22 вересня 2025 рокусправа № 380/4256/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , (далі - відповідач 1), Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідач 2), Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 3), в якому просить:
- визнати дії Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо проведення 15.02.2025 медичного огляду ОСОБА_1 , 1979 р.н. неправомірними та визнати протиправним та скасувати довідку Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання ОСОБА_1 , 1979р.н. придатним до військової служби;
- визнати дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо взяття на військовий облік та призову ОСОБА_1 , 1979р.н. для проходження військової служби у Збройних Силах України під час проведення загальної мобілізації неправомірними та визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_3 від 16.02.2025 в частині мобілізації ОСОБА_1 , 1979р.н.;
- визнати дії військової частини НОМЕР_1 щодо призначення та зарахування ОСОБА_1 , 1979р.н. до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 неправомірними та визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 №47 від 16.02.2025 в частині призначення та зарахування ОСОБА_1 , 1979р.н. до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та приступлення до виконання службових обов'язків за посадою.
Ухвалою від 19.03.2025 відкрите спрощене провадження у справі без виклику сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , 1979р.н. згідно довідки від 29.09.2004 комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за ст. 30а, гр. 1 розладу хвороб наказу МО України №2 від 1994р. Повторному медичному освідоцтву не підлягає. За результатом проведеного 15.02.2025 медичного огляду військово-лікарською комісією, відповідно до довідки громадянин ОСОБА_1 , 1979 р.н. визнаний придатним до військової служби у воєнний час. У подальшому наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 15.02.2025 громадянин ОСОБА_1 , 1979р.н. призваний за загальною мобілізацією до лав Збройних Сил України та згідно наказу командира ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
Стверджує, що військово-лікарська комісія не мала права проводити огляд ОСОБА_1 , а відповідний ІНФОРМАЦІЯ_6 не мав права проводити мобілізаційні заходи щодо ОСОБА_1 , оскільки останній згідно довідки №1071 від 29.09.2004 є визнаним "непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку" за статтею 30 "а", гр. 1 розладу хвороб, затвердженого наказом Міноборони України від 04.01.1994 №2. Чинним законодавством України не передбачена можливості повторної перевірки стану здоров'я та постановки на облік осіб, визнаних непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку та після визнання непридатним та виключенням з обліку вказана особа перестає бути військовозобов'язаним назавжди.
Із вказаних підстав просить суд задовольнити позов.
Відповідач 1 надіслав суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що 15.02.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , працівниками ІНФОРМАЦІЯ_5 спільно з працівниками поліції був запрошений до ІНФОРМАЦІЯ_5 для уточнення військово-облікових даних. Після встановлення належності ОСОБА_1 до категорії військовозобов'язаних осіб його скеровано на військово-лікарську комісію. За результатом проходження ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_8 , останнього визнано «придатним до військової служби за мобілізацією» (довідка від 15.02.2025 № 44/1496). Огляд пройдено у спосіб передбачений наказом від 14.08.2008 № 402 МО України з врахуванням скарг на стан здоров'я та наявні захворювання. Документи щодо наявних захворювань ОСОБА_1 під час медичного огляду не подавав.
Призов на військову службу під час мобілізації здійснювався ІНФОРМАЦІЯ_8 , відповідно до абзацу 11 пункту 9 постанови Кабінету Міністрів України від 07.04.2023 № 318, про наявність бронювання чи підстав для відтермінування відповідно до чинного законодавства ОСОБА_1 не надавав. Після проходження військово-лікарської комісії ОСОБА_1 разом з іншими мобілізованими скеровано в пункт попереднього збору військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_1 ) для відправки у військову частину, де створені відповідні санітарні умови та передбачено харчування та в подальшому (16.02.2025) відправлено в складі команди до військової частини НОМЕР_1 (наказ від 16.02.2025 № 145 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 ).
Стверджує: «…нормативно-правовими актами передбачено порядок дій у випадку незгоди з винесеним висновком ВЛК. Так, пунктом 2.3.4. Положення про військово лікарську експертизу в Збройних Силах України ЦВЛК має право розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України; Пунктом 2.4.4. Положення на ВЛК регіону покладаються розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи. А п. 2.4.5. визначає, що ВЛК регіону має право приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Пункт 2.4.10. передбачає, що постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку. Пункт 2.10. Положення передбачає, що для керівництва і контролю за діяльністю цих комісій у військових комісаріатах Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва створюються відповідно Кримська республіканська, обласні та Київська міська ВЛК в установленому законодавством порядку за узгодженням із заінтересованими органами. Пунктом 2.10.3. передбачені їх права, згідно з якими ВЛК військового комісаріату Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва мають право переглядати постанови ВЛК районного (міського) військового комісаріату, крім постанов, які згідно з цим Положенням підлягають розгляду, контролю та затвердженню ЦВЛК, ВЛК регіону….».
