Справа № 209/2265/25
Провадження № 2/209/1097/25
22 вересня 2025 року м. Кам'янське
Дніпровський районний суд міста Кам'янського у складі:
головуючої судді - Левицької Н.В.,
за участі секретаря судового засідання - Погрібної О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів, -
До Дніпровського районного суду міста Кам'янського через підсистему «Електронний суд» з позовною заявою звернулася ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Юрочкіна Ю.В. до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення аліментів. Просить суд стягувати аліменти з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , в розмірі однієї чверті (1/4) частини його заробітку (доходу), але не менше п'ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісяця, на утримання повнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який продовжує навчання, щомісяця, починаючи з 20 березня 2025 року до закінчення сином навчання, але не більше ніж до досягнення ним 23-х років, та стягнути з відповідача витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 4000 грн.
Стислий виклад позовних вимог.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що від спільного проживання у фактичних шлюбних відносинах позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 мають спільного повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Син сторін ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 досяг повноліття і продовжує навчання на денній формі навчання, бюджетна основа, не маючи можливості працювати та отримувати самостійних дохід, а відповідач будучи працездатною особою добровільно відмовляється продовжувати надавати синові матеріальну допомогу на період навчання. У зв'язку з відсутністю матеріальної підтримки відповідача на час навчання сина, позивач самостійно несе тягар усіх фінансових витрат на його навчання, через що зазнає матеріальні труднощі та не в повній мірі може забезпечити дитині фінансування його навчання, а відповідач у свою чергу, маючи можливість не бажає добровільно надавати матеріальну своєму сину, який потребує фінансової допомоги. Оскільки добровільно про сплату аліментів домовитися не вдалося, тому позивач змушена звертатися до суду з даним позовом, який просить задовольнити.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 28 квітня 2025 року відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 22 травня 2025 року.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам'янського від 22 травня 2025 рокусудовий розгляд цивільної справи відкладено на 25 червня 2025 року у зв'язку із заявою відповідача про ознайомлення з матеріалами справи, а також з наданням часу для звернення за правовою допомогою.
25 червня 2025 року у зв'язку з перебуванням судді на листку непрацездатності розгляд справи відкладено на 23 липня 2025 року.
Ухвалою суду від 23 липня 2025 року розгляд справи відкладено на 05 серпня 2025 року за клопотанням представника позивача.
05 серпня 2025 року у зв'язку з перебуванням судді у щорічній основній відпустці розгляд справи відкладено на 22 вересня 2025 року.
Позиція учасників справи.
25 червня 2025 року відповідач ОСОБА_2 надав до суду відзив на позовну заяву, вважає позовні вимоги необгрунтованими. Зазначає, що позивач у позовній заяві не вказує щодо свого матеріального стану, разом з цим дана обставина є однією зі складових обставин предмету позову. Не погоджується з заявленим розміром стягнення аліментів та вважає, що згідно Державного бюджету України на 2025 рік прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років становить 3196 грн, загальний прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць становить 2920 грн. Зазначає, що є військовослужбовцем та має певні проблеми зі здоров'ям, у зв'язку з чим потребує лікування, на яке необхідно значні фінансові витрати. Також вказує, що має іншу сім'ю, перед якою має фінансові зобов'язання. Покликаючись на висновки Верховного суду, викладениз у постановах від 20.05.2020 у справі №635/1139/17, від 17.04.2019 у справі №644/3610/16, просить суд відмовити у задоволенні позову за недоведеністю позовних вимог.
