Справа № 752/9928/25
Провадження № 2/752/6153/25
Іменем України
22 вересня 2025 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі:
головуючої судді - Слободянюк А.В.,
за участю секретаря - Білас С.В.,
представника позивача - Ябковського Ю.П. ,
відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку загального позовного провадження в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів на утримання дитини,
У квітні 2025 року позивач Орган опіки та піклування Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_3 , 2022 року народження, передати дитину Органу опіки та піклування Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації для подальшого забезпечення дитини сімейними формами виховання, стягнути аліменти із ОСОБА_2 на утримання дитини у розмірі 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на користь юридичної чи фізичної особи, на утримання якої буде перебувати дитина. Судові витрати покласти на відповідача.
Позовні вимоги мотивовано тим, що мати малолітнього ОСОБА_3 , 2022 року народження дитини, - відповідачка ОСОБА_2 з моменту його народження не зверталась до відділу реєстрація актів цивільного стану для оформлення свідоцтва про народження дитини. ОСОБА_2 є одинокою матір'ю. 19 лютого 2025 року до Служби у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації у телефонному режимі надійшла інформація від Сектору ювенальної превенції Голосіївського управління поліції Головного управління поліції у місті Києві, про те, що адресою: АДРЕСА_1 , з третього поверху в стані алкогольного сп'яніння випала з вікна ОСОБА_2 , у квартирі залишився малолітній ОСОБА_4 . Було з'ясовано, що ОСОБА_2 виховує сама дитину, довгий час мешкала за вказаною адресою у свого співмешканця, дані про якого невідомі. Зі слів ОСОБА_2 було з'ясовано, що вона не працює, доходи отримувала від свого співмешканця. Дитину 19 лютого 2025 року працівниками Служби у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації було вилучено на підставі акту обстеження умов проживання, акту оцінки рівня безпеки дитини.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 квітня 2025 справу передано у провадження судді Слободянюк А.В.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 24 квітня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання. (а.с.22-24).
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 31 липня 2025 року зарито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті (а.с.66-67).
У судовому засіданні представник Органу опіки та піклування Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації Ябковський Ю.П. (довіреність від 02 червня 2025 року, а.с.72), підтримав позовну заяву та пояснив, що 19 лютого 2025 року до служби надійшло повідомлення від працівників ювенальної превенції про малолітнього хлопчика, який залишився сам у квартирі. На тілі дитини було виявлено садна, у квартирі було брудно, від матері, яка випала з вікна, відчувався запах алкоголю. Після проведення оцінки рівня безпеки малолітнього хлопчика, було вирішено вилучити дитину у матері ОСОБА_2 . На момент вилучення дитини, відповідачка не зареєструвала народження сина, що було зроблено працівниками служби у квітні 2025 року. Після відібрання дитини, відповідачка лише у квітні 2025 року звернулась один раз до служби у справах дітей із заявою про проведення обстеження умов її проживання, проте за неодноразовими відвідуваннями адреси проживання відповідача, двері ніхто не відчиняв. Один раз відповідачка через зачинені двері повідомила, що в неї нема ключів, щоб впустити працівників. Представник позивача зазначив, що відповідачка не з'являється до служби у справах дітей, не намагається виправити ситуацію. Дитина зараз перебуває у центрі соціального захисту, проте відповідачка не зверталась для надання дозволу для побачення із дитиною.
