Справа № 752/9971/25
Провадження № 2-а/752/289/25
Іменем України
22 вересня 2025 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Слободянюк А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
У квітні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить поновити строк на оскарження постанови відповідача, скасувати постанову АД № 855 від 09 квітня 2025 року у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП.
Позивач зазначає, що 21 квітня 2025 року отримав копію постанови АД № 855 від 09 квітня 2025 року, складеної ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якої дізнався про притягнення його до адміністративної відповідальності за те, що він не перебуває на військовому обліку. Разом з тим, позивач вказує, що це не відповідає дійсності - він перебуває на військовому обліку, що підтверджується витягом з ІНФОРМАЦІЯ_5 від 05 липня 2024 року з отриманою відстрочкою до 09 травня 2025 року. Відтак постанова АД №855 від 09 квітня 2025 року є не законною та підлягає скасуванню.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 25 квітня 2025 року прийнято позов до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідачу суд направляв копію ухвали про відкриття провадження у справі, відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення 21 липня 2025 року відповідач отримав поштове відправлення, процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву не скористався.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КУпАП), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
За матеріалами справи, 09 квітня 2025 року начальником адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 складено протокол № 855 про адміністративне правопорушення, в якому вказується, що 09 квітня 2025 року, о 17:18, встановлено, що ОСОБА_1 не перебуває на військовому обліку, тим самим порушив вимоги ч.1 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» та п.22 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затверджених Постановою КМУ від 30 грудня 2022 року № 1487, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП України.
Протоколом визначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 09 квітня 2025 року о 17:26. Протокол не містить підпису особи, що притягається до адміністративної відповідальності, а також у графі про відмову у підписання протоколу та від пояснення відсутні підписи свідків.
Також встановлено, що тимчасово виконуючим обов'язки ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 09 квітня 2025 року винесено Постанову серії АД № 855 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Відповідно до постанови встановлено, що 09 квітня 2025 року, о 17:18, ОСОБА_1 не перебуває на військовому обліку, тим самим порушив вимоги ч.1 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» та п.22 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затверджених Постановою КМУ від 30 грудня 2022 року № 1487, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП України, за що на ОСОБА_1 накладено штраф у сумі 17 000,00 грн (а.с.5).
Оскаржувана постанова від 09 квітня 2025 року не містить підпису особи, що притягається до адміністративної відповідальності. У свою чергу, позивач вказує, що копію постанови отримав 21 квітня 2025 року. За матеріалами справи, зокрема відповідно до конверта, 21 квітня 2025 року позовна заява була скерована засобами поштового зв'язку до суду.
Щодо клопотання сторони позивача про поновлення строку на оскарження постанови суд зазначає таке.
Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За змістом ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
За положеннями частин 1, 4 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Як вбачається, постанова не містить підпису позивача ОСОБА_1 про її отримання, позивач вказує дату отримання постанови - 21 квітня 2025 року, у свою чергу стороною відповідача не було надано суду будь-яких доказів вручення або направлення оскаржуваної постанови позивачу.
Суд вважає, що позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом з пропуском строку звернення, встановленого ч. 2 ст.286 КАСУ, але відповідно до ч.1ст.121 КАС України за клопотанням позивача цей строк необхідно поновити, оскільки обставини, на які він посилається, визнаються судом поважними.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість прийнятої постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Таким чином, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності з прийняттям постанови про адміністративне правопорушення з визнанням його вини у вчиненні адміністративного правопорушення та накладення стягнення.
Підставами для визнання протиправними дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов'язковою умовою для визнання таких дій/бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства. Це право передбачено ч. 2 ст.55 Конституції України та статтею 6 КАС України.
19 травня 2024 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», згідно якого стаття 210 КУпАП була доповнена частиною третьою, що встановлює адміністративну відповідальності у випадку порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Верховний Суд у листі від 13 липня 2018 року № 60-1543/0/2-18 повідомив, що особливий період діє в Україні з 17 березня 2014 року, після оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Таким чином, на дату винесення оскаржуваної постанови в Україні діяв особливий період.
ІНФОРМАЦІЯ_6 розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені ІНФОРМАЦІЯ_6 розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники ІНФОРМАЦІЯ_6. (ст. 235 КУпАП).
Диспозиція статті 210 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають правила ведення військового обліку.
В оскаржуваній постанові вказано, що ОСОБА_1 не перебуває на військовому обліку, тим самим порушив вимоги ч.1 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII та п. 22 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487.
Частиною першою статті 37 Закону № 2232-XII визначено, що взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у ІНФОРМАЦІЯ_6, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України:
1) на військовий облік призовників (крім Служби безпеки України, розвідувальних органів України) віком до 25 років: які відповідно до статті 14 цього Закону взяті на військовий облік; які є призовниками, що прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянство України; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань, якщо раніше не перебували на військовому обліку; які припинили альтернативну (невійськову) службу достроково і відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" підлягають взяттю на військовий облік призовників; які відраховані із закладів фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти та не пройшли базову загальновійськову підготовку; жінки, які виявили бажання проходити базову військову службу, безпосередньо перед направленням на базову військову службу.
