Справа № 604/719/25
Провадження № 2/604/385/25
22 вересня 2025 року cел. Підволочиськ
Підволочиський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Сіянко В.М.,
за участю секретаря Феньо О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в селищі Підволочиськ цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
25 червня 2025 року через систему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» звернулося до Підволочиського районного суду Тернопільської області з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 22370,00 грн, а також просив стягнути судовий збір в розмірі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 6000 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що 15 квітня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір № 7792587 про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна» та розміщених на сайті https://creditplus.ua,. Згідно з умовами кредитного договору відповідач отримав кредит у розмірі 5500 грн, строком користування 360 днів, детальні терміни та дата остаточного платежу по кредиту вказується в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача з реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до Договору. Вказує, що ТОВ «Авентус Україна» належним чином виконало зобов'язання за укладеним Договором та надало відповідачу кредит, в свою чергу останнім умови Договору не виконано та у встановлений строк кошти не повернуто.
Крім того вказує, що 27 листопада 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Діджи Фінанс»було укладено договір факторингу № 27.11/24-Ф, згідно з умовами якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» право грошової вимоги за кредитним договором, про що відповідача повідомлено на електронну пошту.
Оскільки відповідач добровільно не сплатив суму боргу за кредитом, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №7792587 від 15.04.2024 у загальному розмірі 22370,00грн яка складається з: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5500грн, заборгованості за нарахованими відсоткам у розмірі 14520,00грн, заборгованості за комісійними винагородами - 00,00 грн, заборгованості за пенею у розмірі 2350,00грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, завчасно подав до суду заяву, в якій просив розглянути справу без участі представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та не заперечував проти винесення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, з невідомих для суду причин, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений завчасно та належним чином, а також не надав заперечень щодо суті позову і не повідомив про поважність причини неявки в судове засідання. Правом на подання відзиву не скористався.
До суду повернулись поштові повідомлення з відміткою пошти про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Виходячи з наведеного, відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд розглядає справу у відсутності відповідача і ухвалює заочне рішення, проти чого представник позивача у своїй заяві не заперечує.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до переконання про обґрунтованість заявлених вимог і необхідність задоволення позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що 15 квітня 2025 року між ТОВ «Авентус Україна» ( надалі Товариство) та ОСОБА_1 ( надалі Споживач) було укладено договір N 7792587 про надання споживчого кредиту, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором С2086.
Згідно п. 1.1 вказаного Договору,Укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується Споживачу через Веб-сайт або Мобільний застосунок "CreditPlus". Ідентифікація Споживача в ІКС Товариства здійснюється при вході Споживача в Особистий кабінет/ Мобільний застосунок "CreditPlus", в порядку передбаченому Договором та/або Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Споживача, вказаний Споживачем при вході(в т.ч через месенджери), та/або шляхом перевірки правильності введення відповідно Пароля входу до Особистого кабінету/Мобільного застосунку "CreditPlus". При цьому, Споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ Мобільного застосунку "CreditPlus".
Відповідно до п. 1.2 зазначеного Договору, на умовах, встановлених договором, Товариство зобов'язується надати Споживача кредит у гривні, а Споживач зобов'язується повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Умовами зазначеного договору Сторони погодили : Тип кредиту кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає 2500,00 гривень. Строк кредиту 360дні. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживання та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком N 1 до цього договору. Процентна ставка фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах:Стандартна процентна ставка становить 2,20% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору. 1.5.2. Знижена процентна ставка 1,65 % в день та застосовується відповідно до наступних умов. Денна процентна ставка на дату укладання Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 2,20% в день; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 2,15% в день. Загальні витрати на дату укладення Договору складають: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 19800,00 грн.; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 19387,50 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 47541,10% річних.; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 29887,89% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 22300,00 грн.; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 21887,50 грн.
Відповідно до п. 2.1 зазначеного Договору, кошти на кредит надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .
Згідно п. 2.2 вказаного Договору, сума кредиту (його частину) перераховується Товариством протягом двох днів з моменту укладення цього договору. Дата надання кредиту: 15.04.2024 року або 16.04.2024 року.
Відповідно до п. 3.1 зазначеного Договору, проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто методом "факт/факт".
Згідно п. 3.2 вказаного Договору, до періоду розрахунку процентів включається день надання кредиту та день фактичного повернення кредиту. У випадку, якщо день надання та день повернення кредиту співпадають, нарахування процентів здійснюється за один день.
Відповідно до п. 4.1 зазначеного Договору, сторони домовилися, що повернення (виплата) кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з Графіком платежів.
