Справа № 183/5686/25
№ 2-о/183/208/25
22 вересня 2025 року Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:
головуючої судді Сороки О.В.,
присяжних Мішиної Л.М., Ліщук Т.М.,
секретаря судових засідань Шевченко О.С.,
розглянувши, у відкритому судовому засіданні, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ОСОБА_2 , Самарівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Самарівському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 , про оголошення фізичної особи померлою, -
за участю:
представника заявника - адвоката Ямкового В.Ф.,
Стислий виклад позиції сторін.
У червні 2025 року ОСОБА_3 , в особі адвоката Ямкового В.Ф, звернулася до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області з заявою, в якій просить оголосити померлим свого сина - військовослужбовця ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 12 березня 2023 року.
В своїй заяві заявник зазначає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Дніпропетровську.
До мобілізації ОСОБА_4 фактично проживав без реєстрації за місцем мешкання батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Актом фактичного проживання громадянина ОСОБА_4 , складеного 02 березня 2021 року за результатами перевірки його фактичного проживання.
Після початку повномасштабної збройної агресії російської федерації щодо держави України, 03 березня 2022 року ОСОБА_4 був призваний за мобілізацією до складу Збройних Сил України ІНФОРМАЦІЯ_2 та наказом № 47 командира військової частини НОМЕР_1 з 03 березня 2022 року, був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення, на котлове забезпечення з 04 березня 2022 року.
05 березня 2023 року ОСОБА_4 останнього разу виходив на зв'язок з рідними, повідомивши їх, що перебуває в м. Дружківка, Донецької області, однак разом з іншими військовими його буде направлений до м. Бахмут Донецької області, де виконуватиме бойове завдання. Після чого більше на зв'язок не виходив. З того часу, інформація щодо місця його перебування та подальшої долі відсутня, як за місцем несення служби так і за місцем постійного проживання.
13 липня 2023 року мати ОСОБА_1 звернулася до Новомосковського РВП із заявою, в якій зазначила, що втрачено зв'язки із її сином військовослужбовцем ЗСУ в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який виконував бойове завдання (ЖЄО від 10260 від 13.07.2023 року) в м.Бахмут, Донецької області, останній раз виходив на зв'язок 05.03.2023 року.
14 липня 2023 року Новомосковським РВП ГУ НП в Дніпропетровській області було внесено до ЄРДР відомості про заяву, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 115 КК України, на підставі якої було порушено кримінальне провадження №12023041350000946.
31 жовтня 2023 року від ІНФОРМАЦІЯ_4 було отримано сповіщення сім'ї № 7/393 від 27 жовтня 2023 року про те, що старший солдат ОСОБА_4 , безвісти зник 12 березня 2023 року, поблизу н.п. Бахмут Донецької області, під час ведення бойових дій.
Згідно Наказу командира ВЧ НОМЕР_1 №5871 від 20.03.2023 року було призначено службове розслідування за фактом самовільного залишення військової частини ІНФОРМАЦІЯ_5 старшим солдатом ОСОБА_4 .
Відповідно до висновку службового розслідування військової частини НОМЕР_1 від 30.05.2023 року за фактом зникнення безвісти військовослужбовця стрільця-санітара 3 механізованого відділення, 3 механізованого взводу 4 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_4 , встановлено, що 12 березня 2023 року він зник безвісти, знаходячись в районі виконання бойових дій в м. Бахмут, Донецької області при виконанні бойового завдання військової частини НОМЕР_1 під час захисту територіальної цілісності України від російських окупаційних військ при безпосередньої участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України в районі ведення бойових дій, та інформація про місце перебування (знаходження) якого наразі не відома, а також відсутні відомості щодо загибелі (смерті), або знаходження у полоні даного військовослужбовця.
Цей факт знайшов підтвердження у зібраних в ході службового розслідування, поясненнях військовослужбовців, за результатом проведення якого було зроблено висновок, що його зникнення безвісти та ймовірну загибель слід вважати такими, що пов'язані із захистом Батьківщини.
