Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
22 вересня 2025 року №520/4298/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі судді головуючої судді Ніколаєвої Ольги Вікторівни, розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовною заявою Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області
до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції,
за участю третьої особи,
яка не заявляє самостійних
вимог на предмет спору - ОСОБА_1 ,
про визнання протиправною та скасування постанови,
Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області (далі по тексту - позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі по тексту - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 (далі по тексту - третя особа), у якій просить визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шарової Д.В. від 13.02.2025 ВП №74868654 про накладення на територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області штрафу на користь держави у розмірі 5100,00 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувана постанова про накладення на територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області штрафу на користь держави, на думку позивача, є протиправною.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Ніколаєвій Ользі Вікторівні.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, з урахуванням приписів статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, призначено відкрите судове засідання на 19.03.2025 о 15:00 год.
Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву. Водночас, вказаною ухвалою витребувано у відповідача засвідчені належним чином копії матеріалів виконавчого провадження.
Позивачем 19.03.2025, 16.04.2025 через систему "Електронний суд" подано клопотання про розгляд справи без участі позивача.
Третьою особою 22.04.2025 через канцелярію суду подано заяву відповідно до змісту якої третя особа просить розглянути справи без її участі.
Від представника позивача 05.05.2025 через систему "Електронний суд" надійшла заява про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Відповідач 12.05.2025 через систему "Електронний суд" подав відзив на адміністративний позов.
Третя особа своїм правом для подання пояснень не скористалася, свою правову позицію стосовно заявлених позовних вимог суду не повідомила.
Сторони у судове засідання не прибули, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Згідно частиною четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з пунктом 10 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши надані документи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.
Судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2024 у справі №520/2332/23 позовні вимоги ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 24.02.2022 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168. Зобов'язано Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168, в розмірі 30 000,00 грн на місяць (за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця), починаючи з 24.02.2022 по 18.01.2023. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Вказане рішення суду набрало законної сили.
На виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження ВП №74868654 з примусового виконання виконавчого листа №520/2332/23, виданого 18.04.2024 Харківським окружним адміністративним судом про зобов'язання Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168, в розмірі 30 000,00 грн на місяць (за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця), починаючи з 24.02.2022 по 18.01.2023.
Відповідачем 29.04.2024 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №74868654.
Листом від 22.05.2024 №51.06-395 позивач повідомив відповідача, що з метою забезпечення надходження коштів для оплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, здійснило розрахунок потреби в коштах на виплату співробітнику додаткової винагороди на період дії воєнного стану та письмово звернулося до розпорядника коштів (другого рівня) з проханням виділити додаткові кошторисні призначення за КПКВ 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя" по КЕКВ 2800 в сумі - 322 776,50 грн. Крім того, в цьому листі позивач зазначив, що після надходження відповідних бюджетних асигнувань таку додаткову винагороду буде виплачено ОСОБА_1 . Зазначене свідчить, що боржник - Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області - не відмовляється виплачувати ОСОБА_1 суму додаткової винагороди у відповідності до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2024 у справі №520/2332/23.
Позивач зазначив, що відповідно до статті 161 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Пунктом 3 частини 3 статті 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення Служби судової охорони здійснює Державна судова адміністрація України.
Пунктами 3 і 4 частини 5 статті 22 Бюджетного кодексу України визначено, що Державна судова адміністрація України як головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань, а також затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством.
Підпунктом 9 пункту 2.6 глави 2 Наказу Міністерства фінансів України від 12.03.2012 № 333 "Про затвердження Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету" передбачено, що за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2800 "Інші поточні видатки" здійснюються видатки, в тому числі щодо виконання судових рішень (як у безспірному, так і добровільному порядку незалежно від економічної суті платежу).
Відтак, позивач у порядку та у спосіб, які встановлені чинним законодавством України вжив усі залежні від нього дії для виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2024 у справі №520/2332/23.
Відповідачем 13.02.2025 було прийнято постанову ВП №74868654 про накладення штрафу, відповідно до якої за невиконання рішення суду в повному обсязі, накладено на позивача штраф у розмірі 5 100,00 грн.
Позивач, не погодившись із прийнятою відповідачем постановою, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон України №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно пунктами першим, шістнадцятим частини другої статті 18 Закону України №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, а також накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом. Відповідно до частини 6 статті 26 Закону України №1404-VІІІ, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відповідно до частин першої, другої статті 63 Закону України №1404-VІІІ, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
За правилами частини другої статті 74 Закону України №1404-VІІІ рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Частинами першою та другою статті 75 Закону України №1404-VІІІ визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Аналізуючи наведені положення законодавства у контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України "Про виконавче провадження". Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону України "Про виконавче провадження", можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та, які не залежали від його власного волевиявлення.
З викладеного слідує, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 10.09.2019 у справі №0840/3476/18, від 07.11.2019 у справі №420/70/19.
Позивач зазначає, що невиконання рішення суду сталося з незалежних від нього причин, а саме через відсутність відповідних бюджетних асигнувань.