Відповідачка ОСОБА_2 у судовому засіданні 10 вересня 2025 року заперечувала проти позбавлення її батьківських прав. Повідомляла, що не отримала свідоцтво про народження дитини, бо так склалось, що батько не хотів визнавати своє батьківство щодо її сина, а пізніше вже боялась йти, тому що потрібно робити експертизу для визнання батьківства дитини. Вже потім, після подання позову, за порадами адвокатів, відповідачка звернулась до служби, де їй сказали, що вона може поїхати до органу РАЦС разом із працівником служби, проте оригіналу свідоцтва про народження дитини їй не нададуть, тому вона вирішила цього не робити. Щодо обставин вилучення у неї дитини повідомила, що у той день мила вікна та випадково випала з вікна. Через те, що вдома залишився зачинений малолітній син, викликали поліцію щоб відчинити двері. Зауважила, що відомості, викладені в акті обстеження умов проживання дитини, складені у день її відібрання, не відповідають дійсності: відповідач не вживала алкоголь, тому від неї не міг відчуватись запах алкоголю; розкидані та брудні речі у квартири могла зробити сама дитина, поки відповідач мила вікно; синці на тілі дитини зробила сама дитина, оскільки хлопчик дуже активний. Зазначала, що станом на лютий місяць 2025 року вона не працювала, перебувала на утриманні співмешканця, наразі працевлаштована посудомийкою у кафе. Пояснювала, що після відібрання дитини намагалась отримати дозвіл на побачення з дитиною, приїздила до неї у лікарню. У квітні 2025 року написала заяву про обстеження умов її проживання, проте працівники служби так до неї і не прийшли, а інформація в актах служби про те, що відповідач була або відсутня у квартири, або не відчиняла двері, також не відповідає дійсності. Де зараз перебуває її дитина відповідачка знає, проте до неї не навідувалась.
Вислухавши пояснення представника позивача, відповідачки, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, суд встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що на підставі Розпорядження Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 13 березня 2025 року № 138 про реєстрацію народження дитини, залишеної без батьківського піклування, було оформлено Свідоцтво про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 36 від 05 квітня 2025 року, зареєстрований Голосіївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Мінстерства юстиції (м.Київ), батьками записано: батько - ОСОБА_5 , мати - ОСОБА_2 (а.с.5-7).
Відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва № 126492158 від 20 лютого 2025 року, за адресою: АДРЕСА_2 зареєстрованими значяться: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.8).
Розпорядженням Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 21 лютого 2025 року № 102 прийнято рішення про негайне відібрання малолітнього хлопчика у ОСОБА_2 у зв'язку з безпосередньою загрозою для життя та здоров'я дитині (а.с.9).
Відповідно до Акта обстеження умов проживання дитини від 19 лютого 2025 року квартира АДРЕСА_3 захаращена, неприбрана та з неприємний запахом. Дитячі речі розкидані, брудні. У кімнаті під ліжком лежала пляшка з-під горілки. У дитини речі в недостатній кількості, наявне спальне ліжко. У кімнаті присутні іграшки, у холодильнику відсутні продукти харчування. Умови для проживання дитини та розвитку дитини не створено (а.с 10).
Згідно з Актом проведення оцінки рівня безпеки дитини, складеного 19 лютого 2025 року комісією у складі представників: Служби у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації; працівниками СЮПВП Голосіївського УП, зі слів матері ОСОБА_2 свідоцтво про народження на дитину вона не оформляла, фактична адреса проживання дитини ОСОБА_3 : АДРЕСА_1 . На пальцях дитини та стегні сліди синців, подряпин; на дитині брудний одяг. Мати мала ознаки алкогольного сп'яніння, дитина потребує медичного обстеження, дитину влаштовано до ДКЛ м. Києва № 1 (а.с.11-16).
Судом також досліджено надані стороною позивача фотознімки, які були зроблені представниками служби у справах дітей 19 лютого 2025 року під час обстеження умов проживання дитини. На світлинах зафіксовані захаращені кухня, санвузол, жила кімната. У кімнаті розкидані дитячі речі та іграшки; під столом, на якому зверху лежать дитячі речі, знаходиться порожня пляшка з-під горілки (а.с. 48-51).
Відповідно до наказу Київського міського центру соціальної підтримки дітей та сімей від 19 березня 2025 року № 42, дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який залишений без батьківського піклування, влаштовано до відділення Київського міського центру соціальної підтримки дітей та сімей Київської міської ради на повне соціальне забезпечення з 19 березня 2025 року (а.с.17).
За матеріалами справи комісією Служби у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації після відібрання дитини складались Акти обстеження умов проживання дитини як за місцем проживання відповідачки, так і за місцем її реєстрації.
Зокрема, 09 травня 2025 року комісією складено Акт обстеження умов проживання дитини ОСОБА_3 у кв. АДРЕСА_3 . При відвідуванні даної квартири двері ніхто не відчинив; на телефонні дзвінки мама дитини не відповідає. Зі слів сусідів у квартирі ніхто не проживає, мешканців цієї квартири сусіди не знають. Перевірити умови проживання дитини у даній квартирі було неможливо (а.с.53).
