Справа № 420/17626/25
22 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФУД ФЕМЕЛІ» до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів
До Одеського окружного адміністративного суду 04.06.2025 надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ФУД ФЕМЕЛІ» до Одеської митниці, в якій позивач просить суд:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500500/2025/000198/2 від 20.04.2025;
2. Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2025/000327 від 20.04.2025.
Обгрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначив, що 15.01.2024 між ALTA KRAINA S.r.o., Словаччина (Продавець) та ТОВ «ФУД ФЕМЕЛІ» (Покупець) укладений контракт № 1501/2024. До Одеської митниці уповноваженою особою декларанта подано митну декларацію (МД) № 25UA500500012686U0 від 18.04.2025, в графі 31 якої був наведений наступний опис товарів: товар № 1 « 1. Продукти переробки овочів, томатна паста з томатів врожаю 2024р., з вмістом сухої речовини (число Brix) 36,93%, в первинних упаковках масою понад 1 кг, всього - 39 090 кг. Фірма виробник: TACHENG FENGO TOMATO PRODUCTS CO., LTD. Торговельна марка: FENGO. Країна виробництва: Китай, CN». В митній декларації (МД) № 25UA500500012686U0 від 18.04.2025 декларантом та його уповноваженою особою визначено та заявлено митну вартість товарів: товару № 1 за основним (першим) методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складається з вартості товару, зазначеної в інвойсі (invoice) № FG-AK-20250117 від 17.01.2025 - 35 376,45 доларів США (сума в валюті України на день подання митної декларації № 25UA500500012686U0 від 18.04.2025 за курсом НБУ на 18.04.2025-41,3825 грн. за 1 долар США - 1 463 965,94 грн.). Одеська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2025/000198/2 від 20.04.2025, в якому застосувала резервний метод визначення митної вартості (шостий метод) та визначила митну вартість товарів: товару № 1 у митній декларації (МД) № 25UA50050001268600 від 18.04.2025 60 589,50 доларів США (1,55 доларів США за кг ваги нетто). Внаслідок ухвалення вищезазначеного рішення про коригування митної вартості товарів Одеська митниця прийняла картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2025/000327 від 20.04.2025.
Ухвалою судді від 09.06.2025 позовну заяву залишено без руху, встановивши 10-денний строк для усунення недоліків, шляхом надання до суду документу про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі 8411,84 грн.
17.06.2025 від представника позивача надійшла заява (вх. №ЕС/61434/25) про долучення до матеріалів справи платіжну інструкцію №2297 від 09.06.2025 про сплату судового збору у розмірі 14534,40 грн.
Згідно даних КП «Діловодство спеціалізованого суду» судовий збір за платіжною інструкцією №471 від 19.05.2025 у розмірі 8411,84 грн зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України.
20.06.2025 ухвалою судді, прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження по справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
04.07.2025 до суду надійшло клопотання (вх. №ЕС/68176/25) представника відповідача Одеської митниці, в якому заявник заперечує проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та просить суд постановити ухвалу, якою задовольнити заяву Одеської митниці про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін, мотивуючи тим, що розмір можливих збитків у даній справі (різниця в митних платежів між заявленою та скоригованою митною вартістю спірного товару) становить 358922,40 грн. Зазначена обставина свідчить про складність даної справи, яка потребує розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи з метою надання усних пояснень, оскільки результат розгляду справи - матеріальні збитки для сторін у сумі 358922,40 грн.
04.07.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву (вхід.№ ЕС/68178/25) представника Одеської митниці, в якому вказано, що відповідач вважає, що адміністративний позов ТОВ «ФУД ФЕМЕЛІ» таким, що не підлягає задоволенню.
У відзиві вказано, що виконання вимог статті 54 МКУ під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № 25UA500500012686U0 від 18.04.2025 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2025/000198/2 від 20.04.2025.
Як вказано у відзиві, оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МКУ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.
