19 вересня 2025 рокусправа № 380/1995/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі відповідач-2), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі відповідач-3), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову у призначенні пенсії від 20.05.2024, оформлене листом від 20.05.2024 №21095/03-16 щодо відмови позивачу у призначенні пенсії у зв'язку із втратою годувальника її синові ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 10.05.2024;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області про відмову у призначенні пенсії від 02.12.2024 №134550027884, оформлене листом від 08.12.2024 №26842-29128/п-52/8-1300/24 щодо відмови позивачу у призначенні пенсії у зв'язку із втратою годувальника її синові ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 10.05.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити позивачу пенсію у зв'язку з втратою годувальника на неповнолітнього утриманця - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 за померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 годувальника ОСОБА_3 з 10.05.2024, провести виплату пенсії з дати її призначення, а саме з 10.05.2024.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що двічі зверталась до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника в інтересах свого неповнолітнього сина, втім отримала рішення про відмову. Позивач вважає, що відповідачами протиправно не зараховано до страхового стажу її померлого чоловіка окремі періоди роботи, оскільки необхідні записи містяться у його трудовій книжці. Наведене зумовило звернення до суду із цим позовом.
Щодо процесуальних дій, вчинених у зв'язку із розглядом цієї справи, суд зазначає наступне.
Ухвалою судді від 03.02.2025 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді від 24.02.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач-2 подав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив. Вказує, що страховий стаж годувальника становить 5 років 10 місяців 10 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не зараховано: періоди роботи за записами трудової книжки з 29.03.1995 по 16.04.1996, оскільки дата зарахування 29.03.1995 не відповідає даті наказу зарахування 29.03.1996; період роботи з 28.01.1997 по 22.08.1997, оскільки дата звільнення 22.08.1997 не відповідає даті наказу про звільнення 22.08.1998; періоди роботи в російській федерації з 12.11.1997 по 07.08.2005, з 08.08.2005 по 21.11.2005, з 06.04.2006 по 30.06.2006, з 02.11.2006 по 18.01.2007, з 16.02.2007 по 28.03.2007, з 27.04.2007 по 10.10.2009, з 16.03.2010 по 24.03.2010, з 08.10.2010 по 18.04.2011, з 27.07.2011 по 31.12.2011 та з 07.02.2012 по 19.02.2021, оскільки з 19.06.2023 Україною припинено участь в Угоді про гарантії громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та відсутня інформація про нарахування та сплату страхових внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації. Оскільки необхідним для призначення пенсії є страховий стаж у розмірі 12 років, то відповідачем правомірно прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії.
Відповідач-1 проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Вказує, що за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стаж у годувальника.
В спростування наведених представником відповідача-1 доводів позивач подала відповідь на відзив.
Відповідач-3 подав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив. Зазначає, що страховий стаж годувальника становить 05 років 10 місяців 10 днів при необхідних для призначення пенсії 12 роках. Окремі періоди не зараховані до страхового стажу годувальника у зв'язку з недоліками трудової книжки та виходом України з Угоди про гарантії громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.
Позивач подала відповідь на відзив відповідача-3, у якому навела доводи аналогічні тим, що викладені у позовній заяві.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Позивач 13.05.2024 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зі заявою про призначення малолітньому ОСОБА_2 пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області розглянуло вказану заяву за принципом екстериторіальності та прийняло рішення від 20.05.2024 №134550027884 про відмову у призначенні пенсії.
Позивач 26.11.2024 повторно звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зі заявою про призначення малолітньому ОСОБА_2 пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області розглянуло вказану заяву за принципом екстериторіальності та прийняло рішення від 02.12.2024 №134550027884 про відмову у призначенні пенсії.
Вважаючи вказані рішення протиправними, позивач звернулась до суду із цим позовом.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 36 Закону №1058-IV передбачено умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону №1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону№1058-IV непрацездатними членами сім'ї вважаються:
1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;
2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.
Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;
3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
Частиною 1 ст. 32 Закону №1058-IV передбачено, що особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією для осіб з інвалідністю II та III груп - від 49 років до досягнення особою 51 року включно - 12 років.
Позивач 13.05.2024 та 26.11.2024 зверталась до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зі заявами про призначення малолітньому ОСОБА_2 пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області розглянуло заяву від 13.05.2024 за принципом екстериторіальності та прийняло рішення від 20.05.2024 №134550027884 про відмову у призначенні пенсії.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області розглянуло заяву від 26.11.2024 за принципом екстериторіальності та прийняло рішення від 02.12.2024 №134550027884 про відмову у призначенні пенсії.