Із вказаних підстав просить суд відмовити у задоволенні позову.
Відповідач 2 не скористався правом подання відзиву.
Відповідач 3 надіслав суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що відповідно до правової позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеної у Постанові Верховного Суду від 5 лютого 2025 року у справі № 160/2592/23 (провадження № К/990/35899/24) відновлення порушеного права повинне відбуватися в межах спірних правовідносин за участю їх учасників. Водночас зобов'язання військової частини звільнити особу з військової служби виходить за межі правовідносин між районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки й позивачем щодо порядку його призову на військову службу під час мобілізації, яка є предметом розгляду в цій справі. У спірних правовідносинах порушеним було право позивача на належну процедуру його призову на військову службу під час мобілізації. Обраний же позивачем спосіб захисту порушеного права, який надалі застосували суди обох інстанцій за наслідками розгляду справи, - звільнення з військової служби - є неефективним, адже не вирішує правомірності акта, який приймається за результатом проведеної процедури призову позивача на військову службу. Такий спосіб захисту порушеного права втручатиметься в інші правовідносини, які врегульовані іншими правовими нормами, що не досліджувалися судами попередніх інстанцій, і створюватиме ситуацію невиконуваності судового рішення. Верховний Суд наголосив, що процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу. Отже, обраний позивачем спосіб захисту не відповідає суті порушеного права позивача, а задоволення цієї вимоги не приведе до поновлення такого права, тому висновки судів обох інстанцій про задоволення позовних вимог у цій частині є помилковими.
Із вказаних підстав просить суд відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши наявні у справі документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 , 1979 року народження є громадянином України.
Згідно довідки від 29.09.2004 комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за ст. 30а, гр. 1 розладу хвороб наказу МО України №2 від 1994р. Повторному медичному освідоцтву не підлягає.
15.02.2025 ОСОБА_1 працівниками ІНФОРМАЦІЯ_5 спільно з працівниками поліції був запрошений до ІНФОРМАЦІЯ_5 для уточнення військово-облікових даних.
Після встановлення належності ОСОБА_1 до категорії військовозобов'язаних осіб, він скерований на військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Відповідно до довідки позаштатної ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_8 15.02.2025 № 44/1496 ОСОБА_1 визнаний здоровим та на підставі статті-графи ІІ Розкладу хвороб графи ТДВ - придатним до військової служби за мобілізацією.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 15.02.2025 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №65/2022, громадянин ОСОБА_1 призваний за загальною мобілізацією до лав Збройних Сил України.
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_1 , 1979р.н. зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
Не погодившись із цим, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку обґрунтованості позовних вимог, суд застосовує наступні правові норми.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
Частина 2 статті 1 Закону №2232-ХІІ передбачає, що військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно ч.1 ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до ч.2 ст.2 цього Закону проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Згідно з ч.5 ст.1 Закону №2232-ХІІ від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом. Закон України від 25.03.1992 №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон №2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
У зв'язку з введенням Указом Президента України №65/2022 від 24.02.2022 в Україні воєнного стану, з метою запровадженням та виконанням заходів вказаного правового режиму, направлених на забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та на виконання Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» здійснюється призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон №3543-ХІІ).
У статті 1 Закону №3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі - Порядок №1487), визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства установи та організації).
Відповідно до пункту 2 Порядку №1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до пунктів 1, 8, 9, 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов'язків є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Відповідно до п.8 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 р. № 154 виконання завдання з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, призову громадян на військову службу покладені саме на районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Суд констатує, що за час із 29.09.2004 до 15.02.2025 суттєво змінились правові норми, які регулюють порядок визнання не придатним до військової служби з виключенням з військового обліку та внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Так відповідно до пунктів 79, 81 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 Районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки: … організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; … здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; .. проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; … Особиста присутність призовників, військовозобов'язаних та резервістів для зняття або виключення з військового обліку у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів не обов'язкова.
