19 вересня 2025 року Справа № 280/5563/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (проспект Соборний, 166, м. Запоріжжя, 69035, ЄДРПОУ: 44118663), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17а, м. Дніпро, 49005, ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
27 червня 2025 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому просить:
- прийняти позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 листопада 2024 року №00208890709 форма «ПС» та від 13 листопада 2024 року №00208880709 форма «С» і відкрити провадження у справі;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення ГУ ДПС у Запорізькій області від 13 листопада 2024 року №00208890709 форма «ПС» що прийняте на підставі Акту (довідки) фактичної перевірки від 21 жовтня 2024 року №3117/04/36/07/08/РРО/3 710500881;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення ГУ ДПС у Запорізькій області від 13 листопада 2024 року №00208880709 форма «С» що прийняте на підставі Акту (довідки) фактичної перевірки від 21 жовтня 2024 року №3117/04/3 6/07/ОБ/РРО/3 710500881.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в наказі на проведення фактичної перевірки відсутня інформація про суб'єкта, який перевіряється, та не зазначено підстави для проведення перевірки, у зв'язку з чим вважає, що у контролюючого органу були відсутні підстави для проведення фактичної перевірки, а тому її наслідки не можуть мати юридичної значимості. Звертає увагу, що перед початком фактичної перевірки працівники ГУ ДПС у Дніпропетровській області пред'явили службові посвідчення та направлення на проведення перевірки особі, яка не була встановлена та за присутності невстановлених осіб, що свідчить, що фактична перевірка проведена без додержання вимог чинного законодавства щодо підстав та порядку проведення таких перевірок та без участі платника податків. Позивач вказував на те, що в акті фактичної перевірки зазначено, що перед початком перевірки проведено контрольно-розрахункову операцію на суму 999,00 грн. Проте, матеріали перевірки не містять доказів того, що представники контролюючого органу повернули придбаний товар, що в свою чергу ставить під сумнів як проведення самої контрольно-розрахункової операції яка стала початком проведення фактичної перевірки, так і фактів які були зафіксовані податківцями під час фактичної перевірки. Враховуючи вищевказане, вважає дії ГУ ДПС у Дніпропетровській області під час проведення фактичної перевірки протиправними, що в подальшому впливає на протиправність як Акту перевірки від 21 жовтня 2024 року, так і податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Запорізькій області від 13 листопада 2024 року, що прийняті на його підставі.
Ухвалою суду від 02 липня 2025 року позовну заяву залишено без руху у зв'язку із пропуском строку звернення
14 липня 2025 року представником позивача усунуто недоліки позовної заяви шляхом подання клопотання про поновлення процесуального строку.
Ухвалою судді від 21 липня 2025 року визнано поважними причини пропуску строку звернення ФОП ОСОБА_1 до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом в адміністративній справі № 280/5563/25, поновлено такий строк, відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
29 липня 2025 року представником відповідача до суду подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду із вказаним позовом
Ухвалою суду від 04 серпня 2025 року у задоволенні вищезазначеного клопотання відмовлено.
Представник відповідача скористався правом на подання відзиву, проти задоволення позовних вимог заперечив. Зазначив, що у Наказі про проведення фактичної перевірки зазначено на підставі яких саме норм податкового законодавства зобов'язано Головне управління ДПС у Дніпропетровській області провести фактичну перевірку суб'єкта господарювання, а саме: підпункт 82.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України. Наголошує, що наказ про проведення фактичних перевірок №4865-п від 09 жовтня 2024 року містить всі реквізити та ідентифікатори відповідно до чинного податкового законодавства. Таким чином, обсяг зазначеної у наказі інформації відповідає вимогам абзацу 3 пункту 81.1 статті 81 ПК України. Зазначає, що відсутність доказів вчинення перевіряючими такої контрольної розрахункової операції за рахунок саме бюджетних коштів та дотримання порядку повернення придбаних у ході проведення контрольних закупок товарів платнику самі по собі не спростовують встановлені під час фактичної перевірки порушення пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР. В задоволенні позову просить відмовити.
05 серпня 2025 року представником відповідача до суду через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» подано заяву про залучення у якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на стороні відповідача Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, а також витребування у Головного управління ДПС у Дніпропетровській області документів, що стали підставою для призначення фактичної перевірки.
08 серпня 2025 року від представника позивача на адресу суду надійшли заперечення проти задоволення клопотання про залученні у якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на стороні відповідача Головне управління ДПС у Дніпропетровській області.
Ухвалою суду від 08 залучено до участі у справі № 280/5563/25 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на стороні відповідача Головне управління ДПС у Дніпропетровській області.
Також, вказаною ухвалою суду від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області витребувано засвідчені належним чином копії документів, що слугували підставою призначення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 згідно з наказом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 4865-п від 09 жовтня 2024 року.
Засвідчених належним чином документів, що слугували підставою призначення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 згідно з наказом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 4865-п від 09 жовтня 2024 року представником третьої особи у строки, встановлені ухвалою суду від 08 вересня 2025 року до суду не надано.
