Справа № 752/10932/25
Провадження № 2/752/6498/25
Іменем України
22 вересня 2025 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді Слободянюк А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» про стягнення частини невиплаченого страхового відшкодування, матеріальної та моральної шкоди,
У травні 2025 року ОСОБА_3 через адвоката Редіч Н.Ю. (ордер, свідоцтво а.с.34,35), звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» (далі - ПрАТ «СК «Євроінс Україна»), в якому просить стягнути з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» несплачену частину страхового відшкодування у розмірі 78 480,54 грн; стягнути з ОСОБА_2 різницю між фактичними витратами на проведення ремонту автомобіля та належною до виплати сумою страхового відшкодування у розмірі 355 588,63 грн; стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на відшкодування моральної шкоди 50 000,00 грн; стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ПрАТ «СК «Євроінс Україна» судові витрати у розмірі 29 340,69 грн, з яких сума судового збору - 4 840,69 грн, витрати оцінки відновлювального ремонту - 4 500,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу - 20 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_3 посилається на те, що 07 липня 2024 року о 15:00 в Київській області, смт. Гостомель, по вул.Чкалова,4-В, з вини водія ОСОБА_2 , який, керуючи автомобілем «MERCEDES-ВENZ», державний номерний знак (далі - д.н.з.) НОМЕР_1 , в порушення вимог п.10.1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР) України, перед початком руху не переконався, що це буде безпечно для інших учасників дорожнього руху, здійснив зіткнення з автомобілем «VOLKSWAGEN TOUAREG», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_3 та яким керував ОСОБА_4 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригода (далі - ДТП) автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 10 вересня 2024 року у справі № 367/6757/24 водія ОСОБА_2 було визнано винним у ДТП. Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 23 вересня 2024 року у справі № 367/6758/24 відносно водія ОСОБА_4 провадження у справі закрито за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП).
Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 на момент ДТП була застрахована в СК «Євроінс Україна» відповідно до полісу № 221131514 з лімітом відповідальності в сумі 160 000,00 грн. Відповідно до Акта № 232501/2024 від 04 квітня 2024 року позивачці було виплачено страхове відшкодування у розмірі 78 319,46 грн.
Відповідно до Звіту № 131/24 про оцінку вартості матеріального збитку від 02 грудня 2024 року вартість відновлювального ремонту автомобіля «VOLKSWAGEN TOUAREG», д.н.з. НОМЕР_2 , склала 512 388,63 грн.
Оскільки страхове відшкодування ПрАТ «СК «Євроінс Україна» виплачено у сумі 78 319,46 грн, то сума недоплаченого вказаним відповідачем страхового відшкодування становить 78 480,56 грн (160 000,00 грн (ліміт відповідальності) - 78 319,46 грн (виплачене страхове відшкодування) - 3 200,00 грн (франшиза).
У позові вказується, що між повною вартістю відновлювального ремонту автомобіля, що складає 512 388,63 грн, та належною виплатою страхового відшкодування - 78 480,54 грн, в межах ліміту відповідальності, за вирахуванням франшизи, різниця складає 355 588,63 грн, що підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 , оскільки страхової виплати недостатньо для повного відшкодування шкоди.
На обґрунтування стягнення з відповідачів моральної шкоди, позивачка вказує, що пошкоджений внаслідок ДТП автомобіль є сімейним автомобілем її родини, слугував засобом пересування, забезпечував базові побутові потреби родини, відвідування родичів, батьків, що проживають за межами міста. Крім того в період введення воєнного стану в Україні наявність справного автомобіля у сім'ї це не лише комфорт, а і безпека родини, чого сім'я була позбавлена протягом тривалого часу з вини відповідача ОСОБА_2 . Позивачка вказує, що після огляду транспортного засобу СК «Євроінс Україна» вона систематично зверталась до уповноважених осіб страховика із заявою про виплату страхового відшкодування, а також запитами щодо стану розгляду заяви. За відсутністю автомобіля позивачкою на тривалий час було змінено свої життєві плани.
У позові вказується про очікуваний розмір понесених витрат на правничу допомогу у розмір 20 000,00 грн, на підтвердження таких витрат суду будуть надано необхідні документи.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 06 травня 2025 року в справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с. 41, 42).
Відповідачу ОСОБА_2 судом направлялись копії ухвали про відкриття провадження, позовної заяви з додатками за адресою реєстрації: АДРЕСА_1 , згідно відповіді № 1352270 від 06 травня 2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру (а.с.40).