За приписами статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно статті 116 Бюджетного кодексу України порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, а саме взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України; здійснення видатків бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України.
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до листа Міністерства фінансів України від 08.12.2023 №08020-01-3/34132 від 08.12.2023 у Державному бюджеті України на 2024 рік Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою за КПКВК 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" з метою виконання рішень судів стосовно всіх працівників системи правосуддя, передбачено призначення в обсязі 10,0 млн. гривень.
Згідно кошторису позивача на 2025 рік області на видатки за бюджетною програмою за КПКВК 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" затверджено лише 500,00 грн.
З метою забезпечення надходження додаткових коштів для виплати третій особі додаткової винагороди в сумі 322 766,50 грн, позивач листом від 13.03.2024 №51.06-107/ССО письмово звернувся до розпорядника бюджетних коштів нижчого (другого) рівня - Голови Служби судової охорони з проханням збільшити кошторисні призначення по КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки".
Крім того, як встановлено судом, на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2024 у справі №520/2332/23 позивач видав наказ від 11.04.2024 №107 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168.
Листом від 22.05.2024 №51.06-395 позивач повідомив відповідача, що з метою забезпечення надходження коштів для оплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, здійснило розрахунок потреби в коштах на виплату співробітнику додаткової винагороди на період дії воєнного стану та письмово звернулося до розпорядника коштів (другого рівня) з проханням виділити додаткові кошторисні призначення за КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя» по КЕКВ 2800 в сумі - 322 776,50 грн. Крім того, в цьому листі позивач зазначив, що після надходження відповідних бюджетних асигнувань таку додаткову винагороду буде виплачено ОСОБА_1 . Тобто це свідчить, що боржник - Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області - не відмовляється виплачувати ОСОБА_1 суму додаткової винагороди у відповідності до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2024 у справі № 520/2332/23.
Крім того, в цьому листі позивач зазначив, що після надходження відповідних бюджетних асигнувань таку додаткову винагороду буде виплачено третій особі.
Суд зазначає, що в матеріалах справи наявні докази на підтвердження того, що позивач у порядку та у спосіб, які встановлені чинним законодавством України вживає заходи для виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2024 у справі №520/2332/23.
Однак, вжиті позивачем заходи не призвели до надходження коштів на виплату стягувачу заборгованості з додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.
Отже, рішення суду в частині виплати заборгованості не виконано боржником з поважних та незалежних від нього причин, що унеможливлює застосування такої міри відповідальності, як накладення державним виконавцем штрафу за невиконання судового рішення.
Таким чином, суд дійшов висновку, що приймаючи спірну постанову відповідач не врахував докази вжиття позивачем всіх заходів у межах своїх повноважень для повного виконання рішення суду.
Крім того, державним виконавцем в оскаржуваній постанові про накладення штрафу не надано вмотивованого обґрунтування про визнання або не визнання причин невиконання рішення суду неповажними, про які Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області повідомило у процесі виконання судового рішення у справі №520/2332/23.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що постанова відповідача ВП №74868654 від 13.02.2025 про накладення на позивача штрафу на користь держави у розмірі 5100,00 грн, є протиправною та підлягає скасуванню.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 20.05.2021 у справі №420/5465/18.
Суд також враховує інші аргументи сторін, зазначені у заявах по суті справи, однак зауважує, що встановлені судом обставини є самостійними та достатніми підставами для прийняття рішення по суті спору.
Частиною першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, суд дійшов висновків про наявність правових підстав для повного задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд встановив, що за подання позовної заяви у цій справі позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, що підтверджується квитанцією від 20.05.2025 №71, копія якої наявна у матеріалах справи.
Як вбачається з позовних вимог, предметом позову у даній справі є одна вимога немайнового характеру, а отже, ставка судового збору за подання даного позову становить - 3 028,00 грн.
Водночас, суд звертає увагу на те, що у зв'язку з початком функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), а саме: «Електронний кабінет», «Електронний суд» та підсистеми відеоконференцзв'язку, статтю 4 Закону України «Про судовий збір» доповнено частиною третьою, згідно з якою при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Оскільки у цій справі позивач позовну заяву подав в електронній формі через підсистему «Електронний суд», розмір судового збору становить 2 422,40 грн (3 028,00 грн * 0,8).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача у розмірі 2 422,40 грн.
Керуючись статтями 139, 244-246, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області (майдан Героїв Небесної Сотні, будинок 36, місто Харків, 61001, код ЄДРПОУ: 43181818) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вулиця Студентська, будинок 5/4, місто Харків, 61024, код ЄДРПОУ: 43316700), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шарової Д.В. від 13.02.2025 ВП №74868654 про накладення на територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області штрафу на користь держави у розмірі 5 100,00 грн.
Стягнути з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції за рахунок бюджетних асигнувань витрати по сплаті судового збору на користь Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області у розмірі 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).
Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення виготовлено 22.09.2025.
Суддя Ольга НІКОЛАЄВА