Справа № 295/2033/25
2/296/1936/25
"29" липня 2025 р. м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого судді Маслак В.П.,
за участю секретаря судового засідання Павлюк А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -
Представник ОСОБА_1 - адвокат Волошина К.Ю. звернулась до суду з позовом у якому просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 28085,01 грн., що становить основну заборгованість та пеню.
В обґрунтування позову представник позивача вказала, що 01.01.2025р. ОСОБА_2 здійснив замовлення товару на сайті Obvesim.net на суму 67734,00 грн., власником якого є ОСОБА_1 .
Відповідач 02.01.2025р. здійснив часткову оплату у розмірі 1500,00 грн., 03.01.2025р. ОСОБА_2 сплатив ще частину вартості товару у розмірі 40000,00 грн. та повідомив, що залишок боргу сплачувати не збирається, оскільки товар невідповідної якості.
Враховуючи, що товар було отримано особисто відповідачем, претензій щодо пошкодження товару під час транспортування або невідповідності отриманої продукції останнім не заявлено, представник позивача просить позовні вимоги задовольнити та стягнути з ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 28085,01 грн., які складаються з наступного: 27889,85 грн. - залишок боргу; 195,16 грн. - пеня.
Представник позивача в судове засідання не з'явилась, у заяві від 09.07.2025р. просила провести розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи. Рекомендовані повідомлення направлені на адресу відповідача повернулись на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи в сукупності зібрані по справі докази, суд вважає, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Згідно змісту позовної заяви ОСОБА_2 у ФОП ОСОБА_1 було замовлено товар на загальну суму 67734,00 грн., на підтвердження чого позивачем долучено до справи видаткову накладну №ВН-02011 від 02.01.2025р. (а.с. 11).
Відповідно до ч. 2 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
Відповідно ч. 2 ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на вільний вибір товарів і послуг у зручний для нього час та на вільне використання електронних платіжних засобів з урахуванням режиму роботи та обов'язкових для продавця (виконавця) форм (видів) розрахунків, установлених законодавством України. Продавець (виконавець) зобов'язаний всіляко сприяти споживачеві у вільному виборі продукції та форм її оплати.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статей 610-612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (статті 629 ЦК України).
Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
Згідно зі статтями 691, 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що 01.01.2025р. ОСОБА_2 здійснив замовлення товару на сайті Obvesim.net на загальну суму 67734,00 грн.
Також представник позивача стверджує, що відповідач 02.01.2025р. здійснив часткову оплату товару у розмірі 1500,00 грн., а 03.01.2025р. ОСОБА_2 сплатив ще частину боргу у розмірі 40000,00 грн. та повідомив, що залишок боргу сплачувати не збирається, оскільки товар невідповідної якості.
Представник позивача ОСОБА_3 вказує, що товар було отримано особисто відповідачем, претензій щодо пошкодження товару під час транспортування або невідповідності отриманої продукції останнім не заявлено, а тому просить позовні вимоги задовольнити та стягнути з ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 28085,01 грн., які складаються з наступного: 27889,85 грн. - залишок боргу; 195,16 грн. - пеня.
Відповідно до договору публічної оферти розміщеної на сайті Obvesim.net, за цим договором одна сторона продавець, і будь-яка особа, яка прийняла умови даного договору публічної оферти - покупець, далі разом - сторони, уклали даний договір публічної оферти (далі - договір), адресований необмеженому колу осіб, який є офіційною публічною пропозицією продавця укласти з покупцями договір купівлі-продажу товарів.
Згідно п. 3.1. Договору публічної оферти інтернет-магазин зобов'язаний передавати у власність покупцеві товар, а покупець зобов'язаний оплатити і прийняти товар на умовах дійсного договору.
За вимог п. 8.1. Договору публічної оферти, покупець зобов'язаний, зокрема, своєчасно оплатити та отримати замовлення у перевізника на умовах дійсного договору.
Дослідивши матеріали справи суд зауважує, що видаткова накладна № ВН-02011 від 02.01.2025р. (а.с. 11) на загальну суму 67734,00 грн. не містить підпису ОСОБА_2 , в тому числі ЕЦП, в графі "Отримав(ла)".
На підтвердження часткової оплати ОСОБА_2 за товар у розмірі 1500,00 грн., представник позивача надає довідку про рух коштів по рахунку фізичної особи-підприємця від 16.01.2025р. за період 02.01.2025р., з якої вбачається, що відповідачем перераховано на рахунок позивачки грошові кошти за бампер та фари (а.с.12). Разом з тим, призначення платежу не містить посилання на видаткову накладну № ВН-02011 від 02.01.2025р.
Лише сам факт перерахування ОСОБА_2 коштів у сумі 1500грн. на рахунок ОСОБА_1 , за відсутності призначення платежу згідно видаткової накладної № ВН-02011 від 02.01.2025р., не може бути достатнім доказом існування між сторонами зобов'язальних правовідносин купівлі - продажу товару за видатковою накладною № ВН-02011 від 02.01.2025р.
Представник позивача зазначає, що товар було отримано особисто відповідачем 09.01.2025р., на підтвердження чого надає квитанцію транспортної компанії «Делівері» № 0330745204 та скріншот трекингу грузу (а.с. 11- зворотня сторона, 13).
Водночас, суд звертає увагу, що квитанція транспортної компанії «Делівері» № 0330745204 містить інформацію виключно про прийом вантажу, відправника - ОСОБА_4 , отримувача ОСОБА_2 , тип вантажу, страхування, цінність вантажу - 66234,00грн. та знижки. Доказів того, що ОСОБА_2 отримав замовлення (товар), про що розписався, матеріали справи не містять.
Сріншот трекингу з інформацією про отримання клієнтом грузу 09.01.2025р. не є належним доказом, оскільки відсутність більш детальної інформації про вантаж та отримувача, не дають суду можливість встановити його причетність до предмету спору.
Як вбачається зі змісту ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України на сторін покладено обов'язок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи вищезазначене, та оскільки представником позивача не надано належних та достатніх доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 не здійснено повної оплати за отриманий товар, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.
Керуючись, ст.ст. 15, 23, 526, 610-612, 626, 629, 665, 691-693, 1167 ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів» ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 289, 352-355 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий суддя В. П. Маслак