Кореспонденція повернулась без вручення на адресу суду з поштовою відміткою «одержувач відсутній на вказаною адресою» (а.с.47).
Згідно з положеннями частини сьомої та восьмої статті 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, вказаний відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд його справи судом, процесуальним правом подати відзив на позовну заяву не скористався.
25 липня 2025 року до суду надійшов відзив представника ПрАТ «СК «Євроінс Україна» адвоката А.Ю. Пилипця (а.с.ордер, свідоцтво а.с.57,58). Суд зауважує, що копії ухвали про відкриття провадження, позовної заяви з додатками даним відповідачем отримано 16 липня 2025 року (а.с.45).
У відзиві зазначається, що правовідносини, що склались між сторонами регулюються нормами спеціального Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-ІV в редакцій від 01 липня 2004 року (далі - Закон України № 1961-ІV).
На погодуючись з наданим позивачкою звітом щодо матеріального збитку, зазначає, що Законом України № 1961-ІV визначено вичерпний перелік випадків, коли потерпілий має право обирати експерта для визначення розміру збитків. Відповідачем у передбачений Законом строк було організовано огляд транспортного засобу, про що складено акт огляду та здійснено страхове відшкодування. Позивачем не зазначається, що суд має надати перевагу її Звіту, та вона не приймає Звіт відповідача, не на наводиться жодних належних та допустимих доказів стосовно цієї обставини. Зазначається, що при огляді транспортного засобу її представник підписав акт огляду.
З метою визначення розміру вартості матеріального збитку, на замовлення відповідача ПрАТ «СК «Євроінс Україна», складено Звіт № 45924, відповідно до якого власнику транспортного засобу «VOLKSWAGEN TOUAREG», д.н.з. НОМЕР_2 , завдано матеріальний збиток, який складає 81 519,46 грн без ПДВ. Відповідно сума страхового відшкодування становила 78 319,46 грн за вирахуванням франшизи - 3 200,00 грн.
Пояснює, що страховик забезпеченого транспортного засобу здійснив виплату страхового відшкодування відповідно до ст. 28, 29, Закону України № 1961-ІV. Виплата страхового відшкодування позивачем не заперечується, у зв'язку із чим у задоволенні позову просить відмовити, а у разі задоволення - зменшити судові витрати на правничу допомогу до 2 500,00 грн. Також вказується про попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які відповідач очікує понести, у розмірі 10 000,00 грн (а.с.48-76).
Суд, на підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Також відповідно до положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд здійснив розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Правовідносини, які склались між сторонами регулюються нормами спеціального Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-ІV (далі Закон України № 1961-ІV), нормами Цивільного Кодексу України.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові.
Судом встановлено, відповідно до постанови Ірпінського міського суду Київської області від 10 вересня 2024 року (справа № 367/6757/24), 07 липня 2024 року о 15:00 в Київській області, смт Гостомель, по вул.Чкалова, 4-В, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «MERCEDES-ВENZ», державний номерний знак НОМЕР_1 , в порушення вимог п.10.1 ПДР України, перед початком руху не переконався, що це буде безпечно для інших учасників дорожнього руху, здійснив зіткнення з автомобілем «VOLKSWAGEN TOUAREG», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 , який рухався у попутному напрямку. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Винним у даній ДТП за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, визнано водія ОСОБА_2 (а.с.25).
Також постановою Ірпінського міського суду Київської області від 23 вересня 2024 року у справі № 367/6758/24, за наведених у вище вказаній постанові суду обставин ДТП, відносно водія ОСОБА_4 закрито провадження у справі на підставі п.1.ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП (а.с.26,27).
Відповідно до ч.4, ч.6 статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 на дату ДТП була застрахована відповідно до полісу серії ЕР № 221131514 з лімітом відповідальності за шкоду майну в сумі 160 000,00 грн, виданого ПрАТ «СК «Євроінс Україна» (а.с.28,74).
На замовлення ПрАТ «СК «Євроінс Україна», ФОП ОСОБА_5 (повноваження а.с. 64-67) складено Звіт № 45924 про оцінку вартості (розмір) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 23 січня 2025 року (дата оцінки - 07 липня 2024 року). Звітом визначено вартість (розмір) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу «VOLKSWAGEN TOUAREG», д.н.з. НОМЕР_2 , який становить 94 895,35 грн з урахуванням ПДВ; вартість матеріального збитку без урахування ПДВ - 81 519,46 грн; вартість відновлювального ремонту без урахування коефіцієнту фізичного зносу склала 234 090,49 грн (а.с.59-63).
