Справа № 187/1228/25
2/0187/479/25
"22" вересня 2025 р.
Суддя Петриківського районного суду Дніпропетровської області Соловйов І.М., розглянувши в селищі Петриківка матеріали цивільної справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості,-
Встановив:
29.07.2025 до Петриківського районного суду Дніпропетровської області через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
- Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ», заборгованість за Кредитним договором № 875462659 від 20.11.2021 у розмірі 33 567,40 грн.
Також просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 грн.
Позовна заява подана директором Хлопковою Марією.
Позовна заява мотивована тим, що 20.11.2021 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 (далі - Відповідач) було укладено кредитний договір № 875462659 (далі - Кредитний договір) на суму 9,400 грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV8E5W2.. 28.11.2018 між Первісним кредитором та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» (далі - ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС») укладено Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1. 05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 05/0820-01 відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором
Первісний позикодавець свої зобов'язання за договором кредиту виконав, надав відповідачу грошові кошти у визначеному договором розмірі, однак відповідач належним чином не виконує свої зобов'язання, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яку заявник і просить стягнути.
Ухвалою суду від 04.08.2025 відкрито провадження у справі та витребувано у АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» докази, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
22.08.2025 до суду надійшла витребувана інформація.
На офіційну адресу відповідача було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі, яка 13.08.2025 повернулася до суду з відміткою поштової служби: «адресат відсутній за вказаною адресою»; також дану ухвалу відправлено на електрону адресу відповідачки зазначеної у позовній заяві та кредитному договорі.
Суд зазначає, що декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється, зокрема з метою створення умов для реалізації прав особи, ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою (ч.1 ст. 3 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні»).
Згідно п. 4 ч. 6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
З аналізу пунктів 99, 99-1, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270) слідує, що у разі відсутності адресата поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику з відповідною відміткою.
Водночас до повноважень суду не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Враховуючи, що судом вчинено всі необхідні та достатні дії для повідомлення відповідача про судовий розгляд даної справи, наявні підстави вважати, що відповідач вважається таким, що повідомлений про судовий розгляд належним чином.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.
Відповідно до ст. 526, 530, 599 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним .
Виходячи з положень статей 626, 638 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, що відповідає положенням ст. 628 ЦК України.
Згідно з частинами 1, 3 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити відсотки. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Судом встановлено, що 20.11.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 875462659.
Відповідач добровільно за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний сайт Товариства, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику і Паспортом споживчого кредиту, які є невід'ємною частиною кредитного договору. Після цього відповідач звернувся до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» із заявкою про отримання грошових коштів в кредит від 20.11.2021, в якій вказав свої персональні дані, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання.
Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV8Е5W2.
Відповідно до умов п. 2.1 Договору кредитної лінії № 875462659 від 20.11.2020, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов'язалось надати відповідачу кредит у вигляді кредитної лінії, у розмірі кредитного ліміту в сумі 9400,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Сума кредитного ліміту, вказана в п. 1.1. Договору, це максимальна сума Кредиту, яка протягом строку дії Договору одночасно може бути у розпорядженні Позичальника.
Згідно з п. 1.3 Договору, Кредитодавець надає Позичальнику перший Транш за Договором в сумі 9400,00 грн одразу після укладення Договору.
Відповідно до п. 1.7 передбачено дисконтний період строк 26 днів, протягом якого позичальник може збільшити суму кредиту в межах кредитного ліміту, а також частково повернути суму кредиту.
Згідно пункту 1.8 сторони погодили, що встановлений дисконтний період може бути продовжено.
Відповідно до п. 1.14.1 Договору орієнтовна загальна вартість Кредиту для суми Кредиту за першим Траншем, що вказана в п. 1.3. Договору, за умови застосування до відносин між Сторонами правил нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою, складає 12723 грн 84 коп. та включає в себе загальні витрати за Кредитом у вигляді процентів за користування Кредитом у розмірі 3323 грн 84 коп. та суму Кредиту у розмірі 9400 грн.
Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору.
Відповідно до витребуваної інформації наданої АТ КБ «Приват Банк» встановлено, що на ім'я ОСОБА_1 в Банку емітовано карту № НОМЕР_1 , на яку здійснено переказ коштів 20.11.2021 в розмірі 9400 грн, інформація про платника відсутня.
