Іменем України
16 вересня 2025 року
м. Харків
справа № 638/11775/24
провадження № 22-ц/818/3371/25
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря: Смелянець К.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання батьківства, виключення відомостей з актового запису дитини, внесення змін до актового запису про дитину за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 15 квітня 2025 року, постановлене під головуванням судді Тимченка А.М., -
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання батьківства, виключення відомостей з актового запису дитини, внесення змін до актового запису про дитину, в якому просила суд: визнати ОСОБА_3 , громадянина України, уродженця міста Бендери, Молдова , РНОКПП НОМЕР_1 , батьком дитини - ОСОБА_4 , актовий запис № 299 від 15.02.2024 р., свідоцтво серія НОМЕР_2 ; виключити з актового запису про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , № 299 від 15.02.2024 р., внесеного Печерським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), відомості про батька ОСОБА_2 ; внести зміни до актового запису № 299 від 15.02.2024 р. про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внесеного Печерським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) змінивши відомості про батька з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 », громадянство України», а також вказавши прізвище дитини замість « ОСОБА_5 » - « ОСОБА_6 », по-батькові дитини замість « ОСОБА_7 » - « ОСОБА_8 ». ім'я, дату та місце народження дитини, - залишити без змін.
Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 15 квітня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, суд першої інстанції не дослідив і не надав належну оцінку наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному та неупередженому розгляду справи, а тому рішення суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим. Зазначає, що позивачем було замовлено проведення молекулярно-генетичного експертного дослідження та отримано відповідний висновок від 04.02.2025 року №46235, згідно якого ймовірність, що ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_4 , складає 99,999999%. Проте судом першої інстанції зазначений висновок не було прийнято як належний доказ, оскільки експерт, що проводив дослідження не є судовим експертом та не перебуває в реєстрі та суперечить вимогам Закону України “Про судову експертизу». Вважає, що судова молекулярно-генетична експертиза не відноситься до виду експертиз, проведення яких за законом може бути здійснено виключно державними спеціалізованими установами, а тому її проведення може бути доручене судовим експертам(фахівцям) не державних спеціалізованих установ.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що за відсутності належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів того, що між ОСОБА_9 та ОСОБА_3 наявне кровне споріднення, суд дійшов висновку, що позивачем не спростовано презумпцію батьківства ОСОБА_2 закріплену в ч. 2 ст. 122 СК України, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання батьківства, виключення відомостей з актового запису про дитину, внесення змін до актового запису про дитину.
Проте такий висновок суду першої інстанції не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 21 квітня 2017 року знаходились у зареєстрованому шлюбі, про що складено відповідний актовий запис № 168, що підтверджується копією Свідоцтво про шлюб Серія НОМЕР_3 .
Заочним рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 10 травня 2023 року у справі № 545/3041/22 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Києві народилася ОСОБА_4 , про що Печерським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції складено відповідний актовий запис № 299, батьками зазначено: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження, серія НОМЕР_4 від 15.02.2024 року.
Згідно з результатами дослідження ДНК на встановлення батьківства медичної лабораторії CDS LAB № 1607 від 22.05.2024 року, передбачуваним батьком ОСОБА_4 , є ОСОБА_3 .
30 травня 2024 року ОСОБА_3 надав заяву про визнання батьківства щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка посвідчена ПН ХМНО Ємцем І.О. за реєстровим № 3321.
Відповідно до Висновку молекулярно-генетичного експертного дослідження від 04 лютого 2025 року № 46235, складеного ТОВ «МАМА ПАПА» за замовленням ОСОБА_1 , ймовірність того, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках проведеного дослідження складає 99,999999 %.
Між сторонами виник спір з приводу оспорювання батьківства колишнього чоловіка позивачки - ОСОБА_2 щодо дитини ОСОБА_4 та визнання щодо неї батьківства ОСОБА_3 .
Як на підставу позовних вимог позивач посилалась на те, що 21 квітня 2017 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 . Заочним рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 10 травня 2023 року у справі № 545/3041/22 шлюб між нею та ОСОБА_2 було розірвано. Позивач зазначає, що фактичні шлюбні відносини було припинено на початку 2022 року. ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач народила доньку ОСОБА_4 , батьком якої є ОСОБА_3 , який визнає батьківство та приймає участь у вихованні дитини. Проте, у зв'язку із тим, що з моменту розірвання шлюбу за рішенням суду до моменту народження дитини не пройшло 10 місяців, у свідоцтві про народження батьком дитини було записано ОСОБА_2 , оскільки останній відмовився надати заяву про невизнання батьком дитини, а тому позивач спільно з ОСОБА_3 не змогли подати заяву про реєстрацію його батьком. 22.05.2024 року було проведено дослідження ДНК на встановлення біологічного батьківства, відповідно до результатів дослідження ймовірність батьківства ОСОБА_3 щодо ОСОБА_4 становить 99,999999%.
У пунктах 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У рішенні від 07 грудня 2006 року в справі «Хант проти України», заява № 31111/04, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага та, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з частинами першою-третьою статті 5 СК України держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім'ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.
У статті 7 СК України закріплено, що загальні засади регулювання сімейних відносин та визначено, що сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами (частина перша).
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частини дев'ята, десята статті 7 СК України).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17).
За вимогами статті 121 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
У статті 122 СК України визначено, що дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини. Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя. Подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір'ю дитини заяви про визнання батьківства. Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу внаслідок смерті чоловіка, походження дитини від батька може бути визначене за спільною заявою матері та чоловіка, який вважає себе батьком.
За змістом положень статті 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 128 СК України підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.
Відповідно до ст. 138 СК України жінка, яка народила дитину у шлюбі, має право оспорити батьківство свого чоловіка, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька дитини з актового запису про народження дитини. Вимога матері про виключення запису про її чоловіка як батька дитини з актового запису про народження дитини може бути задоволена лише у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство. До вимоги матері про внесення змін до актового запису про народження дитини встановлюється позовна давність в один рік, яка починається від дня реєстрації народження дитини.
У постановах Верховного Суду від 20 вересня 2024 року в справі № 183/2690/21, від 16 травня 2018 року в справі № 591/6441/14-ц, від 10 листопада 2022 року в справі № 444/526/18, від 08 березня 2023 року в справі № 205/5698/21 та інші зазначено, що СК України не визначає будь-яких особливостей предмета доказування в такій категорії справ. Доказами в такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто під час вирішення спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.
Висновок експертизи з питання походження дитини є одним з ключових доказів, який підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Статтею 103 ЦПК України унормовано, що суд призначає експертизу в справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.
Під час призначення експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно.
Матеріали справи свідчать про те, що дитина ОСОБА_4 народилася до спливу десяти місяців після розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . ОСОБА_3 надав нотаріально посвідчену заяву про визнання батьківства щодо ОСОБА_4 , проте ОСОБА_2 спільно з позивачкою не подав до органу ДРАЦС спільну заяву про невизнання його батьком дитини, у зв'язку з чим, в силу вимог ч. 2 ст. 122 СК України, батьківство ОСОБА_2 щодо ОСОБА_4 , презюмується та може бути спростовано виключно в судовому порядку.
Передумовою звернення до суду в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною.
Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.
Тобто, при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в сукупності.
Відповідно до роз'яснень пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2008 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
За приписами частин першої, третьої статті 12, статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно вимог статей 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до висновку молекулярно-генетичного експертного дослідження від 04 лютого 2025 року № 46235, складеного ТОВ «МАМА ПАПА» за замовленням ОСОБА_1 , ймовірність того, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках проведеного дослідження складає 99,999999 %.
Проте суд першої інстанції не приймаючи вищевказаний висновок молекулярно-генетичного експертного дослідження та відмовляючи у задоволенні позовних вимог послався на те, що зазначений висновок не містить відомостей про те, що спеціаліст ОСОБА_10 , яка здійснювала дослідження, пройшла відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестована та отримала кваліфікацію судового експерта за спеціальністю 9.5 «Молекулярно-генетичні дослідження». В Реєстрі атестованих судових експертів відсутні відомості про ОСОБА_10 . Також послався на те, що позивачка не скористалась правом на заявлення клопотання про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи та не надала висновок експерта отриманий у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст.105 ЦПК України обов'язкове призначення експертизи призначається судом , якщо у справі необхідно встановити характер і ступінь ушкодження здоров'ю; психічний стан особи; вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.
Разом з тим, з урахування вимог ст.128 ЦПК України, при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в сукупності.
Колегія суддів звертає увагу на те, що обставина батьківства ОСОБА_3 стосовно ОСОБА_4 , підтверджується дослідженими судом першої інстанції належними та допустимими доказами в їх сукупності, зокрема:
- висновком молекулярно-генетичного експертного дослідження від 04 лютого 2025 року № 46235, проведеного Медико-генетичним центром «Мама Папа», згідно з яким ймовірність того, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках проведеного дослідження складає 99,999999 %.;
- заявою ОСОБА_3 від 30 травня 2024 року про визнання батьківства щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка посвідчена ПН ХМНО Ємцем І.О. за реєстровим № 3321;
- результатами дослідження ДНК на встановлення батьківства медичної лабораторії CDS LAB № 1607 від 22.05.2024, передбачуваним батьком ОСОБА_4 є ОСОБА_3 .
- заочним рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 10 травня 2023 року про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зі змісту якого убачається, що провадження у справі було відкрито 22.11.2022 року.
Таким чином зазначені докази в їх сукупності підтверджують факт батьківства ОСОБА_3 відносно дитини, ОСОБА_4 , що народилась через понад 8 місяців після ухвалення судом рішення про розірвання шлюбу, та батьком якої записаний колишній чоловік матері.
ОСОБА_3 подав заяву про своє батьківство.
Тому умови ст.138 СК України дотримані.
Тобто, незважаючи на те, що суд першої інстанції визначив неналежним та недопустимим доказом висновок молекулярно-генетичного експертного дослідження від 04 лютого 2025 року № 46235, проведений Медико-генетичним центром «Мама Папа», оскільки останній не належить до суб'єктів судово-експертної діяльності, а особа, яка його підготовила, не є атестованим судовим експертом, матеріали справи містять достатньо належних, допустимих і достовірних доказів, які підтверджують факт споріднення ОСОБА_3 з малолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . А сам вищевказаний висновок молекулярно-генетичного експертного дослідження від 04 лютого 2025 року № 46235, проведений Медико-генетичним центром «Мама Папа», згідно з яким ймовірність того, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках проведеного дослідження складає 99,999999 % є належним письмовим доказом, складеним ліцензованим медичним центром. Дослідження проведено фахівцем-генетиком, який має відповідний сертифікат.(а.с.115)
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає доведеними позовні вимоги про визнання батьківства.
Суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував обставини по справі та помилково дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.
У зв'язку з вищезазначеним апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 15 квітня 2025 року скасувати та ухвалити нове.
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 батьком дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Виключити з актового запису про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , №299 від 15.02.2024 року, внесеного Печерським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), відомості про батька ОСОБА_2 .
Внести зміни до актового запису №299 від 15.02.2024 року, про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внесеного Печерським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), змінивши відомості про батька з “ ОСОБА_2 » на “ ОСОБА_3 , громадянство України», вказавши прізвище дитини замість “ ОСОБА_5 » на “ ОСОБА_6 », по батькові дитини замість “ ОСОБА_7 » на » ОСОБА_8 ».
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова
Повний текст судового рішення виготовлено 19.09.2025 року.