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , власником транспортного засобу «VOLKSWAGEN TOUAREG», д.н.з. НОМЕР_2 , дата випуску - 2016 рік, є ОСОБА_1 , дата реєстрації - 13 жовтня 2023 року (а.с.23).
Відповідно до роздруківки з інтернет-банкінгу, позивачці за Актом № 232501/1/2024 від 04 квітня 2024 року було виплачено страхове відшкодування у розмірі 78 319,46 грн, без ПДВ (а.с.29).
Відповідно до ст. 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (Закону України № 1961-ІVв редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Пунктом 33.1.4. ст. 33 Закону України 1961-ІV встановлено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний: невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Пунктом 22.1 статті 22 ЗаконуУкраїни № 1961-IV встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
На замовлення позивачки ОСОБА_1 (договір а.с.18) 02 грудня 2024 року ФОП ОСОБА_6 складено Звіт № 131/24 з оцінки матеріального збитку, де встановлено, що вартість матеріального збитку, завданого ОСОБА_1 внаслідок пошкодження її автомобіля «VOLKSWAGEN TOUAREG», д.н.з. НОМЕР_2 , при ДТП, яке сталося 07 липня 2024 року, з урахуванням ПДВ складає 192 940,40 грн, вартість відновлювального ремонту складає 512 388,63 грн (а.с. 16-22).
Наданий позивачкою Звіт № 131/24 з оцінки матеріального збитку від 02 грудня 2024 року, зроблений за результатами незалежної оцінки ФОП ОСОБА_6 , судом не приймається до уваги, оскільки відповідно до п.п. 34.1 - 34.3 ст. 34 Закону України 1961-IV зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.
Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону 1961-IV , - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).
Отже, виходячи з наведених положень Закону України 1961-I, позивач мав право на самостійне обрання аварійного комісара, суб'єкта оціночної діяльності або експерта для визначення розміру шкоди лише у тому випадку, якщо представник страховика не з'явився у визначений пунктом 34.2 статті 34 Закону України 1961-IV (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) у строк для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Як вбачається з наданого позивачкою Акта огляду транспортного засобу автомобілем «VOLKSWAGEN TOUAREG», д.н.з. НОМЕР_2 , огляд проводився оцінювачем ОСОБА_6 у присутності представника власника транспортного засобу - ОСОБА_7 , якою даний Акт не підписано. Крім того, слід зауважити, що Акт огляду транспортного засобу «VOLKSWAGEN TOUAREG», д.н.з. НОМЕР_2 , містить дві дати - 08 листопада та 27 листопада 2024 року (а.с.18).
Матеріали справи не містять відомостей щодо виклику представника ПрАТ «СК «Євроінс Україна» для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду оцінювачем ОСОБА_6 транспортного огляду «VOLKSWAGEN TOUAREG», д.н.з. НОМЕР_2 .
За матеріалами справи, відповідачем ПрАТ «СК «Євроінс Україна» надано Протокол технічного огляду транспортного засобу «VOLKSWAGEN TOUAREG», д.н.з. НОМЕР_2 , який складено 08 листопада 2024 року о 13:00 год та підписано представником позивачки Козирєвою М.С. (а.с.,68,50).
Згідно з п. 36.2 Закону України 1961-IV страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Верховний Суд у постанові від 25 квітня 2018 року у справі №301/1075/15-ц виснував, якщо страхова компанія у передбачений законом строк направила свого представника на місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків, то особа, якій заподіяно збитки (позивач) не набуває правових підстав для самостійного обрання аварійного комісара чи експерта для визначення розміру шкоди.
Отже, враховуючи положення ст.34 Закону та правові висновки Верховного Суду, вважає, що оскільки страховик вчасно направив свого представника для визначення розміру збитків, то у позивача були відсутні підстави для залучення оцінювача ОСОБА_6 .
Крім того, при складанні Акта огляду від 08 листопада та 27 листопада 2024 року не враховані вимоги нормативно-правових актів з оцінки майна.
Так, згідно з п. 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24 листопада 2003 року, виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду колісного транспортного засобу (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату.
Однак, як встановлено, у порушення п. 5.2 Методики, для проведення спільного технічного огляду пошкодженого транспортного засобу оцінювачем ФОП ОСОБА_6 не було викликано представника відповідача ПрАТ «СК «Євроінс Україна».