2) на військовий облік військовозобов'язаних: які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву; призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених статтею 10-1 цього Закону; які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов'язаних; військовозобов'язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов'язаних; зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України; які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби; які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі; які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань; призовники, які отримали спеціальні звання рядового, сержантського, офіцерського (начальницького) складу; жінки з дотриманням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону; які отримали військові звання офіцерського складу після проходження військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу;
3) на військовий облік резервістів: які зараховані до військового оперативного резерву; які уклали контракт про проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України та інших військових формувань; резервісти, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України на нове місце проживання.
Згідно пункту 22 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) ІНФОРМАЦІЯ_6, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Під час воєнного стану направлення призовників на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду здійснюється лише у разі їх прийняття на військову службу у добровільному порядку.
Суд зазначає, що частина перша статті 37 Закону № 2232-XII містить 20 різних умов взяття на військовий облік для різних категорій осіб: призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
В оскаржуваній постанові не конкретизовано, яке саме правило з переліку, наведеного у частині першій статті 37 Закону № 2232-XII було порушено позивачем. Вказана обставина створює невизначеність у встановлені об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, до відповідальності за вчинення якого притягується позивач.
Крім того, протокол № 855 про адміністративне правопорушення від 09 квітня 2025 року взагалі не містить відомостей про місце та час вчинення позивачем порушення законодавства щодоправил військового обліку в особливий період.
Як встановлено судом, на підставі наявного у справі витягу із застосунку «ІНФОРМАЦІЯ_5», сформованого 09 квітня 2025 року, вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є військовозобов'язаним, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , здійснив уточнення облікових даних 05 липня 2025 року та перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1.
Також судом встановлено, що позивач на момент притягнення його до адміністративної відповідальності, відповідно до даних витягу із застосунку «ІНФОРМАЦІЯ_5», мав відстрочку до 09 травня 2025 року. Отже, обставини, викладені відповідачем у постанові від 09 квітня 2025 року, не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду.
Разом з тим, під час розгляду справи, судом було також встановлено низку процесуальних порушень під час розгляду відповідачем справи про адміністративне правопорушення, з огляду на таке.
У ч. 2 ст. 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 248 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
За правилами ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Згідно зі ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Верховний Суд у постановах від 31.03.2021 року у справі № 676/752/17, від 21.03.2019 року у справі № 489/1004/17, від 30.01.2020 року у справах № 308/12552/16-а та № 482/9/17, від 06.02.2020 року у справі № 205/7145/16-а зробив такі висновки: «Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.
Обов'язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.
Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення».
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 09 квітня 2025 року № 855, позивача було викликано на розгляд його справи про адміністративне правопорушення на 09 квітня 2025 року на 17:26. Тобто, справа про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 фактично була розглянута у той же день, в який був складений вказаний протокол - 09 квітня 2025 року.
З огляду на викладене, стороною відповідача було допущено грубе порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення. Відповідачем не було виконано обов'язку повідомлення особи про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки фактично позивач взагалі не мав часу для підготовки свого захисту та подання заперечень на протокол, ознайомлення з доказами тощо.
Зважаючи на наведене, суд вважає, що наявні підстави вважати адміністративний позов позивача обґрунтованим також і у зв'язку із наявними процесуальними порушеннями відповідача під час ухвалення оскаржуваної постанови відносно позивача, з огляду на що відсутні підстави для притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .
При цьому, суд зазначає, що процедурні порушення, зокрема, такі як неналежне або несвоєчасне сповіщення особи є самостійними, безумовними підставами для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності.
Відповідно до вимог діючого законодавства про адміністративні правопорушення, а саме ст. 9, 245 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх належних доказів по справі.
Згідно з статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статей 75 та 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки доводи позивача спростовані не були, будь-які сумніви з приводу наявності вини позивача трактуються на користь останнього.
Згідно ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень суб'єктів владних повноважень, у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право, зокрема скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Досліджені судом докази свідчать проте, що позивач ОСОБА_1 , на час винесення оскаржуваної постанови, перебував на військовому обліку, вчасно здійснив уточнення військово-облікових даних, та не порушив вимог частини першої статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та пункту 22 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30 грудня 2022 року № 1487, що в свою чергу виключає притягнення позивача до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.
За таких обставин суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позову ОСОБА_1 та скасування рішення суб'єкта владних повноважень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.77, 205, 241-246, 286, 268-271 КАС України, суд, -
Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом та поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, - задовольнити.
Скасувати постанову серії АД № 855 від 09 квітня 2025 року тимчасово виконуючого обов'язки ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 22 вересня 2025 року.
Суддя А.В. Слободянюк