Так, відповідно до Акту службового розслідування складеного 30 травня 2023 року в ході проведення службового розслідування було встановлено, що у вечірній час доби 05 березня 2023 року старший солдат ОСОБА_4 з іншими військовими свого підрозділу був переміщений до міста Бахмут, Донецької області, для виконання бойових завдань при безпосередньої участі в заходах національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України. Де на одній із позицій 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону був змушений відступити та зайняти іншу позицію в приміщенні гуртожитку чи то навчального закладу розташованого в південній стороні м. Бахмут, Донецької області. Де виконував певні бойові завдання близько доби під час активних штурмових дій противника. Знаходячись на третьому поверсі вказаної будівлі, 12 березня 2023 року в першій половині дня старший солдат ОСОБА_4 здійснював спостереження за ворогом, звідки безвісно зник. При собі мав автомат АКМ № ТП5917 та бронежилет і шолом. Особисті речі залишилися на позиції у підвалі. Входи в будівлю контролювались іншими військовими, які старшого солдата ОСОБА_4 не бачили. Пошуки старшого солдата ОСОБА_4 , на скільки це було можливо, результатів не дали. Згідно витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин №20240612-565 від 12.06.2024 року ОСОБА_4 з 05.09.2023 року має статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин (витяг додається).
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська винесеним 20 листопада 2024 року у справі № 204/7293/24 (суддя Черкез Д.Л.) було визнано ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м.Дніпропетровську, безвісно відсутнім за особливих обставин з 12 березня 2023 року.
Таким чином, з 12 березня 2023 року по теперішній час ОСОБА_4 є офіційно безвісно відсутнім за особливих обставин, більше двох років ніяких відомостей про його місце перебування немає, зв'язок відсутній, пошуки не дали жодного результату.
Заявниці повідомила, що бажає увіковічити пам'ять свого сина, оформити свої спадкові права, а також має намір реалізувати своє право на отримання частини одноразової допомоги,ю відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
У своїх письмових поясненнях представник заінтересованої особи - Міністерства оборони України, з посиланням на постанову Великої Палати Верхового Суду у справі № 755/11021/22, просить визначити часові характеристики ведення бойових дій в районі м.Бахмут Донецької області та врахувати їх при вирішенні справи, а також залучити до участі у розгляді справи всіх заінтересованих осіб (а.с. 92-46).
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 13 червня 2025 року відкрито провадження по справі (а.с. 40).
Ухвалою суду від 17 липня 2025 року витребувано із Самарівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Самарівському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) повні витяги з Державних реєстрів актів цивільного стану (а.с. 62).
Позиція сторін в судовому засіданні.
У судовому засіданні представник заявниці - адвокат Ямковий В.Ф. надав пояснення по справі, заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити їх у повному обсязі.
Представник заінтересованої особи - Міністерства оборони України звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи у його відсутність.
Представник заінтересованої особи - відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Самарівському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) в судове засідання не з'явився, звернувся до суду із заявою про розгляд справи у її відсутність.
Представник ВЧ НОМЕР_1 , а так само заінтересована особа - ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилися, причина неявки суду не відома, повідомлені належним чином.
Вислухавши пояснення представника заявника, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дніпропетровська (а.с. 32).
Як вбачається акту від 02 березня 2021 року, складеного депутатом Піщанської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області та пояснень представника заявника в судовому засіданні, ОСОБА_4 проживав разом з батьками за адресою: АДРЕСА_1 разом зі своїми батьками (а.с. 12).
03 березня 2022 року, згідно наказу командира ВЧ НОМЕР_1 , ОСОБА_4 був призваний за мобілізацією до складу Збройних Сил України ІНФОРМАЦІЯ_2 та наказом № 47 командира військової частини НОМЕР_1 з 03 березня 2022 року, був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення, на котлове забезпечення з 04 березня 2022 року (а.с. 17).