Після виплати позивачці страхового відшкодування в сумі 78 319,46 грн без ПДВ, відповідно до Акта № 232501/1/2024 від 04 квітня 2025 року (а.с.29), позивачка не заявила ПрАТ «СК «Євроінс Україна» клопотання про проведення оцінки, експертизи пошкодженого її автомобіля під час ДТП. Однак, до складання страховиком Акта № 232501/1/2024 від 04 квітня 2025 року про виплату страхового відшкодування, позивачка самостійно обрала оцінюнювача ФОП ОСОБА_6 , уклавши з ним 08 листопада 2024 року договір № 134/24 щодо оцінки вартості матеріального збитку майна.
За вказаних обставин позвивачка не набула права на самостійне обрання суб'єкта оціночної діяльності або експерта для визначення розміру шкоди.
Крім того, позивачкою не надано доказів, що вона чи її представник звертались із заявою до ПрАТ «СК«Євроінс Україна» про страховий випадок чи виплату страхового відшкодування.
За таких обставин, вказаний висновок не може бути врахований судом як належний та допустимий доказ розміру завданої позивачу шкоди, а тому доводи позивача про наявність підстав для частини стягнення невиплаченого страхового відшкодування з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» не підтверджені належними та допустимими доказами.
Разом з тим, наданий відповідачем ПрАТ «СК «Євроінс Україна» Звіт № 45924 від 23 січня 2025 року не визнавався жодним органом таким, що складений з порушеннями нормативних актів щодо оцінки майна, в судовому порядку не скасований. Його обґрунтування у суду не викликає сумніву.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що розмір завданої шкоди був правомірно оцінений страховиком та позивачу було виплачено страхове відшкодування на підставі Закону України № 1961-IV.
Позивач не скористався своїм правом та не заявив клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи для перевірки розміру виплаченого відшкодування, не спростував визначеного страховиком розміру, а отже не довів, що розмір страхового відшкодування страховою компанією визначений неправильно.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 10 жовтня 2018 року у справі № 357/5725/16-ц (провадження № 61-13823св18) та у постанові 25 квітня 2018 року у справі № 301/1075/15-ц (провадження № 61-9399св18).
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» частини не виплаченого страхового відшкодування не підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача різниці між фактично завданою шкодою та розміром страхового відшкодування у сумі 355 588,63 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки включають:
витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням майна, а також витрати, які вона вже зробила або мусить зробити для відновлення порушеного права (реальні збитки);
доходи, які особа могла б реально отримати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Відшкодування збитків є загальною формою цивільно-правової відповідальності. Тобто порушення цивільного права, яке призвело до завдання майнових збитків, саме по собі є підставою для їх відшкодування.
Збитки слід розуміти як фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку з пошкодженням майна, витрати, які вже були здійснені або мають бути здійснені, а також упущену вигоду. При цьому такі витрати повинні бути безпосередньо пов'язані з відновленням порушеного права. Це означає, що без таких витрат відновлення порушеного права було б неможливим.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що стягнення збитків є видом цивільно-правової відповідальності, яка настає за наявності таких елементів складу правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, а також вини. Відсутність хоча б одного з цих елементів унеможливлює притягнення до цивільної відповідальності.
Такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з правопорушенням.
У постанові Верховного Суду України від 2 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком, який враховує знос деталей. Оскільки страховик не зобов'язаний покривати цю різницю, обов'язок щодо її відшкодування покладається на винуватця ДТП.
Якщо потерпілий звернувся до страхової компанії та отримав страхове відшкодування, яке не покриває всі його витрати, деліктне зобов'язання винуватця ДТП зберігається до повного відшкодування шкоди. Це узгоджується зі статтею 1194 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що особа, яка завдала шкоди, зобов'язана компенсувати потерпілому різницю між фактичним розміром збитків та страховим відшкодуванням.
Сторони реалізували своє право на подання доказів і водночас виконали свій обов'язок щодо доказування, оскільки згідно зі статтею 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається. Також доказування покладається на осіб, які мають право захищати права інших осіб чи державні інтереси (стаття 43 ЦПК України).
Верховний Суд у постанові від 19 вересня 2018 року у справі № 753/21177/16-ц зазначив, що розмір матеріальної шкоди при настанні страхового випадку має бути підтверджений належними доказами, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який відповідає вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи.
З аналізу наведених правових норм і обставин справи випливає, що для покладення відповідальності за матеріальну шкоду на відповідача ОСОБА_2 необхідним є надання позивачем належних доказів розміру цієї шкоди.
У даному випадку таким доказом є Звіт № 45924 про оцінку вартості (розмір) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 23 січня 2025 року, складений ФОП ОСОБА_5 за замовленням ПрАТ «СК «Євроінс Україна».