У призначенні пенсії позивачу відмовлено у зв'язку з відсутністю у годувальника необхідного страхового стажу - при необхідному страховому стажу 12 років страховий стаж годувальника ОСОБА_3 становить 5 років 10 місяців 10 днів.
Водночас, з оскаржуваних рішень вбачається, що окремі періоди роботи ОСОБА_3 не зараховано до його страхового стажу.
Зокрема, відповідачами не зараховано до страхового стажу ОСОБА_3 періоди роботи:
- з 29.03.1995 по 16.04.1996, оскільки дата зарахування 29.03.1995 не відповідає даті наказу зарахування 29.03.1996;
- з 28.01.1997 по 22.08.1997, оскільки дата звільнення 22.08.1997 не відповідає даті наказу про звільнення 22.08.1998.
Згідно ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
До 01 січня 2004 порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі по тексту - Закон України № 1788-ХІІ).
Відповідно до статті 56 Закону України № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 частиною 1 Закону України № 1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Законодавець чітко визначив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і саме за відсутності такої або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, що також визначено і Порядком №637.
У трудовій книжці ОСОБА_3 від 29.03.1995 містяться такі записи:
-29.03.1995 - зараховано на військову службу за контрактом на посаду водія автовозу;
- 16.04.1996 - звільнено в запас Збройних Сил України;
- 28.01.1997 - прийнято на роботу охоронцем;
- 22.08.1997 - звільнено з роботи за власним бажанням ст. 38 КЗпП України.
Втім, вказані періоди відповідачами не зараховано до страхового стажу позивачу у зв'язку з тим, що дати наказу не збігаються з датами прийняття на роботу/звільнення з роботи.
Відповідно до пункту 1.1 розділу 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 № 58 (далі по тексту Інструкція № 58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за № 110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Пунктами 2.3, 2.4 розділу 2 вказаної Інструкції № 58 передбачено, що записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Пунктом 1 Інструкції № 162 визначалося, що питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, регулюються постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 "Про трудові книжки працівників та службовців" (далі - Порядок № 656) та цією Інструкцією.
Відповідно до пункту 1 Порядку № 656 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 2.3 Інструкції № 162 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
З аналізу вказаних норм судом встановлено, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому можливе її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Суд зауважує, що записи про спірні періоди роботи не містять недопустимих перекреслень, виправлень чи дописок, які б змінювали суть записів або перекручували б їх зміст, а натомість внесені у відповідності із встановленими правилами. Тому відсутні підстави для їх неврахування при визначенні періоду страхового стажу позивача.
Окрім того, Верховним Судом у постановах від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а та від 04.07.2023 у справі №580/4012/19 вказано, що певні недоліки у заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
З огляду на викладені норми та зазначені позиції Верховного Суду, суд доходить висновку, що відповідачами неправомірно не зараховано спірні періоди до страхового стажу годувальника.
Отже, періоди роботи з 29.03.1995 по 16.04.1996 та з 28.01.1997 по 22.08.1997 підлягають зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_3 .
Крім того, із спірних рішень встановлено, що пенсійним органом не враховано також періоди роботи в російській федерації з 12.11.1997 по 07.08.2005, з 08.08.2005 по 21.11.2005, з 06.04.2006 по 30.06.2006, з 02.11.2006 по 18.01.2007, з 16.02.2007 по 28.03.2007, з 27.04.2007 по 10.10.2009, з 16.03.2010 по 24.03.2010, з 08.10.2010 по 18.04.2011, з 27.07.2011 по 31.12.2011 та з 07.02.2012 19.02.2021, оскільки з 19.06.2023 Україною припинено участь в Угоді про гарантії громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.
Оцінюючи такі дії відповідачів, слід врахувати наступне.
Статтею 4 Закону №1058-VI визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України та складається поряд з національним законодавством, із міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань здійснює міжнародне співробітництво, забезпечує виконання зобов'язань, узятих за міжнародними договорами України з питань, що належать до його компетенції (підпункт 13 пункту 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 280 від 23 липня 2014 року).
Статтею 6 Угоди між Урядом України і урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України та Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн (дата підписання: 14 січня 1993 року) встановлено, що трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
При цьому згідно зі ст. 7 цієї Угоди питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.
Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (чинна на момент виникнення спірних правовідносин) поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди (стаття 5).
Згідно з ч. 2 ст. 6 цієї Угоди для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, отриманий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цією Угодою.
При цьому необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані в належному порядку на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР до 01 грудня 1991 року, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації (стаття 11 Угоди), а Держави-учасниці Співдружності, у свою чергу, беруть на себе зобов'язання інформувати одна одну про діюче в їхніх державах пенсійне законодавство, наступні його зміни, а також вживати необхідних заходів щодо встановлення обставин, які мають вирішальне значення для визначення права на пенсію та її розміру (стаття 10 Угоди).
З матеріалів справи встановлено, що у період з 12.11.1997 по 07.08.2005, з 08.08.2005 по 21.11.2005, з 06.04.2006 по 30.06.2006, з 02.11.2006 по 18.01.2007, з 16.02.2007 по 28.03.2007, з 27.04.2007 по 10.10.2009, з 16.03.2010 по 24.03.2010, з 08.10.2010 по 18.04.2011, з 27.07.2011 по 31.12.2011 та з 07.02.2012 по 19.02.2021 ОСОБА_3 працював на території російської федерації.
Таким чином, до спірних правовідносин поряд з нормами національного законодавства підлягають застосуванню норми міжнародних договорів.
Водночас, відповідно до абзацу п'ятого підпункту 3 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1) (далі - Порядок №22-1) особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, та довідку згідно з додатком 5 до цього Порядку.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженому Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
До позовної заяви долучено копію трудової книжки годувальника, у якій містяться відповідні записи, що підтверджують роботу ОСОБА_3 у спірний період.
Відтак, період роботи з 12.11.1997 по 07.08.2005, з 08.08.2005 по 21.11.2005, з 06.04.2006 по 30.06.2006, з 02.11.2006 по 18.01.2007, з 16.02.2007 по 28.03.2007, з 27.04.2007 по 10.10.2009, з 16.03.2010 по 24.03.2010, з 08.10.2010 по 18.04.2011, з 27.07.2011 по 31.12.2011 та з 07.02.2012 по 19.02.2021 належить зарахувати до страхового стажу годувальника.
Суд відхиляє посилання відповідачів на обставину припинення участі України та російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992, оскільки таке припинення не стосується (не впливає) на періоди трудової діяльності позивача, що мали місце в час дії вказаної Угоди.
Відповідно до Постанови КМУ від 29 листопада 2022 №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» (надалі постанова №1328), Україна вийшла з вищезазначеної Угоди. Вказана постанова набрала чинності 02 грудня 2022 року. Отже, до набрання чинності постановою №1328, Україна як держава-учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно із Угодою.
Варто зауважити, що відповідно до частини першої статті 70 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, припинення договору відповідно до його положень або відповідно до Конвенції звільняє учасників договору від усякого зобов'язання виконувати договір у майбутньому та не впливає на права, зобов'язання або юридичне становище учасників, які виникли в результаті виконання договору до його припинення.
При цьому, відповідно до частини другої статті 13 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Відтак, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року підлягає застосуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в російській федерації, оскільки вказана Угода була чинною на момент набуття стажу позивачем.
Суд наголошує, що надана позивачем трудова книжка не може піддаватися сумніву та позбавляти особу права на зарахування відповідних періодів до стажу лише з тих міркувань, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором.
Відповідний висновок викладених Верховним Судом у постанові від 28.01.2025 у справі №620/3530/22
Щодо покликання пенсійного органу на відсутність інформації про сплату страхових внесків до пенсійного фонду російської федерації, то у цій же постанові Верховний Суд виснував, що відсутність інформації про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду російської федерації та неможливість їх підтвердження не може бути підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу для призначення пенсії за віком стажу роботи, набутого на підприємствах російської федерації, який підтверджений належними доказами, зокрема записами трудової книжки.
Таким чином, періоди роботи з 12.11.1997 по 07.08.2005, з 08.08.2005 по 21.11.2005, з 06.04.2006 по 30.06.2006, з 02.11.2006 по 18.01.2007, з 16.02.2007 по 28.03.2007, з 27.04.2007 по 10.10.2009, з 16.03.2010 по 24.03.2010, з 08.10.2010 по 18.04.2011, з 27.07.2011 по 31.12.2011 та з 07.02.2012 по 19.02.2021 підлягають зарахуванню до страхового стажу годувальника - ОСОБА_3 .
