22 вересня 2025 року м. Рівне №460/9868/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРЕМОГА ФУД"
доРівненської митниці
про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕРЕМОГА ФУД" звернулось до суду з позовом до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів № UA204130/2025/000010/2 від 20.02.2025.
Ухвалою суду від 09.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою суду від 23.06.2025 відмовлено в задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що за наявності усіх необхідних документів, позивач звернувся до митного органу для здійснення митного оформлення імпортованих товарів - частини та пристрої до моторних транспортних засобів, колісні диски з листової сталі, без покришки. При визначенні митної вартості товарів декларантом обрано перший метод - за ціною договору. Сторона позивача стверджує, що відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару, здійснено визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом - резервним. Внаслідок цього, 20.03.2025 було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів. Сторона позивача вважає, що відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий йому пакет документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки митним органом не доведено обставин, які б свідчили про існування у нього достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованих товарів. Застосування резервного методу для визначенні митної вартості товару сторона позивача вважає протиправним та необґрунтованим. За сукупністю наведених обставин, сторона позивача просила позов задовольнити повністю.
Згідно з відзивом на позовну заяву Рівненська митниця позов не визнає. В обґрунтування заперечень покликається на те, що при проведенні у відповідності до положень статті 54 Митного кодексу України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення позивачем, митницею встановлено наявність в документах неточностей та розбіжностей. За таких підстав та відповідно до вимог Митного кодексу України, посадовою особою відповідача було направлено позивачу електронну вимогу щодо надання додаткових документів з метою підтвердження заявлених відомостей у митній декларації. Вказує, що декларантом подано додаткові документи, але в недостатній кількості. Сторона відповідача вважає, що у повній відповідності з частиною п'ятою статті 54 Митного кодексу України та за результатом проведеної процедури консультації з декларантом, митним органом обґрунтовано та правомірно було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів. Ствердила, що митну вартість імпортованих товарів було визначено на підставі раніше визнаної митницею митної вартості. За наведеного сторона відповідача зауважила, що оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів є таким, що прийняте митним органом в межах повноважень та на підставі чинного законодавства України. З огляду на це, просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕРЕМОГА ФУД" зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (ЄДРПОУ 44860440); основний вид господарської діяльності згідно з КВЕД: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.
Під час здійснення господарської діяльності ТзОВ "ПЕРЕМОГА ФУД" (Покупець) укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю "Thai Yod Thip Co., Ltd.", Таїланд (Постачальник), зовнішньоекономічний контракт № PF/TYN001 від 26.04.2024, згідно з яким Постачальник зобов'язується поставити на умовах FOB Бангкок (Таїланд)/ Лайм Чабанг, або ; CFR Одеса / Чорноморськ / Південний / Гданськ / Гдиня / Тріест / Констанца / Гамбург відповідно до "Інкотермс 2010" Міжнародні правила тлумачення торгівельних термінів, а Покупець прийняти і оплатити продукти харчування (далі - Товар) за номенклатурою і у кількостях, вказаних у Інвойсах, які є невід'ємною частиною цього Контракту.
На виконання вимог зовнішньоекономічного контракту № PF/TYN001 від 26.04.2024 позивач придбав у продавця товар згідно з комерційним рахунком-фактурою (Інвойсом) № 260/2024 від 23.11.2024.
З метою митного оформлення вказаного вище товару 20.02.2025 позивач подав до відповідача електронну митну декларацію № 25UA204130003007U3, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації, а саме: "ананаси консервовані в сиропі, з вмістом цукру 16 %, в упаковках масою нетто не більш як 1кг, шматочками у жерстяних банках 24х580мл, об'єм банки 580мл (540г +/-5%) - 1350 ящ. Чиста вага нетто - 17496,00 кг. Дата виробництва: 11.11.2024р. Країни виробництва ТН. Торгівельна марка: DREAM VALLEY. Виробник Thai Yod Thip Co., Ltd.,".
