Справа № 161/5441/25
Провадження № 2/161/2590/25
09 вересня 2025 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі:
головуючого судді - Антіпової Т.А.,
за участю секретаря судового засідання - Семенової І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інновабуд-Плюс» про захист прав споживачів,-
25.03.2025 року позивач звернувся до суду із вказаною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інновабуд-Плюс» в користь позивача ОСОБА_1 24587,11 гривень безпідставно збережених коштів пайової участі, та витрати на правничу допомогу.
В обґрунтування позовної заяви зазначає, що 25 лютого 2020 року між ТОВ «Інновабуд-Плюс», в особі директора Були А.С., що діє на підставі статуту (сторона-1) та ОСОБА_1 (сторона-2) було укладено договір №10/1/22 на участь у пайовому будівництві (далі - Договір).
В розділі І Договору, сторони обумовили його предмет:
1.1. У відповідності до даного договору Сторона-1 приймає у Сторону-2 у пайове будівництво двокімнатної квартири за номером
АДРЕСА_1 . Проектна загальна площа квартири 94.7 кв.м. (секція 1 на четвертому поверсі). 1.2. Планове закінчення будівництва другий квартал 2020 року; здача будинку в експлуатацію другий квартал 2020 року. Відповідно до п. 2.1. Договору, вартість квартири на момент укладення договору складає 897660 гривень.
11 грудня 2023 року між позивачем та відповідачем було складено акт приймання- передачі майнових прав на квартиру АДРЕСА_2 , кількість кімнат 2, загальна площа: 92.5 кв.м, житлова площа: 42.0 кв.м), що розташована у 160-х квартирному житловому будинку по АДРЕСА_3 .
14 грудня 2023 року позивач зареєструвала за собою право власності на квартиру АДРЕСА_4 площею: загальна - 92.5 кв.м., житлова - 42.0 кв.м., що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав від 20.12.2023 року.
15 грудня 2023 року КП «Волиньпроект» виготовило позивачу технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_4 з якого вбачається її площа: загальна - 92.5 кв.м., житлова - 42.0 кв.м.
Позивач повністю сплатила вартість майнових прав на квартиру площею 94,7 кв. м, проте після будівництва та реєстрації майнових прав відповідач передав квартиру меншої площі - 92,5 кв. м, що на 2,2 кв. м менше від обумовленої в Договорі. У зв'язку з цим, 24 лютого 2025 року було направлено претензію відповідачу про компенсацію вартості переплати за 2.2. кв.м., які були сплачені на підставі Договору. Зазначену претензію відповідач відмовився прийняти, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом про захист прав споживачів (стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі).
Відповідно до ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 березня 2025 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду в порядку загального позовного провадження (а.с.26).
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 липня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено дану цивільну справу до судового розгляду по суті (а.с. 47).
Позивач, та представник позивача в судове засідання не з'явились. Представник позивача подав до суду письмову заяву про розгляд справи за відсутності позивача та її представника, вимоги, викладені в позовній заяві, підтримує та просить їх задовольнити. Не заперечує проти заочного розгляд у справи.
Позовні матеріали направлялися відповідачу за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем його знаходження (а.с.27,35,43).
Однак, до суду повернувся конверт із відміткою ДП «Укрпошта» про причини невручення - за закінченням терміну зберігання (а.с. 36-39,51-52).
Окрім цього, відповідача повідомлено про розгляд справи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті суду (а.с. 34,44).
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило.
Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, але не подав письмового відзиву, враховуючи, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Статтею 280 ЦПК України закріплена можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, у разі належним чином повідомленого відповідача про дату, час та місце судового засідання.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх учасників справи, що не суперечить вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Перевіривши матеріали справи, дослідивши та оцінивши представлені в справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.
25 лютого 2020 року між ТОВ «Інновабуд-Плюс», в особі директора Були А.С., що діє на підставі статуту (сторона-1) та ОСОБА_1 (сторона-2) було укладено договір №10/1/22 на участь у пайовому будівництві (далі - Договір) (а.с.7-8).
Відповідно до розділу І вказаного договору, сторони обумовили його предмет:
1.1. У відповідності до даного договору Сторона-1 приймає у Сторону-2 у пайове будівництво двокімнатної квартири за номером
АДРЕСА_1 загальна площа квартири 94.7 кв.м. (секція 1 на четвертому поверсі).
1.2. Планове закінчення будівництва другий квартал 2020 року; здача будинку в експлуатацію другий квартал 2020 року.
1.3. Після закінчення спорудження будинку, здачі його в експлуатацію, виготовлення технічного паспорту БТІ та повного виконання Стороною-2 п.3.1, п. 3.1.1., п.3.1.2. даного договору Сторона-1 зобов'язується передати Стороні-2 довідку про повну сплату вищевказаної квартири, необхідну для оформлення права власності на неї.
Відповідно до п. 2.1. договору, вартість квартири на момент укладення договору складає 897 660 гривень.
28 травня 2020 року відповідачем видано довідку про повну сплату вартості майнових прав на квартиру, з якої вбачається, що ОСОБА_1 повністю сплатила вартість майнових прав на квартиру АДРЕСА_4 , згідно договору на участь у пайовому будівництві №10/1/22 від 25 лютого 2020 року (а.с.10).
