Справа № 500/3214/25
16 вересня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Дерех Н.В.
за участю:
секретаря судового засідання Свидніцька В.О.
представника позивача Никитюк Р.І.
представників відповідача Федорів Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі, позивач) через представника - адвоката Никитюка Р.І звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (надалі, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.04.2025 за №00056160704.
Позов обґрунтований тим, що контролюючим органом проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 з порушенням вимог законодавства, внаслідок чого протиправно прийняте спірне податкове повідомлення-рішення. Позивач вважає, що зміст підпунктів 80.2.2, 80.2.7. п. 80.2. ст. 80 ПК України, свідчить про те, що правовою підставою призначення фактичної перевірки є наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, і така інформація або ж як мінімум посилання на можливі порушення вимог законодавства повинні бути відображені у наказі на проведення фактичної перевірки. Позивач наголошує, що стаття 80 ПК України передбачає вичерпні підстави для проведення фактичної перевірки. Втім, застосовуючи конкретну правову підставу для призначення такої перевірки, у наказі на перевірку контролюючий орган зобов'язаний, на думку позивача, не тільки зазначити відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, але як мінімум відобразити інформацію (без конкретизації) про можливі порушення ФОП ОСОБА_1 законодавства, що передбачені п.п. 80.2.2. та 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України. Однак, як вказує позивач, із мотивів прийнятого наказу на проведення фактичної перевірки від 01.04.2025, контролюючий орган - відповідач у справі не зазначив (жодним чином не обґрунтував) формальну підставу призначення перевірки, яка б слугувала для прийняття спірного наказу, а лише обмежився посиланням на підпункти 80.2.2 та 80.2.7. пункту 80.2. ст. 80 ПК України, що свідчить про відсутність будь-якої інформації про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства, що в свою чергу очевидно свідчить про порушенням відповідачем вимог податкового законодавства в частині порядку призначення перевірки, яке в подальшому призвело до прийняття в подальшому протиправного податкового повідомлення-рішення.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 18.06.2025 о 10:00 год.
Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову повністю. Вказує, що в наказі про проведення фактичної перевірки відображена в повному обсязі необхідна визначена вимогами ст. 81 ПК України інформація, зокрема: дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта, який перевіряється та адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом ( пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України ), дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Таким чином, вважає, що зазначення в наказі будь-яких додаткових відомостей, таких як фактичні обставини, що стали передумовою для призначення перевірки, законодавством не вимагається, а тому, відповідно такі накази про проведення фактичних перевірок не повинні містити наявну чи отриману інформацію від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства. Між тим, просить врахувати, що якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним. При цьому, також зауважує, що п.п.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України не містить декілька обґрунтувань для проведення перевірки (як вказує позивач), а одну чітку, як правову, так і фактичну підставу для призначення фактичної перевірки. Отже, на думку представника відповідача, податковим органом було правомірно прийнято наказ від 05.08.2024 № 1719-п «Про проведення фактичної перевірки». Водночас, вважає, що докази і обґрунтування наведені позивачем у позовній заяві, не спростовують висновки акта перевірки та не підтверджують неправомірність прийнятого податкового повідомлення - рішення щодо нарахування штрафної санкції за порушення вимог п. 1, 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР.
18.06.2025 у відкритому судовому засіданні у підготовчому провадженні постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про відкладення розгляду справи до 10.07.2025 о 11:00 грн.
10.07.2025 у відкритому судовому засіданні у підготовчому провадженні оголошено перерву до 22.07.2025 о 10:30 год.
Представник позивача подав до суду додаткові пояснення (вх.№5498/25 від 14.07.2025). Зокрема, вважає, що долучений оригінал повідомлення про вручення, виплату поштового переказу форми 119, штриховий кодовий ідентифікатор направлення 4602100119158, штриховий кодовий ідентифікатор вручення у с. Плотича 4770400006746 не відповідає вимогам встановленого Регламенту внутрішньої письмової кореспонденції, який затверджений наказом АТ «Укрпошта» від 28.12.2023 року № 6668, оскільки на такому відсутній обов'язковий елемент як відбиток поштового календарного штемпеля, що в свою чергу виключає використання такого в якості доказу.