25 серпня 2025 року через підсистему «Електронний суд» представником позивача адвокатом Юрочкіним Ю.В. скеровані додаткові пояснення у справі, у яких зазначено, що у відзиві на позов відповідач зазначив своє бачення позову, проте не відповів на одне питання (якщо він не заперечує) - чому не надає будь-яку матеріальну допомогу своєму синові на період навчання. Також четверту частину від своєї заробітної плати в сумі 20600 грн. відповідач вважає завищеною, оскільки його син на його думку повинний жити на прожитковий мінімум, що становить близько 3000 грн на місяць. Крім того вказує, що відповідач не знає де навчається його син. З цих підстав, виникла необхідність зазначити, зокрема особисто для відповідача, які мінімальні матеріальні потреби має його син на період навчання і який тягар несе особисто мати (позивач) на утримання студента під час навчання, що складається з наступного: вартість витрат на навчання та проїзд щомісячно - 5000 грн; вартість харчування щомісячно - 10000 грн, вартість одягу, взуття, та ін. потреб - 5000 -10000 грн в залежності від сезонності (часу року). Враховуючи вказане, позивач вважає, що 1/4 частина доходу батька, це є той мінімум, який необхідний синові від батька на період навчання. При цьому, будь яких доказів вартості щомісячного лікування відповідача, його непрацездатності чи інвалідності, щомісячних медичних потреб (тощо) або інших затрат на іншу сім'ю або рідних, відповідачем на обґрунтування його заперечень до суду та на адресу позивача не надходило, тому просить суд позовні вимоги задовольнити повністю.
22.09.2025 до початку судового засідання відповідачем надано заяву з приводу додаткових пояснень у справі, наданих позивачем, в яких зазначено що він не відмовляється від надання посильної матеріальної допомоги сину, але така допомога не може ґрунтуватися на примусовому її стягненні.У даному випадку обов'язком позивачки є доведення факту потребиу матеріальній допомоги з боку батька своєму повнолітньому сину у зв'язку саме із продовженням ним навчання. У додаткових ж поясненнях позивачка наводить перелік загальних витрат на утримання сина. Вважає, що такі витрати могли враховуватися лише при визначенні розміру аліментів на неповнолітню дитину. Факт потреби такої матеріальної допомоги повинен ґрунтуватися також на оцінки сімейного бюджету позивачки, але нею ніяких доказів на свою неспроможність не надано. У додаткових поясненнях позивачка апелює розміром моєї заробітної плати і посилається на те, що відповідач не навів доказів на витрату коштів на своє лікування, однак з наданих копій медичних документів однозначно витікає така необхідність. До того ж, наведена сума заробітку відповідача є загальним розміром нарахованої заробітної плати. Мінус обов'язкові утримання, мінус часткові додаткові витрати на обмундирування.У зв'язку з необґрунтованістю позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Юрочкін Ю.В. у судове засідання не з'явився, на адресу суду скерував заяву в якій просив проводити розгляд справи без участі позивача та її представника, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, до початку судового засідання надав заяву про розгляд справи без його участі та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів (ч. 3 ст. 211 ЦПК України).
Відповідно до ч.1ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Підстав, передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України, для відкладення судом розгляду справи, суд не вбачає.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, з урахуванням відзиву на позовну заяву відповідача доходить наступних висновків.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Суд встановив, що у позивача та відповідача, відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 23 березня 2023 року, виданого Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками якого записані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 12).
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 12 вересня 2023 року є здобувачем освіти та навчається за кошти держави у Державному професійно-технічному навчальному закладі «Кам'янський центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів», термін закінчення навчання28 червня 2026 року (а.с.11, 13).
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на військовій службі, солдат (мобілізований) ВЧ НОМЕР_3 . Згідно посвідчення серії НОМЕР_4 ОСОБА_2 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Норми права та мотиви, з яких виходить суд при ухваленні рішення.
Визначальним для правильного вирішення даної справи є з'ясування питання про те, чи є підстави для стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.
За правилами частини першоїстатті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Статтею 199 СК України передбаченийобов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Відповідно до пункту 20постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Аналогічний висновок по застосуванню ст. 199СК України міститься і в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17.
З матеріалів справи вбачається, що спільний син сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не досяг 23 років, продовжує навчання у Державному професійно-технічному навчальному закладі «Кам'янський центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів», не працює (доказів іншого суду не надано), навчається на денній формі на бюджетній основі, у зв'язку з чим він потребує матеріальної допомоги від своїх батьків. Отже, повнолітній ОСОБА_3 продовжує навчання та у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги.
Згідно зістаттею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цьогоКодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олссон проти Швеції» (Olsson v. Sweden) від 27 листопада 1992 року, статус рішення - остаточне), і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Йогансен проти Норвегії» (Johansen. v. Norway) від 07 серпня 1996 року, статус рішення - остаточне).
Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків, брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
Стягнення із батьків аліментів на утримання повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.
Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення ними повноліття, виникає за сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16 (провадження №61-12782св18) зробив висновок про те, що Сімейним Кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків, брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Також при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
У постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20 (провадження №61-17937св21) Верховний Суд вказав, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті199,200,201 цьогоКодексу). Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Встановленим є той факт, що у зв'язку з навчанням повнолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 потребує матеріальної допомоги, яку мають надавати батьки, в тому числі і відповідач.
В той же час відповідач ОСОБА_2 є військовослужбовцем та отримує матеріальне забезпечення. Інших дітей чи утриманців не має (доказів зворотного матеріали справи не містять). Також відповідачем не надано суду будь-яких доказів неналежного матеріального стану та неможливість надавати таку допомогу сину, який продовжує навчання.
Щодо покликання відповідача на виснови Верховного Суду у справі №635/1139/17, то суд звертаєу вагу на те, що у цій справі обставини справи були відмінними від обставин, які розглядаються судом, оскільки повнолітні діти відповідача у справі №635/1139/17 перебували на повному речовому, продовольчому та фінансовому забезпеченні за рахунок державного бюджету Міністерства оборони України.
Відповідно до ч. 1ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
Згідно ч. 1, 5, 6ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог статей12, 13, 81 ЦПК України обов'язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Однак, позивачка ОСОБА_1 доказів на підтвердження вартості витрат, пов'язаних з навчанням (придбання необхідної учбової літератури, канцелярського приладдя, продуктів харчування, вартості проїзду, одягу, взуття та іншого), не надала.
Таким чином, доводи позовної заяви в частині присудження аліментів в розмірі 1/4 частини, є безпідставними, оскільки належних та допустимих доказів, які б підтверджували необхідність стягнення аліментів саме в такому розмірі, позивачкою представлено не було.
Враховуючи, що повнолітній син сторін продовжує навчання та потребує у зв'язку з цим матеріальної допомоги, беручи до уваги, що відповідач спроможний надавати таку матеріальну допомогу, враховуючи доводи відповідача, що позивач не довела вартості витрат, пов'язаних з навчанням, суд з урахуванням того, що розмір призначених аліментів у цьому випадку має бути не більш як достатнім для розумного задоволення потреб позивача і не повинен призводити до збагачення, вважає, що аліменти у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) щомісячно будуть достатніми для належного утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, відповідатиме реаліям сьогодення та забезпечить баланс інтересів як одержувача, так і платника аліментів.
Щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 4000 гривень, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року (справа №810/3806/18, справа №810/2816/18, справа №810/3806/18), від 22 листопада 2019 року (справа №810/1502/18).
Судом встановлено, що на момент вирішення питання про розподіл судових витрат позивачем надано суду: копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №3629 від 06.02.2018; та ордер від 20.03.2025.
В той же час для вирішення питання про відшкодування витрат на правову допомогу мають бути надані, зокрема, копію договору (угоди) про надання професійної правничої (правової) допомоги, акт виконаних робіт, докази, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку - квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження.
Дослідивши додані представником позивача документи щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу документи, суд дійшов висновку, про відсутність документально підтверджених витрат позивачем ОСОБА_1 на правничу допомогу, оскільки не надано переліку послуг (робіт), наданих (виконаних) адвокатом, не надано доказів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).
Враховуючи відсутність документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, суд не вбачає підстав для задоволення заяви представника позивача щодо стягнення з відповідача понесених витрат на правову допомогу у сумі 4000 гривень.
Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.
Іх врахуванням вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в сумі 1211,20 грн.
З огляду на викладене, керуючись ст. 19, 141, 247, 259, 263-265, 279, 430 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів -задовольнити частково.
Стягувати аліменти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в розмірі однієї чверті (1/6) частини його заробітку (доходу), але не менше п'ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісяця, на утримання повнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який продовжує навчання, щомісяця, починаючи з 21 березня 2025 року до закінчення сином навчання, але не більше ніж до досягнення ним 23-х років.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять гривень) гривень 20 коп.
Рішення підлягає негайному виконанню в межах суми платежу аліментів за один місяць.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо сторін у справі (учасники процесу):
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ).
Третя особа: ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 )
Дата складення судового рішення 22 вересня 2025 року.
Суддя Наталія ЛЕВИЦЬКА