Отже, як стверджує відповідач, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) № 25UA500500012686U0 від 18.04.2025 містились розбіжності, та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
У зв'язку з вищевикладеним та у відповідності до ч. 2 ст. 55 МКУ Одеською митницею прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2025/000198/2 від 20.04.2025. У рішенні про коригування митної вартості № UA500500/2025/000198/2 від 20.04.2025 наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цьому рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмноінформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю.
Таким чином, вказано у відзиві, Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару № UA500500/2025/000198/2 від 20.04.2025 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2025/000327 діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ТОВ «ФУД ФЕМЕЛІ».
Враховуючи вищевикладене, Одеська митниця просить суд відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «ФУД ФЕМЕЛІ» .
Ухвалою суду від 08.07.2025 відмовлено у задоволенні клопотання (вх. №ЕС/68176/25 від 04.07.2025) представника відповідача Одеської митниці про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторі.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФУД ФЕМЕЛІ» зареєстровано як юридична особа 18.10.2023 (Номер запису: 1010351020000005336) та згідно інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами (основний); 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками; 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.
15.01.2024 між ТОВ «ФУД ФЕМЕЛІ» як покупцем та компанією ALTA KRAINA S. (Словакія) як продавцем укладено договір поставки товару № 1501/2024 відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує концентровані соки, фруктові пюре та іншу сировину, іменовану надалі «Товар», на умовах, вказаних у Додатках до дійсного Контракту. Найменування Товару, що постачається за даним Контрактом, визначається у Додатках, що є невід'ємною частиною цього Контракту. Опис, асортимент, кількість Товару узгоджуються Сторонами окремо для кожної партії поставленого Товару та зазначаються в Додатках, які є невід'ємною частиною цього Контракту.
Згідно з п.2 контракту № 1501/2024 ціна на Товар, що постачається за цим Контрактом, визначається у Додатках до даного контракту. Ціна Товару включає вартість тари (упаковки), маркування, завантаження у транспортний засіб, укладання та кріплення Товару у транспортному засобі Валюта контракту та платежів: ЄВРО
Розділом 3 контракту № 1501/2024 визначено умови оплати, а саме:
3.1 Умови оплати за кожну партію Товару визначаються у Додатках.
3.2. Датою оплати вважається дата списання коштів із рахунку Покупця.
3.3. Усі банківські витрати за Контрактом у країні Продавця несе Продавець, у країні Покупця Покупець. -
Відповідно до п.4 контракту № 1501/2024 Продавець постачає Товар партіями на умовах, вказаних у Додатках до даного Контракту та згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів «Інкотермс 2010» у строк не пізніше ніж 30 (тридцять) календарних днів з дати підписання Додатку на партію Товару.
Згідно з п.5 контракту № 1501/2024 Упаковка Товару вказується в Додатках. Продавець постачає Товар в упаковці, яка повинна захищати Товар від будь-яких пошкоджень при транспортуванні, перевалці (перевантаженні), розвантаженні. А також зберіганні Товару на складі Покупця, якщо поставляється в бочках.
13.03.2025 ТОВ «ФУД ФЕМЕЛІ» та ALTA KRAINA S. (Словакія) підписано додаток №4/25 до контракту № 1501/2024 від 15.01.2024 року відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує томатну пасту COLD BREAK 36-38%, врожай 2024, виробництва компанії ТАСHENG FENGO TOMATO PRODUCTS CO., LTD (Китай), іменоване надалі «Товар», на наступних умовах: Кількість: 39.090 тонн. Термін Відвантаження: Лютий-Квітень 2025. Ціна: 905,00 (Дев'ятсот п'ять) долл. США/тонну, CIF Одеса (Україна)
На підставі інвойсу № FG-AK-20250117 від 17.01.2025 компанією «ALLTAG ALTA KRAINA S. (Продавець) було поставлено позивачу партію товару (томатна паста).
18.04.2025 уповноважена позивачем особа діючи в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «ФУД ФЕМЕЛІ» звернулась до Одеської митниці, у зв'язку із імпортуванням та ввезенням на територію України товару (митна декларація № 25UA500500012686U0).
