Справа № 643/7841/24 Головуючий суддя І інстанції Сугачова О. О.
Провадження № 22-ц/818/2184/25 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: споживчого кредиту
18 вересня 2025 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді Яцини В.Б.
суддів колегії: Мальованого Ю.М., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Шевцової К.Є.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на рішення Московського районного суду м. Харкова від 13 січня 2025 року, у справі № 643/7841/24 за позовом ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Король Владислава Романовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», треті особи: приватний нотаріус Обухівського міського нотаріального округу Головкіна Яна Вікторівна, приватний виконавець Нордіо Вадим Вікторович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-
Позивач ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Король В.Р. звернувся в суд із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», треті особи: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Головкіна Яна Вікторівна, приватний виконавець Нордіо Вадим Вікторович, якою просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 12.03.2021, вчинений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Головкіною Я.В., зареєстрований у реєстрі за № 21844, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованості у загальному розмірі 49 117,77 грн. Також, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь понесені витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що 05.01.2020 між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» укладено Договір № 172051833. 29.09.2021 приватним виконавцем Подолянком І.А. (наразі не діє) було відкрито виконавче провадження № 66971805 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованості за Кредитним договором від 05.01.2020 у розмірі 49 117,77 грн. 09.07.2024 представником позивача здійснено ознайомлення з виконавчим провадженням № 66971805. У матеріалах виконавчого провадження № 66971805 в АСВП відсутній виконавчий напис № 21844 від 12.03.2021, вчинений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Головкіною Я.В. У відповідь на адвокатський запит від 10.07.2024, приватним виконавцем Нордіо В.В. надано копію заяви ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» про примусове виконання рішення, копію Договору № 172051833 від 05.01.2020 та копію виконавчого напису № 21844 від 12.03.2021, виданого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Головкіною Я.В. Саме з матеріалів виконавчого провадження № 66971805 стало відомо, що виконавчий напис № 21844 від 12.03.2021 вчинено приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Головкіною Я.В. Виконавче провадження № 66971805 відкрито на підставі виконавчого напису № 21844 від 12.03.2021. Позивач вважає, що виконавчий напис № 21844 від 12.03.2021 вчинений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Головкіною Я.В. є незаконним та вчиненим з грубим порушенням порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами. Зазначений виконавчий напис, на думку позивача, не підлягає виконанню, оскільки на час вчинення виконавчого напису, нотаріус керувався незаконним та нечинним нормативним актом, нотаріусом не перевірено безспірність вимог стягувача. Нотаріус зазначені обставини не перевірив і незаконно вчинив виконавчий напис, у зв'язку з чим виконавчий напис необхідно визнати таким, що не підлягає виконанню.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 13 січня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 12.03.2021 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною, зареєстрований в реєстрі за № 21844, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованості у загальному розмірі 49 117,77 грн.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», ЄДРПОУ 42254696, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 1 816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень 80 копійок.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», ЄДРПОУ 42254696, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14 000 (чотирнадцять тисяч) гривень 00 копійок.
Не погодившись із зазначеним рішенням, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» подало апеляційну скаргу, та посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права просить рішення скасувати в частині стягнення витрат на правничу допомогу, відмовити у стягненні витрат за надання правничої допомоги на користь ОСОБА_2 та стягнути з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» витрати по сплати судового збору в сумі 2180.16 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що для підтвердження витрат на правничу допомогу недостатньо договору про надання правової допомоги/юридичних послуг №07062424 від 07.06.2024 року та додаткової угоди до цього договору, акту приймання-передачі наданих послуг.
Вказує, що суд першої інстанції помилково не взяв до уваги наведені з цього приводу стороною відповідача обґрунтовані заперечення, які були викладені у додаткових поясненнях від 24.09.2024 та 23.12.2024, які були надані безпосередньо до суду першої інстанції.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи.
Колегія суддів, відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України вислухала доповідь суддю-доповідача, за пояснення учасників справи, перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які стосуються лише суми відшкодування витрат на правничу допомогу, та вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
У статті 263 ЦПК України визначені наступні вимоги до законності і обґрунтованість судового рішення:
1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
3. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи заяву представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 14000 грн суд першої інстанції рішення мотивував тим, що надані доводи представником відповідача щодо неправомірності стягнення витрат на професійну правничу допомогу не знайшли свого підтвердження, клопотання про зменшення судових витрат від представника відповідача не надходило, тому наявні підстави для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомог в заявленому розмірі.
Колегія суддів не повністю погоджується з висновками суду щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За правилами встановленими ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14000 грн, представником позивача надано до суду: копію договору про надання правничої допомоги №07062424 від 07.06.2024 , додаткову угоду № 07062424 від 07.06.2024 року, акт приймання-передачі наданих послуг №07062424, відповідно до яких вартість послуг адвоката склала 14000 грн. Адвокатом надано наступні послуги: ознайомлення з матеріалами справи, адвокатські запити, проект заяви до суду.
Стороною позивача дотримано вимоги ч. 8 ст. 141 ЦПК України, оскільки докази понесення витрат на правничу допомогу подані до суду до початку розгляду справи по суті.
