в суд відзиву на апеляційну скаргу, кількість годин - 3 год., вартість 9 000 грн:
3.1. складання розрахунку судових витрат, які були понесені та які планує понести Клієнт під час розгляду справи в апеляційному суді;
3.2. написання відзиву на апеляційну скаргу з обґрунтуванням незаконності та необґрунтованості апеляційної скарги;
3.3. копіювання відзиву на апеляційну скаргу та всіх документів, що до нього додаються, відповідно до кількості учасників справи;
3.4. надсилання відзиву на апеляційну скаргу з доданими до неї документами в суд та сторонам у справі.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною 4 статті 137 ЦПК України.
У пункті 2 опису наданих послуг адвокатом зазначено, що ним вчинено підготовчі дії на подання відзиву на апеляційну скаргу тривалістю 2 години, однак вчинення дій щодо підготовки та подання відзиву на апеляційну скаргу зазначено у пункті 3, на що витрачено 3 години.
Таким чином витрати, зазначені у пункту 2 є необґрунтованими, оскільки фактично також входять до пункту 3.
В іншій частині заявлені представником позивачів до відшкодування витрати є обґрунтованими та підтвердженими належними доказами, які не спростовані відповідачем.
При цьому колегія суддів враховує, що відповідач не скористався своїм правом, наданим йому частиною 6 статті 137 ЦПК України, та не заявив клопотання про зменшення витрат на оплату послуг адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, дослідивши надані представником позивачів докази щодо понесених позивачем процесуальних витрат під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, врахувавши результат розгляду справи по суті, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви представника позивача та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи апеляційним судом, у розмірі 12 000 грн.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2024 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу, понесені під час розгляду справи апеляційним судом, у розмірі 12 000 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 08 вересня 2025 року.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська