Справа № 953/8997/24 Головуючий суддя І інстанції Зуб Г. А.
Провадження № 22-ц/818/3642/25 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: спори про право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій)
18 вересня 2025 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді Яцини В.Б.
суддів колегії: Мальованого Ю.М., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Шевцової К.Є.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської окружної прокуратури м. Харкова на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 24 січня 2025 року у справі за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити певні дії,
До суду надійшла вказана позовна заява в системі «Електронний суд», в якій представник позивача просить зобов'язати відповідача звільнити земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , 2-К від самочинно побудованої нежитлової будівлі літ. «А-1», загальною площею 64,7 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2745951463120); закрити розділ Державного реєстру прав та реєстраційну справу на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю літ. «А-1», загальною площею 64,7 кв.м. по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2745951463120, номер відомостей про речове право: 50545543, підстава внесення запису: рішення державного реєстратора Дергачівської міської ради Харківської області Зоткіна С.В. про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень №67923176 від 07.06.2023); та стягнути з відповідачки судовий збір на користь ХМР.
23.01.2025 на адресу суду надійшла спільна заява про затвердження мирової угоди по вказаній справі.
Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 24 січня 2025 року заяву ХМР та Прорвіної .М. про затвердження мирової угоди задоволено.
Затверджено мирову угоду від 21.01.2025 по справі №953/8997/24, н/п 2/953/3792/24 за позовом Харківської міської ради (місцезнаходження: м. Харків, м-н Конституції, буд. 7) до ОСОБА_1 (місцеперебування: АДРЕСА_2 ) про зобов'язання вчинити певні дії, згідно з якою:
1.Сторони домовились, що Відповідач зобов'язується протягом 6-ти (шести) місяців з дати прийняття рішення Харківською міською радою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , 2-К звернутись до Харківської міської ради із заявою про затвердження проекту відведення земельної ділянки та надання в оренду земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , 2-К для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «A-1», а Позивач зобов'язується розглянути дану заяву у відповідності до вимог чинного земельного та містобудівного законодавства України.
2.Сторони узгодили, що Відповідач, протягом 1-го (одного) місяця після затвердження судом даної мирової угоди, зобов?язується сплати судовий збір за подання Харківською міською радою позовної заяви та заяви про забезпечення позову, шляхом перерахування коштів у сумі 7 570 грн. 00 коп. (сім тисяч п?ятсот сімдесят грн. 00 коп.) на рахунок Позивача за такими реквізитами:
Одержувач: Харківська міська рада
Реєстраційний рахунок: UA518201720344240012000032986
Банк: Державна казначейська служба України м. Київ
МФО: 820172
Код ЄДРПОУ: 04059243
3.Сторони узгодили, що. Відповідач протягом 6-ти (шести) місяців після прийняття Харківською міською радою рішення про затвердження проекту відведення земельної ділянки та надання в оренду земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , 2-К для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-1» та після державної реєстрації іншого речового права (права оренди) на вказану земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зобов?язується провести у встановленому ч. 5 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» порядку реконструкцію нежитлової будівлі літ. «A-1», загальною площею 64,7 кв.м, по АДРЕСА_1 .
4. У разі невиконання Відповідачем умов, передбачених п.п. 1, 2, 3 цієї мирової угоди протягом строку встановленого п.п. 1, 2, 3 цієї мирової угоди, Відповідач вважається таким, що визнає в повному обсязі позовні вимоги Харківської міської ради та зобов'язується звільнити земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , 2-К від нежитлової будівлі літ. «А-1», загальною площею 64,7 кв.м (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 2745951463120) та самостійно, шляхом звернення до Державного реєстратора (нотаріуса), вжити заходів щодо припинення права власності на нежитлову будівлю літ. «А-1», загальною площею 64,7 кв.м. по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 2745951463120, номер відомостей про речове право: 50545543, підстава внесення запису: рішення державного реєстратора Дергачівської міської ради Харківської області Зоткіна Сергія Володимировича про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень N? 67923176 від 07.06.2023).