У відзиві на позовну заяву та у апеляційній скарзі представник відповідача вказував, що позивачем додано до матеріалів справи докази витрат на професійну правничу допомогу, з яких видно, що Договір та Додаткову угоду до нього укладено позивачем із ТОВ «Центр правової допомоги «Допомога юриста», а з Ордеру на надання правничої (правової) допомоги адвоката Король В.Р. вбачається, що його видано адвокатським бюро «КОРОЛЬ і КОМПАНІЯ», що є підставою для відмови у задоволенні вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд не приймає до уваги, оскільки Договір про надання правової допомоги/юридичних послуг № 07062424 від 07.06.2024, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Центр правової допомоги «Допомога юриста», Додаткова угода до Договору № 07062424 про надання правової допомоги/юридичних послуг від 07.06.2024 укладена між Сопєлєвим В.М. та ТОВ «Центр правової допомоги «Допомога юриста», Акт приймання-передачі наданих послуг № 07062424 до Договору про надання юридичних послуг/правової допомоги № 07062424 від 15.07.2024 також складено Сопєлєвим В.М. та ТОВ «Центр правової допомоги «Допомога юриста». Саме зазначені письмові докази надано позивачем на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу (правову) допомогу в сумі 14 000,00 грн.
Критерії співмірності витрат на професійну правничу допомогу визначені частиною 4 статті 137 ЦПК України.
Згідно з частиною 6 статті 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Тобто, у положеннях частин 5 та шостої статті 137 ЦПК України знайшов своє втілення принцип змагальності, згідно з яким на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Вказаний правовий висновок був висловлений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, від 08.06.2022 у справі №357/380/20.
У запереченнях проти відшкодування витрат на правничу допомогу сторона відповідача покликалась на недоведеність розміру понесених витрат на правничу допомогу, та вказала, що надані на підтвердження неналежні документи.
У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з аналізу частини 3 статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи. Під критерієм реальності розуміється встановлення дійсності та необхідності таких витрат, а критерій розумності визначається виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін, що узгоджується із правовими висновками, наведеними Верховним Судом в постановах від 29 січня 2020 року у справі № 367/4910/17-ц, від 02 березня 2020 року у справі № 370/27/16-ц, від 07 квітня 2023 у справі № 910/11002/21.
Колегія суддів звертає увагу на те, що надані стороною позивача Ордер на надання правничої допомоги та наявні у справі докази про її фактичне надання, на які послався суд першої інстанції у своєму рішенні, належним чином підтверджує факт її надання адвокатом, а тому наведені з цього приводу доводи колегія суддів відхиляє. Разом з тим, у цивільному судочистві діє принцип пропорційності, ст. 11 ЦПК України, який передбачає, що суд при його вирішенні в межах, встановлених цим Кодексом, враховує: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Тому усі процесуальні дії та рішення суду мають відповідати цьому принципу, який суд застосовує самостійно відповідно до правової концепції «суд знає право».
Так справа розглядалась в спрощеному провадженні, представник позивача не приймав участі у судовому засіданні, всі клопотання в тому числі і позов було надіслано представником позивача засобами поштового зв'язку та за допомогою електронної пошти, що не вимагали від нього значного обсягу робочого часу.
Враховуючи наведені вище висновки, категорію та складність справи, доводи представника відповідача, виходячи з конкретних обставин справи, та незначних витрат процесуального часу для розгляду цієї справи, суд апеляційної інстанції відповідно до висновків касаційного суду вирішила зменшити розмір відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, що у цілому відповідає принципу пропорційності цивільного судочинства, ст. 11 ЦПК України.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний дійшов висновку про зміну рішення суду першої інстанції в частині визначення витрат на правову допомогу та зменшення стягнутої суми витрат, понесених позивачем у суді першої інстанції на професійну правничу допомогу адвоката, до 5000 грн.
Згідно з п.2ч.1ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. (ч. 2 ст. 376 ЦПК України).
Згідно з ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Враховуючи вищевикладені висновки апеляційного суду, апеляційна скарга відповідно до п.п. 3,4 ч .1 ст. 376 ЦПК України підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно змінити в резолютивній частині, зменшивши суму стягнутих з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу адвоката у суді першої інстанції з 14000 грн до 5000 грн.
Оскільки розподіл судових витрат не пов'язаний із вирішенням позовних вимог по суті спору, фактично за результатом апеляційного перегляду рішення у справі пропорційність задоволених вимог не змінена, судові витрати, понесені скаржником під час апеляційного перегляду відшкодуванню не підлягають.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ч. ч. 2, 4 ст. 376, ст. ст. 381, 382, 383, 384 ЦПК України
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» задовольнити частково.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 13 січня 2025 року щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 14000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу - змінити, зменшивши суму до 5000 грн.
В іншій частині рішення не оскаржувалось та не переглядалось.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складений 22 вересня 2025 року.
Головуючий - В.Б.Яцина
Судді - Ю.М. Мальований.
О.Ю.Тичкова.