Номер провадження 1-кс/754/3124/25
Справа № 754/15673/25
Іменем України
22 вересня 2025 року слідчий суддя Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурорів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , слідчого ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , підозрюваного ОСОБА_7 , розглянувши клопотання слідчого СВ Деснянського УП ГУНП в місті Києві ОСОБА_5 , погоджене з прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_8 , про продовження строку тримання під вартою по матеріалах досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025100030002196 від 29.07.2025 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 152, ч.6 ст. 152, ч.1 ст. 301-1 КК України відносно підозрюваного
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сєвєро-Сахалінськ Сахалінської області Російської Федерації, українця, громадянина України, з повною вищою освітою, вдівця, працюючого в Національному банку України на посаді інкасатора, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -
22 вересня 2025 року до Деснянського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого СВ Деснянського УП ГУНП в місті Києві ОСОБА_5 , погоджене з прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_8 , про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_7 підозрюваного у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 152, ч.6 ст. 152 КК України.
Клопотання слідчим подане в рамках кримінального провадження №12025100030002196 від 29.07.2025 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 152, ч.6 ст. 152, ч. 1 ст. 301-1 КК України.
Обґрунтовуючи клопотання, слідчий посилається на те, що строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого до ОСОБА_7 , закінчується 26.09.2025 року, однак завершити досудове розслідування до вказаного строку неможливо, тому постановою в.о. керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_8 від 19.09.2025 року строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців, а саме до 29.10.2025. Одночасно існують обґрунтовані ризики того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; продовжити вчиняти кримінальне правопорушення у якому підозрюється; незаконно впливати на малолітніх потерпілих, їх законних представників та свідків, - тобто існують реальні ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України.
Так, досудовим розслідуванням встановлено, що 20.07.2025, приблизно о 18 год. 00 хв., ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував за місцем свого проживання, а саме в приміщенні квартири АДРЕСА_2 разом з малолітніми ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які перебували у нього в гостях.
В цей час, у ОСОБА_7 , виник злочинний умисел, направлений на вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних з оральним проникненням в тіло малолітніх ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Так, цього ж дня, приблизно о 18 годині 15 хвилин, ОСОБА_7 , перебуваючи за вищевказаною адресою, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із оральним проникненням в тіло малолітньої ОСОБА_9 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, враховуючи особистісну та вікову слухняність малолітньої, яка незріло довіряла йому (через вікові та індивідуальні особливості), діючи цілеспрямовано та рішуче, вчинив дії сексуального характеру, пов'язані із оральним проникненням з використанням власних геніталій в тіло малолітньої ОСОБА_9 , яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди.
Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що 20.07.2025 приблизно о 18 год. 30 хв., ОСОБА_7 діючи повторно, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_2 реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із оральним проникненням в тіло малолітньої ОСОБА_10 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, без добровільної згоди малолітньої ОСОБА_10 , враховуючи її особистісну та вікову слухняність, яка незріло довіряла йому (через вікові та індивідуальні особливості), діючи цілеспрямовано та рішуче, проти волі останньої, повторно вчинив дії сексуального характеру, пов'язані із оральним проникненням з використанням власних геніталій в тіло малолітньої ОСОБА_10 , яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди.
Слідчий зазначає, що у кримінальному провадженні №12025100030002196 від 29.07.2025 наявна обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 152, ч.6 ст. 152 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
29.07.2025 ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
29.07.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 152, ч.6 ст. 152 КК України.
30.07.2025 слідчим суддею Деснянського районного суду міста Києва підозрюваному ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 26.09.2025.
Постановою в.о. керівника Київської міської прокуратури від 19.09.2025, строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців, тобто до 29.10.2025.
Прокурори ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судовому засіданні при розгляді клопотання просили його задовольнити з підстав, зазначених у клопотанні. Прокурор ОСОБА_3 в доповнення до клопотання щодо ризику впливу на свідків також зазначила, що свідки є сусідами підозрюваного ОСОБА_7 , отже йому добре відомі не тільки адреси їх місця проживання, а й з багатьма він знайомий особисто, що підвищує наведений ризик. Аналогічно існує ризик впливу на малолітніх потерпілих та їх законних представників, які також є сусідами підозрюваного. Зазначені ризики на даний час не зменшилися.
Прокурор наголошувала на тому, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не здатен запобігти озвученим ризикам. Звертала увагу на високу суспільну небезпечність діянь, вчинених підозрюваним, які призводять до тяжких наслідків у вигляді порушення нормального фізичного та психічного розвитку малолітніх потерпілих.
Захисник заперечив проти продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою. Вказував на недоведеність ризиків, а також безпідставність позиції прокурора щодо неможливості застосування більш м'яких запобіжних заходів. У своїх письмових запереченнях захисник вказав на те, що підозрюваний має міцні соціальні зв'язки, регулярно спілкується зі своїми батьками похилого віку та сестрою. Захисник звертав увагу, що підозрюваний є інвалідом ІІ групи та має ряд тяжких захворювань. Тому захисник просить обрати ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Підозрюваний підтримав доводи свого захисника та заперечив проти продовження йому строку тримання під вартою, просив застосувати до нього запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Вислухавши думку прокурора, підозрюваного та захисника, слідчий суддя доходить до такого висновку.
При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовженим слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому КПК України. Строк дії ухвали слідчого судді про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати 60 днів.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховування від органів досудового розслідування та суду; незаконного впливу на свідків, потерпілого; перешкоджання кримінальному провадженню іншим способом; вчинити інше правопорушення.