5.Сторони домовились, що з моменту виконання Відповідачем пунктів 1, 2, 3 цієї мирової угоди, Позивач, Харківська міська рада відмовляється від пред'явлення ухвали про затвердження мирової угоди на примусове виконання до органів державної виконавчої служби.
6.У разі невиконання Відповідачем умов цієї мирової угоди протягом строків, встановлених пунктами 1, 2, З цієї мирової угоди, Позивач має право пред?явити ухвалу про затвердження цієї мирової угоди на примусове виконання до органів державної виконавчої служби.
7.За цим документом стягувачем є Харківська міська рада (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, ЄДРПОУ: 04059243), боржником є ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
8.Сторони домовились, що будь-які витрати, пов?язані з виконанням цієї мирової угоди, що виникатимуть, чи можуть виникнути після її затвердження судом, покладаються на Відповідача.
9.Ухвала Київського районного суду м. Харкова про затвердження цієї мирової угоди є виконавчим документом згідно з п. 2 ч. 1 ст. З Закону України «Про виконавче провадження».
10.Сторони цієї мирової угоди повністю усвідомлюють умову, мету та суть цієї мирової угоди.
11.Сторони підтверджують, що всі викладені умови цієї мирової угоди відповідають їх реальному волевиявленню та інтересам і породжують настання наслідків, зазначених у тексті цієї мирової угоди. Наслідки цієї мирової угоди відповідно ст.ст. 207-208 Цивільного процесуального кодексу України Сторонам відомі.
12.Уся інформація, викладена в цій мировій угоді, сприймається Сторонами як повною мірою достовірна. Кожна Сторона окремо несе повну відповідальність за недостовірність інформації, яка зазначена у цій мировій угоді.
13.Мирова угода складена у 3-ох (трьох) примірниках на 3-х (трьох) аркушах кожен, кожен аркуш цієї мирової угоди має підписи Сторін, перший примірник - для Суду, другий примірник - для Позивача, третій примірник - для Відповідача.
14.Мирова угода з боку Харківської міської ради підписується головним спеціалістом - юрисконсультом сектору правового забезпечення діяльності Інспекції державного архітектурно-будівельного відділу правового забезпечення Департаменту земельних відносин Харківської міської ради Мироненком О.О., який діє в порядку самопредставництва на підставі положення про Департамент земельних відносин Харківської міської ради, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
15.Мирова угода з боку Відповідача підписується особисто Прорвіною Наталією Миколаївною.
16.Наслідки закриття провадження у справі у зв?язку з укладенням мирової угоди Сторонам відомі та зрозумілі.
17.Наслідки невиконання затвердженої судом мирової угоди Відповідачу зрозумілі.
18.Дана мирова угода набирає чинності з моменту її затвердження судом з постановленням відповідної ухвали та діє до повного виконання Сторонами зобов'язань за цією мировою угодою.
Провадження у цивільній справі за позовом Харківської міської ради (місцезнаходження: м. Харків, м-н Конституції, буд. 7) до ОСОБА_1 (місцеперебування: АДРЕСА_2 ) про зобов'язання вчинити певні дії -- закрито.
Не погодившись із зазначеним рішенням, Керівник Київської окружної прокуратури м. Харкова Новіков Е.Ю. подав апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду, здійснити перерозподіл судових витрат.
Апеляційна скарга мотивована тим, що укладена мирова угода між представником Харківської міської ради та відповідачем ОСОБА_1 суперечить закону та інтересам територіальної громади в особі ХМР.
Вказує, що спори щодо користування земельними ділянками комунальної власності стосуються прав та охоронюваних законом інтересів територіальної громади та Харківська міська рада повинна представляти, захищати і діяти в інтересах територіальної громади.
Разом з цим, встановлено, що земельна ділянка комунальної форми власності, загальною площею 64,7 кв.м по АДРЕСА_1 використовується відповідачкою за відсутності документів, що підтверджують державну реєстрацію права власності чи права постійного користування або права оренди.