Заявниця наполягає на тому, що ОСОБА_4 05 березня 2023 року останнього разу виходив на зв'язок з рідними, повідомивши їх, що перебуває в м. Дружківка, Донецької області, однак разом з іншими військовими його буде направлений до м. Бахмут Донецької області, де виконуватиме бойове завдання. Після чого більше на зв'язок не виходив. З того часу, інформація щодо місця його перебування та подальшої долі відсутня, як за місцем несення служби так і за місцем постійного проживання.
Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, 13 липня 2023 року мати ОСОБА_1 звернулася до Новомосковського РВП із заявою, в якій зазначила, що втрачено зв'язки із її сином військовослужбовцем ЗСУ в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який виконував бойове завдання (ЖЄО від 10260 від 13.07.2023 року) в м.Бахмут, Донецької області, останній раз виходив на зв'язок 05.03.2023 року, а 14 липня 2023 року Новомосковським РВП ГУ НП в Дніпропетровській області було внесено до ЄРДР відомості про вчинення кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 115 КК України, на підставі якої було порушено кримінальне провадження за №12023041350000946 (а.с. 16).
Згідно зі сповіщенням ІНФОРМАЦІЯ_4 сім'ї № 7/393 від 27 жовтня 2023 року заявницю було повідомлено про те, що старший солдат ОСОБА_4 , безвісти зник 12 березня 2023 року, поблизу н.п. Бахмут Донецької області, під час ведення бойових дій (а.с. 26).
Згідно Наказу командира ВЧ НОМЕР_1 №5871 від 20.03.2023 року було призначено службове розслідування за фактом самовільного залишення військової частини 13.03.2023 року старшим солдатом ОСОБА_4 (а.с. 23).
Відповідно до висновку службового розслідування військової частини НОМЕР_1 від 30.05.2023 року за фактом зникнення безвісти військовослужбовця стрільця-санітара 3 механізованого відділення, 3 механізованого взводу 4 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_4 , встановлено, що 12 березня 2023 року він зник безвісти, знаходячись в районі виконання бойових дій в м. Бахмут, Донецької області при виконанні бойового завдання військової частини НОМЕР_1 під час захисту територіальної цілісності України від російських окупаційних військ при безпосередньої участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України в районі ведення бойових дій, та інформація про місце перебування (знаходження) якого наразі не відома, а також відсутні відомості щодо загибелі (смерті), або знаходження у полоні даного військовослужбовця.
Відповідно до Акту службового розслідування складеного 30 травня 2023 року в ході проведення службового розслідування було встановлено, що у вечірній час доби 05 березня 2023 року старший солдат ОСОБА_4 з іншими військовими свого підрозділу був переміщений до міста Бахмут, Донецької області, для виконання бойових завдань при безпосередньої участі в заходах національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України. Де на одній із позицій 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону був змушений відступити та зайняти іншу позицію в приміщенні гуртожитку чи то навчального закладу розташованого в південній стороні м. Бахмут, Донецької області. Де виконував певні бойові завдання близько доби під час активних штурмових дій противника. Знаходячись на третьому поверсі вказаної будівлі, 12 березня 2023 року в першій половині дня старший солдат ОСОБА_4 здійснював спостереження за ворогом, звідки безвісно зник. При собі мав автомат АКМ № ТП5917 та бронежилет і шолом. Особисті речі залишилися на позиції у підвалі. Входи в будівлю контролювались іншими військовими, які старшого солдата ОСОБА_4 не бачили. Пошуки старшого солдата ОСОБА_4 , на скільки це було можливо, результатів не дали. Згідно витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин №20240612-565 від 12.06.2024 року ОСОБА_4 з 05.09.2023 року має статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин (а.с. 20-21).
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська винесеним 20 листопада 2024 року у справі № 204/7293/24 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м.Дніпропетровську, визнано безвісно відсутнім за особливих обставин з 12 березня 2023 року (а.с. 28-29).
Крім того, у відповідності до витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти при особливих обставинах, ОСОБА_4 значиться зниклим безвісти у зазначеному реєстрі (а.с. 24).
Правовідносини щодо визнання особи померлою врегульовані наступними нормами закону.