Також, представник позивача подав до суду додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи. (вх.№7798/25 від 22.07.2025). Зокрема, вказує, що приймаючи наказ про проведення фактичної перевірки, позивача, контролюючий орган лише обмежився посиланням на норми чинного законодавства та лист ДПС, а також норми ПК України, якими визначено підстави для проведення фактично перевірки платника податків (п.п. 80.2 п.80.2 ст.80 ПК України), але при цьому відповідач жодним чином не обґрунтував, що саме зумовило необхідність проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 , наявність (отримання) якої саме інформації стало приводом для її проведення. Також вказує, що у поданому відзиві на позовну заяву, як підставу призначення фактичної перевірки долучено службову записку на ім'я заступника начальника управління - начальника відділу фактичних перевірок А.Вегери від 27.03.2025, а 10.07.2025 за клопотанням відповідача судом долучено до матеріалів справи копію доповідної записки від 28.03.2025. На думку позивача, вказані документи не підтверджують наявність юридичної підстави для призначення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 та жодним чином не свідчать про наявність можливого порушення позивачем вимог податкового законодавства, передбаченого п.п.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України.
22.07.2025 у відкритому судовому засіданні у підготовчому провадженні оголошено перерву до 29.07.2025 о 11:00 год.
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій підтримав позовні вимоги, просить позов задовольнити повністю. Вважає, що контролюючим органом невірно було кваліфіковано юридичну підставу для проведення фактичної перевірки, що є істотним порушенням при прийнятті наказу про проведення фактичної перевірки, а отже, в подальшому, й ухвалення оскаржуваного протиправного податкового повідомлення - рішення.
Представник відповідача подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких заперечив проти позовних вимог, просить відмовити у задоволенні позову повністю. Серед іншого, наголошує, що передумовою для прийняття рішення про проведення фактичної перевірки позивача була наявність інформації в Головному управлінні ДПС у Тернопільській області про ризик відпуску ФОП ОСОБА_1 паливно-мастильних матеріалів суб'єктам господарювання без використання реєстратора розрахункових операцій. Така інформація стала наявною в силу проведення перевірки ТОВ «ТОМОЙЛ ЛОДЖІСТІК ЕНД ТРЕЙДІНГ», що детально відображено у Службовій записці відділу планових перевірок управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Тернопільській області від 27.03.2025 року №18/19-00-07-01-06 та Доповідній записці відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Тернопільській області від 28.03.2025 року №63/19-00-07-04-01, які наявні в матеріалах даної адміністративної справи.
29.07.2025 у відкритому судовому засіданні у підготовчому провадженні оголошено перерву до 06.08.2025 о 12:00 год.
06.08.2025 у відкритому судовому засіданні у підготовчому провадженні оголошено перерву до 08.08.2025 о 10:00 год.
08.08.2025 у відкритому судовому засіданні у підготовчому провадженні постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 03.09.2025 о 10:00 год.
03.09.2025 у відкритому судовому засіданні постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про відкладення розгляду справи до 11.09.2025 о 10:00 год.
16.09.2025 у відкритому судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю з мотивів, наведених в адміністративному позові, додаткових поясненнях, відповіді на відзив.
Представник відповідача у відкритому судовому засіданні проти позову заперечив, просив відмовити в його задоволенні повністю з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву, запереченнях (на відповідь на відзив).
16.09.2025 у відкритому судовому засіданні постановлено ухвалу, якою відмовлено повністю у задоволенні клопотання представника позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - адвоката Никитюка Ростислава Ігоровича про зупинення провадження в адміністративній справі.
Як встановлено судом, відповідно до наказу від 01.04.2025 № 769-п «Про проведення фактичної перевірки» та направлень на перевірку від 01.04.2025 року № 1115/07-04, від 01.04.2025 року № 1116/07-04, від 04.04.2025 року № 1182/07-04 проведена фактична перевірка АЗС де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обліку готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками.
Підставою для призначення фактичної перевірки у наказі від 01.04.2025 № 769-п «Про проведення фактичної перевірки» було зазначено п.п.75.1.3, п.75.1 ст. 75, п.п.80.2.2, пп. 80.2.7 п.80.2 ст. 80 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI.
За наслідками проведення фактичної перевірки, посадовими особами податкового органу, складено «Акт фактичної перевірки» від 10.04.2025 за №///3014902739, яким встановлено порушення п.1, п.2 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" №265/95-ВР від 06.07.1995 (із змінами і доповненнями).
На підставі складеного акту, Головним управлінням ДПС у Тернопільській області 28.04.2025 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 00056160704 відповідно до якого за порушення пункту 1,2 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95 "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" із змінами і доповненнями, застосовано суму штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів в сумі 65467466,90 грн.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Предметом спірних правовідносин є правомірність проведення Головним управлінням ДПС у Тернопільській фактичної перевірки на підставі п.п. 75.1.3 п.75.1 ст. 75, п.п.80.2.2, пп. 80.2.7 п.80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, та, як наслідок, прийняття спірного податкового повідомлення - рішення.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, які справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
За приписами п.п. 75.1.3. п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
У відповідності до п. п. 80.1, 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з передбачених підстав, зокрема:
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (п.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України);
у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації ( п.п. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України).