Суд вважає, що позивачем надано належні і допустимі докази виконання Первісним кредитором умов договору, отримання відповідачем кредитних коштів.
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором № 875462659 від 20.11.2021.
Відповідно до п. 1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, право вимоги - означає всі права Клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Згідно п. 4.1. договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписання реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу права вимоги до Боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.
Пункт 8.2. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, визначає, що строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.8.1. цього договору та закінчується 28.11.2019 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.
Відповідно до п. 12 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 вказано перелік додатків, а саме: Додаток № 1 - Форма Реєстру прав вимоги; Додаток № 2 - Форма повідомлення Боржника; Додаток № 3 - Форма Акту повернення права вимоги. Наведені додатки складають невід'ємну частину Договору.
31.12.2020 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 26, до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2021. При цьому інші умови договору залишилися без змін.
31.12.2021 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 27, до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2022. При цьому інші умови договору залишилися без змін.
31.12.2022 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 31, до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2023. При цьому інші умови договору залишилися без змін.
31.12.2023 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 32, до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2024. При цьому інші умови договору залишилися без змін.
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до до Відповідача за кредитним договором № 875462659 від 20.11.2021, що підтверджується реєстром прав вимоги № 10 від 31.07.20243
04.06.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» було укладено Договір факторингу № 04/06/25-Ю.
Відповідно до Реєстру боржників від 04.06.2025 до договору факторингу № 04/06/25-ІО від 04.06.2025, до позивача ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» перейшло право грошової вимоги за Кредитним договором № 875462659 від 20.11.2021 до відповідачки в сумі 33567,40 грн., яка складається з наступного: 9400,00 грн. заборгованість по кредиту; 24167,40 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Вирішуючи спір про невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором перед позивачем, суд вважає за необхідне насамперед з'ясувати обставини, що підтверджують наявність у позивача права вимоги до відповідача.
Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 752/8842/14-ц та від 16.10.2018 у справі № 914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.
У постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
Верховний Суд у постанові від 14.06.2023 у справі № 755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
Так, з матеріалів справи вбачається, що кредитний договір № 875462659 був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем 20.11.2021, натомість договір факторингу №28/1118-01, за яким Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги ТОВ «Таліон Плюс», яке в подальшому уклало договір факторингу № 05/0820-01 відповідно до якого відступило право вимоги за даним кредитним договором ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а те в подальшому уклало договір факторингу № 04/06/25-Ю, який відступило право вимоги за даним кредитним договором № 875462659 ТОВ «Таліон Плюс».
Таким чином відслідковуючи хронологію укладення договорів факторингу встановлено, що у первісного кредитора, на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов'язання перед боржником (відповідачем), відтак у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов'язанням, яке він міг би передати іншим факторам на підставі договорів факторингу.
Разом з тим, підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у даному випадку кредитора, у матеріальних правовідносинах.
Передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2018 року по справі № 914/868/17).
При цьому, чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.
Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року по справі № 916/2040/20).
Таким чином, ТОВ «Юніт Капітал» не доведено порушення його прав з боку відповідача та наявність у останнього права звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором від 20.11.2021 № 875462659, який був укладений після відступлення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги за кредитним договором на користь ТОВ «Таліон Плюс».
Отже, між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» на час укладення договору факторингу 28/1118-01 не були погоджені його істотні умови в частині обсягу вимог, що перейшли до нового кредитора, і вочевидь, договором не могли бути охоплені зобов'язання відповідача, які виникли після укладення цього договору.
Таким чином, позивач немає права вимагати від відповідача сплати заборгованості за кредитними договором № 875462659 від 20.11.2021.
Отже, оскільки на момент укладення договору факторингу від 28.11.2018 боргові зобов'язання за кредитним договором № 875462659 від 20.11.2021 ще не існували, а тому не могли бути передані новому кредитору на час укладення договору факторингу від 28.11.2018, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат.
При поданні позову позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Оскільки в позові відмовлено, підстави для стягнення на користь позивача судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 12, 81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (місцезнаходження 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, 4 А, ЄДРПОУ 43541163).
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .
Повне судове рішення складено та підписано 22.09.2025.
Суддя І.М. Соловйов