Згідно з частинами першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
Відповідно до частини першої статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті (частини друга, третя статті 46 ЦК України).
Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.
Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.
Особа може бути оголошена в судовому порядку померлою у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть цієї особи. На цьому наголошено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 177/11/20, від 07 листопада 2023 року у справі № 607/159/23.
У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути зокрема письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.
Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин.
Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23).
При зверненні із заявою про визнання ОСОБА_4 померлим заявниця зазначала, що рішення суду їй необхідне для реалізації права на увіковічення пам'яті про свого сина, оформлення спадкових прав, а також вона має намір реалізувати своє право на отримання частини одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця.
Суд наголошує, що він не констатує смерть фізичної особи, а оголошує фізичну особу померлою у судовому порядку у разі встановлення обставин, зазначених у частині другій статті 46 ЦК України, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина.
Оголошення судом громадянина померлим усуває невизначеність у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою.
Водночас частиною другою статті 20 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» передбачено, якщо особа, зникла безвісти за особливих обставин, оголошена померлою, але її останки не знайдено, проведення розшуку не припиняється до встановлення її місцеперебування, місця поховання чи місцезнаходження останків такої особи.
За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Під час вирішення цієї справи судом встановлено, підтверджено матеріалами службового розслідування від 30.05.2023 року, що у вечірній час доби ІНФОРМАЦІЯ_6 старший солдат ОСОБА_4 з іншими військовими свого підрозділу був переміщений до міста Бахмут, Донецької області, для виконання бойових завдань при безпосередньої участі в заходах національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України. Де на одній із позицій 4 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону був змушений відступити та зайняти іншу позицію в приміщенні гуртожитку чи то навчального закладу розташованого в південній стороні м. Бахмут, Донецької області. Де виконував певні бойові завдання близько доби під час активних штурмових дій противника. Знаходячись на третьому поверсі вказаної будівлі, 12 березня 2023 року в першій половині дня старший солдат ОСОБА_4 здійснював спостереження за ворогом, звідки безвісно зник. При собі мав автомат АКМ № ТП5917 та бронежилет і шолом. Особисті речі залишилися на позиції у підвалі. Входи в будівлю контролювались іншими військовими, які старшого солдата ОСОБА_4 не бачили. Пошуки старшого солдата ОСОБА_4 , на скільки це було можливо, результатів не дали. Вказані обставини зникнення старшого солдата ОСОБА_4 підтверджуються поясненнями командира 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 4 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_6 та солдата-снайпера 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 4 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_7 .
Вказані обставини з достатньою вірогідністю підтверджують зникнення у ОСОБА_4 у вказаному районі воєнних (бойових) дій в м.Бахмут Донецької області, під час виконання певних бойових завдань.
Між тим, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 11.12.2024 року у справі № 755/11021/22 зробила висновок про те, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану»).
За змістом статті 1 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» (станом на час виникнення правовідносин у цій справі):
- воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень;
- бойові дії - форма застосування з'єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння);
- воєнні дії - організоване застосування сил оборони та сил безпеки для виконання завдань з оборони України;
- район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.
Відповідно бойові дії є однією із форм воєнних дій. Ці категорії співвідносять як ціле (воєнні дії) та частина (бойові дії). Тому воєнні дії, які законодавець згадує у частині другій статті 46 ЦК України, не обмежуються лише бойовими діями.
Законодавець у 2018 році вніс зміни до частини другої статті 46 ЦК України, доповнивши частини другу і третю статті 46 після слів «воєнними діями» словами «збройним конфліктом».
Із пояснювальної записки до проєкту Закону про правовий статус осіб, зниклих безвісти: «Беручи до уваги триваючий збройний конфлікт на території України та його наслідки як для населення в цілому, так і для окремих осіб, найбільш доцільним є прийняття окремого закону, який визначатиме правовий статус осіб, зниклих безвісти, та забезпечуватиме правове регулювання відносин, пов'язаних з обліком цих осіб та їх розшуком, з метою максимального подолання руйнівних наслідків конфлікту».
