Справа № 752/20514/23
Провадження № 2/752/730/25
Іменем України
02.09.2025 року Голосіївський районний суд міста Києва
у складі головуючого судді - Мазур Ю.Ю.
при секретарі судового засідання - Бєляєвої К.Д.,
за участю сторін:
прокурора - Греськів І.І.,
відповідача - ОСОБА_1 ,
представника відовідача - ОСОБА_10,
представника третьої особи-3 - Потрійна І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі: Київської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Національний природний парк «Голосіївський», державний реєстратор Державного підприємства «Сетам» Борискевич Максим Ігорович, Обслуговуючий кооператив «Садово-дачне товариство «Гайок-МІ» про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, -
У провадженні судді Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_2 перебувала цивільна справа за позовом заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі: Київської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою.
Згідно Розпорядження керівника апарату Голосіївського районного суду м. Києва № 1229 від 15.12.2023 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв'язку зі звільненням судді Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_2 .
У грудні 2023 дана цивільна справа надійшла в провадження судді Голосіївського районного суду м. Києва Мазура Ю.Ю.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що Київською міською прокуратурою встановлено, що на земельній ділянці комунальної власності площею 723,69 га (кадастровий номер 8000000000:79:304:0007), яка перебуває в постійному користуванні НПП «Голосіївський» та належить до земель природно-заповідного фонду, 22.06.2016 зареєстровано право власності ОСОБА_1 на садово-дачний будинок загальною площею 17,4 кв.м. із зазначенням адреси: АДРЕСА_1 . Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 954946280000. Підставою внесення вказаного запису в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначено рішення державного реєстратора ДП «Сетам» Борискевича М.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 30171693 від 23.06.2016. Державну реєстрацію права власності на вказаний об'єкт здійснено на підставі довідки ОК «Садове товариство «Гайок-МІ» від 11.05.2016 про те, що ОСОБА_1 є членом садового товариства та являється власником садового (дачного) будинку АДРЕСА_1 . Київською міською прокуратурою встановлено, що Київська міська рада не приймала рішень про надання у власність чи користування земельної ділянки на АДРЕСА_1 . За даними міського земельного кадастру земельні ділянки за вказаною адресою не зареєстровані та не обліковуються. В реєстрі адрес у місті Києві відсутні відомості про документи стосовно присвоєння об'єкту нерухомого майна поштової адреси АДРЕСА_3 . Згідно з даними реєстрових книг КП КМР «Київське міське БТІ» за адресою: АДРЕСА_1 нерухоме майно на праві власності не реєструвалось. Позивач зауважує, що на даний час за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці територіальної громади наявна чинна реєстрація права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно, а також побудовано садовий будинок та облаштовано паркан, внаслідок чого інтереси держави щодо безперешкодного користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду порушені та мають бути поновлені.
Враховуючи викладене, позивач просить усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:79:304:0007шляхом скасування рішення державного реєстратора Державного підприємства «Сетам» Борискевича Максима Ігоровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 30171693 від 23.06.2016 та здійснену на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно (реєстраційний номер об'єкта 954946280000, номер запису про право власності 15094259), з одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 на нього; усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:79:304:0007 шляхом зобов'язання ОСОБА_1 знести об'єкт самочинного будівництва - садовий-дачний будинок загальною площею 17,4 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а також демонтувати паркан, яким огороджена земельна ділянка навколо садового-дачного будинку за вказаною адресою; стягнути з відповідача судовий збір.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 12.01.2024 прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання у справі за позовом заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі: Київської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 16.10.2024 залучено до участі у справі в якості третіх осіб: Національний природний парк «Голосіївський», державного реєстратора Державного підприємства «Сетам» Борискевича Максима Ігоровича, Обслуговуючий кооператив «Садово-дачне товариство «Гайок-МІ».
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 27.05.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу за позовом заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі: Київської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Національний природний парк «Голосіївський», державний реєстратор Державного підприємства «Сетам» Борискевич Максим Ігорович, Обслуговуючий кооператив «Садово-дачне товариство «Гайок-МІ» про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, до судового розгляду по суті.
Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
В судовому засіданні відповідач та її представник заперечили щодо задоволення позовної заяви та просили відмовити у задоволені позову.
