Справа № 420/8085/25
22 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Каравана Р.В., розглянув в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН
ОСОБА_1 19.03.2025 року через «Електронний суд» звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, у якому просить суд:
визнати протиправними дії та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 06.01.2025 № 15535002224 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 04.03.2025 № 15535002224;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 02.07.1982 по 29.04.1983, з 02.11.1991 по 21.03.1993, з 01.06.1993 по 07.09.1998 та з 18.09.1998 по 15.10.2000, та призначити пенсію за віком з дня виникнення права, а саме починаючи з 17.11.2024, з урахуванням довідки про заробітну плату № 175-С-11.1-21 від 07.02.2025;
стягнути за рахунок бюджетних асигнувань сплачений судовий збір.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після досягненню 60-річного, у встановлений 3-х місячний термін він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою про призначення пенсії за віком.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, який був уповноважений розглянути подану ним заяву.
Рішенням від 06.01.2025 № 15535002224, було відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного трудового стажу, оскільки до загального стажу не враховано періоди роботи з 02.07.1982 по 29.04.1983, з 01.06.1993 по 07.09.1998 та з 01.07.2000 по 15.10.2000.
Після отримання відмови, враховуючи 3-х місячний строк, позивач надав до управління додаткові архівні документи, оскільки дані щодо ведення підприємницької діяльності та сплати єдиного внеску мають зберігатись в органах Пенсійного фонду та додаткового надання та уточнення не потребують.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 04.03.2025 № 15535002224, було повторно відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з не врахуванням до загального стажу періодів роботи з 02.07.1982 по 29.04.1983, з 02.11.1991 по 21.03.1993, з 01.06.1993 по 07.09.1998 та з 18.09.1998 по 15.10.2000.
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області з поданим позовом не погодилось. У поданому до суду відзиві вказує, що на підстави заяви та наданих позивачем документів Головним управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 06.01.2025 винесено Рішення № 155350022224 про відмову у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Однак, Позивач рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 06.01.2025 № 155350022224 не оскаржив, а натомість повторно звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 04.03.2025 № 15535002224, було відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з не врахуванням до загального стажу періодів роботи з 02.07.1982 по 29.04.1983, з 02.11.1991 по 21.03.1993, з 01.06.1993 по 07.09.1998 та з 18.09.1998 по 15.10.2000.
Вказані періоди не враховано з наступних підстав:
період роботи з 02.07.1982 по 29.04.1983, оскільки дата заповнення трудової книжки “14.06.1985» не відповідає даті початку трудової діяльності “02.07.1982»;
період роботи з 02.11.1991 по 21.03.1993, оскільки відсутній запис посади особи, що здійснила звільнення;
період роботи з 01.06.1993 по 07.09.1998, оскільки в даті звільнення міститься виправлення та відсутня назва документу, що є підставою внесення запису;
період підприємницької діяльності з 18.09.1998 по 15.10.2000, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня інформація про сплату страхових внесків.
Вважає, що неправомірних дій Головне управління стосовно позивача не допускало.
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з поданим позовом не погодилось. У поданому до суду відзиві вказує, що територіальними органами ПФУ було вірно розраховано страховий стаж Позивача, а спірні періоди за відсутності належного документального підтвердження не підлягають зарахуванню.
Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з поданим позовом не погодилось. У поданому до суду відзиві вказує, що 25 лютого 2025 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком згідно з статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон 1058-IV).
Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області. За результатами розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області прийняло рішення №155350022224 від 04.03.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком. Вік позивача на момент звернення до пенсійного органу - 60 років 03 місяці. Страховий стаж позивача - 25 років 00 місяців 13 днів, якого недостатньо для призначення пенсії.
Вважає, що ним було правомірно до страхового стажу позивача не зараховано:
- період роботи з 02.07.1982 по 29.04.1983, оскільки дата заповнення трудової книжки « 14.06.1985» не відповідає даті початку трудової діяльності «02.07.1982»;
- період роботи з 02.11.1991 по 21.03.1993, оскільки відсутній запис посади особи, що здійснювала звільнення;
- період роботи з 01.06.1993 по 07.09.1998, оскільки в даті звільнення міститься виправлення та відсутня назва документу, що є підставою внесення про звільнення з роботи, даний період згідно архівної довідки про заробіток №175-С-11.2-21 від 07.02.2025, виданої Департаментом архівної справи та діловодства, можливо зарахувати до страхового стажу після надходження результатів зустрічної перевірки та питання призначення пенсії за віком буде розглянуто за умови подання відповідної заяви;
- період здійснення підприємницької діяльності з 18.09.1998 по 15.10.2000, оскільки відсутні відомості про сплату страхових внесків та обрану систему оподаткування.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху та надано позивачу термін для усунення недоліків - 5 днів з дня отримання копії ухвали.