Отже, зважаючи на спростування судом тверджень, покладених в основу оскаржуваних рішень, такі є протиправними та підлягають скасуванню.
У позовних вимогах позивач просить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити позивачу пенсію у зв'язку з втратою годувальника на неповнолітнього утриманця - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 за померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 годувальника ОСОБА_3 з 10.05.2024, провести виплату пенсії з дати її призначення, а саме з 10.05.2024.
Як вже зазначалось, з аналізу ст. 36 Закону №1058-VI умовою для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника для непрацездатного члена сім'ї (в тому числі, і дитини померлого годувальника, яка не досягла 18-річного віку) є наявність певної кількості років страхового стажу у годувальника, у спірному випадку - 12 років.
Оскільки з урахуванням зарахованих на виконання цього рішення періодів роботи ОСОБА_3 (з 29.03.1995 по 16.04.1996 та з 28.01.1997 по 22.08.1997, з 12.11.1997 по 07.08.2005, з 08.08.2005 по 21.11.2005, з 06.04.2006 по 30.06.2006, з 02.11.2006 по 18.01.2007, з 16.02.2007 по 28.03.2007, з 27.04.2007 по 10.10.2009, з 16.03.2010 по 24.03.2010, з 08.10.2010 по 18.04.2011, з 27.07.2011 по 31.12.2011 та з 07.02.2012 по 19.02.2021), його страховий стаж значно перевищить необхідні 12 років, то позовні вимога частині призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на неповнолітнього утриманця - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Визначаючись щодо дати, з якої слід призначити пенсії, суд враховує, що пунктом 3 частини 1 ст. 45 Закону №1058-VI передбачено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
Оскільки позивач звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії (13.05.2025) до спливу 12 місяців після смерті годувальника (10.05.2025), то пенсію має бути призначено з 11.05.2025 - з дня, що настає за днем смерті годувальника, а не з 10.05.2025, я просить позивач у позовних вимогах.
Водночас, суд вважає, що позивач помилково заявляє вимогу зобов'язального характеру до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У справі, яка розглядається суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, рішеннями яких позивачу відмовлено в призначенні пенсії у разі втрати годувальника для утриманця ОСОБА_2 .
Тож, дії зобов'язального характеру щодо призначення позивачу пенсії за віком має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання щодо призначення пенсії у разі втрати годувальника, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (оскільки прийняло перше рішення про відмову у призначенні пенсії').
Аналогічної позиції притримується Верховний Суд у постанові від 09.07.2024 у справі №240/16372/23.
Відтак, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у спосіб: зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області з 11.05.2024 призначити пенсію для утриманця ОСОБА_2 у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_3 , зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_3 періоди роботи з 29.03.1995 по 16.04.1996 та з 28.01.1997 по 22.08.1997, з 12.11.1997 по 07.08.2005, з 08.08.2005 по 21.11.2005, з 06.04.2006 по 30.06.2006, з 02.11.2006 по 18.01.2007, з 16.02.2007 по 28.03.2007, з 27.04.2007 по 10.10.2009, з 16.03.2010 по 24.03.2010, з 08.10.2010 по 18.04.2011, з 27.07.2011 по 31.12.2011 та з 07.02.2012 по 19.02.2021.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до правил ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов містив декілька вимог немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог.
Отже, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2 та відповідача-3 на користь позивача підлягає сума у розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 293, КАС України, суд
позов ОСОБА_1 Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 20.05.2024 №134550027884.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 02.12.2024 №134550027884.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області з 11.05.2024 призначити пенсію для утриманця ОСОБА_2 у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_3 , зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_3 періоди роботи з 29.03.1995 по 16.04.1996 та з 28.01.1997 по 22.08.1997, з 12.11.1997 по 07.08.2005, з 08.08.2005 по 21.11.2005, з 06.04.2006 по 30.06.2006, з 02.11.2006 по 18.01.2007, з 16.02.2007 по 28.03.2007, з 27.04.2007 по 10.10.2009, з 16.03.2010 по 24.03.2010, з 08.10.2010 по 18.04.2011, з 27.07.2011 по 31.12.2011 та з 07.02.2012 по 19.02.2021.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом безпосередньо до суду апеляційної інстанції тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач-1 - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885).
Відповідач-2 - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10; код ЄДРПОУ 22933548).
Відповідач-3 - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3; код ЄДРПОУ 14099344).
СуддяСидор Наталія Теодозіївна