Представник третьої особи Обслуговуючого кооперативу «Садово-дачне товариство «Гайок-МІ» в судовому засіданні зазначив, що спірна земельна ділянка надавалась під городи і ця земля належить державі. Просила відмовити у задоволенні позову.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, заслухавши прокурора, відповідача та його представника, представника третьої особи-3, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступного.
Судом встановлено, що Указом Президента України від 27.08.2007 № 794/2007 (зі змінами внесеними згідно з Указом президента України від 30.10.2008 № 976/2008) на території міста Київ створено національний природний парк «Голосіївський».
Площу земель зазначеного парку встановлено у розмірі 4525,52 га, в тому числі 1879,43 га земель, що надаються НПП «Голосіївський» у постійне користування.
Території, що увійшли до складу НПП «Голосіївський» на підставі Указу Президента України від 27.08.2007 згідно зі ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» набули статусу об'єкта природно-заповідного фонду національного значення, що передбачає встановлення особливого режиму охорони таких територій.
У подальшому, рішенням Київської міської ради від 26.01.2012 № 69/7406 надано НПП «Голосіївський» у постійне користування земельні ділянки загальною площею 1888,185 га для експлуатації та обслуговування НПП «Голосіївський» у Голосіївському районі м. Києва, в тому числі ділянку загальною площею 723,69 га - за рахунок земель запасу природно-заповідного фонду (площею 709,90 га) та міських земель, не наданих у власність чи користування (площею 13,79 га).
Отже, земельна ділянка площею 723,69 га входить до території Національного природного парку «Голосіївський», відноситься до земель природно-заповідного фонду та надана в постійне користування Парку.
Право постійного користування вказаною земельною ділянкою площею 723,69 га (кадастровий номер 8000000000:79:304:0007) за НПП «Голосіївський» зареєстровано 13.01.2017 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Київською міською прокуратурою встановлено, що на земельній ділянці комунальної власності площею 723,69 га (кадастровий номер 8000000000:79:304:0007), яка перебуває в постійному користуванні НПП «Голосіївський» та належить до земель природно-заповідного фонду, 22.06.2016 зареєстровано право власності ОСОБА_1 на садово-дачний будинок загальною площею 17,4 кв.м. із зазначенням адреси: АДРЕСА_1 . Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 954946280000.
Підставою внесення вказаного запису в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначено рішення державного реєстратора ДП «Сетам» Борискевича М.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 30171693 від 23.06.2016.
Державну реєстрацію права власності на вказаний об'єкт здійснено на підставі довідки ОК «Садове товариство «Гайок-МІ» від 11.05.2016 про те, що ОСОБА_1 є членом садового товариства та являється власником садового (дачного) будинку АДРЕСА_1 .
Також Київською міською прокуратурою встановлено, що в реєстраційній справі по об'єкту нерухомого майна 954946280000 наявні також: лист голосіївської РДА від 02.11.2009 про визначення рекомендованої адреси земельної ділянки та технічний паспорт на садово-дачний будинок, виготовлений 17.06.2016 ТОВ «Проекттехсервісбуд» на замовлення ОСОБА_1 .
За інформацією НПП «Голосіївський», адміністрацією Парку було виявлено, що на земельній ділянці загальною площею 723,6941 га кадастровий номер 8000000000:79:304:0007, що розташована на урочище «Гайок» у Голосіївському районі м. Києва, проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за рядом фізичних осіб, що підтверджується заявою НПП «Голосіївський» від 06.06.2023 про вчинення кримінального правопорушення.
З акту про порушення природоохоронного законодавства та законодавства про природно-заповідний фонд України від 24.05.2023, складеного працівниками Парку, вбачається, що на території земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:304:0007 виявлено ряд споруд та об'єктів: садові будинки, металеві контейнери без фундамента, туалети, теплиця, сарай, альтанка.
Київська міська рада не приймала рішень про надання у власність чи користування земельної ділянки на АДРЕСА_1 . За даними міського земельного кадастру земельні ділянки за вказаною адресою не зареєстровані та не обліковуються, що підтверджується інформацією Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 07.08.2023 та від 16.08.2023.
З листів Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 09.08.2023 та від 10.08.2023 вбачається, що Голосіївською районної в місті Києві державною. Адміністрацією, а також ліквідованою у 2010 році (30.09.2010) Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією, не опрацьовувалось питання щодо присвоєння поштової адреси об'єкту нерухомого майна на АДРЕСА_1.