В ухвалі Одеського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 судом визначено спосіб усунення виявлених недоліків, а саме шляхом подання до суду платіжний документ, що підтверджує доплату судового збору у розмірі 968,96 грн.
26.03.2025 представником позивача, з метою усунення вказаних в ухвалі від 24.03.2025 недоліків позовної заяви, до Одеського окружного адміністративного суду було подано заяву про виконання ухвали суду (зареєстрована канцелярією суду 27.03.2025), до якої долучено квитанцію про сплату судового збору.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02.06.2025 відкрито провадження по вказаній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 КАС України.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Суд, дослідивши матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення, а також ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі
Як свідчать матеріали справи ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 після досягнення 60 річного віку 02.01.2025 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою про призначення пенсії за віком.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
Рішенням від 06.01.2025 № 15535002224, було відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного трудового стажу. Страховий стаж особи становить 27 років 10 місяців 16 днів.
За результатом розгляду документів долучених до заяви, до страхового стажу не зараховано період роботи за трудовою книжкою ( НОМЕР_1 ):
з 02.07.1982 по 29.04.1983, оскільки запит передує даті відкриття трудової книжки (14.06.1985);
з 01.06.1993 по 07.09.1998, оскільки в даті звільнення наявне виправлення та відсутня назва документу, що є підставою для внесення запису про звільнення з роботи;
з 01.07.2000 по 15.10.2000, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні дані про заробітку плату та сплату страхових внесків.
Згідно періодів зарахованого страхового стажу до вказаного рішення було враховано період роботи з 18.09.1998 по 30.06.2000.
Після отримання відмови, позивач повторно 25.02.2025 звернувся з заявою про призначення пенсії з наданням додаткових архівних документів.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 04.03.2025 № 15535002224, було повторно відмовлено у призначенні пенсії. В рішенні визначено страховий стаж в 25 років 00 місяців 13 днів.
Результати розгляду документів, доданих до заяви за поданими документами до страхового стажу не враховано:
період роботи з 02.07.1982 по 29.04.1983, оскільки дата заповнення трудової книжки «14.06.1985» не відповідає даті початку трудової діяльності « 02.07.1982»;
період роботи з 02.11.1991 по 21.03.1993, оскільки відсутній запис посади особи, що здійснила звільнення;
період роботи з 01.06.1993 по 07.09.1998, оскільки в даті звільнення міститься виправлення та відсутня назва документу, що є підставою внесення запису про звільнення з роботи, даний період згідно архівної довідки про заробіток №175-C-11.2-21 від 07.02.2025, виданої Департаментом архівної справи та діловодства, можливо зарахувати до страхового стажу після надходження результатів зустрічної перевірки та питання призначення пенсії за віком буде розглянуто за умови подання відповідної заяви;
період здійснення підприємницької діяльності з 18.09.1998 по 15.10.2000, оскільки відсутні відомості про сплату страхових внесків та обрану систему оподаткування.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає та враховує наступне.
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов'язаннями України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбачений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058-IV (далі по тексту Закон № 1058-IV).
Частиною 1 ст. 26 Закону № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Частиною 2 ст. 26 Закону № 1058-IV встановлено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років.
За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
При цьому, згідно з частиною 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі по тексту Закон №1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 ч.1 ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частинами 1-3 ст. 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Необхідно зазначити, що до 01 січня 2004 року порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05 листопада 1991 року (далі - Закон № 1788-XII).
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений (далі - Порядок №637).
Відповідно до ч. 3 Постанови №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, відомості якої підлягають врахуванню при визначенні стажу роботи особи.
Повертаючись до обставин вказаної справи суд зазначає, що спір виник щодо не врахування відповідачами трудового стажу позивача за періоди період роботи:
з 02.07.1982 по 29.04.1983, оскільки дата заповнення трудової книжки « 14.06.1985» не відповідає даті початку трудової діяльності « 02.07.1982»;
період роботи з 02.11.1991 по 21.03.1993, оскільки відсутній запис посади особи, що здійснила звільнення;
період роботи з 01.06.1993 по 07.09.1998, оскільки в даті звільнення міститься виправлення та відсутня назва документу, що є підставою внесення запису про звільнення з роботи, даний період згідно архівної довідки про заробіток №175-C-11.2-21 від 07.02.2025, виданої Департаментом архівної справи та діловодства, можливо зарахувати до страхового стажу після надходження результатів зустрічної перевірки та питання призначення пенсії за віком буде розглянуто за умови подання відповідної заяви.