Для підтвердження вказаних у митній декларації № 25UA500500012686U0 від 18.04.2025 відомостей, до митної декларації, зокрема, було надано, зокрема, нижченаведений перелік документів:
- сертифікат якості (Certificate of quality) №б/н від 17.01.2025;
- пакувальний лист (Packing list) №б/н від 17.01.2025;
- рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №FG-AK-20250117 від 17.01.2025;
- коносамент (bill of lading) №MEDUYX790635 від 05.02.2025;
- автотранспортна накладна (Road consignment note) № 110270 від 17.04.2025, № 494 від 17.04.2025;
- сертифікат про походження товару (Certificate of origin) №25C960120006/00041 від 12.02.2025;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 1501/2024 від 15.01.2024;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №4/25 від 13.03.2025.
Одеською митницею відповідно до частини 3 статті 53 МКУ декларанта зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
19.04.2025 декларант надано до митного органу лист №б/н від 19.04.2025 щодо направлення документів і неможливості надання інших документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів.
Одеська митниця за результатами розгляду поданих документів своїм рішенням № UA500500/2025/000198/2 від 20.04.2025 здійснила коригування заявленої позивачем митної вартості товару у сторону збільшення.
Також, Одеська митниця склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2025/000327.
Так, у рішенні № UA500500/2025/000198/2 від 20.04.2025 відповідачем було вказано, що:
1) у зовнішньоекономічному договорі в п. 2.2 вказано, що валюта контракту та платежів визначено ЄВРО. Разом з тим, у додатковій угоді від № 4/25 від 13.03.2025 зазначено про визначення ціни договору у доларах США. Разом з тим, до видання вказаної додаткової угоди в інвойсі від 17.01.2025 № FG-AK-20250117 було вказано валюту продажу товарів та розрахунків за договором: долар США. Вказане суперечить умовам контракту;
2) також, під час аналізу страхового полісу № PYIE202521021174E06247 від 26.01.2025 виявлено, що номер коносаменту, що зазначений у ньому, не відповідає наданому коносаменту MEDUYX790635 від 05.02.2025.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови у митному оформленні (випуску) товарів, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Перевіряючи правомірність оскаржуваного рішення, суд дійшов до таких висновків.
Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно положень МК України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до статті 50 МК України, відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з частиною 1 статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:
1) наявність розбіжностей між окремими документами;
2) наявність ознак підробки певних документів;
3) відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Відповідно до ч.3 ст.54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Частинами 1, 2 ст. 59 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням методу за ціною договору щодо ідентичних товарів, передбачено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.
Так, судом встановлено, що оскільки митну вартість товарів не можна було визначити шляхом використання методу, зазначеного у ст.58 МК України (метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано метод визначення митної вартості другорядний: резервний метод.
В той же час, суд не погоджується з такими висновками відповідача, з огляду на таке.
Так, щодо покликань відповідача на те, що в інвойсі від 17.01.2025 № FG-AK-20250117 було вказано валюту продажу товарів та розрахунків за договором: долар США. Вказане суперечить умовам контракту, то суд зазначає.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.
Положеннями пункту 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми рахунку-фактури (інвойсу).
Згідно з ч.1 ст.14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про валюту і валютні операції» валютне регулювання в Україні ґрунтується на таких принципах, зокрема, свобода здійснення валютних операцій, що передбачає право фізичних та юридичних осіб - резидентів укладати угоди з резидентами та (або) нерезидентами та виконувати зобов'язання, пов'язані з цими угодами, у національній валюті чи в іноземній валюті, у тому числі відкривати рахунки у фінансових установах інших країн.
Частиною 2 статті 189 Господарського кодексу України визначено, що ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.
