Справа № 591/7892/25
Провадження № 2/591/1758/25
19 вересня 2025 року м. Суми
Зарічний районний суд м. Суми в складі головуючого судді Зері Ю.О., за участю секретаря судового засідання Ткаченко Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», вул. Рогнідинська, буд. 4А, офіс 10 м. Київ, 01024, код ЄДРПОУ 43541163 в особі представника - Тараненка Артема Ігоровича до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 35437, 50 грн,
установив:
15.07.2025 до Зарічного районного суду м. Суми надійшла вказана позовна заява.
Позов обґрунтований тим, що відповідачка уклала кредитний договір № 282668485 від 20.03.2024 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (первісний кредитор). За вказаним договором відповідачка кредитні кошти отримала, користувалась ними, однак належним чином свої зобов'язання в частини повернення суми кредиту та нарахованих відсотків не виконала, у повному обсязі кредитні кошти не повернула. 28.11.2018 згідно умов Договору факторингу №28/1118-01, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ ««Манівео швидка фінансова допомога», відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 282668485 від 20.03.2024, укладеним між ТОВ ««Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , право вимоги перейшло до ТОВ «Таліон Плюс». 19.12.2024 згідно умов Договору факторингу №19/1224-01, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ ««Фінансова компанія «Онлайн фінанс», відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 282668485 від 20.03.2024, укладеним між ТОВ ««Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 , право вимоги перейшло до ТОВ ««Фінансова компанія «Онлайн фінанс». 04.06.2025 згідно умов Договору факторингу №04/06/25-Ю, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал», відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 282668485 від 20.03.2024, укладеним між ТОВ ««Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 , право вимоги перейшло до ТОВ «Юніт Капітал». На підставі вказаних договорів позивач набув права вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором на загальну суму 35437,50 грн. Враховуючи, що відповідачкою заборгованість за укладеним нею кредитним договором не погашена ані первісним кредиторам, ані позивачу, останній звернувся до суду за захистом свого порушеного права на отримання коштів.
Ухвалою Зарічного районного суду Сумської області від 18.07.2025 відкрито провадження у даній справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 07.08.2025, та витребувано від АТ КБ «Приватбанк» інформацію, яка може підтвердити обґрунтованість позовних вимог. Судове засідання відклалося до 11.09.2025 та до 19.09.2025.
31.07.2025 від відповідачки до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому вона не заперечує проти того, що між нею та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено кредитний договір на суму 7500 грн, однак вважає, що сума відсотків за кредитом є завищеною, оскільки майже в чотири рази перевищує суму самого кредиту. Також відповідачка не визнає, що позивач правомірно набув право грошової вимоги до неї, оскільки договір факторингу №28/1118-01, за яким згідно доводів позовної заяви відбулось первісне відступлення права вимоги за кредитним договором № 282668485 від 20.03.2024, було укладено між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» до моменту підписання вказаного вище кредитного договору. Крім того відповідачка наголошує на тому, що позивачем не надано суду належних, допустимих і достовірних доказів того, що їй після укладення кредитного договору було видано кредит саме в сумах заявлених позовних вимог. Визначення даних сум в кредитному договорі не свідчить про отримання саме в цьому розмірі кредиту, розрахунки заборгованості, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належними доказами існування боргу. Також відповідачка наголошує, що у матеріалах справи відсутні відомості про направлення на її адресу повідомлення про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором №282668485 від 20.03.2024 року. Тому просить суд у позові відмовити в повному обсязі, та розглядати справу без її участі.
Представник позивача 06.08.2025 подав до суду відповідь на відзив, на задоволенні позовних вимог наполягає та зазначає, що матеріалами справи підтверджується факт передання позивачеві права вимоги до відповідачки, а доводи відповідачки щодо не підтвердження переходу права вимоги є помилковими.
Від позивачки заперечення до суду не надходило.
На виконання вимог судової ухвали від АТ КБ «Приватбанк» до суду надійшла витребувана інформація та документи.
У судове засідання, яке відбулось 19.09.2025, сторони та їх представники не прибули, про розгляд справи повідомлені належним чином, відповідачка 19.09.2025 подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, заперечення, викладені у відзиві на позов, підтримала.
Неявка сторін, належним чином повідомлених про дачу і місце проведення судового засідання, не перешкоджає розгляду справи.