Надаючи оцінку вказаним обставинам суд зазначає наступне.
Суд наголошує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
Так, Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Як свідчать матеріали справи трудова книжка НОМЕР_2 була видана позивачу 14.06.1985 та оформлена відділом кадрів Будівельно-монтажного поїзду № 549 треста Одестрансстрой.
Записи 1, 2 та 3 здійснені відділом кадрів Будівельно-монтажного поїзду № 549 треста Одестрансстрой, про що свідчить відбитка відповідної печатки. Запис 2 та 3 містить наступні записи « 02.07.1982 Принят монтером пути 3 разряда Приказ № 28 02.07.1982», « 29.04.1983 г. Уволен в связи с призывом на военную службу п. 3 ст. 36 КЗОТ УССР Приказ № 23 от 4.05.1983 г.»
Наявність таких формальних неточностей у документах, а саме що дата заповнення трудової книжки « 14.06.1985» не відповідає даті початку трудової діяльності « 02.07.1982» не можна вважати достатнім та належним доказом для встановлення факту відсутності трудових відносин підприємства з позивачем у спірний період.
За таких умов суд не вважає обґрунтованим рішення відповідачів щодо не врахування періодів роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 14.06.1985 щодо періоду роботи позивача в Будівельно-монтажному поїзді № 549 треста Одестрансстрой з 02.07.1982 по 29.04.1983.
З цих же підстав суд не вважає обґрунтованим рішення відповідачів щодо не врахування періодів роботи з 02.11.1991 по 21.03.1993 з підстав відсутності запису про посаду особи, яка здійснила запис про звільнення позивача, оскільки відповідні записи 13 та 14 відповідають іншим вимогам до їх заповнення, а саме містять інформацію про дату прийняття та звільнення позивача, інформацію про підстави здійснення відповідних записів та містять відбиток круглої печатки відповідної організації.
Так саме суд вважає необґрунтованим не врахування відповідачами періоду роботи позивача з 01.06.1993 по 07.09.1998, оскільки в даті звільнення міститься виправлення та відсутня назва документу, що є підставою внесення запису про звільнення з роботи.
У даному разі позивачем до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області було надані архівні довідки Департаменту архівної справи та діловодства від 07.02.2025р. № 174-C-11.1-21 та від 07.02.2025p. № 175-C-11.1-21, які в повній мірі відображають інформацію про роботу останнього в Приватному підприємстві «АРОЛ» та інформацію про заробітну плату позивача у вказаному підприємстві за період з 06.1993р. по 05.1998р.
З урахуванням наданих позивачем документів, а саме записів в трудовій книжці НОМЕР_2 від 14.06.1985 та архівних довідок від 07.02.2025р. № 174-C-11.1-21 та від 07.02.2025p. № 175-C-11.1-21, суд дійшов висновку про необґрунтованість рішення відповідачів в частині не зарахування до трудового стажу позивача періодів роботи в Приватному підприємстві «АРОЛ» в період з 01.06.1993 по 31.05.1998, тобто в період наявності інформацію про нарахування та виплати останньому заробітної плати на посаді директора вказаного підприємства.
У той же час, суд погоджується з висновками відповідача щодо не зарахування до трудового стажу періодів роботи позивача в Приватному підприємстві «АРОЛ» з 01.06.1998 по 07.09.1998, оскільки позивачем не надано належним та допустимих доказів на підтвердження нарахування та виплати заробітної плати у вказаний період.
З урахуванням викладеного та того, що недоліки оформлення трудової книжки не можуть вважатися достатньою і самостійною підставою для відмови позивачеві у зарахуванні спірних періодів роботи до його загального страхового стажу на підставі трудової книжки, тому твердження відповідачів про наявність вказаних вище недоліків заповнення трудової книжки позивача за спірні періоди як єдиної підстави для не зарахування вказаних періодів роботи до страхового стажу, суд вважає необґрунтованими та безпідставними.
Щодо зарахування періодів здійснення підприємницької діяльності з 18.09.1998 по 15.10.2000 суд зазначає наступне.
Як свідчать матеріали справи, при первинному звернення з заявою про призначення пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області не було зараховано до трудового стажу період здійснення підприємницької діяльності позивачем з 01.07.2000 по 15.10.2000, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні дані про заробітку плату та сплату страхових внесків. Згідно періодів зарахованого страхового стажу було враховано до трудового стажу період з 18.09.1998 по 30.06.2000.