30 квітня 2025 року комісією складено Акт обстеження умов проживання дитини ОСОБА_3 у кв. АДРЕСА_4 . При відвідування даної квартири ніхто двері не відчинив, залишено повідомлення про візит працівників 01 травня 2025 року. Зі слів сусідки ОСОБА_7 , вона давно не бачила свою сусідку ОСОБА_2 (а.с.51).
Відповідно до Акту обстеження умов проживання дитини ОСОБА_3 від 01 травня 2025 року обстежити квартиру не вдалося, оскільки ОСОБА_2 повідомила, що вона зачинена у квартирі, ключів не має, чоловік на роботі (а.с.52).
27 травня 2025 року Голосіївською районною в місті Києві державною адміністрацією, як органом опіки та піклування, складено висновок № 100-7086, яким орган опіки та піклування дійшов висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.35- 37).
У висновку орган опіки та піклування вказав, що мати ОСОБА_2 звернулась до Служби у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації 21 квітня 2025 року із заявами про здійснення обстеження умов проживання дитини за адресою: АДРЕСА_1 , та про надання дозволу на побачення з сином, ОСОБА_3 , 2022 року народження. Працівниками Служби у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації здійснено комісійний виїзд за адресою проживання дитини, одна обстежити приміщення не виявилось можливим, так як двері квартири ніхто не відчинив. Посадовими особами служби залишено запрошення ОСОБА_2 з'явитись до служби. На запрошення на телефонні дзвінки ОСОБА_8 не відреагувала, подальшою долею дитини не цікавиться та жодної дії щодо її повернення в біологічну сім'ю не вчиняє.
Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, що була ратифікована Постановою ВР №789-XII від 27 лютого 1991 року, Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Стаття 12 Закону України «Про охорону дитинства» конкретизує, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Статтею 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
В силу ч. 5 ст. 167 СК України якщо дитина не може бути передана бабі, дідові, повнолітнім братам та сестрам, іншим родичам, мачусі, вітчиму, вона передається на опікування органу опіки та піклування.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №402/428/16-ц викладено висновок про те, що положення Конвенції про права дитини встановлюють, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3). Ці положення Конвенції про права дитини узгоджуються з положеннями Конституції та законів України, тому її правові норми зобов'язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.
Згідно з п. п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» №3 від 30.03.2007 позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчанням, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Як встановлено судом, ОСОБА_2 є матір'ю малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після виявлення дитини, за результатом оцінки рівня її безпеки, дитина була відібрана у матері працівниками органу опіки та піклування та переміщена до медичного закладу. Внаслідок тривалої бездіяльності матері (більше 2 років із народження дитини), працівниками служби у справах дітей та сім'ї на підставі ч. 2 ст. 135 СК України було вжито заходів із реєстрації народження дитини та встановлено її дату народження - ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Встановлено, що після звернення органу опіки та піклування до суду із даним позовом, відповідач лише один раз з'явилась до Служби у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації із заявами про обстеження умов проживання та надання дозволу на побачення з дитиною. Проте, жодних дій із наданням доступу до житла, отримання дозволу на побачення із дитиною більше не вчиняла. Як сама підтвердила у судовому засіданні відповідач, вона знає де перебуває дитина, проте жодного разу до неї не приходила, не цікавилась нею. Заперечуючи обставини, зафіксовані комісіями служби у справах дітей, відповідач ОСОБА_2 не надала до суду жодних доказів, на спростування доводів позивача.
Оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази, суд звертає увагу на те, що в рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» наголошується, що взаємне задоволення від спільного перебування батьків і дітей є фундаментальним елементом сімейного життя, а тому втручання до нього має відбуватися у вузьких рамках, визначених статтею 8 Європейської конвенції про захист прав людини й основоположних свобод. Європейський суд з прав людини також підкреслив, що, незважаючи на певний вільний розсуд держави в справі відібрання дітей під державну опіку, відбирання дітей від батьків означає відрізання дітей від свого коріння, що може бути виправданим лише у виняткових випадках. У той же час, як вбачається зі змісту рішень Європейського суду з прав людини «Z та інші проти Сполученого Королівства» від 10 травня 2001 року та «A. проти Сполученого Королівства» від 23 вересня 1998 роук, в контексті вимог статті 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод держава повинна приділяти особливу увагу захисту дітей від поганого поводження з боку інших осіб, у тому числі шляхом здійснення своєчасних превентивних заходів.