Збройний конфлікт - це збройне зіткнення між державами (міжнародний збройний конфлікт, збройний конфлікт на державному кордоні) або між ворогуючими сторонами в межах території однієї держави, як правило, за підтримки ззовні (внутрішній збройний конфлікт) (пункт 7 частини першої статті 1 Закону України від 21 червня 2018 року № 2469-VIII «Про національну безпеку України»).
Потрібно наголосити на тому, що законодавець розмежовує категорії «воєнні дії», «збройний конфлікт» і «воєнний стан». Частина друга статті 46 ЦК України послуговується категоріями «воєнні дії» і «збройний конфлікт», а не «воєнний стан». Тому немає підстав пов'язувати початок перебігу строків, зазначених у частині другій статті 46 ЦК України, із введенням, припиненням або скасуванням воєнного стану в Україні.
Велика Палата Верховного Суду для з'ясування змісту припису речення другого частини другої статті 46 ЦК України «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» використовує телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норми права.
Телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норм права зосереджується на цілі та призначенні законодавчого припису, враховуючи права й законні інтереси суб'єктів і суспільні інтереси.
Мета досліджуваної правової норми полягає у забезпеченні балансу між правовою визначеністю та захистом прав зниклої особи. З одного боку, законодавець хоче запобігти поспішному оголошенню особи померлою, оскільки це може спричинити значні правові наслідки, як-от відкриття спадщини. З іншого - потреба у відновленні правової визначеності стає особливо актуальною у випадках зникнення в умовах активних бойових дій, коли значно зростає ризик загибелі.
Правова мета встановлення спеціальних строків полягає в тому, що визначені частиною другою статті 46 ЦК України два роки від дня закінчення воєнних дій, збройного конфлікту або шість місяців потрібні для розшуку особи та вжиття заходів для її повернення із зони воєнних дій, збройного конфлікту або з інших держав і територій. Дворічний або шестимісячний строки обумовлені тим, що в багатьох випадках під час воєнних дій, збройних конфліктів загибель або зникнення осіб відбувається в умовах невизначеності, на територіях, де тривають активні бойові дії, або в тимчасово окупованих регіонах, що ускладнює вирішення питання розшуку фізичної особи. І навіть за наявності цих строків очевидність щодо зникнення безвісти або загибелі особи може залишатися невідомою. Однак саме для розв'язання таких проблем і застосовуються юридичні фікції.
Речення друге частини другої статті 46 ЦК України не конкретизує обставини, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини. Водночас суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з'являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи.
Важливим під час розгляду цієї справи є історичний контекст виникнення приписів частини другої статті 46 ЦК України. Його аналіз дозволяє зрозуміти, які суспільні та правові умови стали підґрунтям для її впровадження, а також як зміни у законодавстві відбивають потреби суспільства в різні часові періоди.
Законодавець доповнив чинний ЦК України реченням другим частини другої статті 46 ЦК України задля врегулювання ситуацій, коли у суду є достатні істотні підстави вважати, що на основі доказів у конкретній справі фізична особа - з надзвичайно великою вірогідністю - є дійсно померлою (загиблою), і що впродовж двох років, зазначених у частині першій цієї статті, про особу не буде додаткових відомостей як про живу.
Частину другу статті 46 ЦК України потрібно тлумачити з урахуванням динамічного характеру суспільних відносин, які в умовах воєнних дій, збройних конфліктів зазнають швидких і непередбачуваних змін. Це вимагає оперативного реагування з боку суду для забезпечення ефективної охорони прав і законних інтересів осіб, у яких у зв'язку з вірогідною смертю зниклої особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси. Стислість строків вирішення такої категорії справ та ухвалення судових рішень у досліджуваній категорії справ стає особливо важливою в умовах, коли йдеться про встановлення правового статусу осіб, які зникли безвісти під час воєнних дій, збройного конфлікту, оскільки затримки в правовому реагуванні можуть призвести до погіршення ситуації для постраждалих осіб, їхніх родин і суспільства загалом.