У відповідності до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням наявні у справі докази, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 20.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 282668485. За умовами даного договору відповідачка отримала перший транш за договором у розмірі 7500 грн ( кредитна лінія надається строком на 30 днів, кінцева дата повернення кредиту 19.04.2029).
У пункті 8.3. договору вказано, що на момент укладення цього Договору та отримання першого Траншу за цим Договором Базова процентна ставка складає 2,50 відсотків в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним, що становить 912,50 (дев'ятсот дванадцять цілих п'ять десятих) відсотків річних. У разі отримання додаткових Траншів за цим Договором в період з 23.04.2024 по 20.08.2024, Базова процентна ставка, яка використовується нарахування процентів за користування цими додатковим Траншами, обмежується та розраховується від максимального розміру Денної процентної ставки зазначеної в абзаці 3 пункту 17 Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону. У разі отримання додаткових Траншів за цим Договором після 21.08.2024 року Базова процентна ставка, яка використовується нарахування процентів за користування цими додатковим Траншами, обмежується та розраховується від максимального розміру Денної процентної ставки зазначеної в частині 5 статті 8 Закону.
Дата надання/видачі кредиту 20.03.2024.
Дата повернення кредиту - 19.04.2029.
Згідно пункту 2.6. цього договору кредит надається з метою задоволення поточних споживчих потреб Позичальника (не цільовий кредит).
Відповідачка підписала вказаний договір за допомогою одноразового ідентифікатора YMCP.
Факт реєстрації відповідачки в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка допомога» підтверджується довідкою, з якої вбачається, що відповідачка 20.03.2024 о 10-43 подала заявку на кредит у розмірі 7500,00 грн, у якій вказала свої ідентифікаційні відомості, зокрема місце проживання, РНОКПП, номер мобільного телефону, паспортні дані, адресу електронної пошти. 20.03.2024 о 10-45 відповідачці на номер телефону НОМЕР_2 був направлений одноразовий ідентифікатор, який вона цього ж дня о 10-46 ввела/відправила Товариству, а 20.03.2024 о 10-46 грошові кошти були перераховані позичальниці.
Факт укладення даного кредитного договору також не заперечується відповідачкою у відзиві на позов.
Факт перерахування відповідачці на вказаний нею картковий рахунок кредитних коштів за договором у сумі 7500 грн підтверджується довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога, згідно якої ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на картку НОМЕР_3 20.03.2024 о 10-46 були перераховані грошові кошти у сумі 7500,00 грн, а також банківською випискою по рахунку, наданою АТ КБ «Приватбанк» на виконання вимог судової ухвали про витребування доказів, якою також підтверджується факт перерахування 20.03.2024 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошових коштів у сумі 7500,00 грн шляхом зарахування на картку НОМЕР_4 .
28.11.2018 згідно умов Договору факторингу №28/1118-01, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ ««Манівео швидка фінансова допомога», відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 282668485 від 20.03.2024, укладеним між ТОВ ««Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , право вимоги перейшло до ТОВ «Таліон Плюс».
Слід звернути увагу, що хоча відповідно до пункту 8.2 строк цього договору закінчується 28.11.2019, водночас умовами додаткової угоди № 19 до договору строк його дії продовжено до 31.12.2020. Додатковою угодою № 26 від 31.12.2020 строк дії договору факторингу від 28.11.2018 продовжено до 31.12.2021, додатковою угодою № 27 - до 31.12.2022, додатковою угодою № 31 - до 31.12.2023, додатковою угодою № 32 - до 31.12.2024. Вказані додаткові угоди наявні у матеріалах справи.
19.12.2024 згідно умов Договору факторингу №19/1224-01, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс», відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 282668485 від 20.03.2024, укладеним між ТОВ ««Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 , право вимоги перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс».
04.06.2025 згідно умов Договору факторингу №04/06/25-Ю укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал», відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 282668485 від 20.03.2024, укладеним між ТОВ ««Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 , право вимоги перейшло до ТОВ «Юніт Капітал».
Факт переходу прав кредитора за вказаними вище договорами підтверджується вищевказаними договорами факторингу, додатковими угодами № 19, № 26, №27, №31, №32 до договору факторингу від 28.11.2018, платіжними інструкціями, реєстрами боржників, актами прийому-передачі реєстрів боржників.