В реєстрі адрес у місті Києві відсутні відомості про документи стосовно присвоєння об'єкту нерухомого майна поштової адреси АДРЕСА_3 .
Згідно з даними реєстрових книг КП КМР «Київське міське БТІ» за адресою: АДРЕСА_1 нерухоме майно на праві власності не реєструвалось. За вказаною адресою у 2009 році проводилась технічна інвентаризація садового будинку в садовому товаристві «Гайок-МІ», що підтверджується інформацією КП КМР «КМ БТІ» від 09.08.2023.
Відповідно до відомостей, зазначених в технічному паспорті на садовий будинок АДРЕСА_1 , виготовленому станом на 17.06.2016 ТОВ «Київське міське бюро технічної інвентаризації», садовий-дачний будинок побудовано у 1991 році.
З протоколу огляду від 21.09.2023 вбачається, що садовий будинок АДРЕСА_1 знаходиться в урочищі Гайок, на земельній ділянці, огородженій парканом з металевою сіткою. Одноповерховий дерев'яний садовий (дачний) будинок прямокутної форми, розміром близько 3х6 м, має односкатну покрівлю, вкриту шифером. Перед будинком побудовано відкриту веранду (ганок) під накриттям у вигляді «козирку». Огороджена земельна ділянка, на якій розташовано садовий будинок АДРЕСА_1 , має наступні географічні координати: 50.376510, 30.523053.
За даними відкритого інформаційного порталу «Google Earth Pro» в межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:304:0007 (координати прив'язки до центру об'єкту НОМЕР_3) до 2007 року будь-які тимчасові або капітальні будівлі відсутні. Лише з 2007 року вбачається наявність на вказаній ділянці декількох будівельних майданчиків, а в подальшому - споруд невстановленого призначення, кількість яких з кожним роком збільшується.
З метою офіційного документального підтвердження цієї інформації прокурором скеровано запит до Державного космічного агентства України про надання космічних знімків за період з 1990 по 2020 роки спірної земельної ділянки за вказаними географічними координатами.
За інформацією Національного центру управління та випробувань космічних засобів Державного космічного агентства України, до квітня 2009 року земельна ділянка на території НІНІ «Голосіївський» у м. Києві за запитуваними географічними координатами прив'язки до «об'єкту інтересу» була вільна від забудови, ознак знаходження будь-яких споруд в її межах не виявлено. Вказане підтверджено наданими супутниковими знімками станом на 2005, 2007, 2009, 2010, 2012, 2014, 2017, 2019 та 2020 роки (лист НЦУВКЗ від 21.07.2023 з інформаційно-аналітичною довідкою та супутниковими знімками).
Статтею 43 Земельного кодексу України передбачено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Відповідно до ст.ст. 60, 61, 63 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» землі природно-заповідного фонду підлягають особливій охороні.
Згідно зі ст. 44 Земельного кодексу України до земель природно- заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва).
Положеннями ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що національні природні парки належать до природно- заповідного фонду України.
Таким чином, згідно з наведеними положеннями ЗК України, а також ст. 61 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» національні природні парки належать до природно-заповідного фонду України.
Територіям природно-заповідного фонду законодавець надав особливий, виключний статус.
Згідно із законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною.
Так, за ст. 14 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», режим територій та об'єктів природно-заповідного фонду - це сукупність науково-обґрунтованих екологічних вимог, норм і правил, які визначають правовий статус, призначення цих територій та об'єктів, характер допустимої діяльності в них, порядок охорони, використання і відтворення їх природних комплексів.
Таким чином, з моменту створення у 2007 році НПП «Голосіївський» ця територія має статус природно-заповідного фонду і її правовий режим та цільове призначення визначаються фактом розташування на ній вказаного об'єкта.
Частиною 3 ст. 7 вказаного Закону встановлено, що на землях природно- заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.
Статтею 9 цього Закону визначено вичерпний перелік видів використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, який не передбачає використання територій природно-заповідного фонду під будівництво.
Спірна земельна ділянка відноситься до земель природно-заповідного фонду, які перебувають під особливою охороною держави та заволодіння якими всупереч вимогам Земельного кодексу України є недопустимим (наведеної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постановах від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц, від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц та від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц).