Так пунктом 3.8 глави 3 розділу ІІ Наказу Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» в редакції на час звернення позивача до суду передбачено, що Постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП про непридатність до військової служби військовозобов'язаних оформлюються свідоцтвами про хворобу (додаток 11 до цього Положення), постанови про тимчасову непридатність оформлюються довідками ВЛК (додаток 4 до цього Положення). У разі прийняття постанови про непридатність або тимчасову непридатність до військової служби, документи з результатами проходження військовозобов'язаним медичного огляду (картка обстеження та медичного огляду, висновки лікарів, супровідні документи), не пізніше п'ятиденного строку з дня закінчення медичного огляду направляються на перевірку до ВЛК обласних, ІНФОРМАЦІЯ_10 та ІНФОРМАЦІЯ_11 . Електронний документ, яким оформлена постанова (свідоцтво про хворобу або довідка ВЛК), направляється в цей же строк на перевірку через ІКС. Перевірка здійснюється у п'ятиденний строк з дня надходження всіх документів.
За результатами перевірки та у разі виявлення помилок або відсутності необхідних підтверджуючих документів ВЛК обласних, ІНФОРМАЦІЯ_10 та ІНФОРМАЦІЯ_11 відправляють засобами ІКС документи на доопрацювання до ВЛК районних, міських ТЦК та СП, з яких вони надійшли. ВЛК районних, міських ТЦК та СП доопрацьовують та повторно відправляють документи на повторну перевірку у п'ятиденний строк з дня повернення. Після перевірки ВЛК обласних, ІНФОРМАЦІЯ_10 та ІНФОРМАЦІЯ_11 та у разі відсутності помилок електронні документи з постановами ВЛК про тимчасову непридатність до військової служби передаються з ІКС до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Інші документи з результатами проходження військовозобов'язаним медичного огляду у паперовій формі (картка обстеження та медичного огляду, висновки лікарів, супровідні документи) направляються до районних (міських) ТЦК та СП за місцем перебування військовозобов'язаних на обліку не пізніше наступного дня після закінчення перевірки.
Після перевірки ВЛК обласних, ІНФОРМАЦІЯ_10 та ІНФОРМАЦІЯ_11 та у разі відсутності помилок електронні документи з постановами ВЛК про непридатність до військової служби направляються через ІКС до штатних ВЛК відповідно до адміністративно-територіальної зони відповідальності за проведення військово-лікарської експертизи. Інші документи з результатами проходження військовозобов'язаним медичного огляду (картка обстеження та медичного огляду, висновки лікарів, супровідні документи) направляються до відповідних штатних ВЛК не пізніше наступного дня після закінчення перевірки.
Після затвердження постанови, протокол засідання штатної ВЛК передається з ІКС до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів не пізніше наступного дня після затвердження. Дві паперові копії протоколу засідання штатної ВЛК засвідчуються її печаткою, та надсилаються разом з документами про результати проходження медичного огляду (картка обстеження та медичного огляду, висновки лікарів, супровідні документи) до ТЦК та СП за місцем обліку не пізніше наступного дня після закінчення медичного огляду.
Відтак станом на сьогодні існує процедура перевірки постанов ВЛК районних, міських ТЦК та СП про непридатність до військової служби військовозобов'язаних.
Вирішуючи дану справу, суд враховує наступне:
довідка, якою встановлено, що позивач визнаний не придатним до військової служби з виключенням з військового обліку датована 29.09.2004;
військово-облікові дані позивач уточнив 15.02.2025;
станом на час подання позову позивач як військовозобов'язаний перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_9 ;
за час із 29.09.2004 до 15.02.2025 суттєво змінились правові норми, які регулюють порядок визнання не придатним до військової служби з виключенням з військового обліку та внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Так матеріали справи містять довідку ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_8 № 44/1496 від 15.02.2025, відповідно до якої солдат запасу ОСОБА_1 визнаний здоровим та на підставі статті - графи ІІ Розладу хвороб графи ТДВ придатний до військової служби за мобілізацією.
Суд зауважує, що нормативно-правовими актами передбачено порядок дій у випадку незгоди з винесеним висновком ВЛК.
Так, пунктом 2.3.4. Положення про військово лікарську експертизу в Збройних Силах України ЦВЛК має право розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України.
Пунктом 2.4.4. Положення на ВЛК регіону покладаються розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи.
Пункт 2.4.5. Положення визначає, що ВЛК регіону має право приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК.
Пункт 2.4.10. Положення передбачає, що постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку.
Пункт 2.10. Положення передбачає, що для керівництва і контролю за діяльністю цих комісій у військових комісаріатах Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва створюються відповідно Кримська республіканська, обласні та Київська міська ВЛК в установленому законодавством порядку за узгодженням із заінтересованими органами.