Відтак матеріали справи підтверджують як факт укладення кредитного договору між відповідачкою та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і перерахування кредитних коштів відповідачці, так і факт переходу у встановленому порядку права вимоги за цим кредитним договором до позивача.
Водночас також встановлено, що відповідачка, користуючись на власний розсуд наданими їй кредитними коштами, належним чином свої зобов'язання не виконувала, своєчасно та у повному обсязі суми кредиту та нарахованих процентів кредиторам не повертала, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка залишається несплаченою на момент розгляду справи.
Суд зазначає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення цивільного законодавства, які регулюють питання виконання зобов'язань, відповідальності за порушення зобов'язання, а також питання, пов'язані з кредитом.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Відповідно до частин першої і другої статті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Щодо форми укладеного кредитного договору суд вважає за доцільне звернути увагу, що особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до пункту 6 частини першої електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У ході розгляду справи встановлено, що спірний кредитний договір укладений в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. Електронний кредитний договір відповідач підписала шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, подавши заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, після чого отримала на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-повідомлення, який використала для підтвердження підписання кредитного договору.
Вказаний висновок суду відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, провадження № 61-9071св20, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, провадження № 61-20799св19, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, провадження № 61-2903св21, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, провадження № 61-18967св20, від 18 червня 2021 року у справі № 234/8079/20, провадження № 61-2904св21, від 12 червня 2023 року у справі № 263/3470/20
Відповідно до положень статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з положеннями частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Статтею 526 ЦК Українипередбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 вказаного Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина перша статті 612 цього ж Кодексу передбачає, що б оржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановлено у ході розгляду справи та підтверджено наявними у справі доказами, відповідачка згідно укладеного нею договору отримала у користування кредитні кошти шляхом їх перерахування на картковий рахунок, повідомлений нею при укладанні договору, водночас кредитні кошти та нараховані суми процентів своєчасно та у повному обсязі не повернула, чим порушила взяті на себе зобов'язання.
За змістом частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до статті 1082 даного Кодексу боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Відповідно до частин першої та третьої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі».
Відтак навіть за умови, що відповідачка з будь-яких підстав не отримала повідомлення про відступлення права вимоги від позивача, має місце той факт, за яким вона не мала жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті існуючої заборгованості на рахунки первісних кредиторів, які вказані у кредитних договорах, і таке виконання було б належним відповідно до вимог статті 516 ЦК України.
Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України).
Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов'язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
В силу зазначеного вище саме на позивача покладено обов'язок довести суду факт укладення кредитного договору та прострочення позичальником виконання зобов'язань, факт набуття ним права грошової вимоги до відповідачки за спірним договором, а на відповідачку - обов'язок довести належне виконання договірних зобов'язань чи спростувати розмір існуючої заборгованості у разі заперечення проти вимог позивача, або ж право визнати позовні вимоги повністю чи частково.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Позивачем у встановленому порядку доведено факт укладення кредитного договору між первісним кредитором (ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»,) та відповідачкою, факт надання відповідачці кредитних коштів шляхом зарахування коштів на банківський картковий рахунок, також позивачем доведений той факт, що він у встановленому законом порядку набув право вимоги до відповідачки за вказаним кредитним договором.
Враховуючи, що відповідачка не заперечувала факту укладення нею кредитного договору, при цьому наявні у справі докази підтверджують факт виконання кредитодавцем зобов'язання з надання кредиту, однак не підтверджують факту повернення відповідачкою кредитних коштів ані первісному кредитору, ані наступним кредиторам, у тому числі й позивачу, відтак позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки на користь позивача 7500,00 грн основної заборгованості є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідачки на користь позивача відсотків за користування кредитними коштами, суд зазначає наступне.
Суд звертає увагу, що договір кредитної лінії № 282668485 від 20.03.2024 визначає мету отримання кредиту - задоволення поточних споживчих потреб позичальника, тобто кредитні правовідносини, які виникли між сторонами, носять споживчий характер, а тому на них поширюються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Як зазначає позивач, згідно з реєстром боржників за спірним кредитним договором, укладеним між відповідачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», позивач набув права вимоги до відповідачки на суму 39187,50 грн, з яких 27937,50 грн - сума нарахованих відсотків, саме таку суму відсотків позивач просив стягнути на свою користь у позові.
