іменем України
Справа № 210/1208/24
Провадження № 1-кп/210/212/25
22 вересня 2025 року
Колегія суддів Металургійного районного суду міста Кривого Рогу у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі судового засідання ОСОБА_4
за участю
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
законного представника потерпілої ОСОБА_8
розглянувши у закритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 152, 6 ст. 152 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023041710000426 від 11.04.2023 року, -
В провадженні суду перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 152, 6 ст. 152 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023041710000426 від 11.04.2023 року.
У судовому засіданні прокурор просила продовжити дію запобіжного заходу обвинуваченому, зазначаючи, що на даний час ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати.
Захисник та обвинувачений, кожен окремо, заперечували щодо заявленого клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Просили змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, а саме домашній арешт.
Законний представник потерпілої підтримала клопотання прокурора.
Колегія суддів, вивчивши клопотання, заслухавши думку учасників кримінального провадження, прийшла до наступного висновку.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання передбаченим у статті 177 КПК України ризикам.
Вирішуючи питання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, колегія суддів враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Підставою для обрання і надалі продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стали достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків.
Згідно практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, колегія суддів виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватись від суду, та незаконно впливати на свідків.
Судом встановлена наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме ризик переховування від суду, оскільки усвідомлюючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, за яке може бути застосовано безальтернативне покарання у виді позбавлення волі до на строк п'ятнадцять років або довічне позбавленням волі, з метою уникнення негативних для нього наслідків в умовах режиму воєнного стану може ухилятися від явки до суду, чим можуть бути створені перешкоди для судового розгляду справи упродовж розумного строку та недосягнення завдань кримінального провадження.
Застосування до обвинуваченого іншого запобіжного заходу, за даних обставин колегія суддів вважає недоцільним, оскільки більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти зазначеним ризикам та забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого, а тому строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід продовжити.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 197, 331, 370, 372 КПК України, колегія суддів, -
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 задовольнити.
Продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 /шістдесят/ днів, а саме до 20.11.2025 року включно.
Копію ухвали негайно вручити обвинуваченим та прокурору.
Копію ухвали направити до ДУ «Криворізька установа виконання покарань №3».
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду у порядку і строки передбачені ст. 395 КПК України, а саме протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_2