Справа № 277/749/25
іменем України
"22" вересня 2025 р. селище Ємільчине
Ємільчинський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Т.Г. Корсун, за участю секретаря судового засідання М.М. Сороки, заявника - ОСОБА_1 , заінтересованих осіб - не з'явилися, розглянувши за правилами окремого провадження у судовому засіданні в залі суду у селищі Ємільчине заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Барашівська сільська рада Звягельського району Житомирської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання однією сім'єю,
До Ємільчинського районного суду Житомирської області звернулася ОСОБА_1 з заявою, в якій просить встановити факт постійного проживання однією сім'єю з ОСОБА_3 з 2012 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заява обгрунтована тим, що ОСОБА_1 проживала з 2012 року однією сім'єю, як чоловік та дружина, з ОСОБА_3 . Вони спільно проживали за адресою: АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, саджали та обробляли земельну ділянку, були пов'язані спільним побутом. ОСОБА_3 був мобілізований на військову службу і 05.11.2023 зник безвісти під час виконання бойових завдань. Встановлення факту проживання однією сім'єю необхідне ОСОБА_1 для реалізації прав, передбачених ст. 6 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», в зв'язку з чим заявниця і звернулася до суду з даною заявою.
Ухвалою суду від 24.06.2025 заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку окремого провадження.
Заінтересована особа - Міністерство оборони України подало пояснення щодо заяви про встановлення факту, де вказало, що належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов'язків, інших доказів, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин, притаманних подружжю. Крім того, Міністерство оборони України у своїх поясненнях вказало, що посилання на спільний відпочинок, спільні фото, пересилання коштів без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету не можуть свідчити про проживання однією сім'єю; показання свідків та спільні фотографії також не свідчать про факт спільного проживання однією сім'єю.
Ухвалою суду від 23.07.2025 до участі у справі залучено заінтересовану особу - Військову частину НОМЕР_1 . Крім того, судом метою встановлення заінтересованих осіб витребувано у Ємільчинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) інформацію щодо укладених шлюбів, батьків та дітей ОСОБА_3 ; викликано у судове засідання свідків та відкладено розгляд справи.
Ухвалою суду від 29.08.2025 до участі у справі в якості заінтересованої особи залучено ОСОБА_2 , та відкладено розгляд справи на 15.09.2025.
У судовому засіданні заявниця підтримала подану заяву про встановлення факту проживання однією сім'єю, як дружина та чоловік, без реєстрації шлюбу, вказала, що встановлення даного факту їй необхідне для отримання виплати членам сім'ї зниклого безвісти, пільг на комунальні послуги та лікування. Зазначила, що проживала вона з ОСОБА_3 з 2008 року, вели спільне господарство.
У судове засідання заінтересовані особи - Барашівська сільська рада Звягельського району Житомирської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_2 не з'явилися, належним чином повідомлені про розгляд справи. Міністерство оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_1 подали до суду заяви про розгляд справи без їх участі.
У судовому засіданні 15.09.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відклав ухвалення та проголошення судового рішення на 22.09.2025.
Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, надавши відповідну правову оцінку зібраним у матеріалах справи доказам, суд приходить до таких висновків.
07 листопада 2023 року ІНФОРМАЦІЯ_3 надіслано сповіщення сім'ї №103 про те, що її цивільний чоловік солдат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , командир розвідувального відділення розвідувального взводу механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , зник безвісти 05.11.2023 під час виконання службових обов'язків поблизу населеного пункту Авдіївка, Покровського району, Донецької області (а.с.10).
Згідно з довідкою Барашівської сільської ради Звягельского району Житомирської області від 23.02.2024 №232 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дійсно проживала за адресою: АДРЕСА_1 , однією сім'єю з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в цивільному шлюбі, вели спільне господарство та мали спільний бюджет (а.с.7).
Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні вказав, що є товаришем ОСОБА_3 , який дійсно проживав з ОСОБА_1 , вони вели спільне господарство як подружня пара.