У декларації № 25UA204130003007U3, митну вартість товару визначено позивачем за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, в розмірі 5,30 дол. США/коробка. Разом з декларацією митному органу було надано копії документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, зокрема: інвойс № 260/2024 від 23.11.2024; коносамент № IBKK24110048 від 28.11.2024; прайс-лист від 23.11.2024; сертифікат походження № CO2024-97Z-01380446 від 06.02.2024; митна декларація країни відправлення № A0231671103850; сертифікат T1 MRN 25PL322080NS7W2QM4 від 03.02.2025; накладна СМГС № 00922 від 09.02.2025; свіфт від 21.01.2025 про оплату імпортованого товару; договір № 00606/23 про транспортно-експедиторське обслуговування від 29.12.2023; рахунок на оплату № 377 від 17.02.2025; накладну CMR № 00019133 від 18.02.2025. Вказане не заперечується сторонами за змістом заяв по суті.
За результатами розгляду електронної митної декларації № 25UA204130003007U3 та доданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA204130/2025/000010/2 від 20.02.2025. Підставою для прийняття відповідачем такого рішення, як слідує з його змісту (графа 33), слугувало наступне:
в гр. 44 ЄМД відсутня специфікація, якісні посвідчення виробника, сертифікат здоров'я передбачені п 6.3 зовнішньоекономічного договору від 26.04.2024 № PF/TYT001;
в зазначеному рахунку на оплату № 377 від 17.02.2025, заявлений Договір на перевезення № 00606/23 від 29.12.2023 відсутній в гр. 44 МД;
в копії митної декларації країни відправлення відсутні умови поставки товару;
за результатом проведеної відповідно до положень частини 4 статті 57 Митного кодексу України процедури консультації з декларантом та у зв'язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 Митного кодексу України) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (статті 59 - 61 Митного кодексу України), достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 Митного кодексу України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 Митного кодексу України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 Митного кодексу України, митну вартість товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 Митного кодексу України;
митну вартість товару визначено на підставі інформації щодо митної вартості аналогічного товару, митне оформлення якого здійснено за митною декларацією від 29.11.2024 № 24UA209120027554U0 (товар - Ананаси консервовані в сиропі, без додання спирту, з вмістом цукру 16%, в упаковках масою нетто не більш як 1кг, шматочками у жерстяних банках 24х580mL, об'єм банки 580мл (540 +-5%). Не містять ГМО. Країна виробництва ТН. Торгівельна марка: DREAM VALLEY Виробник: Thai Yod Thip Co.,Ltd) на рівні 1,37 дол. США/кг);
числове значення митної вартості товару у валюті рахунку становить 26943,84 дол. США. (1,37 дол. США/кг х 17496 кг), що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 999083,15 грн (1,37 дол. США/кг 17496кг Х 41,6814 грн/дол. США).
Не погоджуючись з вказаним рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 1 Митного кодексу України відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Згідно із частинами першою-третьою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України перебачено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини п'ятої статті 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;
4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;
5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;
6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
В силу вимог частини шостої цієї ж статті, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
А за правилами частини сьомої цієї статті, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, то заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Відповідно частини першої до статті 256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. А згідно з частиною другою цієї статті, у рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.
За правилами частини першої статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до частини дванадцятої статті 264 Митного кодексу України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.
В свою чергу, відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно зі статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Стаття 57 глави 9 Митного кодексу України визначає такі методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. При цьому, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції), а кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами першою-другою статті 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Зокрема, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
В силу вимог частини п'ятої цієї статті, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
За правилами частини першої статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
В силу вимог частини другої цієї статті метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини четвертої статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Згідно з частиною п'ятою цієї статті, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Частиною десятою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
Частиною одинадцятою статті 58 Митного кодексу України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.