Статтею 5 Закону України «Про екологічну мережу України» передбачено, що території та об'єкти природно-заповідного фонду є складовою екомережі.
За ст. 3 указаного Закону, екомережа - це єдина територіальна система, яка утворюється з метою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу території України, збереження ландшафтного та біорізноманіття, місць оселення та зростання цінних видів тваринного і рослинного світу, генетичного фонду, шляхів міграції тварин через поєднання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, які мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища і відповідно до законів та міжнародних зобов'язань України підлягають особливій охороні.
У ст. 4 цього Закону вказано, що збереження цілісності екомережі здійснюється відповідно до принципів забезпечення цілісності екосистемних функцій складових елементів екомережі, збереження та екологічно збалансоване використання природних ресурсів на території екомережі.
Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що території та об'єкти природно-заповідного фонду наділені надважливими функціями і завданнями, мають особливий статус та перебувають під особливою державною охороною.
Згідно зі ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Згідно з ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Законом України «Про основи містобудування» (в редакції, чинній на час реєстрації права власності на об'єкт нерухомості) передбачено, що при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені, зокрема, розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил; розміщення і будівництво об'єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів; раціональне використання земель та територій для містобудівних потреб, підвищення ефективності забудови та іншого використання земельних ділянок; урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій; урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва (ст. 5 Закону).
Визначення територій для містобудівних потреб здійснюється відповідно до затвердженої містобудівної документації з урахуванням планів земельно- господарського устрою (ч. 1 ст. 21 Закону).
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.
Частиною 4 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Таким чином, для реалізації права на забудову відповідної земельної
ділянки особа зобов'язана у встановленому законом порядку набути право власності або користування на неї.
За змістом ч. 1 ст. 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкти нерухомостійвважаються самочинними, а саме, якщо вони: 1) збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) збудовані без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) збудовані з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Отже, наявність хоча б однієї з трьох зазначених ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним.
Таким чином, в силу положень ч. 1 ст. 376 ЦК України нерухоме майно по АДРЕСА_1 є самочинним будівництвом.
Використання земель природно-заповідного фонду є обмеженим і цей факт є загальновідомим. Вказані землі перебувають під особливою охороною держави та заволодіння ними всупереч вимогам Земельного кодексу України є недопустимим (наведеної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постановах від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц, від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц та від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц).
За змістом приписів ч. 3 ст. 7 та ст. 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» будівництво на землях природно-заповідного фонду заборонено.
Частиною 2 статті 376 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч. 3 ст. 376 ЦК України).
Установлено, що ні на час реєстрації за ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1 , ні у подальшому, Київська міська рада, як власник землі, рішення про передачу будь-яким фізичним чи юридичним особам у власність чи користування земельної ділянки за вказаною адресою не приймала.
Верховний Суд у постанові від 10.05.2018 у справі № 910/15993/16 дотримується позиції, що право на самочинно збудоване майно є неіснуючим, не породжує прав щодо розпорядження майном.
Крім того, у вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що державна реєстрація права власності не є підставою для набуття права власності.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13 зазначила, що реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного.
Аналогічні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц та Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 916/3200/17.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, хоча безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, знаходить вияв у правилах ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України, інших положеннях законодавства (постанови від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, від 03.04.2019 у справі № 921/158/18, від у справі № 200/606/18, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19).
Згідно з вказаним принципом особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц, від у справі № 903/1030/19).
Однак, не допускається набуття права власності на споруджені об'єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці. Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, право власності на об'єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18).
ОСОБА_1 , зареєструвавши право власності на садовий будинок на земельній ділянці комунальної власності, жодного речового права на спірну земельну ділянку не мав. Тому об'єкт нерухомого майна - садовий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 , є самочинним будівництвом. Про вказане відповідачу було достеменно відомо на момент подання документів для державної реєстрації самочинного будівництва.
Таким чином, здійснення державної реєстрації прав не нерухоме майно не змінює правовий статус нерухомості, яка самочинно збудована.
Отже, відсутність у ОСОБА_1 правоустановлюючих документів на землю свідчить про недобросовісність набуття нею права власності на спірне майно, що самочинно побудовано на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 8000000000:79:304:0007.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи мала знати про набуття нею майна всупереч закону, зокрема про набуття земельної ділянки окремо від об'єкта нерухомості, який на ній розміщений, чи про набуття такого об'єкта окремо від земельної ділянки, якщо таке набуття не допускається в силу закону (пункт 61 постанови від 22.06.2021 № 200/606/108 та пункт 179 постанови від 23.11.2021 № 359/3373/16-ц).