11 грудня 2023 року між позивачем та відповідачем було складено акт приймання- передачі майнових прав на квартиру АДРЕСА_2 , кількість кімнат 2, загальна площа: 92.5 кв.м, житлова площа: 42.0 кв.м), що розташована у 160-х квартирному житловому будинку по АДРЕСА_3 (а.с.11).
14 грудня 2023 року позивач зареєструвала за собою право власності на квартиру АДРЕСА_4 площею: загальна - 92.5 кв.м., житлова - 42.0 кв.м., що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав від 20.12.2023 року (а.с.12-13).
15 грудня 2023 року КП «Волиньпроект» виготовило позивачу технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_4 з якого вбачається її площа: загальна - 92.5 кв.м., житлова - 42.0 кв.м. (а.с.15)
Позивач повністю сплатила вартість майнових прав на квартиру площею 94,7 кв. м, проте після будівництва та реєстрації майнових прав відповідач передав квартиру меншої площі - 92,5 кв. м, що на 2,2 кв. м. менше від обумовленої в договорі.
24 лютого 2025 року позивач направив претензію відповідачу про компенсацію вартості переплати за 2.2. кв.м., які були сплачені на підставі договору (а.с.20-21).Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не зреагував на вказану претензію.
Пункутом 1 частини другої статті 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
Згідно частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента, визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що звертаючись до суду з позовом, позивач вважає, що її право порушене договором №10/1/22 на участь у пайовому будівництві від 25 лютого 2020 року, оскільки даним договором передбачалось, що остання після сплати вартості квартири в розмірі 897660 гривень отримає право власності (документи для оформлення такого права) на двокімнатну квартиру за номером
АДРЕСА_1 , загальною площею 94.7 кв.м. (секція 1 на четвертому поверсі).
Проте, після оформлення позивачем права власності на квартиру, було встановлено, що її площа значно менша, а саме 92.5 кв.м, таким чином позивачем переплачено вартість квартири за 2.2. кв.м.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Вказана правова норма кореспондується з положеннями частини першої статті 626 ЦК України.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (частина третя статті 509 ЦК України, пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).
Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У зв'язку з відмовою забудовника компенсувати позивачу кошти, які були переплачені за квадратні метри на підставі договору №10/1/22 на участь у пайовому будівництві від 25 лютого 2020 року, в останньої виникає право вимагати стягнення надмірно сплачених коштів.
Враховуючи вищевикладене, замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок позивача зберіг у себе кошти, які остання заплатила, як пайовий внесок за квадратні метри, які фактично позивач не отримав.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 ЦК України).
Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття
(збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Тобто зобов'язання з повернення безпідставно набутого або збереженого майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття
або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, прострочення виконання зобов'язання розпочалось 11 грудня 2023 року після підписання між позивачем та відповідачем акту приймання- передачі майнових прав на квартиру АДРЕСА_4 .
Згідно з договором, вартість квартири становила 897660 гривень, тобто вартість 1 кв. м складає: 897660 гривень / 94,7 кв.м. = 9480 грн за 1 кв.м.
Таким чином, сума переплати становить: 9480 гривень ? 2,2 кв. м = 20 856 гривень.
Позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача інфляційні втрати та 3% річних з моменту прострочення зобов'язання (11.12.2023 року) по 14.03.2025 року (в даному випадку дата пред'явлення позовної заяви).
Відсоткова ставка 3% річних, згідно зі ст. 625 ЦК України за даний період становить 786,82 грн. Інфляційні нарахування на суму боргу, згідно зі ст. 625 ЦК України становлять 2 944,29 грн.
Суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а відтак позов підлягає до задоволення.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У своїй постанові від 13.12.2018 року у справі № 816/2096/17 Верховний Суд прийшов до висновку, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, як зазначив суд попередньої інстанції. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем було подано до суду наступні документи: договір про надання правової допомоги від 13.03.2025, платіжну інструкцію № @PL932129 на суму 10 000 гривень.
З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи та значимості таких дій при розгляді справи, суд вважає, що зазначені представником позивача витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та належним чином підтвердженими.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд виходить з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та складності), розумності їхнього розміру та конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог ч. 5 ст. 137 ЦПК України за наявності клопотання іншої сторони.
До такого висновку прийшов Верховний Суд у своїй постанові від 28.09.2021 року при розгляді справи № 160/12268/19.
Разом з тим, відповідачем не було подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, попри ту обставину, що про наявність судового провадження останнього було повідомлено своєчасно, а тому він мав можливість в належний спосіб розпорядитися своїми процесуальними правами.
Згідно ч.3ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
У зв'язку зі звільненням позивача від сплати судового збору, судовий збір у розмірі 1211,20 грн підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.
Керуючись ст.ст. 526, 625, 626,1212, ЦК України, 10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265, 280-284, 288, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інновабуд- Плюс» про захист прав споживачів, - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інновабуд-Плюс на користь ОСОБА_1 24 587 (двадцять чотири тисячі п'ятсот вісімдесят сім) гривень 11 копійок, з яких: 20 856 гривень стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі, 786,82 гривень - 3 % річних, 2 944,29 гривень - інфляційних втрат.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інновабуд-Плюс» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інновабуд-Плюс» в дохід держави 1211(одну тисячу двісті одиннадцять) гривень 20 копійок судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_1
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інновабуд-Плюс», адреса місцезнаходження: 43024, Волинська область, м. Луцьк, проспект Соборності 30, ЄДРПОУ: 42440378
Повний текст рішення складено 19 вересня 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Т.А.Антіпова