Іменем України
Справа № 285/3313/25
провадження у справі № 2/0285/1628/25
19 вересня 2025 року м. Звягель
Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючої судді……………....……...Літвин О. О.,
секретаря………...................................Клечковської М. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу
за правилами спрощеного позовного провадження
без повідомлення сторін
за позовом ОСОБА_1 ,
до ОСОБА_2
про стягнення аліментів, -
У червні 2025 року позивачка звернулась до суду з даним позовом до відповідача, в якому просила стягнути з нього на її користь аліменти на утримання їх неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , 2018 року народження, у розмірі 1/3 частини всіх видів його доходу щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення донькою повноліття.
В обґрунтування позову зазначила, що відповідач є батьком дитини, однак не виконує свої зобов'язання по її утриманню, хоча є працездатною особою та може надавати матеріальну допомогу. Донька проживає разом з нею і вона сама піклується про неї і забезпечує.
Ухвалою від 30.06.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін, заперечення проти чого від них не надійшло.
Правом подати відзив на позов або будь-які заперечення щодо змісту і вимог позовної заяви відповідач не скористався. Також до суду не надходили від відповідача заяви чи клопотання щодо розгляду справи.
Повідомлення відповідача про розгляд справи здійснювалися як рекомендованим листом за місцем реєстрації, так і через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України. Крім того, вказана інформація була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до якого є вільним, цілодобовим і безкоштовним.
Дослідивши надані докази по справі, суд дійшов наступного висновку.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві. Таке утримання є безумовним, оскільки закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов'язку батьків з утримання своїх дітей, та не передбачає звільнення батьків від утримання незалежно від того, чи є вони працездатними, та чи є в них кошти, достатні для утримання.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (ст.141 СК України).
Відповідно до ст.180 СК України, ст.51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками вказаного обов'язку визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ст.181 СК України).
Положеннями СК України визначаються декілька способів виконання цього обов'язку, зокрема: утримання неповнолітньої дитини, на що стягуються аліменти у частках від заробітку (доходу) або в твердій грошовій сумі (ст.ст.180, 183); участь батьків у додаткових витратах на дитину, викликаних особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо) (ст.185); обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дітей, які потребують матеріальної допомоги, а також якщо повнолітні діти продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги до досягнення ними 23 років, за умови, що батьки можуть надавати таку допомогу (ст.198).
Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від неї, та захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для життєдіяльності.
За своєю суттю аліменти - це кошти, покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.
З матеріалів справи вбачається, що сторони з 09.12.2017 перебувають у шлюбі, від якого у них народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 донька ОСОБА_3 . Батьком дівчинки записаний відповідач, матір'ю - позивач.
ОСОБА_1 разом із донькою ОСОБА_4 з 18.10.2024 взяті на облік в м. Звягель, як внутрішньо переміщені особи з м. Луганськ. Діана навчається в гімназії Звягельської міської ради.
Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру від 30.06.2025 відповідач з 19.06.2009 зареєстрований у м. Рівне.
Домовленості про утримання спільної дитини батьки не досягли.
Кожна дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, встановлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Держава Україна, проголошуючи такий принцип сімейного права, як державна охорона кожної дитини, реалізує його в одному із положень ст.182 СК України, яка встановлює мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Законом України «Про державний бюджет України на 2025 рік» встановлений розмір прожиткового мінімуму для дітей: 2563 грн віком до 6 років та 3196 грн віком від 6 до 18 років.
СК України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання та розвиток дитини (ст.12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Обов'язки по вихованню, догляду, розвитку дитини значно більшою мірою виконуються тим з подружжя (з колишнього подружжя), з яким дитина проживає. Незважаючи на юридично закріплений принцип гендерної рівності (ч.6 ст.7 СК України), у переважній більшості випадків догляд за дитиною здійснює її мати. Разом з тим, суд наголошує, що обов'язок по утриманню дитини, піклування про її фізичний і духовний розвиток, створення умов для отримання належної освіти, не може бути покладений виключно на одного з батьків.
У відповідності до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідач є здоровою, молодою, працездатною особою 32 років. Доказів наявності в нього на утриманні інших дітей чи непрацездатних батьків або будь-яких поважних причин, що унеможливлюють надання матеріальної допомоги позивачу, суду надано не було.
Звернення матері до суду з даним позовом свідчить про те, що батько не достатньо приймає участі у вихованні, утриманні своєї дитини, не створює всі необхідні умови для її розвитку і життя.
Однак, на думку суду, позовні вимоги дещо завищені. Так, відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони і знівельовує можливість суду втручатися у їх взаємовідносини. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Посилання на факти, без їх доведення належними та допустимими доказами, не може бути підставою для задоволення заяви.
Позивачем не було надано будь-якого доказу на підтвердження її непрацездатності або рівня свого матеріального забезпечення нижчого від прожиткового мінімуму. Також не була доведена можливість сплати відповідачем аліментів у визначеному нею розмірі.
Відтак, виходячи з позиції якнайкращого забезпечення інтересів спільної доньки сторін, враховуючи визначений розмір прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку; працездатність обох батьків; потребу позивача у фінансовій допомозі з боку відповідача, який зобов'язаний брати участь у забезпеченні благополуччя своєї доньки, - суд приходить висновку, що батько в змозі сплачувати аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Такий розмір є реальним, не поставить відповідача у матеріальне становище значно гірше від положення дитини і позивача, відповідатиме, як інтересам дівчинки, так і матеріальному становищу тастану здоров'я платника аліментів, а також засадам розумності, виваженості і справедливості.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до положень ст.191 СК України стягнення аліментів потрібно проводити з дня пред'явлення позову, тобто з 20.06.2025.
Рішення в межах суми платежу за один місяць слід допустити до негайного виконання.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», то відповідно до вимог ст.141 ЦПК України він стягується з відповідача в дохід держави.
Керуючись статтями 76-81, 141, 258-259, 265, 268 ЦПК України, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_1 )
на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП НОМЕР_2 )
аліменти на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку,
починаючи стягнення з 20.06.2025 до досягнення донькою повноліття, а саме ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішення суду в частині стягнення аліментів у розмірі суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 1211,20 грн судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку оскарження, рішення набирає законної сили за результатом апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги на нього безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Головуюча суддя ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? О. О. Літвин