За умовами п. 4.4. Споживач, серед іншого, зобов'язаний у встановлений договором строк повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені ( у разі наявності) на інші платежі передбачені договором. .
Пунктом 9.6 договору сторони погодили Цей Договір укладається шляхом направлення його тексту, підписаного зі Сторони Товариства електронним підписом, Споживачу в Особистий кабінет/Мобільний застосунок "CreditPlus» для ознайомлення та підписання.
Поряд з цим умовами договору передбачено, що Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Споживача, що створений шляхом використання Споживачем одноразового ідентифікатора, який формується автоматично на стороні Товариства для кожного разу використання та направляється Споживачу на номер мобільного телефону повідомлений останнім Товариству в ІКС Товариства/зазначений в цьому Договорі. Введення Споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору створює підпис Споживача на Договорі та вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору.
Підписуючи цей Договір, Споживач підтверджує, що: перед укладенням цього Договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст.9 Закону України «Про споживче кредитування; б) вказана в ч.1, 2 ст.7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та розміщена на Веб-сайті; - він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВЕНТУС УКРАЇНА», (далі - Правила), що розміщені на Веб-сайті, повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов'язується неухильно їх дотримуватися;
Крім того, в матеріалах справи міститься підписана таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (одноразовий ідентифікатор C2086) та в якій містяться відомості про позичальника, основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інші умови.
Також матеріали справи свідчать, що 15.04.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було підписано Додаткову угоду до Договору № 7792587 про надання споживчого кредиту від 15.04.2024 року.
Відповідно до умов зазначеної додаткової угоди сторони дійшли згоди збільшити суму кредиту до 5500,00 гривень. Денна процентна ставка складе: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 2,20% в день., за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 2,15% в день. Загальні витрати зазначені в Договорі на дату його укладання, збільшується та складуть: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 43 560,00 грн. за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 42 652,50 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом становить 49 060,00 грн. за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки становить 48 152,50 грн.
Судом встановлено, що ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 5500,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача НОМЕР_1 ., про що свідчить лист вих. №20250519-606 від 19.05.2025 ТОВ «ТОВ «ПЕЙТЕК» відповідно до договору №190122-1 від 19.01.2019 було успішно зараховано грошові кошти у сумі 5500,00 на платіжну карту НОМЕР_1 .
Таким чином, ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надало ОСОБА_1 кредит в розмірі 5500,00 грн.
В свою чергу, в порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов'язання не виконав, у встановлений строк кошти не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на дату подання позову становить 22370,00грн.
Водночас ОСОБА_1 не надано виписки по платіжній картці НОМЕР_1 на спростування обставин отримання 15.04.2024 кредиту в сумі 5500 грн.
У матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем обов'язку за укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 договором кредиту № 7792587від 15.04.2024 з повернення кредиту в сумі 5500 грн та сплати процентів у розмірі 14520 грн.
Будь-яких доказів, які б спростували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором відповідачем суду не представлено.
Щодо вимоги позивача про стягнення 2350,00 грн заборгованість за пенею, суд зазначає наступне.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану" від 18.06.2024 N 3817-IX, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: "18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Здійснюючи тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, Верховний Суд в постанові від 12.06.2024 року у справі № 910/10901/23 виснував, в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення повернення коштів. Аналогічна позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23.
Отже, на період дії воєнного стану позичальники звільняються від сплати заборгованості за штрафними санкціями, тому в частині стягнення заборгованості по пені, у розмірі 2350, 00грн за кредитним договором №7792587 від 15.04.2024 з ОСОБА_1 слід відмовити.
Матеріали справи свідчать, що 27 листопада 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» ( надалі Клієнт) та ТОВ «Діджи Фінанс» ( надалі Фактор) було укладено договір факторингу № 27.11/24-Ф, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором.
Відповідно до п. 1.1. вказаного Договору, за цим договором позивач (Фактор) зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Авентус Україна» (Клієнта) (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.
Згідно з п. 1.2. Договору факторингу перехід від Клієнта (ТОВ «Авентус Україна») до Фактора (позивача) вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акта прийому-передачі Реєстру боржників згідно Додатку № 2, після чого Фактор (позивач) стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.
Згідно витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 27.11/24-Ф від 27.11.2024, до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право вимоги за договором N7792587 укладеним з відповідачем у загальному розмірі 22370 грн з яких: 5500,00 грн заборгованість по тілу кредиту, 14520,00грн заборгованість за відсотками та 2350,00 заборгованість за пенею. .