Частиною дев'ятою статті 58 Митного кодексу України визначено, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Частиною першою статті 55 Митного кодексу України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
З аналізу вищенаведених норм вбачається, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на імпортерові, але, при цьому, митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності у нього небезпідставних підозр з приводу достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівiв у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні вищенаведених статей, сумніви митниці є обґрунтованими тоді, коли:
- або надані декларантом документи містять розбіжності,
- або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари,
- або наявні ознаки підробки.
Відповідно, наведені норми зобов'язують митний орган зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Не наведення митним органом в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми, чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, випробовування додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості товарів.
Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України передбачено обов'язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.
Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:
- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);
- невірно проведений розрахунок митної вартості;
- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;
- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Як встановлено судом, у графі 33 оскаржуваного позивачем рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем вказано, що подані до митного оформлення документи є неповними та містять розбіжності.
Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать на користь висновку про необґрунтованість такого рішення відповідача, з огляду на наступне.
Як встановлено судом, в рамках Контракту № PF/TYN001 від 26.04.2024 Постачальником було поставлено Покупцеві товар: "ананаси консервовані в сиропі, з вмістом цукру 16 %, в упаковках масою нетто не більш як 1кг, шматочками у жерстяних банках 24х580мл, об'єм банки 580мл (540г +/-5%) - 1350 ящ. Чиста вага нетто - 17496,00 кг. Дата виробництва: 11.11.2024р. Країни виробництва ТН. Торгівельна марка: DREAM VALLEY. Виробник Thai Yod Thip Co., Ltd.," за ціною договору за 7155,00 дол. США.
Згідно експортної митної декларації №А0231671103850 та коносаменту №IBKK24110048 від 28.11.2024 товар був відправлений Постачальником Покупцеві з порту Лаєм Чабанг, Таїланд до порту Гданськ, Польща судном BSG BIMINI 442W за інвойсом №260/2024 від 23.11.2024 із повною передоплатою.
Судом досліджено інвойс № 260/2024 від 23.11.2024 та встановлено, що ним передбачено умови оплати "100% передоплата", яка була оплачена до дати митного оформлення імпортованого товару, а саме - 21.01.2025 на суму 28620,00 дол. США. Також, у дослідженому свіфт-платежі визначено: Передоплата за товар Контракту PF/TYN001 від 26.04.2024, рахунок 257/2024, 258/2024, 259/2024, 260/2024 від 23.11.24.
Водночас, митниця не погодилась із задекларованою митною вартістю товарів та 20.02.2025 прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів № UA204130/2025/000010/2. Підставою для прийняття такого рішення, відповідно до його змісту, стали ненадання декларантом запитуваних митницею документів та наявність у митного органу інформації стосовно митної вартості товарів згідно з ціновою інформацією ЄАІС Держмитслужби за митною декларацією від 29.11.2024 № 24UA209120027554U0.
Дослідивши твердження митного органу щодо виявлених "неточностей", суд зазначає наступне (за пунктами оскаржуваного Рішення):
1. "В гр. 44 ЄМД відсутня специфікація, якісні посвідчення виробника, сертифікат здоров'я передбачені п 6.3 зовнішньоекономічного договору від 26.04.2024 № PF/TYT001" - із даного приводу суд зазначає, що специфікація, якісні посвідчення виробника, сертифікат здоров'я за своєю суттю є документами, що зазвичай деталізують умови поставки, кількість, найменування, ціну, якість та інші характеристики товарів або послуг, передбачених основним договором або рахунком. Основний рахунок № 260/2024 від 23.11.2024 долучений позивачем до матеріалів справи та відповідно до графи 44 митної декларації № 25UA204130003007U3 надавався до митного оформлення та оплачений відповідно до приписів Контракту згідно зі свіфт-платежем від 21.01.2025.