З урахуванням вказаного правового регулювання, суд погоджується з твердженнями позивача, що сторони зовнішньоекономічного договору контракту № 1501/2024 від 15.01.2024 ALTA KRAINA s.r.o., Словаччина (Продавець) та ТОВ "ФУД ФЕМЕЛІ" (Покупець), на підставі частини 2 статті 189, частини 2 статті 377 Господарського кодексу України від 16.01.2003 № 436-IV, частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV, частини 1 статті 5, частини 1 статті 14 Закону України від 16.04.1991 № 959-ХІІ "Про зовнішньоекономічну діяльність", пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII "Про валюту і валютні операції" мають право здійснювати будь-які валютні операції та розрахунки в іноземній валюті з іноземними суб'єктами господарської діяльності, що прямо не заборонені або не обмежені законодавством України; самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам; укладати угоди та виконувати зобов'язання, пов'язані з цими угодами в іноземній валюті; та є вільними у визначенні умов договору, в тому числі і ціни товару в іноземній валюті, яка визначається за згодою сторін.
В пункті 2.2 контракту № 1501/2024 від 15.01.2024 зазначено, що валюта контракту та платежів: ЄВРО.
Згідно з пунктом 3.1 контракту № 1501/2024 від 15.01.2024 умови оплати за кожну партію Товару визначаються у Додатках.
Згідно з Додатком № 4/25 від 15.01.2025 до контракту № 1501/2024 від 15.01.2024 Продавець (ALTA KRAINA s.r.o., Словаччина) продає, а Покупець (ТОВ "ФУД ФЕМЕЛІ") купує: Томатну пасту COLD BREAK 36-38% врожай 2024, виробництва компанії ТАCHENG FENGO TOMATO PRODUCTS CO., LTD (Китай), іменоване надалі "Товар", на наступних умовах: кількість: 39,090 тонн; термін відвантаження: лютий-квітень 2025; ціна: 905,00 (дев'ятсот п'ять) доларів США/тонну, CIF Одеса (Україна). Загальна кількість Товару, який поставляється по даному додатку: 35 376,45 (тридцять п'ять тисяч триста сімдесят шість, сорок п'ять) доларів США. Умови оплати: 100% оплата протягом 30 днів з моменту перетину кордону України.
Крім того, пунктом 4.5 контракту № 1501/2024 від 15.01.2024 передбачено, що кожен інвойс повинен мати посилання на країну походження; одиниці виміру, кількість, ціну Товару, іншу погоджену інформацію. Продавець зобов'язується погодити з Покупцем зміст рахунка-фактури (інвойсу), який супроводжуватиме Товар до початку здійснення поставки.
В інвойсі (invoice) № FG-AK-20250117 від 17.01.2025 наведені: найменування, адреса, платіжні реквізити Продавця ALTA KRAINA s.r.o., Словаччина; найменування, адреса Покупця - ТОВ "ФУД ФЕМЕЛІ", контракт № 1501/2024 від 15.01.2024; наявний опис товарів - томатна паста COLD BREAK 36-38% врожай 2024 (ТОМАТО PASTE COLD BREAK 36-38% BRIX CROP 2024); кількість 39 090,00 кг; ціна за кілограм - 0,905 доларів США; загальна вартість - 35 376,45 доларів США; умови оплати протягом 30 днів з моменту перетину кордону України.
Отже, сторони зовнішньоекономічного договору контракту № 1501/2024 від 15.01.2024 ALTA KRAINA s.r.o., Словаччина (Продавець) та ТОВ "ФУД ФЕМЕЛІ" (Покупець) у повній відповідності до вищезазначених положень законодавства України за взаємною згодою сторін визначили, що валютою ціни та валютою платежу за товари, зазначені в інвойсі (invoice) № FG-AK-20250117 від 17.01.2025 та в додатку № 4/25 від 15.01.2025 до контракту № 1501/2024 від 15.01.2024 є долар США, а саме ціна товару становить 905,00 доларів США/тонну (або 0,905 доларів США за кілограм), та загальна вартість товару 35 376,45 доларів США; умови оплати 100% оплата протягом 30 днів з моменту перетину кордону України.
