Справа № 500/3448/25
22 вересня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Дерех Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (надалі, позивач) через представника адвоката Булаву Олександра Петровича звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (надалі, відповідач - 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (надалі, відповідач - 2), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (надалі, відповідач - 3), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 27.01.2025 року №192450007982 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 15.01.2025 року №192450007982 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 , до страхового стажу, що враховується при призначенні, виплаті та перерахунку пенсії період трудової діяльності в рф в пільговому обчисленні у півторакратному розмірі - один рік роботи в районах Крайньої Півночі за один рік шість місяців згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме: - з 17.09.1990 року по 15.11.1990 року на посаді перукаря в ОД Джида 1004 о/т ОЛ Забайкальського військового округу; - з 11.11.1990 року по 14.09.1992 року на посаді музичного керівника дитячого садку Перевалочної бази Джидинського комбінату імені 60-ліття СРСР, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 , до страхового стажу, що враховується при призначенні, виплаті та перерахунку пенсії період догляду за малолітньою дитиною ОСОБА_2 до досягнення нею трирічного віку, а саме період з 9 грудня 1987 року до 24 червня 1989 року включно.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що після досягнення 60-річного віку звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду щодо призначення пенсії за віком. Страховий стаж особи згідно інформації пенсійних органів на момент звернення позивача становив 28 років 07 місяців 25 днів. Проте, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в листах від 15.01.2025, 27.01.2025, 18.02.2025, підготовлених Головним управлінням Пенсійного фонду України в Львівській області та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області, повідомило позивача, що згідно поданої нею заяви для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» їй відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з недостатністю страхового стажу. Зокрема, за доданими документами до страхового стажу позивача не зараховано: - періоди роботи позивача в російській федерації з 17.09.1990 по 15.11.1990 та з 11.11.1990 по 14.09.1992 року відповідно до записів трудової книжки, оскільки відсутня інформація про нездійснення іншою державою пенсійних виплат; - частково зараховано період догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку (з 27.09.1989 року по 08.12.1990 року). Позивач вважає, що пенсійний орган протиправно не зарахував до страхового стажу для призначення пенсії відповідні періоди роботи та час догляду за дитиною попри те, що вони належним чином підтверджуються наданими документами, записами трудової книжки. За таких обставин для захисту своїх законних прав та інтересів ОСОБА_1 змушена звернутися до суду.
Ухвалою суду від 11.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Заперечуючи проти позовних вимог, представник Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області подали до суду відзиви на позовну заяву, в яких просить відмовити у задоволенні позову повністю. Доводи відповідачів загалом зводяться до того, що страховий стаж позивача є меншим, за необхідний (31 рік), відтак відсутні будь-які порушення прав позивача на пенсійне забезпечення.
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій підтримав позовні вимоги, просить позов задовольнити. Серед іншого, звертає увагу суду на тому, що період догляду за дитиною не врахований до страхового стажу в повному обсязі.
Судом встановлено, що 08.01.2025 позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №192450007982 від 15.01.2025 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком. Зокрема, вказано, що страховий стаж особи становить 24 роки 11 місяців 02 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано: - період роботи в російській федерації з 17.09.1990 по 15.11.1990 та з 11.11.1990 по 14,09.1992 згідно трудової книжки б/н від 05.08.1985, оскільки статтею 24-1 Закону №1058 передбачено, що періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України. Інформація щодо нездійснення іншою державою пенсійних виплат відсутня; - період одержання допомоги по безробіттю з 28.09.2006 згідно трудової книжки б/н від 05.08.1985, оскільки відсутній запис про припинення виплати допомоги. Для зарахування необхідно долучити уточнюючу довідку з Центру зайнятості про період одержання допомоги по безробіттю, видану на підставі первинних документів.
Також, 20.01.2025 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №192450007982 від 27.01.2025 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком. Зокрема, Головне управління Пенсійного фонду України і Житомирській області вказало, що страховий стаж особи становить: 28 років 07 місяців 25 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не враховані періоди роботи в російській федерації 17.09.1990 по 15.11.1990,3 11.11.1990 по 14.09.1992 згідно записів трудової книжки від 05.08.1985. Згідно відомостей реєстру застрахованих осіб до страхового враховані всі періоди роботи. Особа матиме право на пенсійну виплату 18.11.2027 або при набутті необхідного страхового стажу.
Крім цього, листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 18.02.2025 позивача повідомлено, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи в російській федерації з 17.09.1990 по 15.11.1990 та з 11.11.1990 по 14.09.1992 відповідно до записів трудової книжки, оскільки відсутня інформація про нездійснення іншою державою пенсійних виплат. Зазначено, що за зазначені періоди до страхового стажу частково зараховано період догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку (з 27.09.1989 по 08.12.1990).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних міркувань.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
З 01.01.2004 таким законом є, насамперед, Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон №1058-IV), який був прийнятий на зміну положенням Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Оскільки і Закон №1058-IV, і Закон України "Про пенсійне забезпечення" регулюють одні й ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні, за загальним правилом, мають норми Закону №1058-IV, як спеціального акта права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону України Про пенсійне забезпечення" підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання приписами Закону №1058-IV.