Свідок ОСОБА_5 , яка є сусідкою заявниці, у судовому засіданні зазначила, що ОСОБА_3 проживав з ОСОБА_1 десь 16 років, вели спільне господарство, доглядали за домашньою худобою.
Підставою звернення ОСОБА_1 до суду є необхідність у встановленні факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_3 , який зник безвісти, для отримання виплати членам сім'ї зниклого безвісти, пільг та реалізації прав, передбачених ст. 6 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин».
У Законі України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» від 12.07.2018 № 2505-VIII (далі - Закон №2505) термін «близькі родичі та члени сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин» вживаються в такому значенні: чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 6 Закону №2505 близькі родичі та члени сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на отримання достовірних відомостей про місце перебування особи, зниклої безвісти за особливих обставин, обставини її загибелі (смерті), місце поховання (якщо воно відоме). Реалізація права, передбаченого частиною першою цієї статті, відбувається шляхом подання заяви про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, та отримання достовірної інформації про хід та результати проведення її розшуку в порядку, визначеному цим Законом та іншими законами України. Органи державної влади, уповноважені на здійснення обліку та/або розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, зобов'язані надавати інформацію про хід та результати їх розшуку в порядку, встановленому цим Законом, близьким родичам та членам сім'ї таких осіб. Члени сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України.
Положеннями пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.
Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігаються передбачені законом інші види забезпечення.
Згідно пункту 6 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 р. № 884, виплата грошового забезпечення здійснюється: особам, визначеним в особистому розпорядженні на випадок полону, відповідно до зазначеного розміру частки у відсотках після здійснення встановлених законом відрахувань. У разі відсутності в особистому розпорядженні на випадок полону стовідсоткового розподілу грошового забезпечення нерозподілена частка грошового забезпечення зберігається за військовослужбовцями; у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону - рівними частками в загальній сумі 50 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань) - дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовців аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови, що ці права не були поновлені); у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці третьому цього пункту, - рівними частками, в загальній сумі 20 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань), - повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законними представниками яких є військовослужбовці.
Отже, виходячи із вказаних положень діючого законодавства, встановлення факту проживання заявника однією сім'єю з військовослужбовцем, який зник безвісти, не дає заявникові права на отримання грошового забезпечення цього військовослужбовця.
Однак, суд зазначає, що встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу надасть заявниці можливість реалізувати своє право на отримання достовірних відомостей про місцеперебування безвісти зниклого, отримання достовірної інформації про хід та результати проведення його розшуку, передбачені Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти».
В абзаці першому частини другої статті 3 СК України встановлено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що «згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї» членами сім'ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки».
Отже, обов'язковими умовами для визнання осіб членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного побуту, наявність взаємних прав та обов'язків.
Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07 грудня 2020 року у справі № 295/14208/18-ц (провадження № 61-12879св20).
Про необхідність встановлення вказаних обставин як обов'язкової умови для визнання осіб членами сім'ї зазначено у постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 343/1821/16-ц (провадження № 61-10270ск18), від 25 листопада 2019 року у справі № 202/5003/16-ц (провадження № 61-44809св18) та від 5 лютого 2020 року у справі № 712/7830/16-ц (провадження № 61-28377св18).
У постанові від 7 лютого 2024 року у справі № 383/821/22 (провадження № 61-5935св23) зазначено, що «предметом доказування під час розгляду справ про встановлення факту проживання однією сім'єю є, передусім, сукупність обставин, що згідно із законом складають основні ознаки сім'ї: спільне проживання, пов'язаність спільним побутом, наявність взаємних прав та обов'язків, що визначено частиною другою статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом, і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства».
Відповідно до статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, правомірною) підставою для виникнення у них певних прав та обов'язків.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зазначено, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім'єю, спільний побут, взаємні права та обов'язки (статті 3, 74 СК України).
СК України не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов'язком суду під час їх оцінки. Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема, докази спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов'язків, інших доказів які підтверджують наявність встановлених між сторонами відносин, притаманних подружжю (постанова Верховного Суду від 07 грудня 2023 року у справі № 442/3741/21 (провадження № 61-1292св23).