Відповідно до ч.1 статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, дослідженими слідчим суддею та наявними в матеріалах доданих до клопотання, зокрема: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію у ОСОБА_12 від 29.07.2025; протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію у ОСОБА_13 від 29.07.2025; свідоцтвом про народження ОСОБА_9 ; свідоцтвом про народження ОСОБА_10 ; протоколом допиту малолітньої потерпілої ОСОБА_9 від 29.07.2025; протоколом допиту малолітньої потерпілої ОСОБА_10 від 29.07.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 29.07.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 29.07.2025; висновком експерта №042/1-280-2025; висновком експерта №042/1-278-2025; висновком експерта №СЕ-19/111-25/47358-КТ; протоколом огляду від 13.08.2025; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності
Таким чином, зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
Відповідно до ч.2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу, окрім обґрунтованої підозри, є також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на слідчого, прокурора обов'язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.
На переконання сторони обвинувачення, в цьому провадженні існують ризики, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; продовжити вчиняти кримінальне правопорушення у якому підозрюється; незаконно впливати на малолітніх потерпілих, їх законних представників та свідків.
Слідчий суддя враховує вимоги ст. 5 Конвенції, правову позицію ЄСПЛ у рішенні від 12.01.2012 у справі «Тодоров проти України», відповідно до якої «для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку». У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Враховуючи особу підозрюваного, який не одружений, проживає один; підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено максимальне покарання у вигляді довічного позбавлення волі, - ризик переховування від органу досудового розслідування або суду є достатньо високим, адже усвідомлюючи тяжкість можливого майбутнього покарання підозрюваний може вдатися до переховування.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Щодо ризику впливати на потерпілих та їх законних представників, то КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. Так, підозрюваному відомі персональні дані потерпілих у даному кримінальному провадженні і місце їх проживання, що свідчить про високу ймовірність ризику незаконного впливу на них, а з огляду на те, що потерпілі є малолітніми та в силу свого віку можуть легко піддаватися впливу дорослої людини, спроби підозрюваного до схиляння їх до зміни своїх показань або відмови від свідчень цілком реальні і цей ризик на даний час не зменшився.
Також слідчий суддя зауважує, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання судом показань. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України. Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Щодо ризику продовження вчинення кримінальних правопорушень, у яких підозрюється, то слідчий суддя враховує, що підозрюваний є раніше не судимою особою, тому, на переконання слідчого судді, даний ризик прокурором не доведений. З огляду на презумпцію невинуватості, слідчий суддя відкидає доводи прокурора щодо схильності підозрюваного до вчинення кримінальних правопорушень, зокрема, проти статевої свободи.
Слідчий суддя також враховує практику ЄСПЛ, згідно з якою наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер і доводитися відповідними доказами (рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України»).
Щодо більш м'яких запобіжних заходів, то слідчий суддя приходить до таких висновків.
Особиста порука не може бути застосована до ОСОБА_7 у зв'язку із відсутністю письмових зобов'язань осіб, які заслуговують на довіру суду.
Особисте зобов'язання не може бути достатнім та дієвим, не сприятиме виконанню покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків та обмежень.
Домашній арешт та застава не можуть бути застосовані, оскільки характер пред'явленої ОСОБА_7 підозри та стадія, на якій перебуває кримінальне провадження, вимагають перебування підозрюваного під постійним візуальним контролем.
Прокурором доведено те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти наявним ризикам.
З огляду на викладене, вважаю за необхідне продовжити строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 , оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Обставини, які зазначені підозрюваним та захисником, не можуть бути підставою для відмови в продовження строку тримання під вартою, оскільки на даному етапі кримінального провадження вони не виключають наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на малолітніх потерпілих та свідків у кримінальному провадженні.
Щодо посилання захисника на тривалість утримання підозрюваного під вартою, то слідчий суддя не погоджується із зазначеним з огляду на тяжкість пред'явленої підозри, складність кримінального провадження та стадію досудового розслідування. При цьому, слідчий суддя враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Летельє проти Франції" №12369/86 від 26.06.1991 року, в якому Суд вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, що виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Слідчий суддя виходить з того, що у даній справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
На даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочинів, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального провадження є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, тому, не вирішуючи наперед питання про доведеність вини, слідчий суддя приходить до висновку, що причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень достатньою мірою для даної стадії кримінального провадження доводиться доказами, що долучені прокурором в судовому засіданні.
В наданих до суду матеріалах наявні вагомі докази про причетність підозрюваного ОСОБА_7 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 152, ч.6 ст. 152, ч. 1 ст. 301-1 КК України, які є особливо тяжкими злочинами, він обґрунтовано підозрюється у вчиненні вказаних злочинів, за який законом передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі.
Ураховуючи положення п.1 ч.4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя не визначає розмір застави, оскільки ОСОБА_7 підозрюється у злочині із застосуванням сексуального насильства.
Слідчий суддя переконався у судовому засіданні, що закінчити досудове розслідування неможливо у межах раніше обраного запобіжного заходу унаслідок необхідності виконання великого обсягу процесуальних та слідчих дій, а також особливої складності кримінального провадження.
З урахуванням викладеного, саме запобіжний захід у виді тримання під вартою забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного, виконання ним процесуальних обов'язків, натомість, більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України та доведеним прокурором у судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.182, 183, 194, 199, 369, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого СВ Деснянського УП ГУНП в місті Києві ОСОБА_5 , погоджене з прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_8 , про продовження строку тримання під вартою по матеріалах досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025100030002196 від 29.07.2025 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 152, ч.6 ст. 152, ч. 1 ст. 301-1 КК України відносно підозрюваного ОСОБА_7 - задовольнити.
Продовжити обраний ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, а саме до 29 жовтня 2025 року включно.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Слідчий суддя: ОСОБА_1