На території земельної ділянки розташована самочинно побудована нежитлова будівля літ. «А-1» загальною площею 64,7 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2745951463120).
Отже фактично встановлено факт порушення п. б ч.1 ст. 211 ЗК України, а саме самовільне зайняття земельної ділянки.
Вважає, що правовідносини, пов'язаний з передачею земельної ділянки державної чи комунальної власності у власність або у користування, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а самовільна забудова земельної ділянки та незаконність оскаржуваних рішень про державну реєстрацію серед іншого впливає на можливість органу місцевого самоврядування розпоряджатися відповідною земельною ділянкою комунальної власності, а отже такому суспільному інтересу не відповідає.
Крім того, дана справа має виняткове значення для прокурора як учасника справи, який подає апеляційну скаргу, оскільки за обставин неоскарження Харківською міською радою у встановленому законом порядку ухвали Київського районного суду м. Харкова від 24.01.2025 у справі № 953/8997/25, законність у спірних відносинах щодо забезпечення принципу раціонального використання та охорони земель та дотримання місто будівного законодавства може бути поновлено тільки лише за ініціювання її захисту прокурором в межах повноважень, визначених ст. ст. 19, 131-1 Конституції України, апеляційному порядку ухвали Київського районного суду м. Харкова у даній справі сприятиме в тому числі ефективній реалізації прокурором конституційної функції представництва інтересів держави, що є однією з ознак правової держави.
Вказано, що правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес», про що було зазначено у правових висновках ЄСПЛ у рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, а тому вказане судове рішення підлягає апеляційному оскарженню, як така, що становить значний суспільний інтерес, а тому відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» у нього є достатні підстави та повноваження подати апеляційну скаргу, не зважаючи на те, що прокурор у даному випадку участі у розгляді справи не приймав.
У запереченнях на апеляційну скаргу ХМР просить відмовити Київський окружній прокуратурі м. Харкова у прийнятті апеляційної скарги.
ХМР заперечує проти відкриття апеляційного провадження, оскільки прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності.
Зазначає, що у справі позивачем є ХМР, яка самостійно в рамках чинного законодавства здійснює захист своїх порушених прав як власник земельної ділянки під спірним об'єктом нерухомого майна.
В межах розгляду вказаної справи, з метою врегулювання спору між сторонами на підставі взаємних поступок досягнуто мирової угоди, яка жодним чином не суперечить вимогам чинного законодавства.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи.
Колегія суддів, відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України вислухала доповідь судді-доповідача, за пояснення учасників справи, перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
У статті 263 ЦПК України визначені наступні вимоги до законності і обґрунтованість судового рішення:
1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
3. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Наведеним вимогам ухвала суду відповідає.
Задовольняючи заяву про затвердження мирової угоди суд зазначив, що сторони вправі розпоряджатися своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд, наслідки укладання мирової угоди сторонам роз'яснені і ними зрозумілі. Умови вирової угоди не суперечить вимогам діючого закону, стосується предмету спору, прав та обов'язків сторін, не порушує їх та прав інших осіб.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, які доводами скарги не спростовані.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Договір є універсальним регулятором приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну
або припинення цивільних прав та обов'язків.
Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору
на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).
Мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. До ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі (частини перша-четверта статті 207 ЦПК України).
Виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і в строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом і має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження". У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень (стаття 208 ЦПК України).
Мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору та на умовах, погоджених сторонами. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт через самостійне врегулювання розбіжностей на погоджених умовах.
Мирова угода є вираженням взаємного волевиявлення сторін, що спрямоване на вирішення спору між ними на основі компромісу та припинення його подальшого судового розгляду. У ній можуть вирішуватися питання, що стосуються виключно прав і обов'язків сторін.
Таким чином, сторонам надано можливість комплексно врегулювати відносини між собою в тому числі не обмежуючись обсягом вимог, що були заявлені у позові.
До основних завдань та переваг мирової угоди належать процесуальна економія, спрощення роботи суду, можливість сторонам самостійно врегулювати основні питання пов'язані із захистом порушених прав, за умови комплексного врахування інтересів всіх сторін.
