справа №176/3065/25
провадження №2/176/1579/25
Іменем України
22 вересня 2025 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі: головуючої - судді Павловської І.А., розглянувши в місті Жовті Води, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулось до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області з позовом, де просить стягнути на свою користь з відповідачки ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором № 3435764599 від 10 грудня 2021 року в розмірі 34259,23 гривень, з яких:
- заборгованість по тілу кредиту - 23979,98 грн.;
- заборгованість за відсотками - 1,10 грн.;
- заборгованість по комісії - 10278,15 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 10.12.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 3435764599, згідно з умовами якого відповідачці надано кредитні кошти.
На підставі договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016 року укладеного між ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «Таскомбанк», первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення до них та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнюєціні договору у порядку та строки, встановлені цим договором.
15 травня 2024 року між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено Договір факторингу № НІ/11/19-Ф від 15.05.2024 року, відповідно до умов якого АТ «Таскомбанк» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні АТ «Таскомбанк» права вимоги за кредитними договорами, договорами поруки в обсязі та умовах, що існують на дату відступлення права вимоги.
Відповідно до додатку №1 до Договору факторингу № НІ/11/19-Ф від 15.05.2024 року, Реєстру прав вимог, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача.
Оскільки відповідачка не виконала своїх обов'язків за кредитним договором, має непогашену заборгованість за вказаним договоом, позивач просить стягнути вказану заборгованість на свою користь.
Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2025 року по справі відкрито провадження та визначено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Представник позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» в позовній заяві просиврозгляд справи здійснювати за його відсутності, щодо ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідачці ОСОБА_1 відповідно до вимог ЦПК України, за місцем її реєстрації направлялись копія позовної заяви з доданими до неї документи та копія ухвали суду про відкриття провадження у справі. При цьому відповідачка не скористалася своїм правом подати письмові заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження та/або відзиву на позовну заяву.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи, що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до наступного висновку.
Так, згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до положень статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
В силу ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом ст.ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом частини першої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, тобто норми про договір позики.
За визначенням ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Визначення поняття зобов'язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України, відповідно до якої, зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі №914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.
У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
Верховний Суд у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача.
Разом з тим положення ч. 1 ст. 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу.
В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦКУкраїни у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
Судом встановлено, що 10.12.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 3435764599, згідно з умовами якого, кредитодавець зобов'язується надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
На підставі договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016 року укладеного між ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «Таскомбанк», первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення до них та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені цим договором.
Однак матеріали справи не містять відповідного Реєстру прав вимог за договором про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07 жовтня 2016 року.
Окрім того, судом встановлено, що кредитний договір між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та відповідачем був укладений 10.12.2021 року, тобто після укладення 07 жовтня 2016 року договору про відступлення права вимоги між ПАТ «Таскомбанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень», за умовами якого ТОВ ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень», передав Новому кредитору ПАТ «Таскомбанк» права вимоги до позичальників за кредитними договорами, однак право вимоги на борг за кредитним договором з ОСОБА_1 в даний пакет не могло входити.
Отже, на момент укладення договору про відступлення права вимоги від 07 жовтня 2016 року боргові зобов'язання за кредитним договором від 10 грудня 2021 року, ще не існували, а тому не могли бути передані новому кредитору, на час укладення договору відступлення права вимоги від 07 жовтня 2016 року.
Вбачається також, що на час укладення договору відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07 жовтня 2016 сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину, предмет не індивідуалізовано належним чином. Інформація про ОСОБА_1 , як боржника у витягах з реєстру прав вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» взагалі суду надана не була. Між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ПАТ «Таскомбанк» на час укладення договору відступлення прав вимоги 07 жовтня 2016 року не були погоджені його істотні умови в частині обсягу вимог, що перейшли до нового кредитора, і вочевидь, договором не могли бути охоплені зобов'язання відповідача за спірним кредитним договором, які виникли після укладення цього договору.
Враховуючи викладене, суд приходить висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, у розумінні статей 77, 78 ЦПК України, на підтвердження тієї обставини, що первісний кредитор ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» відступило право вимоги за кредитним договором № 3435764599 від 10.12.2021 року, на користь ПАТ «Таскомбанк», яке ПАТ «Таскомбанк» надалі відступило ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», а тому у суду відсутні підстави вважати, що позивач, як правонаступник кредитора, набув прав вимоги за вищевказаним кредитним договором.
За таких обставин, позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв'язку з їх недоведеністю.
Крім цього, відмовляючи в задоволенні позову, суд на підставі ст.ст. 133, 137, 141 ЦПК України, судові витрати по справі відносить за рахунок позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 12, 13, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 273 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя Жовтоводського міського суду
Дніпропетровської області Інна ПАВЛОВСЬКА