Відповідно до статті 8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За приписами частини першої статті 9 Закону №1058-IV, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Статтею 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Визначення поняття "трудовий стаж" чинне законодавство не містить, однак з аналізу норм Закону №1058-IV можна дійти висновку, що це періоди офіційної трудової діяльності особи до 01.01.2004, що підтверджуються записами у трудовій книжці.
При цьому періоди трудової діяльності до 01.01.2004, які зараховуються до страхового стажу, визначаються законодавством, яке діяло до прийняття Закону №1058-IV, а саме - статтею 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення".
Тобто, весь трудовий стаж, набутий до 01.01.2004, враховується до страхового стажу на умовах раніше діючого законодавства, а з 01.01.2004 - до страхового стажу зараховуються лише ті періоди, протягом яких сплачувалися страхові внески, і в розмірах пропорційно сплаченим внескам.
Статтею 56 Закону №1788-ХІІ передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Предмет спору у цій справі зводиться до встановлення обставин правомірності рішення пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії за віком, яке вмотивоване посиланням на обставини відсутності необхідного страхового стажу.
Відповідно до статті 48 КЗпП України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначеним нормам відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (надалі - Порядок №637), відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
Відповідно до пункту 3 зазначеного Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, законодавець визначив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і саме за відсутності такої або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Як слідує з трудової книжки позивача, дата заповнення 05.08.1985: з 17.09.1990 року ОСОБА_1 прийнята на посаду перукаря в ОД Джида 1004 о/т ОЛ Забайкальський військовий округ на підставі наказу №58/л від 17.09.1990 року; з 15.11.1990 року ОСОБА_1 звільнена за власним бажанням на підставі наказу №69/л від 15.11.1990 року; з 11.11.1990 року ОСОБА_1 прийнята в дитячий садок Перевалочної бази Джидинського комбінату імені 60-ліття СРСР музичним керівником на підставі наказу №34 від 11.11.1990 року; з 14.09.1992 року ОСОБА_1 звільнена з посади музичного керівника в зв'язку з переведенням чоловіка на нове місце служби в іншу місцевість.
Так, відповідно до пункту 110 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою ради Міністрів СРСР від 3 серпня 1972 року № 590, робота в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з 1 березня 1960 року зараховується в стаж в полуторному розмірі за умови, якщо працівник мав право на пільги, встановлені статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, працюючих в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".
Пунктом д статті 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР Про упорядкування для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі від 10.02.1960 передбачено, що працівникам, що переводяться, направляються, запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в районах строком на п'ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надати додаткові пільги - зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу надає право на отримання пенсії через старість і по інвалідності.
Згідно з пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 № 148 Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі зазначено, що працівникам, які користуються пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, після 01.03.1960 зараховуються за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.
Відповідно до статті 5 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.
Згідно з частиною 1, 2 статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 Призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Відповідно до статті 1 тимчасової Угоди між Урядом України і урядом російської федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення від 19.01.1993, громадяни Сторін, що домовляються, які пропрацювали не менше 15 календарних років в районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, незалежно від місця їх постійного проживання на території обох держав мають право на пенсію по старості (за віком): чоловіки - по досягненню 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, жінки - по досягненню 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років. Громадянам Сторін, що домовляються, які працювали як в районах Крайньої Півночі, так і в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, один рік роботи в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, зараховується за дев'ять місяців роботи в районах Крайньої Півночі. У випадках, коли законодавством однієї з Сторін, що домовляються, передбачені більш пільгові умови і норми пенсійного забезпечення громадян, які більш пільгові умови і норми пенсійного забезпечення громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, при призначенні пенсії по старості (за віком) на території даної держави застосовується чинне законодавство цієї Сторони.
Враховуючи вищевикладене, для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.
29.11.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" однак у спірний період роботи позивача вказана Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав.
При цьому суд зазначає, що за наявності чинних, у період роботи позивача, положень Угоди, що передбачали відповідне право, позивач не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.
Суд також враховує, що відповідно до абз.1 та 2 пункту 5 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003, період роботи до 01.01.1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991 року.
Щодо зарахування періоду роботи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі після 01.01.1991 суд також враховує, що положення Тимчасової угоди між Урядом України та Урядом російської федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, які прирівняні до даних районів, в галузі пенсійного забезпечення від 19.01.1993 лише надає громадянам Сторін цієї угоди право на достроковий вихід на пенсію по старості (за віком) за вказаних у статті 1 угоди умов, а також визначає порядок реалізації цього права.