Згідно з ч. 4 ст. 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Цивільний кодекс України (частини 3 та 5 статті 376) встановлює умови, за яких самочинно збудований об'єкт нерухомості може бути оформлений у власність особи як такий, йю споруджений правомірно: 1) надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже самочинно збудоване нерухоме майно і прийняття судом рішення про визнання права власності за цією особою; 2) на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за нею право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує прав інших осіб.
При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.
Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини 4 цієї статті.
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 01.09.2021 у справі № 202/1254/19.
Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Як зазначено у ст.ст. 317, 319 ЦК України, саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, а за змістом статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Верховний Суд у постанові від 20.10.2020 у справі № 910/13356/17 виклав висновок про те, що способом захисту у негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов'язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).
Разом з цим, відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Разом з тим державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.
При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є передусім встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2020 у справі №910/10987/18).
Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (провадження № 12- 234гс18), а також у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 № 925/1121/17, від 17.04.2019 № 916/675/15, від 22.12.2021 № 917/1970/20, від 10.11.2021 № 911/2216/19, від 10.11.2021 № 916/1988/20, від 04.11.2021 № 725/3303/16-ц, від 04.11.2021 № 927/934/20, тобто є сталою правовою позицію касаційного суду.
Як зазначалось вище, первинна реєстрація за ОСОБА_1 права власності (з відкриттям розділу) на майно площею 17,4 кв.м (реєстраційний номер 954946280000) здійснена на підставі довідки ОК «Садове товариство «Гайок-МІ» від 11.05.2016 про те, що ОСОБА_1 є членом садового товариства та являється власником садового (дачного) будинку АДРЕСА_1 .
Однак, довідка ОК «Садове товариство «Гайок-МІ» від 11.05.2016 не є підставою виникнення права власності (не породжує права власності).
Отже, з огляду на приписи ст. 41 Конституції України, ст. 328 та ч. 2 ст. 331 ЦК України, ОСОБА_1 не являлась законним власником майна площею 17,4 кв.м по АДРЕСА_1 .
Крім того, така адреса як АДРЕСА_1 не присвоювалась, відомості про неї в реєстрі адрес у місті Києві відсутні.
Відповідно до п. 1 та п. 4 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» загальними засадами державної реєстрації прав є гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.
На кожний об'єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації права власності на нього вперше у Державному реєстрі прав відкривається новий розділ та формується реєстраційна справа, присвоюється реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна (ч. 2 ст. 13 Закону).
Порядок проведення державної реєстрації прав встановлено ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Так, після прийняття документів для державної реєстрації прав та їх перевірки, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію плав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав) та відкриває розділ в Державному реєстрі прав та/або вносить до відкритого гозділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав.
Згідно з ч.2 ст.18 Закону перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
На час відкриття розділу по об'єкту нерухомого майна (реєстраційний номер 1339550280000) та реєстрації права власності за відповідачем був чинним Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 (далі - Порядок № 1127).
За ч. 4 ст. 18 Закону державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» заявником є власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло, перейшло чи припинилося речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.
Отже, лише власник майна наділений правом на реєстрацію за собою відповідних прав на майно.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Особливості державної реєстрації прав на об'єкти нерухомого майна, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року, встановлені статтею 31 Закону.
Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об'єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються: виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою; документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об'єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав.
Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об'єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об'єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність (ч. 1 ст. 31 Закону).
Разом з тим, пунктом 42 Порядку № 1127 встановлено, що для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року, подаються:
технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.
Документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов'язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.
За змістом пункту 43 Порядку № 1127, у разі коли індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, замість документів, передбачених цим пунктом, можуть бути подані документи, передбачені статтею 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Системний аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що по-перше, чинне на час відкриття розділу по об'єкту нерухомого майна (реєстраційний номер 954946280000) законодавство для реєстрації права власності на об'єкти, закінчені будівництвом до 05.08.1992, вимагало, зокрема, або документ про присвоєння об'єкту поштової адреси, або документ, який підтверджує речове право на земельну ділянку, на якій цей об'єкт розташований; по-друге, такі особливості державної реєстрації стосуються не всіх, а лише визначених законодавцем об'єктів, а саме: індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р.