Таким чином, зазначення ціни за кілограм товару та загальної вартості товару в доларах США в інвойсі (invoice) № FG-AK-20250117 від 17.01.2025 не суперечить умовам контракту № 1501/2024 від 15.01.2024 та додатку № 4/25 від 15.01.2025 до контракту № 1501/2024 від 15.01.2024
Щодо покликань відповідача на те, що під час аналізу страхового полісу № PYIE202521021174E06247 від 26.01.2025 виявлено, що номер коносаменту, що зазначений у ньому, не відповідає наданому коносаменту MEDUYX790635 від 05.02.2025, суд зазначає таке.
Так, судом встановлено, що постачання товару здійснювалось на умовах CIF Одеса.
У позові вказано, що в страховому полісі № РIE202521021174E06247 від 26.01.2025 вказаний не номер коносаменту, а номер букінгу (номер замовлення в окремій системі торговельного мореплавства для подальшої організації доставки, номер броні місця на морському судні) -177GVPRLXTEN0650, який стає відомим та присвоюється до формування коносаменту.
В графі "booking ref." (номер бронювання) коносаменту (Bill of Lading) № MEDUYX790635 від 05.02.2025 вказаний номер букінгу 177GVPRLXTEN0650.
Також відповідно до фактичних обставин справи, товар "томатна паста COLD BREAK 36-38% врожай 2024" перевозився в морських контейнерах № MEDU5589494, TCKU2234436.
У позові вказано та не спростовано відповідачем, що згідно з інформацією, яка розміщена на Інтернет сайті MSC (Mediterranean Shipping Company) (https://www.msc.com/ru/track-a-shipment), яка здійснювала морське перевезення товару "томатна паста COLD BREAK 36-38% врожай 2024", за номером букінгу 177GVPRLXTEN0650 наведено інформацію про контейнери № MEDU5589494, TCKU2234436, в яких товар "томатна паста COLD BREAK 36-38% врожай 2024" переміщувався з порту Тяньцзінь (Китай) до порту Одеса (Україна).
Суд зазначає, що оскільки коносамент № MEDUYX790635 складений пізніше аніж страховий поліс № РIE202521021174E06247, то очевидним є те, що у відповідному полісі не могло бути викладено інформацію про коносамент.
Зважаючи на вказане, суд погоджується з твердженнями позивача, що висновок Одеської митниці в оскаржуваному рішенні про те, що начебто у страховому полісі вказаний номер коносаменту не відповідає дійсності, він не міг бути підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, а також причиною для коригування митної вартості та для відмови у митному оформленні
Отже, суд відхиляє вищевказані доводи відповідача як необґрунтовані.
Так, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Одеською митницею при прийнятті оскаржуваного рішення не було надано жодних доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
При цьому розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.
На переконання суду правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.
Так, принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 року по справі “Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 року у справі “Серявін та інші проти України» Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер'їлдіз проти Туреччини).
За встановлених обставин, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та у повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.
В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.
Відтак, наявність в оскаржуваному рішенні припущень митного органу свідчить про його невмотивованість.
З огляду на викладене, митним органом не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.
При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів митний орган повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.
Митний орган зобов'язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також необхідно врахувати, що в ЄАІС відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також Інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.
Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення та картка відмови є необґрунтованими, а відтак позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ФУД ФЕМЕЛІ» є такими, що підлягають задоволенню.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання даного адміністративного позову сплачений судовий збір всього в розмірі 8411,84 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №471 від 19.05.2025 (а.с.88).
Враховуючи, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФУД ФЕМЕЛІ» необхідно стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 8411,84 грн.
Керуючись ст.ст. 8, 9, 72, 77, 80, 134, 142, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ФУД ФЕМЕЛІ» до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500500/2025/000198/2 від 20.04.2025.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2025/000327 від 20.04.2025.
Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФУД ФЕМЕЛІ» суму сплаченого судового збору у розмірі 8411,84 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «ФУД ФЕМЕЛІ» (65101, м. Одеса, вул. Космонавта Комарова, 10, офіс 408, код ЄДРПОУ 45267404);
Відповідач - Одеська митниця (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21-А, код ЄДРПОУ 44005631).
Суддя Олена СКУПІНСЬКА