Проте, ні в зазначеній Тимчасовій угоді від 15.01.1993, ні в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, не передбачено пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Не передбачено пільг при обчисленні трудового стажу, відпрацьованого в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, після 01.01.1991 й нормами Законів України «Про пенсійне забезпечення» і «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Виходячи з наведеного, суд вважає, що підстави для зарахування у пільговому обчисленні стажу роботи позивача після 01.01.1991 у районах Крайньої Півночі і в прирівняних до них місцевостях відсутні.
Аналогічна правова позиція щодо застосування вказаних норм права висловлена Верховним Судом у постановах: від 31.01.2018у справі №676/7065/14-а), від 30.05.2019 у справі №348/2974/14-а), від 19.09.2019 у справі №348/2208/16-а, від 08.07.2021 у справі №459/2778/16-а, від 17.06.2021 у справі №352/200/16-а, від 14.03.2023 у справі №160/20914/21.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Стосовно посилань відповідачів на постанову КМУ від 16.05.2025 №562, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 Порядку підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2025 №562 у разі відсутності документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат особа зазначає причини неможливості їх отримання та може звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України за допомогою в поданні до іншої держави запиту щодо відповідних документів.
До надходження відповідних документів до територіального органу Пенсійного фонду України пенсія особі обчислюється без урахування періодів трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, крім випадків відсутності можливості здійснення обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави та документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди.
Якщо відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі (міжнародне співробітництво між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави не налагоджувалося чи не отримано відповіді на запит МЗС протягом 45 днів з дати його надсилання до іншої держави та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі), до появи можливості здійснення такого обміну/отримання підтвердних документів про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, пенсія особі обчислюється з урахуванням періодів роботи в республіках колишнього Союзу РСР. У такому разі в заяві про призначення пенсії особа зазначає інформацію про те, що вона не отримує пенсійних виплат у відповідній державі та не може документально підтвердити нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що в даному випадку відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в російській федерації.
При цьому, не зазначення особою в заяві про призначення пенсії інформації про те, що вона не отримує пенсійних виплат у відповідній державі та не може документально підтвердити нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди на переконання суду не може бути безумовною підставою для відмови у зарахуванні страхового стажу та як наслідок позбавлення особи в отриманні пенсії.
У сукупності наведених вище обставин, суд дійшов висновку, що позивач має право для зарахування періоду роботи з 17.09.1990 до 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі у пільговому розрахунку як один рік роботи за один рік і шість місяців.
Щодо зарахування до загального страхового стажу догляду за дитиною до 3-х років з 09.12.1987 по 24.06.1989, та такий період підлягає до зарахування до загального страхового як 01 рік 6 місяців, оскільки станом на день народження дитини - ОСОБА_2 09.07.1987 законодавчо надавалась відпустка по догляду за дитиною 1 рік 6 місяців ( ст.ст. 179, 181 Кодексу законів про працю УРСР в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Таким чином, суд вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області правомірно зараховано до страхового стажу позивача 01 рік 06 місяців 16 днів до страхового стажу, що враховується при призначенні, виплаті та перерахунку пенсії період догляду за малолітньою дитиною ОСОБА_2 , за період з 09 грудня 1987 року до 24 червня 1989 року включно.
У сукупності наведених обставин, суд вважає, що відповідач - 2 та відповідач - 3 без детального з'ясування обставин та документів поданих позивачем для призначення пенсії, прийняли рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії, що у контексті частини другої ст.2 КАС України свідчить про протиправність оскаржуваних рішень та необхідність їх скасування.
Крім цього, вирішуючи даний спір по суті, суд звертає увагу на тому, що призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України.
Відповідно до частини першої статті 58 Закону №1058-IV, пенсійний фонд є органом, який, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій.
Питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
За таких обставин адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Відтак, у сукупності наведених вище обставин, на переконання суду, у спірному випадку належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву позивача від 20.01.2025 про призначення пенсії за віком, прийнявши відповідне рішення, з врахування правових висновків, зазначених судом у рішенні.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Сплачений судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єктів владних повноважень в порядку частини третьої ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №192450007982 від 15.01.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №192450007982 від 27.01.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.01.2025 про призначення пенсії за віком, прийнявши відповідне рішення, з врахування правових висновків, зазначених судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено та підписано 22 вересня 2025 року.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Реквізити учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ),
відповідачі:
Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл.,46001 код ЄДРПОУ:14035769,
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (місцезнаходження: вул. Ольжича, 7, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл.,10003 код ЄДРПОУ:13559341),
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, 10,м. Львів, Львівський р-н, Львівська обл.,79016 код ЄДРПОУ:13814885).
Головуюча суддя Дерех Н.В.