2. "В зазначеному рахунку на оплату № 377 від 17.02.2025, заявлений Договір на перевезення № 00606/23 від 29.12.2023 відсутній в гр. 44 МД" - із даного приводу суд погоджується із доводами позивача, що такий документ такий документ безпосередньо не стосується вартості імпортованого товару, позаяк вартість транспортно-експедиційних послуг зазначена саме в рахунку на оплату. Крім того, дані такого рахунку повністю узгоджуються з інформацією, зазначеною в інших, поданих до митного оформлення документах, зокрема із залізничною накладною, коносаментом (відсутні, в тому числі, і будь-які розбіжності в номерах контейнерів). При цьому митним органом не обґрунтовано яким саме чином відсутність відповідної вказівки викликала сумніви у достовірності задекларованої митної вартості.
3. "В копії митної декларації країни відправлення відсутні умови поставки товару" - із даного приводу суд зазначає, що з урахуванням приписів ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і має бути оформлена відповідно до чинного законодавства країни відправлення й, до того ж, не впливає на митну вартість як таку. Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 09.04.2021 у справі № 804/5143/16. Позивач не мав впливу на оформлення експортером митної декларації країни експорту, крім того всі наявні у даній декларації відомості чітко кореспондуються із рештою товаросупровідних документів, а посадовою особою митного органу не обґрунтовано, яким чином вказані «неточності» могли вплинути на рівень митної вартості імпортованого товару.
Суд також враховує, що сама вартість перевезення імпортованого товару не викликала сумнівів у посадових осіб митного органу, отже вважається прийнятною.
Таким чином, суд доходить висновку, що єдиною підставою для здійсненого коригування митної вартості була цінова інформація, наявна у митного органу. Пункт ІІ оскаржуваного Рішення містить покликання посадової особи митного органу на наявність інформації стосовно митної вартості аналогічних товарів згідно цінової інформації ЄАІС Держмитслужби за митною декларацією від 29.11.2024 № 24UA209120027554U0. Із даного приводу суд зазначає наступне.
Всупереч приписам статті 74 КАС України, згідно якої у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, відповідачем не долучено до відзиву на позов копії митної декларації, за якою було здійснено коригування митної вартості, що унеможливлює встановлення судом її релевантності для зробленого коригування.
Суд також зазначає, що сама по собі інформація з бази даних ЄАІС Держмитслужби не може бути самостійною підставою для витребування митним органом додаткових документів з метою підтвердження заявленої митної вартості, якщо при цьому подані до митного оформлення разом з митною декларацією документи не містять розбіжностей, ознак підробки та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всі відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Однак, у графі 33 оскаржуваного позивачем рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем зазначено, що цінова інформація щодо вартості аналогічного товару згідно з базами даних ЄАІС Держмитслужби є іншою, ніж зазначена позивачем у митній декларації. Наведене призвело до виникнення у митного органу сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та наявності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні відомості щодо складових митної вартості товарів.
Поряд із тим, судом враховано, що текст спірного рішення про коригування митної вартості не містить інформації про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. У свою чергу, не доведення ознак подібності товарів та умов імпорту не дозволяє прирівнювати показники митної вартості таких товарів. Посилання у рішенні про коригування митної вартості лише на номер митної декларації, як на джерела цінової інформації, не свідчить про належне обґрунтування митним органом можливості визначення митної вартості за резервним методом. Такі міркування суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 25 травня 2021 року у справі № 520/10386/2020 та від 13 січня 2022 року у справі № 520/11061/2020.
Крім того, оскаржуване рішення містить твердження посадової особи митниці про те, що митний орган володіє інформацією стосовно митної вартості аналогічних товарів із цінової інформації САІС Держмитслужби, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості. Водночас, саме коригування здійснено не за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, а за шостим резервним методом, без жодного обґрунтування неможливості використання попередніх методів.
Суд враховує, що згідно із частиною другою статті 53 Митного кодексу України до переліку документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення, належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, орган доходів і зборів може письмово витребувати у декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що відповідачем не наведено належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності прийняття оскаржуваного рішення. Посадовою особою митниці не виконано обов'язку із перевірки формування митної вартості імпортованого товару, не виявлено ознак підробки документів або відсутності у них відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни. Митний орган покликався лише на наявність неточностей, які були спростовані наданими декларантом документами та матеріалами справи. У своїй сукупності, за досліджених обставин, суд ставиться критично до об'єктивності та правомірності коригування ціни митним органом за спірною поставкою.