Пунктом 80.10 ст. 80 Податкового кодексу України визначено, що порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
У спірному випадку фактична перевірка здійснювалася з метою контролю за дотриманням платником податків норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, дотриманням роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Фактична перевірка проводилась на підставі наказу та направлень на перевірку, виданих податковим органом.
За змістом п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів, як направлення на проведення такої перевірки, копії наказу на проведення перевірки, службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Разом з тим, відсутність детального опису підстави на проведення перевірки в наказі не свідчить про незаконність наказу або перевірки, оскільки відповідно до п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, в наказі на перевірку достатньо зазначити підставу для проведення перевірки, визначену цим Кодексом, тобто здійснити посилання на застосовуване положення Податкового кодексу України.
Правовий висновок щодо цього викладений в постанові Верховного Суду від 21.01.2021 у справі №460/1239/19.
У спірному випадку наказ про проведення фактичної перевірки від 01.04.2025 №769-п містить наступні підстави для проведення фактичної перевірки: п.п. 75.1.3, п.75.1 ст.75, п.п.80.2.2, п.п.80.2.7, п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України.
Як встановлено судом, передумовою для прийняття рішення про проведення фактичної перевірки позивача була наявність інформації в Головному управлінні ДПС у Тернопільській області про ризик відпуску ФОП ОСОБА_1 паливно-мастильних матеріалів суб'єктам господарювання без використання РРО, що відображено відображено у Службовій записці відділу планових перевірок управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Тернопільській області від 27.03.2025 року №18/19-00-07-01-06 та Доповідній записці відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Тернопільській області від 28.03.2025 року №63/19-00-07-04-01, які наявні в матеріалах даної адміністративної справи.
Верховний Суд у постанові від 26.03.2024 у справі №420/9909/23, ухваленої у складі Судової палати, сформулював висновки, за змістом яких податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки. Тобто, якщо відповідний підпункт п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), покликання у наказі на сам лише підпункт п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абз. 3 п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Відповідно, такий наказ не можна вважати протиправним.
Отже, оскільки п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України передбачає підставу для проведення фактичної перевірки - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, яка є безальтернативною по відношенню по п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, яка містить дві підстави - (1) наявність та/або отримання певної інформації; (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у відповідній сфері, тому достатнім є покликання у наказі про призначення перевірки на п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України як на підставу для її проведення.
За сталою та послідовною практикою Верховного Суду (зокрема, постанови від 11 липня 2022 року у справі №120/5728/20-а, від 21 грудня 2022 року у справі №500/1331/21) формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов'язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК щодо змісту наказу про проведення перевірки.
Таким чином, формулювання підстави проведення перевірки не обов'язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі, що і було дотримано при оформлені наказу від 05.08.2024 № 1719-п.
Правове формулювання пункту 80.2 статті 80 ПК України, контекст якої передбачає (встановлює) можливість проведення перевірки, як за наявності виключно (хоча б) однієї підстави, указаної в цій нормі, так і за наявності одночасно декількох таких підстав у їх сукупності, що є мірою достатності для виникнення у контролюючого органу права на призначення перевірки.
Отже, враховуючи вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, на думку суду, в наказі про проведення фактичної перевірки достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації від визначеного кола суб'єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Відтак, порушення положень законодавства в частині наявності підстав для проведення перевірки, які вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки, відповідачем не допущено.
Вирішуючи спір по суті, суд також вважає за необхідне зазначити, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.
Якщо допуск до проведення перевірки відбувся, то в подальшому предметом розгляду в суді може бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючим органом.
З цього приводу Верховний Суд у постанові від 05.04.2019 у справі №810/2712/17 виснував, що платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки, зокрема виїзної, щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платників податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права у спірних відносинах викладені у постановах Верховного Суду від 22.11.2019 у справі №815/4392/15, від 18.12.2019 у справі №808/3975/13-а, від 04.02.2020 у справі №809/104/16, від 20.02.2020 у справі №810/1048/17.
З матеріалів справи слідує, що допуск посадових осіб відповідача до проведення фактичної перевірки відбувся, а відповідачем було дотримано вимоги законодавства.
Будь-яких інших порушень щодо призначання та проведення перевірки судом не встановлено. Відтак, у спірному випадку відсутні підстави для скасування спірного податкового повідомлення - рішення з мотивів порушення контролюючим органом процедури проведення фактичної перевірки.
Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до переконання, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.
З огляду на ухвалення судом рішення про відмову у позові, підстав для розподілу судових витрат немає.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено та підписано 22 вересня 2025 року.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Реквізити учасників справи:
- Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач:
- Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1,м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл.,46003 код ЄДРПОУ 44143637).
Головуюча суддя Дерех Н.В.