Водночас, відповідно до пункту 40 Порядку № 1127 державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком.
Так, пунктом 41 Порядку № 1127 передбачено, що для державної реєстрації права власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна подаються, зокрема: 1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта;
технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.
Таким чином, оскільки у ОСОБА_1 відсутній документ, що посвідчує речове право на землю, рішення про присвоєння поштової адреси об'єкту нерухомого майна по АДРЕСА_1 уповноваженими органами не приймалось, тому відкриття в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно розділу по вказаному об'єкту та реєстрація права власності на нього за ОСОБА_1 є незаконними.
Враховуючи неправомірність реєстрації (з відкриттям розділу) права власності на майно за ОСОБА_1 , рішення про державну реєстрацію за нею права власності підлягає скасуванню.
Державна реєстрація права власності на нерухоме майно - садовий-дачний будинок загальною площею 17,4 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 954946280000) за ОСОБА_1 є перешкодою в реалізації територіальною громадою міста Києва речових прав на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:79:304:0007, яка входить до території Національного природного парку «Голосіївський».
Стаття 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Указані положення співвідносяться з п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зокрема з приписами про те, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Статтею 324 ЦК України передбачено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.
Щодо посилання представника відповідача на строки позовної давності, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Чинення перешкод власнику спірної земельної ділянки у користуванні та розпорядженні нею шляхом самочинного будівництва на ній об'єкту нерухомого майна та реєстрації права власності на нього свідчить про порушення прав держави на користування та розпорядження цією земельною ділянкою, що триває.
Негаторний позов, який спрямований на захист прав законного власника спірної земельної ділянки щодо користування і розпорядження нею, може бути заявлений упродовж всього часу тривання відповідного порушення.
При цьому власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права на земельну ділянку, у тому числі оспорюючи рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування та вимагаючи знесення об'єктів самочинного будівництва.
Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 04.07.2018 № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12.06.2019 № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11.09.2019 № 487/10132/14-ц (пункт 97), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.27) та від 15.09.2020 у справі
№ 469/1044/17 (пункт 74), а також постанова Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 752/3093/19).
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 вказано, що оскарження незаконного рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування спрямоване не на втрату ним юридичної сили, а на захибт інтересу в юридичній визначеності на майбутнє. Такий інтерес порушується, допоки існує незаконне рішення (триваюче порушення). Тому це рішення можна оскаржити впродовж усього часу тривання порушення зазначеного інтересу.
З урахуванням наведеного можна дійти висновку, що оскарження будь- яких рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договорів або інших правочинів, на підставі яких відбулось порушення прав законного власника майна, можливе протягом усього часу тривання відповідного порушення прав законного власника майна, оскільки їх чинність порушує інтерес у юридичній визначеності.
У цій справі рішення державного реєстратора від 31.08.2017 про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, на підставі якого власником майна на земельній ділянці природно-заповідного фонду стала ОСОБА_1 , фактично є інструментом, за допомогою якого відповідач формально законним способом продовжує перешкоджати державі реалізувати всі правомочності власника земельної ділянки.
Вимога про скасування рішення про реєстрацію права власності та знесення об'єкту самочинного будівництва є елементами єдиного юридичного механізму захисту, спрямованого на досягнення реального результату у вигляді усунення законному власнику усіх перешкод щодо належного користування та розпорядження спірною земельною ділянкою.
Ураховуючи правову природу спірних правовідносин, які за своїм характером є негаторними, та наведені вище правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо правильного застосування матеріального права у справах відповідної категорії, оскільки земельна ділянка природно-заповідного фонду продовжує перебувати у користуванні ОСОБА_1 , а тому порушення прав її законного володільця - Київської міської ради - на реалізацію усіх правомочностей власника триває, зазначений позов заявлено в межах позовної давності.
Посилання представника відповідача на висновки Верховного Суду у справах № 925/180/18 (постанова від 19.06.2019) та № 910/1310/19 (постанова від 27.05.2020) лише підтверджує обґрунтованість звернення прокурора з позовом у даній справі в інтересах держави в особі власника землі - Київської міської ради.
