Номер провадження 3/754/3342/25
Справа №754/12780/25
Іменем України
22 вересня 2025 року
суддя Деснянського районного суду м. Києва Банах О.Л., розглянувши матеріали, які надійшли з Деснянського УП ГУНП в м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст. 173 КУпАП,-
07.08.2025 до Деснянського районного суду м. Києва від Деснянського УП ГУНП в м. Києві надійшли адміністративні матеріали стосовно ОСОБА_1 .
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 03 липня 2025 року серії ВАД №631573, 22 червня 2025 року приблизно о 20 годині 30 хвилин ОСОБА_1 в м. Києві по вул. Кубанської України, 24А, виражалась нецензурною лайкою у громадському місці, порушувала спокій громадян, чіплялась до неповнолітніх та завдала фізичного болю неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме вирвала волосся, чим вчинила правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 повідомлена, що розгляд справи відбуватиметься в Деснянському районному суді м. Києва.
Оскільки порушника не було доставлено до суду органом, що складав протокол, та не забезпечено її явку, суд позбавлений можливості розглянути справу у визначені ч.2 ст. 277 КУпАП строки, а саме, протягом доби. Тому справа розглядається у загальні строки, визначені ч.1 ст.277 КУпАП, з повідомленням особи у загальному порядку.
Проте, будучи завчасно, до початку судового розгляду, належним чином повідомленою за допомогою направлення судових повісток, на виклик суду у судові засідання, призначені на 19.08.2025, 02.09.2025, 22.09.2025 ОСОБА_1 не з'явилась та провадженням щодо неї не цікавилась.
ОСОБА_1 повідомлялась про розгляд справи в суді шляхом направлення повісток за адресою, яка вказана в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №631573 від 03.07.2025. Проте, направлені на її адресу рекомендовані повідомлення повернуто до суду з відміткою органу поштового зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до практики Верховного Суду (постанова від 18 березня 2021 року по справі 911/3142/19, постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17) є достатнім для того, щоб вважити повідомлення належним.
Згідно з вимогами ч.2 ст. 268 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП, присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності є обов'язковою. У разі ухилення такої особи від явки на виклик суду, цю особу органами Національної поліції може бути піддано приводу.
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 02.09.2025 вирішено застосувати до ОСОБА_1 привід з метою забезпечення її явки до суду на 22.09.2025, виконання постанови покладено на Деснянське УП ГУНП у м. Києві.
Однак, Управління патрульної поліції м. Києва Департаменту патрульної поліції Національної поліції України вимоги постанови не виконало, явку ОСОБА_1 на 22.09.2025 не забезпечило.
22.09.2025 року до суду надійшов рапорт інспектора СЮП Деснянського УП ГУНП у м. Києві старшого лейтенанта поліції Слободянюк О. від 22.09.2025 року з якого вбачається, що застосувати привід громадянки ОСОБА_1 до Деснянського районного суду м. Києва не є можливим, оскільки за місцем проживання останньої, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , двері квартири ніхто не відчинив.
Таким чином, суд ужив всіх можливих заходів для повідомлення особи про розгляд її справи.
Беручи до уваги неведене, суд вважає за необхідне, з метою дотримання строків розгляду справ, розглянути справу про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягається до відповідальності.
Згідно з ч.1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Конституцією України передбачено, що однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язку збирати докази винуватості чи невинуватості особи (ст. 129 ч.3 п.4).
Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).
Диспозиція ст. 173 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності за дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Обов'язковим елементом об'єктивної сторони складу цього адміністративного правопорушення є вчинення особою дій, що порушують громадський порядок (наприклад, нецензурна лайка, агресивна поведінка), а також місце вчинення - громадське місце.
Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить визначення поняття «громадське місце». Водночас, відповідно до визначення, наведеного у ст. 1 Закону України "Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення", громадське місце - частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна чи відкрита для населення вільно або за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, у тому числі під'їзди будівель і споруд, а також підземні переходи, стадіони, паркінги.
Разом з тим, ані протокол, ані матеріали справи не дають можливості суду бути повною мірою переконаним у вчиненні ОСОБА_1 зазначеного правопорушення.
Оскільки явка особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, для надання пояснень в судовому засіданні не була забезпечена органом внутрішніх справ вчасно, суд, у відсутності ОСОБА_1 , з огляду на імперативні вимоги ч. 2 ст. 268 КУпАП, позбавлений можливості встановити наявність її вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.
Так, Конституцією України передбачено, що однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи (ст. 129 ч. 3 п. 4).
Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Встановлені правила допустимості і відповідності доказів є гарантом їх достовірності та істинності.
При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Частиною 1 ст. 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що при вчиненні адміністративного правопорушення складається протокол.
За своїм призначенням адміністративний протокол є процесуальним документом, який з припущенням свідчить про вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, проступку. Правильність та точність складання адміністративного протоколу впливає на набування ним доказової сили, однак, виходячи з приписів статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, наявність протоколу не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Слід зазначити, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказам у даній справі, у розумінні статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним та беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумнівів у суду.
Однак в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, в розумінні ст. 251 КУпАП, вчинення ОСОБА_1 будь-яких дій, які б порушували громадський порядок і спокій громадян, 22 червня 2025 року близько 20 години 35 хвилин по вул. Кубанської України, 24А в місті Києві.
Відповідно до положень ст. 255 КУпАП обов'язок щодо належного оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення покладається на уповноважених посадових осіб органів внутрішніх справ.
Згідно із положеннями ст. 279, 280 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Вказані вимоги закону узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку національні суди повинні враховувати при здійсненні правосуддя.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії») у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
Суд наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 за ст. 173 КУпАП, не може бути підставою для притягнення її до адміністративної відповідальності, оскільки фактичні обставини, викладені у протоколі, не підтверджуються сукупністю доказів, а отже, протокол не відповідає вимозі щодо його достовірності.
Відповідно до вимог ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори», міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п. 21-22 рішення у справі Надточій проти України». П.33 рішення у справі «Гурепка проти України»).
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У рішеннях ЄСПЛ значну роль у розширенні сфери застосування п. 2 ст. 6 Конвенції грає тлумачення двох ключових понять цієї статті - «кримінальне обвинувачення» і «суперечки про громадянські права». У справі «Кадубец проти Словаччини» (Eur. Court H.R. Kadubec v. Slovakia, Judgmentof 2 September 1998. Reports. 1998 VI), представник держави-відповідача наполягав на тому, що в цій справі йдеться про адміністративний проступок, а не про кримінальне звинувачення і, отже ст. 6 не може бути застосована. Однак Європейський суд з прав людини не погодився з аргументом відповідача, хоча і визнав, що внутрішнє право країни не вважає кримінальними діяння, за вчинення якого був покараний заявник. Проте ця обставина, на думку Суду, не має великого значення, так само як і те, який державний орган розглядав справу. Таким чином, зазначена міжнародно-правова норма гарантує кожній людині доведення вини тільки в законному порядку та на підставі законно добутих доказів.
Враховуючи викладене, вважаю, що у справі про адміністративне правопорушення підлягає застосуванню положення ст. 62 Конституції України про те, що винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26 лютого 2019 року в справі №1-р/2019 вказав, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «indubioproreo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Оглянутий в судовому засіданні протокол про адміністративне правопорушення не доводить поза розумним сумнівом вину ОСОБА_1 у вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.
Таким чином, суд, дослідивши та оцінивши матеріали справи, у відповідності до норм ст. 250 КУпАП, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, прийшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.
За викладених обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, за відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 245, 247, 251, 252, 283, 284, 294 КУпАП, суд
Провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , за ст. 173 КУпАП - закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Суддя О.Л. Банах