Справа №295/5467/25
Категорія 69
2/295/2474/25
18.09.2025 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
Головуючого судді Чішман Л.М.
за участі секретаря судового засідання Лайчук В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Житомирі цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів та звільнення від сплати аліментів,-
Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить змінити визначений судовим наказом Богунського районного суду м. Житомира від 17.10.2023 по справі №295/13200/23 розмір аліментів з 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до їх повноліття, на дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на частку з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку щомісячно, на утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до його повноліття, припинити стягнення аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з дати звернення до суду з даним позовом.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі з 09.10.2010 по 18.04.2024 та мають двох спільних дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Судовим наказом Богунського районного суду м. Житомира від 17.10.2023 по справі №295/13200/23 присуджено стягувати з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання спільних малолітніх дітей у розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 27.09.2023 до досягнення дітьми повноліття.
Відповідач ОСОБА_3 до органів примусового виконання не зверталась і виконавче провадження з виконання вищевказаного судового наказу не відкривалось.
Проте, після видачі судового наказу змінились істотні обставини і у позивача виникли підстави для звернення до суду з позовом про зміну розміру аліментів, оскільки старша донька позивача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перестала проживати та вже не перебуває на її утриманні з 01.03.2025.
Натомість, вона з 01.03.2025 постійно проживає разом з позивачем за адресою - 12 Ст. Денніс Др., АДРЕСА_1 та перебуває на повному утриманні батька.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 13.05.2025 у справі відкрито провадження та постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження (а.с. 27).
Від відповідача відзиву на позовну заяву не надходило, клопотань про продовження/поновлення строку для надання відзиву не надходило. Копію ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви з додатками було направлено відповідачу в порядку, визначеному ЦПК України, та отримано останньою, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0610258391392.
Сторони в судове засідання не з'явились.
Заявою від 18.09.2025 представник позивача просив розгляд справи проводити без його участі та без участі позивача, позовні вимоги підтримав.
Відповідач, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, в судове засідання не з'явилась, причин неявки суду не повідомила.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Встановлено, що рішенням Богунського районного суду м. Житомира №295/113207/23 від 27.12.2023 розірвано шлюб між позивачем та відповідачем, що був зареєстрований 09.10.2010 відділом реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції, актовий запис №1734 (а.с. 6).
Від такого шлюбу сторони є батьками двох дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 7-8).
Судовим наказом Богунського районного суду м. Житомира від 17.10.2023 по справі №295/13200/23 присуджено стягувати з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання спільних малолітніх дітей у розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 27.09.2023 до досягнення дітьми повноліття (а.с. 5).
Як зазначив позивач, ОСОБА_3 до органів примусового виконання не зверталась і виконавче провадження з виконання вищевказаного судового наказу не відкривалось.
Проте, після видачі судового наказу змінились істотні обставини і у позивача виникли підстави для звернення до суду з позовом про зміну розміру аліментів, оскільки старша донька позивача , перестала проживати та вже не перебуває на її утриманні з 01.03.2025.
З 01.03.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно проживає разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_2 та перебуває на повному утриманні батька (а.с. 11-21).
Статтею 27 Конвенції про права дитини, яку ратифіковано Постановою ВР№ 789ХІІ від 27.02.91 року (далі - Конвенція), передбачено право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно вимог ч. 1 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини (Конвенції), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Статтею 18 Конвенції проголошено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
В статті 51 Конституції України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно зі ст.ст. 7, 155 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства, а батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.
За правилами ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріального утримувати дитину до повноліття.
В статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно з ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
За правилами ч. 4 ст. 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Згідно з ч. 1 ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
У постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №565/2071/19, від 28 травня 2021 року у справі №715/2073/20 зазначено, що статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану.
У постанові Верховного Суду від 22 серпня 2022 року в справі №712/6313/21 зазначено, що при розгляді позовів щодо зміни розміру аліментів застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст.183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Отже, при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів необхідно з'ясовувати, чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 28.09.2022 по справі № 686/18140/21, дійшов висновку, що припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли одержувач аліментів не витрачає одержані ним аліменти на дитину, дитина проживає з іншим із батьків, який її повністю і утримує. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім'я їх одержувача.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 1 статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19) зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Отже, враховуючи доводи позивача, що підтверджені належними та допустимими доказами, а також встановлення факту проживання спільної дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з позивачем, починаючи з 01.03.2025, факту повного утримання доньки батьком, суд дійшов переконання, що доводи позивача про припинення стягнення аліментів які стягуються з нього на користь відповідача на утримання їх спільної дитини - ОСОБА_4 , є обґрунтованими, та підлягають до задоволення.
Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України» при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", у випадку зміни розміру аліментів у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 76-78, 81, 89, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст. 182, 191-192 СК України, суд,-
Позовну заяву задовольнити.
Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які стягуються на підставі судового наказу Богунського районного суду міста Житомира від 17.10.2023 №295/13200/23, на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 23.04.2025.
Змінити визначений судовим наказом Богунського районного суду міста Житомира від 17.10.2023 по справі №295/13200/23 розмір аліментів з 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до їх повноліття, на дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на частку з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Стягнення аліментів в новому розмірі розпочати з часу набрання даним рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене позивачем до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м.Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 18.09.2025.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Суддя Л.М. Чішман