У той же час, під час повторного звернення з заявою про призначення пенсії за віком, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області не було зараховано до трудового стажу період здійснення підприємницької діяльності з 18.09.1998 по 15.10.2000, оскільки відсутні відомості про сплату страхових внесків та обрану систему оподаткування.
У той же час, у трудовій книжці НОМЕР_2 від 14.06.1985 містяться записи 17 та 18 про роботу позивача на посаді директора суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 в період з 18.09.1998 по 15.10.2000.
З виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо фізична особа-підприємець ОСОБА_1 від 29.07.2019 вбачається, що останній 23.09.1998 був поставлений на облік як платник податків в Малиновській державній податковій інспекції 23.09.1998 та взятий на облік як платник єдиного внеску з 28.09.1998.
При цьому, визначальною у даному разі є та обставина, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області було враховано до трудового стажу період здійснення позивачем підприємницької діяльності з 18.09.1998 по 30.06.2000, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування були наявні дані про заробітку плату та сплату страхових внесків у вказаний період, а не було враховано виключно період з 01.07.2000 по 15.10.2000.
Позивачем до суду не надано належним та допустимих доказів щодо здійснення ним відповідних страхових внесків у період з 01.07.2000 по 15.10.2000, а тому суд вважає обґрунтованим рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 06.01.2025 № 15535002224 в цій частині та необґрунтованим рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 04.03.2025 № 15535002224 в частині не зарахування до трудового стажу період здійснення підприємницької діяльності в період з 18.09.1998 по 30.06.2000.
Враховуючи викладене, встановлені обставини справи, суд приходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача шляхом визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 06.01.2025 № 15535002224 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 04.03.2025 № 15535002224.
Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати страховий стаж позивача.
Пункт 4.7. розділу ІV Порядку 22-1 визначає, що саме «орган, що призначає пенсію» (за спірних правовідносин - ГУ ПФУ в Тернопільській області з огляду на те, що саме цей орган здійснював розгляд останньої заяви позивача) повинен всебічно, повно і об'єктивно розглянути всі подані документи, після чого установити наявність чи відсутність права особи на одержання пенсії.
Оскільки в силу частини п'ятої статті 45 Закону №1058 передбачено обов'язок органу Пенсійного фонду щодо прийняття відповідного рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунок) пенсії, враховуючи, що відповідач як уповноважений орган не надав оцінку всім періодам роботи позивача та не перевірив дотримання інших умов для призначення пенсії, зобов'язання пенсійного органу повторно розглянути заяву з урахуванням висновків суду є достатнім способом захисту з метою відновлення прав позивача.
Отже суд вбачає за можливе з метою належного та ефективного захисту прав позивача зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.02.2025 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до загального трудового стажу періоди роботи ОСОБА_1 з 02.07.1982 по 29.04.1983, з 02.11.1991 по 21.03.1993, з 01.06.1993 по 31.05.1998 та з 18.09.1998 по 30.06.2000 з урахуванням висновків суду.
Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Пунктом 23 частини першої статті 4 КАС України визначено, що похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Суд зазначає, що вимога про визнання протиправним акта, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо), які є наслідком протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.
У даному разі, судом задоволено основну вимогу позивача про визнання протиправним та скасувати рішення, а тому часткове задоволення похідної вимоги щодо обраного позивачем порядку і способу захисту його порушених прав не впливає на розподіл судових витрат у цій справі.
Оскільки за результатами розгляду адміністративної справи суд прийшов до висновку про задоволення основної позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішень відповідача 2 та 3 , то з відповідачів 2 та 3 за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача з урахування вимог пропорційності підлягає стягненню судовий збір у сумі 968 грн. 96 коп.
Керуючись статтями 2, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 06.01.2025 № 15535002224 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 04.03.2025 № 15535002224.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.02.2025 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до загального трудового стажу періоди роботи ОСОБА_1 з 02.07.1982 по 29.04.1983, з 02.11.1991 по 21.03.1993, з 01.06.1993 по 31.05.1998 та з 18.09.1998 по 30.06.2000 з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 968 грн. 96 коп.
Стягнути з Головного управління Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 968 грн. 96 коп.
Рішення суду, відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП) НОМЕР_3 .
Відповідач 1- Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, місцезнаходження: 65012, Одеська обл., м. Одеса, вул. Канатна, 83; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 20987385.
Відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, місцезнаходження: 25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7а; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 20632802.
Відповідач 3 - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, місцезнаходження: 46001, м. Тернопіль, вул. Майдан Волі, 3; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 14035769.
Суддя Роман КАРАВАН