Не ґрунтуються на нормах законодавства також і доводи представника відповідача про належність спірної земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:304:0007 до державної власності.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» (далі - Закон; положення вказаного Закону наведені в редакції станом на 01.01.2013), який набрав чинності 01.01.2013, визначено, що з дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими (пункт 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону).
Відповідно до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах «а» і «б» пункту 4 цього розділу.
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону визначено, що у державній власності залишаються: а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони; б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; в) землі зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті «а» пункту 3 цього розділу.
Редакція частини 2 статті 117 Земельного кодексу України, на яку посилається представник відповідача, набрала чинності також 01.01.2013.
Таким чином, з огляду на вказані приписи законодавства, враховуючи, що станом на день набрання чинності Законом та ч. 2 ст. 117 Земельного кодексу України (01.01.2013) спірна земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:79:304:0007 в постійному користуванні НПП «Голосіївський» не перебувала, вона є землею комунальної власності.
Отже, доводи представника відповідача про те, що спірна земельна ділянка вважається державною власністю в силу закону, є помилковими та необгрунтованими.
Суд зауважує, що доводи представника відповідача щодо неефективності, на його думку, обраного прокурором способу захисту порушених інтересів держави детально спростовані прокурором у відповіді на відзив і нових аргументів не містять.
Крім того, необгрунтованими є доводи представника відповідача про те, що протокол огляду від 21.09.2023 та супутникові знімки, надані прокурором, є неналежними доказами, оскільки не містять інформацію про власників споруд.
Так, належність садового будинку АДРЕСА_1 , огляд якого проведено слідчим із залученням понятих (протокол огляду від 21.09.2023), відповідачу ОСОБА_1 підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно з якою відповідач є власником вказаного будинку.
Сам же протокол огляду від 21.09.2023 містить інформацію, яка підтверджує фізичне існування вказаного нерухомого майна на спірній земельній ділянці природно-заповідного фонду, вимога про знесення якого поставлена в позові, його характеристики, наявність на земельній ділянці тимчасових споруд (паркану), а також координати розташування об'єкту самочинного будівництва.
Огляд проведено слідчим у відповідності з вимогами ст. 237 КІЖ України, якою не вимагається обов'язкова участь у вказаній слідчій дії потерпілого, підозрюваного, захисника, законного представника та інших учасників кримінального провадження.
Супутникові знімки, надані Національним центром управління та випробувань космічних засобів Державного космічного агентства України, підтверджують, що до квітня 2009 року земельна ділянка на території НІШ «Голосіївський» у м. Києві за запитуваними географічними координатами прив'язки до «об'єкту інтересу» була вільна від забудови, ознак знаходження будь-яких споруд в її межах не виявлено (лист НЦУВКЗ від 21.07.2023 з інформаційно-аналітичною довідкою та супутниковими знімками). Вказане спростовує інформацію, зазначену в технічному паспорті на садовий будинок, виготовленому 17.06.2016 ТОВ «Проекттехсервісбуд», а також в довідці ОК «Садове товариство «Гайок-МІ», про те, що будинок побудовано у 1991 році.
Доводи відповідача про те, що наявні в матеріалах справи супутникові знімки даних ДЗЗ стосовно земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:79:304:0007 є неналежним доказом, оскільки не містять інформацію про власників споруд, є помилковими. Так, супутникові знімки не мають містити інформацію про власників споруд. Вони підтверджують відсутність на земельній ділянці тимчасових та капітальних споруд (будь-яких власників) до квітня 2009 року.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Протокол огляду від 21.09.2023, а також лист НЦУВКЗ від 21.07.2023 з інформаційно-аналітичною довідкою та супутниковими знімками містять інформацію щодо предмета доказування у справі № 752/20514/23, відтак є належними доказами. Вказані докази одержані у встановленому законом порядку в ході розслідування кримінального провадження №42022100000000490 від 21.09.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 197-1 КК України.
Крім того, слід зазначити, що вказані протокол та супутникові знімки не є єдиним доказом у цивільній справі № 752/20514/23, а інформація, що міститься в них, у сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказами (офіційними листами відповідних уповноважених органів), повністю підтверджує обґрунтованість позовних вимог прокурора.
Щодо посилання представника відповідана на рішення Голосіївської районної в м. Києві ради № 10/20 від 29.03.2007 та №28/10 від 11.12.2008.