Пунктом 2.10.3. Положення передбачені права, згідно з якими ВЛК військового комісаріату Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва мають право переглядати постанови ВЛК районного (міського) військового комісаріату, крім постанов, які згідно з цим Положенням підлягають розгляду, контролю та затвердженню ЦВЛК, ВЛК регіону.
Суд зауважує, що позивач не оскаржив висновок ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_8 про визнання його придатним до військової служби до ВЛК регіону, не заявляв про наявність у нього порушень здоров'я, що перешкоджають проходженню військової служби ні під час мобілізації, ні у подальшому у військовій частині НОМЕР_1 .
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно із частиною 6 статті 2 цього Закону № 2232-XII, одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період. Виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону №2232-XII).
Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 за №1153/2008 визначається порядок проходження громадянами У країни (надалі по тексту також - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з виконанням громадянами військового обов'язку в запасі. Громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (надалі по тексту також - військова служба) в добровільному порядку або за призовом (пункт 2 Положення №1153/2008).
Відповідно до пунктів 1, 3 Розділу ХІІ Інструкції №280 облік особового складу в особливий період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців прихованої мобілізації або з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій, ведеться у порядку, установленому на мирний час, та з урахуванням особливостей, викладених у цьому розділі. Військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 13 і 14 розділу II цієї Інструкції. Первинне призначення на посади військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також призначення (переміщення) військовослужбовців, які перебувають на військовій службі, відповідно до їх мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, здійснюються наказом командира військової частини по стройовій частині до закінчення заходів від мобілізування незалежно від номенклатури посад для призначення.
Пунктом 14 Розділу ІІ Інструкції №280 встановлено, що зарахування до списків особового складу військової частини прибулого особового складу (або прийому на роботу працівників) здійснюється наказом по стройовій частині у день їх прибуття (прийому на роботу) до військової частини. підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини є, зокрема, для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують військовослужбовця. За змістом пунктів !, 2, 8 Розділу V вказаної Інструкції військовослужбовці, які переміщуються по службі з одних військових частин до інших, під час прямування до них рахуються як поповнення. Відправлення поповнення здійснюється як у складі команд, так і поодинці. Під час відправки поповнення з одних військових частин до інших у складі команди на всіх відправлених обов'язково мають бути такі документи, зокрема, іменний список або припис (в якому вказується, коли, кому та за яким вихідним номером вислано їх особові справи) на відправлених - у старшого команди. Прийом поповнення проводиться поіменно, за іменним списком на поповнення, отриманим від старшого команди. Приймати поповнення без поіменної перевірки заборонено.
Відповідно до пункту 6 Положення №1153/2008 початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Згідно пункту 4 частини 1 статті 24 Закону №2232-XII початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Судом встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 16.02.2025 № 47 позивача зараховано до особового складу військової частини.
Тобто позивач перейшов з категорії військовозобов'язаних до категорії військовослужбовців.
Суд зауважує, що військова служба з моменту її початку покладає на її учасників (військовослужбовця та держави) велике коло взаємних прав та обов'язків матеріального, та фінансового забезпечення військовослужбовця, його соціального захисту, виконання ним безпосередньо покладених на нього службових обов'язків та інше. Окрім цього, з моменту зарахування до списків особового складу військової частини позивачу нараховується та виплачується грошове забезпечення, ведеться облік вислуги років служби у Збройних Силах України, на нього поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Відповідно до Закону України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" № 548-ХГУ від 24.03.1999 (із змінами чинними на момент виникнення спірних правовідносин) командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень.
Таким чином, на командира, який віддає наказ покладається відповідальність за віддання законного наказу та контроль за його виконанням.
Відповідно до положень Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 № 280, зарахування до списків особового складу військової частини прибулого особового складу здійснюється наказом по стройовій частині у день їх прибуття до військової частини. Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини для військовослужбовців є іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.
Суд зауважує, що позивач був доставлений до військової частини НОМЕР_2 з усіма документами, які були необхідні для його зарахування до списків особового складу військової частини.
Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини для військовослужбовців є іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.
Отже, командир військової частини НОМЕР_1 виніс оскаржуваний наказ із дотриманням вимог чинного законодавства, правил субординації, підпорядкування та положень про облік військовослужбовців.
Відтак підстави для скасування цього наказу відсутні.