З матеріалів справи, а саме зі звіту, вбачається, що:
вартість відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу становить 234 090,49 грн;
вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу - 94 895,35 грн (суми з урахуванням ПДВ) (а.с. 59-63).
Безумовна франшиза за полісом страхування становить 3 200,00 грн (а.с. 74).
Отже, сума, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 як особи, відповідальної за заподіяння шкоди, і яка не покривається страховим відшкодуванням, становить 142 395,14 грн (234 090,49 грн (вартість відновлювального ремонту без урахуванням КФЗ) - 94 895,35 грн (81 519,46 грн - вартість відновлювального ремонту з урахуванням КФЗ + ПДВ 13 375,89 грн) + 3 200 грн (розмір франшизи).
Що стосується позовної вимоги про солідарне стягнення з відповідачів моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Згідно із положенням п.26-1, ст.21 Закону № 1961-IV, страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41. 2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Пунктом п. 23-1 ст.23 Закону № 1961-IV визначено, що відшкодовується моральна шкода, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року № 147/66/17 сформувала висновок, що позивач просить стягнути моральну шкоду, яка не охоплюється страховим відшкодуванням, оскільки не стосується шкоди, заподіяної життю та здоров'ю потерпілого (згідно з статтею 23 Закону України № 1961-IV).Тому відповідальність за заподіяну позивачу моральну шкоду, яка полягає в його моральних стражданнях та інших немайнових втратах через спричинене з вини страхувальника ДТП, має бути співмірно компенсована останнім.
За матеріалами справи позивачка не була безпосередньою учасницею ДТП, матеріали справи не містять даних, що їй внаслідок даної ДТП було завдано шкоду здоров'ю.
Відтак, такі вимоги до ПрАТ «СК «Євроінс Україна» щодо стягнення в солідарному порядку з винуватцем ДТП моральної шкоди є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.
Водночас, суд вважає необхідним вирішити питання щодо стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки моральну шкоду.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що в обґрунтування позовних вимог щодо завдання моральної шкоди позивачка ОСОБА_1 посилалася на те, що внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача ОСОБА_2 , вона зазнала душевних хвилювань через неможливість тривалий час користуватися своїм автомобілем, внаслідок чого змінився звичайний ритм життя, що негативно вплинуло на душевний стан.
За матеріалами справи, як то вбачається з вище наведених постанов Ірпінського міського суду Київської області від 10 вересня 2024 року та від 23 вересня 2024 року, позивачка ОСОБА_1 не була учасницею ДТП ні як водій, ні як пасажир.
Однак, протиправна поведінка водія ОСОБА_2 призвела до заподіяння позивачці моральної шкоди у зв'язку з пошкодженням належного їй автомобіля під час ДТП.
Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою ст. 1167 ЦК України.
Водночас, суд зазначає, що стягнення моральної шкоди не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Враховуючи характер правопорушення та його наслідки, обсяг страждань позивачки, суд вважає необхідним стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди.
Враховуючи викладене та керуючись принципами розумності, виваженості, пропорційності, справедливості, співмірності та обґрунтованості суд дійшов висновку, що в якості грошового відшкодування спричиненої позивачці моральної шкоди з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути на її користь по 5 000,00 грн, що на переконання суду є розумним та справедливим відшкодуванням моральних втрат позивачки за встановлених судом обставин пошкодження майна й пережитих нею у зв'язку із цим негативних подій психо-емоційного характеру та фізичного болю.
На підставі частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.ч.1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази окремо і в їх сукупності, дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Згідно із статтею 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду сплачено судовий збір в сумі 4 840,69 грн (а.с.39).
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог (40,55%), з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути на користь позивачки судовий збір в сумі 1 441,95 грн.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 12,81, 77,79,89, 178, 258, 265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» про стягнення частини несплаченого страхового відшкодування, матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 142 395 (сто сорок дві тисячі триста дев'яносто п'ять) грн 14 коп та на відшкодування моральної шкоди 5 000 (п'ять тисяч) гривень 00 коп, а всього стягнути - 147 395 (сто сорок сім тисяч триста дев'яносто п'ять) грн 14 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 441 (одна тисяча чотириста сорок одна) грн 95 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття.
Відомості про учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .
Відповідач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна», 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд.102, код ЄДРПОУ 22868348.
Повний текст судового рішення складено 22 вересня 2025 року.
Суддя А.В. Слободянюк