Відповідач стверджує, що інформаційно-аналітична довідка Державного космічного агентства від 21.07.2023 та супутникові знімки, надані прокурором, містять завідомо неправдиву інформацію щодо відсутності в «зоні спостереження» станом на 26.05.2007 будівель та споруд, а отже вони не є доказами на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
В обґрунтування такого висновку відповідач посилається на рішення Голосіївської районної у м. Києві ради від 29.03.2007 № 10/20, яким, як зазначено у поясненнях, «зобов'язано громадян ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 демонтувати самовільно збудовані тимчасові споруди та звільнити самовільно зайняті земельні ділянки».
Вказаний висновок представника відповідача є необгрунтованим та помилковим з огляду на наступне.
Відповідно до інформаційно-аналітичної довідки від 21.07.2023, наданої Національним центром управління та випробувань космічних засобів Державного космічного агентства України, «зоною супутникового спостереження» є територія у межах кадастрової земельної ділянки за № 8000000000:79:304:0007, з наступними географічними координатами НОМЕР_3 (межі зони позначені на супутникових знімках червоним кольором).
Водночас, за доводами представника відповідача, зазначене ним рішення Голосіївської районної у м. Києві ради № 10/20 від 29.03.2007 стосується території «зони спостереження» за адресою: АДРЕСА_6 (навпроти) в урочищі Гайок.
Отже, яким чином вказане рішення Голосіївської районної у м. Києві ради стосується «зони супутникового спостереження», щодо якої надано комічні знімки Державним космічним агентством, а також яким чином вказане рішення стосується саме відповідача та його майна, державна реєстрація якого здійснена 22.06.2016 по вул. Квітки-Основ'яненка, 55, у поясненнях не зазначено.
Зі змісту пояснень представника відповідача вбачається, що рішення Голосіївської районної у м. Києві ради № 10/20 від 29.03.2007 стосується самовільно збудованих тимчасових споруд. Про будь-які капітальні споруди (нерухоме майно) в указаному рішенні не зазначається.
Рішення Голосіївської районної у м. Києві ради № 10/20 від 29.03.2007, яким зобов'язано зазначених у ньому громадян демонтувати самовільно збудовані тимчасові споруди, не може безумовно свідчити про наявність тимчасових споруд в урочищі «Гайок» станом на 26.05.2007, оскільки вказані тимчасові споруди, у разі їх наявності, з березня по кінець травня 2007 року могли бути вже демонтовані на виконання того ж рішення райради.
Таким чином, доводи представника відповідача, викладені ним у поясненнях від 15,10.2024, зводяться до переоцінки обставин справи, є необгрунтованими та не спростовують доводів, зазначених прокурором в позові, та наданих на їх підтвердження доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Аналізуючи обставини, встановлені у судовому засіданні у сукупності з наданими доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі: Київської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Національний природний парк «Голосіївський», державний реєстратор Державного підприємства «Сетам» Борискевич Максим Ігорович, Обслуговуючий кооператив «Садово-дачне товариство «Гайок-МІ» про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, - підлягать задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь платника Київської міської прокуратури підлягає стягненню судовий збір в розмірі 5368,00 грн.
Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -
Позов заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі: Київської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Національний природний парк «Голосіївський», державний реєстратор Державного підприємства «Сетам» Борискевич Максим Ігорович, Обслуговуючий кооператив «Садово-дачне товариство «Гайок-МІ» про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою - задовольнити.
Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:79:304:0007шляхом скасування рішення державного реєстратора Державного підприємства «Сетам» Борискевича Максима Ігоровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 30171693 від 23.06.2016 та здійснену на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на нерухоме майно (реєстраційний номер об'єкта 954946280000, номер запису про право власності 15094259), з одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 на нього.
Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:79:304:0007 шляхом зобов'язання ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) знести об'єкт самочинного будівництва - садовий-дачний будинок загальною площею 17,4 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а також демонтувати паркан, яким огороджена земельна ділянка навколо садового-дачного будинку за вказаною адресою.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_5 ) на користь Київської міської прокуратури (вул. Предславинська, 45/9, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 02910019, банк ДКСУ м. Київ, код банку 820172, ІВАN НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 5368 (п'ять тисяч триста шістдесят вісім) грн 00 коп.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Текст рішення складений 12.09.2025.
Суддя: Ю.Ю. Мазур