У такий спосіб мирова угода є однією з форм прояву свободи (диспозитивності) в реалізації сторонами господарського процесу своїх прав, що проявляється в укладенні між ними угоди про заміну зобов'язання, на підставі якого й виник спір, іншим зобов'язанням з метою врегулювання такого спору.
Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2020 року у справі № 911/427/19.
На відміну від звичайного договору мирова угода в позовному провадженні укладається у процесі розгляду справи в суді у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством; підлягає затвердженню судом; припиняє процесуально-правові відносини сторін; якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового рішення.
Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/661/20 та у постановах Верховного Суду: від 21 березня 2023 року у справі № 914/3014/20, від 12 травня 2021 року у справі № 910/11213/20.
Так, предметом спору у даній справі є звільнення самочинно зайнятої земельної ділянки, на якій самочинно збудованої нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , 2-К: літ. «А-1», загальною площею 64,7 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна у Державному реєстрі прав: 2745951463120, номер відомостей про речове право: 50545543).
Відповідно до ст. 376 ЦК України:
1. Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
2. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
3. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
4. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
5. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
6. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене.
7. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Суд першої інстанції зробив вірний висновок про те, що аналіз змісту мирової угоди свідчить, що вона укладена з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок, які стосуються виключно прав і обов'язків сторін у даній справі. Затвердження судом цієї мирової угоди відповідає вимогам законодавства України, зокрема положенням статей 206, 207 ЦПК України, воно відповідає принципу диспозитивності цивільного судочинства та вказаній нормі ст. 376 ЦК України та узгоджується зі змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка передбачає пропорційність втручання у захищене вказаною нормою міжнародного права право на мирне володіння майном, яке належить відповідачці. Обґрунтованих належними і допустимими доказами доводів про те, що вона набула право власності на цю нерухомість недобросовісно до суду не надано.
У даному випадку позивач в особі ХМР діяв відповідно до вказаної норми ст. 376 ЦК України, а тому як представник територіальної громади ХМР мала повноваження згідно до частини третьої вказаної статті Кодексу для укладення мирової угоди на вищевказаних умовах, а тому затвердження судом першої інстанції мирової угоди є законним та обґрунтованим. Наведені з цього приводу доводи скарги вказаних висновків не спростовують.
Згідно до ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Наведене свідчить, що суд у даному випадку діяв відповідно до норми ст. 2 ЦПК України, яка передбачає, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Затвердження мирової угоди у даному випадку відповідає розумному балансу між приватними й публічними інтересами
Згідно ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
4. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження:
1) звертатися до суду з позовом (заявою, поданням);
2) вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження;
3) ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи;
4) брати участь у розгляді справи.
5) подавати цивільний позов під час кримінального провадження у випадках та порядку, визначених кримінальним процесуальним законом;
6) брати участь у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справі, в якій прокурором здійснювалося представництво інтересів громадянина або держави в суді;
7) з дозволу суду ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та матеріалами виконавчого провадження, робити виписки з них, отримувати безоплатно копії документів, що знаходяться у матеріалах справи чи виконавчого провадження.
Згідно ч. 3 ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» право подання апеляційної скарги на судове рішення в цивільній справі надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від участі в розгляді справи прокурору вищого рівня: Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, першим заступникам та заступникам керівників обласних прокуратур, керівнику, заступникам керівника, керівникам підрозділів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
У даному випадку прокурор діяв в межах вищевказаних повноважень, а тому колегія суддів не вбачає підстав для закриття апеляційного провадження, та відповідно до ст. 375 ЦПК України постановляє судове рішення по суті скарги - про залишення її без задоволення, за недоведеністю.
Керуючись ст.ст. 259, п.1 ч.1 ст.374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу Київської окружної прокуратури м. Харкова залишити без задоволення.
Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 24 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складений 22 вересня 2025 року.
Головуючий - В.Б.Яцина.
Судді - Ю.М. Мальований.
О.Ю.Тичкова.