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Сторони домовилися, що всі документи щодо надання Кредиту підписуються Клієнтом з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Таким чином, Законом України «Про електрону комерцію» визначено, що саме Договором оферти визначається технологію (порядок) укладення договору, порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору, спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту), технічні засоби ідентифікації сторони.
Саме у Договорі чітко визначено, що всі документи щодо надання Кредиту підписуються Клієнтом з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Отже, вказаний кредитний договір №7792587від 15.04.2024, укладений між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , підписаний сторонами, є чинним, у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, сторони визначили всі істотні умови договору, а тому, саме з 15.04.2024 між сторонами виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
За приписами частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).
При цьому спірний договір, укладений кредитний договір в судовому порядку не оскаржувався, не визнавався недійсним, тобто, в силу положень статті 204ЦК України діє презумпція правомірності указаного правочину.
Матеріали справи не містять і заявник не надав суду доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору.
З урахуванням наведеного, встановивши факт укладення між позивачем та первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна» кредитного договору, факт отримання відповідачем коштів за вказаним договором та їх не повернення у відповідності до умов вказаного договору у строки, визначені сторонами, та факт переходу права вимоги за цим договором до позивача ТОВ «Діджи Фінанс», - суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та наявність підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованості у розмірі 20020,00грн.,з яких заборгованість за тілом 5500,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами 14520,00грн.
У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідачки на його користь судові витрати, в. ч. витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.
При вирішенні питання про стягнення з відповідачки на користь позивача судових витрат суд виходить з наступного.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; диспозитивність відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п'ята статті 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Судом враховано правові позиції викладені у постанові Верховного Судуу складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13березня 2025року у справі №275/150/22(провадження 61-13766св24).
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 в справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що:
«40. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
41. Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
42. Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
43. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
44. Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
45. Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.
46. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
47. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 вересня 2020 року у справі №904/3583/19вказано, що:
«у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини п'ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Судами також не враховано, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України (на підставі якої прийнято рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу) суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі обґрунтування нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт (частина п'ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
При цьому, судами не враховано, що для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов'язок доведення неспівмірності витрат».
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Стороною позивача надано суду: договір про надання правової допомоги № 42649746 від 01.01.2025 року, укладеного між ТОВ «Діджи Фінанс» та адвокатом Білецьким Б.М., за яким адвокат взяв на себе зобов'язання надати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором ; додаткову угоду №7792587 від 02.04.2025 до : договору про надання правової допомоги № 42649746; Акт 7792587 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 31.03.2025 року, який містить детальний опис наданих послуг.
Отже матеріалами справи дійсно підтверджується факт отримання ТОВ «Діджи Фінанс» послуг адвоката Білецького Б.М.,. з надання правової допомоги в суді першої інстанції
Враховуючи, шо клопотання та/або заперечення від ОСОБА_1 , щодо зменшення заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу на адресу суду не надходило.
Позовні вимоги задоволено на 89,49% (20020,00 грн. х 100% /22370 грн.).
За вказаних обставин, відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 , на користь позивача необхідно стягнути понесені останнім витрати на правову допомогу у сумі 5369 грн (6000х89,49%/100), пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
Суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає до стягнення з ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Діджи Фінанс» за розгляд справи судом становить 5369грн.
В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений позивачем під час звернення з даним позовом до суду.
Судом встановлено, що позивач поніс судові витрати, у виді сплати судового збору в сумі 2422,40 грн.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2167,80 грн (2422,40 грн х 89,49% / 100 %) судового збору
Керуючись ст.ст.526,1054 ЦК України, ст.ст.12,81,89,141,263-265,280-283 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково .
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 42649746, п/р № НОМЕР_3 , адреса місцезнаходження: 07406, Київська область, м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1) заборгованість за Кредитним договором № 7792587 від 15.04.2024р. у розмірі 20020,00 ( двадцять тисяч двадцять ) гривень 00 копійок, із яких: · заборгованість за тілом кредиту становить 5500,00 ( п'ять тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок; ·заборгованість за відсотками становить 14520,00 ( чотирнадцять тисяч п'ятсот двадцять ) гривень 00 копійок., а також судовий збір у розмірі 2167,80 ( дві тисячі сто шістдесят сім ) гривень 80 копійок та витрати на правову допомогу у розмірі 5369 (п'ять тисяч триста шістдесят дев'ять ) гривень 00 копійок, а всього 27556,80 (двадцять сім тисяч п'ятсот п'ятдесят шість ) гривень 80 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення проголошено 22 вересня 2025 року.
Суддя В.М. Сіянко