Тож тлумачення згаданої правової норми має сприяти швидкому відновленню стану правової визначеності та забезпеченню справедливості.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що словосполучення «від дня закінчення воєнних дій», особливо у контексті широкомасштабної збройної агресії рф проти України, потрібно розуміти як визначення строку тривалістю в шість місяців, який потрібно обраховувати передусім від дня закінчення активних бойових дій на певній території України.
Визначення шести місяців як мінімально потрібного строку відображає необхідність обґрунтованого періоду для пошуку зниклої особи, враховуючи особливі обставини зникнення, зокрема під час активних бойових дій. Встановлення такого строку дозволяє зменшити ймовірність того, що особа, яка може бути ще живою, буде передчасно визнана померлою.
Швидкоплинні зміни суспільних відносин та життєвих обставин, зокрема на території активних бойових дій, впливають на можливість встановлення фактичного місця перебування зниклої особи. Тому, застосовуючи телеологічний підхід до тлумачення досліджуваної норми права, можна зробити висновок, що строк у шість місяців потрібно відраховувати від дня закінчення активних бойових дій на місці (території) ймовірної загибелі фізичної особи. Це забезпечує більш обґрунтований підхід до визначення моменту, коли зникнення фізичної особи (з надзвичайно високим ступенем вірогідності) можна вважати остаточним і невідворотним, що відповідає меті законодавчого регулювання - забезпеченню справедливості та правової визначеності для всіх зацікавлених сторін у таких суспільних відносинах.
Оголошення фізичної особи померлою пов'язується з виникненням у її родичів та інших заінтересованих осіб прав і законних інтересів, як-от: право на спадкування майна, отримання соціальних виплат, призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, припинення шлюбу, припинення зобов'язань, пов'язаних із такою особою, або інші матеріальні чи нематеріальні інтереси, пов'язані зі смертю цієї особи, тощо. Зазначене рішення також має важливе значення для правового статусу членів сім'ї, їх соціального забезпечення та можливості розпоряджатися майном особи, яка була оголошена померлою. Це оголошення має наслідки й для договірних зобов'язань, кредитних відносин і будь-яких інших правочинів, у яких брала участь особа, оскільки це може вплинути на вимоги кредиторів та інші правовідносини, пов'язані із зобов'язаннями.
Тому суд, зважаючи на конкретні обставини справи, повинен застосовувати норми права, які сприяють досягненню справедливого та передбачуваного результату. Правило про мінімальний шестимісячний строк дозволяє використовувати правові приписи до специфічних умов з огляду на активні бойові дії, соціальний контекст і правову невизначеність, яка виникає внаслідок збройної агресії рф.
Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (далі - Наказ № 309).
У цьому Наказі № 309 зазначені (1) території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема: (а) території можливих бойових дій; (б) території активних бойових дій; (в) території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; (2) тимчасово окуповані рф території України. До того ж цей Наказ містить інформацію про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території.
Отже, суди можуть використовувати дані, зокрема з Наказу № 309, для визначення часових характеристик ведення воєнних дій на конкретній території України.
Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що обрахування шестимісячного строку, зазначеного у реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, від дня припинення або скасування воєнного стану в Україні загалом або закінчення воєнних дій, збройного конфлікту на усій її території суперечило б принципу правовладдя (верховенства права) та його складовій - правовій визначеності.
За таких обставин, суд приходить до переконання про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 , оскільки в даному випадку не можливо відраховувати шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв'язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення. В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює навіть гіпотетичне визначення дати ймовірної загибелі, а відтак і об'єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою.
Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв'язок з різних причин, пов'язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з'ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом.
На підставі ст. 43 Цивільного кодексу України, та керуючись ст.ст. 10, 11, 58-60, 212-215, 234, 246-249, 305 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про визнання особи померлою, заінтересовані особи - ОСОБА_2 , Самарівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Самарівському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Сорока О.В.
Присяжні Мішина Л.М.
Ліщук Т.М.