Згідно з абзацом другим пункту 225 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2018 № і 153/2008 (далі - Положення № 1153) звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону № 2232-ХІІ у військових званнях до майстер-сержанта (майстер старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Пункт 233 Положення № 1153/2008 передбачає, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
У пункті 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII визначені підстави звільнення з військової служби під час воєнного стану військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період: а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі; б) за станом здоров'я: - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців; - за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); в) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі; г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); д) у зв'язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); е) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу); з) у зв'язку із призначенням (обранням) на посаду або перебуванням на посаді судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя.
Отже, Законом № 2232 чітко визначені підстави за наявності яких військовослужбовець може бути звільнений з військової служби під час дії воєнного стану, а Положення № 1153/2008 визначає порядок такого звільнення. Суд звертає увагу, що позивач не надав суду доказів того, що звертався із рапортом до ВЧ НОМЕР_1 про звільнення його з військової служби.
Разом із тим на підставі частини 5 статті 242 КАС України суд при вирішенні цього спору враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові КАС ВС від 05.02.2025 у справі №160/2592/23 такого змісту:
«49. Як було встановлено судами попередніх інстанцій в оскаржених судових рішеннях і сторонами не оскаржується, під час призову позивача на військову службу за мобілізацією не було встановлено придатності ОСОБА_1 за станом здоров'я до військової служби, чим порушено процедуру призову позивача на військову службу під час мобілізації.
50. Отже, у спірних правовідносинах порушеним є право позивача на належну процедуру його призову на військову службу під час мобілізації.
51. Обраний же позивачем спосіб захисту порушеного права, який в подальшому застосовано судами обох інстанцій за наслідками розгляду справи, - звільнення з військової служби - є неефективним, адже не вирішує правомірності акту, який приймається за результатом проведеної процедури призову позивача на військову службу.
52. Суд наголошує, що відновлення порушеного права повинно відбуватися в межах спірних правовідносин, відповідно, за участю їхніх учасників. Водночас зобов'язання військової частини НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби виходить за межі правовідносин між ІНФОРМАЦІЯ_5 та позивачем щодо порядку його призову на військову службу під час мобілізації, яка є предметом розгляду в цій справі.
52.1. Іншими словами, такий спосіб захисту порушеного права втручатиметься в інші правовідносини, які врегульовані іншими правовими нормами, що не досліджувалися судами попередніх інстанцій, і створюватиме ситуацію невиконуваності судового рішення.
53. До того ж, факт непроходження позивачем медичного огляду під час його призову не є свідченням непридатності позивача до військової служби та не є підставою для звільнення позивача з військової служби відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», яка визначає виключний перелік таких підстав.
54. Принагідно зазначити, що в позовній заяві позивач не згадав про стан свого здоров'я, натомість у судовому засіданні від 06.05.2024 зазначив про відсутність хвороб, які б свідчили про його ймовірно можливу непридатність до військової служби.
55. Таким чином, позовна вимога про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби не відповідає суті порушеного права позивача, а задоволення цієї вимоги не призведе до поновлення такого права, а тому висновки судів обох інстанцій про задоволення позовних вимог у цій частині є помилковими.
56. У контексті вказаного варто наголосити, що процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.»
Таким чином, Законом № 2232 не передбачено звільнення з військової служби шляхом визнання процедури призову протиправною. Наказ про зарахування до списків особового складу військової частини вже реалізований, позивач зарахований до військової частини та приступив до виконання службових обов'язків за посадою, а тому визнання процедури призову протиправною не відновлює початковий стан і не призводить до захисту прав та інтересів позивача.
Суд вважає помилковим твердження позивача, що визнання процедури призову протиправною має наслідком зміну правового статусу позивача з військовослужбовця на військовозобов'язаного, оскільки, як зазначив КАС ВС у постанові від 05.02.2025 у справі № 160/2592/23 «… процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу…».
Суд наголошує, що після видання наказу про зарахування до списків особового складу військової частини, виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом № 2232-ХІІ та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 і звільнення з військової служби можливий лише у передбачених вказаними нормативно-правовими актами випадках.
За приписами пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, разом із тим, якщо суб'єкт владних повноважень надасть докази правомірності свого рішення, то обов'язок спростувати такі докази покладається на позивача, що кореспондується із принципом змагальності сторін, закріпленому у ст. 2 КАС України.
Враховуючи встановлені судом обставини та наведені правові норми, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
За правилами ст. 139 КАС України, у разі відмови у задоволенні позову, судовий збір позивачу не відшкодовується.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМорська Галина Михайлівна