Статтею 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Пунктом 2 частини 2 статті 52 МК України встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Частиною 1 статті 53 МК України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів визначений у частині другій статті 53 МК України.
Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Частиною 3 статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Суд стверджує, що орган доходів і зборів має право вимагати надання додаткових підтверджень лише у випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, у них наявні ознаки підробки або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни. Це пов'язано з тим, що такі вади не дозволяють органу доходів і зборів здійснити визначений законом мінімум митних формальностей.
Якщо ж декларантом надані всі документи, необхідні для визначення вартості товару за першим методом, а також, якщо зауваження митного органу (щодо наявності розбіжностей, неточностей у документах) не стосуються числових значень вартості товару, то вимога про надання додаткових документів, відмова у прийнятті декларації, застосування іншого методу визначення митної вартості є безпідставними.
Суд зауважує, що факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МКУ, є підставою для витребування додаткових документів.
Суд вважає, що для митного оформлення митної декларації від 20.02.2025 № 25UA204130003007U3 декларантом були надані всі документи, які дозволяли точно і однозначно встановити вартість, яка була сплачена за товар, що імпортується.
Дослідивши матеріали справи та докази, надані учасниками справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що рішення про неможливість визнання заявленої митної вартості товарів за митною декларацією від 20.02.2025 № 25UA204130003007U3 і коригування митної вартості за шостим (резервним) методом є безпідставним та протиправним.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз наведених статей свідчить, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на суб'єкті владних повноважень. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим витребувати митниця має ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Отже враховуючи вищенаведене та проводячи системний аналіз правових норм, суд прийшов до висновку щодо відповідності вимог позивача чинному законодавству України.
Згідно зі статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не надано доказів законності дій посадових осіб митниці при винесенні оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, у той час як позивачем належними та допустимими доказами доведено правомірність своїх доводів та вимог, тому позов слід задовольнити повністю.
За правилами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 3028,00 грн.
Щодо стягнення витрат на переклад в розмірі 2520,00 грн, суд враховує наступне.
Відповідно до положень пункту першого частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем понесені витрати за письмовий офіційний переклад письмових доказів.
Відповідно до частин 5, 6 статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Послуги із офіційного перекладу долучених до справи документів, складених іноземною мовою, на українську мову, були надані позивачу ФОП ОСОБА_1 . На підтвердження отриманих послуг, позивачем надано суду рахунок № 57 від 24.04.2025 за переклад документів до інвойсу № 26/2024 від 23.11.2024, всього на суму 2520,00грн; платіжну інструкцію № 351 від 13.05.2025 на суму 2520,00 грн. із призначенням платежу: "Переклад документації згідно рах. № 57 від 24 квітня 2024 р. без ПДВ".
Таким чином, на користь позивача також підлягають стягненню витрати, пов'язані із перекладом документів, долучених до матеріалів даної справи в розмірі 2520,00 грн.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у зв'язку із поданням даного позову до суду в сумі 5000,00 грн, то судом встановлено, що до матеріалів даної адміністративної справи не долучено жодних доказів понесення таких витрат, тому питання відшкодування цих витрат судом під час ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті спору не вирішується.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРЕМОГА ФУД" до Рівненської митниці - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA204130/2025/000010/2 від 20.02.2025.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Рівненської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРЕМОГА ФУД" судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3028,00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Рівненської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРЕМОГА ФУД" судові витрати, пов'язані із залученням перекладача, в сумі 2520,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 22 вересня 2025 року
Учасники справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕРЕМОГА ФУД" (вул. Дмитрівська, 44А, кім.11,м. Київ,01054, ЄДРПОУ/РНОКПП 44860440)
Відповідач - Рівненська митниця (вул. Соборна, буд. 104,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 43958370)
Суддя Н.В. Друзенко