Справа №:755/2191/25
Провадження №: 2/755/3515/25
"22" вересня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Яровенко Н.О. розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» про стягнення безпідставно отриманих коштів за виконавчим написом нотаріуса, -
04 лютого 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» про стягнення безпідставно отриманих коштів за виконавчим написом нотаріуса.
В обґрунтування позову зазначено те, що позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», треті особи: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяна Сергіївна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09.10.2024 року по справі №755/17690/23 позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» задоволено. Виконавчий напис було визнано таким, що не підлягає виконанню. Позивач зазначає, що виконавчий напис, за яким із позивача на користь відповідача в примусовому порядку були стягнуті зазначені кошти, судовим рішенням було визнано таким, що не підлягає виконанню, а відтак позивач вважає, що ці кошти підлягають поверненню, як такі, що набуті відповідачем безпідставно. З огляду на те, що відповідач ці кошти в добровільному порядку не повернув, позивач вимушений звернутися до суду із даним позовом. В рамках зазначеного виконавчого провадження із позивача було примусово стягнуто на користь відповідача суму в розмірі 24 600 грн. за виконавчим написом та просить додатково стягнути з відповідача понесені судові витрати.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 10 лютого 2025 року у справі було відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідачем ТОВ «ФК«Онлайн Фінанс» ухвалу про відкриття провадження від 10 лютого 2025 року було отримано 11 лютого 2025 року, про що свідчить довідка про доставку електронного документу.
13 березня 2025 року представником ТОВ «ФК«Онлайн Фінанс» подані письмові пояснення відповідно до яких відповідач не погоджується з вимогами позивача про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 24 600 грн. В обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на наступне.
Позивач підписав Кредитний договір № 634312758 від 21.10.2019 електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора № N83AGM75 21.10.2019 12:13:08 Товариство надіслало ідентифікатор на номер мобільного телефону ( НОМЕР_1 ) вказаного Позичальником в Заявці на отримання грошових коштів; 21.10.2019 12:13:49 Боржник ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору.
Відразу після вчинених дій Позивача, 07.10.2019 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 7000,00 грн. на його банківську карту що, в свою чергу, свідчить доказом того, що Позивач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Позивач підписавши Кредитний договір взяв на себе зобов'язання повернути кредитні кошти. Тобто, поняття безпідставності недоречно використовувати до Відповідача, оскільки останній мав підстави для стягнення боргу за Кредитним договором. До того ж, Первісний кредитор надсилав Вимогу про негайне стягнення заборгованості за Кредитним договором № 634312758 від 21.10.2019. Таким чином, Боржник належним чином був проінформований про наявність заборгованості та отриманих йому коштів за Кредитним договором № 634312758 від 21.10.2019.
Кредитний договір № 634312758 від 21.10.2019 нечинним не визнавався, тобто підстави для стягнення безпідставно набутих коштів - відсутні. У зв'язку з вищевикладеним відповідач просить відмовити в позовних вимогах позивача.
Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Таким чином, розглянувши подані позивачем документи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, як це передбачено ст.279 ЦПК України.
Клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін чи в порядку загального позовного провадження матеріали справи не містять.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
За правилами частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що 10 червня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяною Сергіївною відкрито виконавче провадження № 65767462 з примусового виконання виконавчого напису № 23545 виданного 12 березня 2021 року.
10 червня 2021 року постановою про стягнення з боржника основної суми винагороди стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 основну винагороду 2460,00 грн.
10 червня 2021 року постановою про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження визначено розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в загальній сумі 219,88 грн.
Однак, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2024 року у справі № 755/17690/23, яке вступило в законну силу, було визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 12 березня 2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною, зареєстрований в реєстрі за №23545, яким звернуто стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованості, загальна сума, що підлягає стягненню - 24 600,00 грн.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2024 року у справі № 755/17690/23 в апеляційному порядку не оскаржувалось та вступило в законну силу.
Доводи відповідача висловлені в письмових поясненнях судом не може бути взято до уваги, оскільки предметом розгляду справи є повернення безпідставно отриманих коштів у зв'язку з визнання виконавчого напису №23545 таким, що не підлягає виконанню. Відповідач не обмежений в праві апеляційного оскарження рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2024 року у справі № 755/17690/23.
Згідно із ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З огляду на викладене та відповідно до положення частини шостої ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, встановлені рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09.10.2024 року у справі № 755/17690/23 та відповідно до якого визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 23545, вчинений 12.03.2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК«Онлайн Фінанс» заборгованості за кредитним договором № 634312758 від 21.10.2019 року в сумі 24 600,00 грн. та не підлягає доказуванню, згідно засад інституту доказування у цивільному судочинстві.
Позивач вказує та судом підтверджено, що із позивача за виконавчим провадженням було стягнуто кошти в сумі 24 600,00 грн., що підтверджується відповіддю Департаменту державної виконавчої служби №30927/Ч-3224/20.4.1 від 27.02.2024 на електронне звернення та платіжною інструкцією № 24081PBNKI00f0770002 віл 30.01.2024 року.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивач зазначає, що виконавчий напис, за яким із позивача на користь відповідача в примусовому порядку були стягнуті зазначені кошти, судовим рішенням було визнано таким, що не підлягає виконанню, а відтак позивач вважає, що ці кошти підлягають поверненню, як такі, що набуті відповідачем безпідставно.
Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог, суд приймає до уваги те, що відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є правовідносини, які виникають у зв'язку з безпідставним утриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають при наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або стеження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем доведено той факт, що відповідач безпідставно набув майно, а саме: кошти позивача, які були стягнуті на виконання виконавчого напису, який рішенням суду було визнано таким, що не підлягає виконанню, та зберігає їх у себе без достатньої правової підстави, а тому відповідач зобов'язаний повернути позивачу 24 600,00 грн.
Відповідачем вказані обставини не спростовані доказами в розумінні положень ст.ст. 76-81 ЦПК України.
Відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При цьому, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26.06.2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Нормами статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При цьому, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 року).
Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення із відповідача на користь позивача безпідставно отриманих коштів за виконавчим написом, який було визнано таким, що не підлягає виконанню, - є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
В порядку ст. 141 ЦПК України, судовий збір в сумі 1 211,20 грн. слід стягнути із відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, та керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 274-279, 280, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» про стягнення безпідставно отриманих коштів за виконавчим написом нотаріуса задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти в сумі 24 600 (двадцять чотири тисячі шістсот) грн. 00 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
повний текст рішення складено 22.09.2025 року.
Інформація про учасниківсправи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєтрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», ЄДРПОУ 42254696, адреса місцезнаходження: м. Київ, бул. Верховної Ради, буд.34, оф. 511.
Суддя Яровенко Н.О.