Таким чином, беручи до уваги стандарти Європейського суду з прав людини, суд вважає, що у вказаному випадку інтереси малолітньої дитини превалюють над потребами збереження сім'ї, оскільки відповідачка ухилилася від виконання батьківських обов'язків відносно своєї дитини.
Отже, вивчивши матеріали справи, враховуючи характер поведінки відповідача, його відношення до виконання своїх батьківських обов'язків, ту обставину, що відповідач повністю ухилилась від виховання та належного піклування про свою дитину, а також висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_9 , суд вважає, що позовні вимоги позивача про позбавлення відповідача батьківських прав відповідають інтересам дитини та знаходяться в тих вузьких межах, які залишають з огляду на гарантії, передбачені ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Суд вважає обґрунтованим та приймає висновок органу опіки та піклування в особі Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 27 травня 2025 року № 100-7086 щодо доцільності позбавлення відповідачки батьківських прав відносно її малолітньої дитини, оскільки за встановлених обставин він не суперечить інтересам дітей.
Разом з тим, оскільки у судовому засіданні встановлено, що дитина фактично позбавлена батьківського піклування та відсутня можливість передати дитину другому з батьків, та іншим родичам, суд на виконання положень ч. 4, 5 ст. 167 СК України, вважає необхідним передати дитину на опікування Органу опіки та піклування в особі Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації з метою вжиття відповідних заходів подальшого влаштування долі дитини для захисту її прав та інтересів.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про позбавлення відповідачки ОСОБА_2 батьківських прав підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дитини суд відзначає, що одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
З огляду на зазначене, враховуючи, що відповідачка ОСОБА_2 зобов'язана утримувати свою дитину ОСОБА_3 , матір'ю якого вона є, суд вважає можливим стягнути з неї аліменти на утримання дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Частиною 3 ст. 166 СК України встановлено, що при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися в якості аліментів на дитину, визначається судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.
Враховуючи встановлені фактичні обставини справи, суд вважає, що справедливим, необхідним та достатнім для утримання дитини буде стягнення з відповідача аліментів щомісячно у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23 квітня 2025 року (дата подання до суду позову) і до досягнення дитиною повноліття.
Оскільки на сьогоднішній день відсутня будь-яка особа, яка б могла отримувати вказані аліменти від відповідачки, суд вважає можливим стягнути аліменти на користь юридичної чи фізичної особи, на утриманні якої буде перебувати дитина.
Відповідно до ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За таких обставин, враховуючи інтереси дитини, суд вважає, що позов заявлено обґрунтовано, обставини, викладені позивачем у позовній заяві в обґрунтування своїх позовних вимог, є достовірними, підтверджені належними та допустимими письмовими доказами, у зв'язку з чим позов про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її неповнолітньої дитини та стягнення аліментів на її утримання підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 1-3 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати по оплаті судового збору у загальній сумі 2 422,40 грн. У зв'язку з тим, що на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду із вказаною позовною заявою, судовий збір на користь держави підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 12-13, 81, 141, 258,259, 263-265, 268, 272-273, 430, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України , суд,-
Позов Органу опіки та піклування Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів на утримання дитини, - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 аліменти у розмірі 50 (п'ятдесят) відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на утримання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня подачі позову - 23 квітня 2025 року,на користь юридичної чи фізичної особи, на утриманні якої буде перебувати малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передати Органу опіки та піклування в особі Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації на опікування.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач - Орган опіки та піклування Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, місцезнаходження: м. Київ, просп. Голосіївський, б. 42, код ЄДРПОУ 37308812.
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .
Третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, код ЄДРПОУ 37413735, м. Київ, вул. Велика Васильківська, б. 58.
Повний текст рішення складено 22 вересня 2025 року.
Суддя А.В. Слободянюк