Відповідачка такий розмір відсотків вважає завищеним та необґрунтованим.
Суд, перевіривши, нарахування, здійснені позивачем, звертає увагу сторін на таке.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX внесені зміни, зокрема, до Закону України «Про споживче кредитування».
Так пунктом 12 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що денна процентна ставка - це загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.
Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» визначила, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів -1,5%.
При цьому відповідно до пункту 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023.
Таким чином максимальний розмір денної процентної ставки з 24.12.2023 не повинен перевищувати 1%, а щодо договорів, які укладені до набрання Законом України № 3498-IX: протягом перших 120 днів - 2,5% (до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів - 1,5% (до 20.08.2024 включно); починаючи з 241 дня - 1% (з 21.08.2024).
Як встановлено судом, договір № 282668485 укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 20.03.2024, тобто після набрання чинності відповідних положень Закону України «Про споживче кредитування», а тому положення Закону про обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовуються до даних правовідносин у порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» у розмірі не більшому, ніж 1%.
З урахуванням наведеного, суд відхиляє надані позивачем розрахунки заборгованості за відсотками та наводить свій розрахунок, з урахуванням обмеження максимального розміру денної процентної ставки до 1%.
Пунктом 7.3 договору вказано, що кінцевою датою повернення (виплати) кредиту 19.04.2029.
Таким чином заборгованість відповідачки за нарахованими відсотками з урахуванням строку кредитування, визначеного у пункті 7.3 договору від 20.03.2024, за період з 20.03.2024 до 04.06.2025 (день укладення договору факторингу, після якого як стверджує позивач жодні нарахування не проводились) становить 20550,00 грн, що розраховується наступним чином (7500*1/100) * 274 (кількість днів прострочення за період, зазначений позивачем).
Також суд враховує, що згідно повідомленої позивачем інформації відповідачка 19.04.2024 сплатила 4050,00 грн, тому за наслідком проведених розрахунків заборгованість відповідачки перед позивачем по сплаті відсотків за користування кредитним коштами становить 16500,00 грн, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Щодо вирішення питання про судові витрати суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
За приписами частин другої-четвертої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Представником позивача на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн наданий договір №05/06/25-01 про надання правової допомоги від 05.06.2025. Відповідно до протоколу погодження вартості послуг та детального опису наданих послуг адвокатом надані послуги за усну консультацію Клієнта, підготовку адвокатського запиту, вивчення матеріалів справи, аналіз судової практики, складання позовної заяви, участь в судовому засіданні та у відеоконференціях, підготовка та подача клопотань/заяв та інших процесуальних документів до суду, складання апеляційної скарги, касаційної скарги, підготовка та укладання мирової угоди, відзив на позовну заяву/ відповідь на відзив на позов, заперечення/додаткові пояснення по справі, відзив на апеляційну скаргу. Додатковою угодою № 25770852079 до договору про надання правничої допомоги адвокат взяв на себе зобов'язання надавати позивачу юридичну допомогу по захисту його прав та інтересів про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 . Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг від 05.06.2025 розмір наданих адвокатом послуг склав 7000,00 грн.
Судом врахований висновок Верховного Суму, сформований у постанові від 23.12.2021 у справі №755/7943/20-ц про те, які документи можуть бути подані для підтвердження складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги. Відповідно до викладеного у постанові висновку цей перелік не є вичерпним. Питання оцінки достатності доказів, поданих у підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу чи тих, які будуть понесені, перебуває у межах дискреції суду.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Від відповідачки клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу не надходило.
За змістом части першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак враховуючи, що позов задоволений частково, позивачу за рахунок відповідачки підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору у сумі 1640,45 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4740,40 грн пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 12, 76, 81, 141, 247, 265, 268, 273, 274, 279, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», вул. Рогнідинська, буд. 4А, офіс 10 м. Київ, 01024, код ЄДРПОУ 43541163 заборгованість за договором №282668485 від 20.03.2024 у розмірі 24000 грн, з яких 7500 грн заборгованості за тілом кредиту, 16500 грн заборгованості за відсотками; 1640,45 грн витрат по сплаті судового збору; 4740,40 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В іншому відмовити.
Видати виконавчий лист після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», вул. Рогнідинська, буд. 4А, офіс 10 м. Київ, 01024, код ЄДРПОУ 43541163.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя Ю. О. Зеря