У постанові Верховного Суду від 17 квітня 2023 року у справі № 463/11211/19 (провадження № 61-1214св23) зазначено, що для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю. Критеріями, за якими майну може бути надано статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, відповідно до якої йому може бути надано правовий статус спільної власності подружжя. З урахуванням зазначеного, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з'ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки.
При зверненні до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 на підтвердження обставин, викладених у заяві, надала суду:
- копію сповіщення сім'ї №103 від 07 листопада 2023 року про те, що цивільний чоловік солдат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , командир розвідувального відділення розвідувального взводу механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , зник безвісти 05.11.2023 під час виконання службових обов'язків поблизу населеного пункту Авдіївка, Покровського району, Донецької області (не вбачається зі змісту самого сповіщення кому надіслано сповіщення);
- копію довідки Барашівської сільської ради Звягельского району Житомирської області від 23.02.2024 №232 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дійсно проживала за адресою: АДРЕСА_1 , однією сім'єю з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в цивільному шлюбі, вели спільне господарство та мали спільний бюджет;
- копію відповіді Секретаріату Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин Управління з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин Міністерства внутрішніх справ України від 26.02.2025, адресовану ОСОБА_6 .
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).
Таким чином, ОСОБА_1 виходячи з наданих доказів просить установити факт проживання її з ОСОБА_3 однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, фактично лише на підставі показів свідків, що не можна вважати повним, всебічним та об'єктивним встановленням цих обставин.
Надана до суду довідка органу місцевого самоврядування стверджує проживання ОСОБА_3 з ОСОБА_1 , однак у довідці не зазначено період часу, крім того це не дає підстави стверджувати наявність фактичних шлюбних стосунків, оскільки сам факт спільного проживання без установлення ведення спільного господарства, спільного побуту та спільного бюджету, не є підставою для встановлення факту проживання заявниці з ОСОБА_3 саме однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Таким чином, заявниця не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження ведення з ОСОБА_3 спільного господарства, наявності у неї з ним спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання за власні кошти чи спільні кошти іншого майна в інтересах сім'ї, а тому не довела факту проживання разом з ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з 2012 року по 05.11.2023 (постанова Верховного Суду від 07 грудня 2023 року у справі № 442/3741/21 (провадження № 61-1292св23).
Суд також враховує висновки Верховного Суду, викладені зокрема у постанові від 26 квітня 2023 року у справі № 722/1219/21 (провадження № 61-3321св23), де Верховний Суд погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову про встановлення факту проживання однією сім'єю, виходив із того, що в матеріалах справи немає жодного доказу, який би підтверджував факт проживання сторін однією сім'єю чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу, що є підставою для виникнення у них певних прав та обов'язків.
У постанові від 22 липня 2022 року у справі № 189/630/16-ц (провадження № 61-15921св21) Верховний суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивачка не довела сумісного проживання сторін однією сім'єю як чоловіка та жінки без шлюбу, зокрема ведення ними спільного господарства, наявність спільного бюджету, здійснення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї.
У постанові Верховного Суду від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20 (провадження № 61-1904св22) зазначено, що закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов'язком суду при їх оцінці. Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов'язків, інших доказів, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.
При цьому, самі по собі показання свідків не є підставою для встановлення факту проживання однією сім'єю (постанова Верховного Суду від 19.06.2024 у справі № 554/6033/22).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Ураховуючи, що цивільне судочинство згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, так як відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, беручи до уваги, що обставини, на які посилається заявник, не знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог.
Судові витрати відшкодуванню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259, 263-265, 319 ЦПК України, суд
В задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Барашівська сільська рада Звягельського району Житомирської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання однією сім'єю - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Заявник: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 )
Заінтересовані особи:
Барашівська сільська рада Звягельського району Житомирської області (вуд. Героїв Майдану, 10, с. Бараші, Звягельський район, Житомирська область; код ЄДРПОУ 04347628)
ІНФОРМАЦІЯ_6
Військова частина НОМЕР_1
ОСОБА_2
Суддя Т. Г. Корсун