11 серпня 2025 року від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив у якій останній не погоджується із доводами представника відповідача, викладеними у відзиві на позов. Представник позивача звертає увагу суду на те, що порядок проведення контрольної розрахункової операції має свої особливості та має відбуватися у порядку та у спосіб, визначені законодавством. Ініціюючи та проводячи контрольну розрахункову операцію певна посадова особа ДПС діє від імені держави в особі державного органу, що у свою чергу зумовлює використання для проведення такої операції державних коштів. Однак, на підтвердження обставин того, що контрольна розрахункова операція проводилась у зв'язку з виконанням функцій держави, тобто за рахунок державних коштів, відповідачем під час розгляду справи не надано доказів отримання посадовими особами контролюючого органу державних коштів для цілей проведення контрольної розрахункової операції, тобто її проведення за рахунок та від імені саме контролюючого органу у зв'язку та з метою виконання працівниками контролюючого органу функцій держави. Також, не надано акту проведення контрольної розрахункової операції за місцем реалізації товарів та доказів, що підтверджують повернення товару платнику податків або відшкодування витрат. Таким чином, податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Позовну заяву просить задовольнити.
19 серпня 2025 року від представника відповідача на адресу суду надійшли заперечення у яких останній вказує, що враховуючи відповідь на відзив та додані до неї документи вбачається, що про проведення перевірки позивачу було відомо ще у жовтні 2024, а не січні 2025 року як вказано у позовній заяві.
Третя особа у письмових поясненнях проти позовних вимог також заперечила, зазначивши підстави, аналогічні доводам відповідача. Вважає, що підстави для скасування податкових повідомлень-рішень відсутні.
Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги, дослідивши докази, суд встановив наступне.
На підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80, пункту 69.2-2 пункту 69 підрозділу 10 “Інші перехідні положення» Податкового кодексу України (надалі за текстом - ПК України), Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області видано Наказ №4865-п від 09 жовтня 2024 року про проведення фактичної перевірки (надалі за текстом - Наказ).
Цим Наказом зобов'язано Головне управління ДПС у Дніпропетровській області провести фактичну перевірку суб'єкта господарювання, який здійснює діяльність в магазині “ ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Перед початком перевірки проведено контрольно-розрахункову операцію з придбання кабелю Apple на суму 999, 00 грн.
Особі яка проводила розрахункові операції вручено копію наказу №4865-п від 09 жовтня 2025 року та відповідні направлення на проведення фактичної перевірки, натомість особа яка проводила розрахункові операції відмовилась від отримання наказу та надання особистих даних про, що складені відповідні акти: про відмову від підписання у направленнях №№ 8854, 8856, 8858 від 09 жовтня 2024 року та ознайомлення з наказом. Така відмова зафіксована актом № 000864/1 від 09 жовтня 2024 року.
За результатами зазначеної перевірки складено Акт №3117/04/36/07/08/ РРО/ НОМЕР_1 від 21 жовтня 2024 року (далі - Акт фактичної перевірки), відповідно до якого встановлено, що ФОП ОСОБА_1 в об'єкті господарської діяльності магазина « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташований за адресою: АДРЕСА_2 порушено наступні вимоги:
- пункт 12 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР, пункт 85.2 статті 85 ПК України.
За наслідками перевірки представник ФОП ОСОБА_1 - особа, що здійснила розрахункову операцію відмовилась від ознайомлення з Актом фактичної перевірки та відмовився від отримання його другого примірника. З огляду на це, фахівцями податкової служби складено Акт від 18 жовтня 2024 року №000864/2 відмови від підписання та отримання Акта фактичної перевірки.
На підставі Акту фактичної №3117/04/36/07/08/ РРО/ НОМЕР_1 від 21 жовтня 2024 року, Головне управління ДПС у Запорізькій області прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: податкове повідомлення-рішення №00208880709 від 13 листопада 2024 року на суму штрафу у розмірі 206 205, 00 грн. податкове повідомлення-рішення №00208890709 від 13 листопада 2024 року на суму штрафу у розмірі 2 0140, 00 грн.
Вважаючи прийняті відповідачем податкові повідомлення - рішення протиправними позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України в редакції на час спірних відносин).
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Статтею 80 ПК України передбачений такий порядок проведення фактичної перевірки:
80.1. Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
80.2. Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (підпункт 80.2.2.)
80.4. Перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.
80.5. Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
80.7. Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.
Статтею 81 ПК України передбачені умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок:
81.1. Посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
81.3. Під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.
Керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи - платники податків під час перевірки, що проводиться контролюючими органами, зобов'язані виконувати вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт (довідку) про проведення перевірки та мають право надати заперечення на цей акт (довідку).
Згідно з підпункту 20.1.11 підпункту 20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій. Товари, отримані службовими (посадовими) особами контролюючих органів під час проведення контрольної розрахункової операції, підлягають поверненню платнику податків у непошкодженому вигляді. У разі неможливості повернення такого товару відшкодування витрат здійснюється відповідно до законодавства з питань захисту прав споживачів.
Суд наголошує, що у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності передбачених пунктом 80.2 статті 80 ПК України підстав для її проведення (правова підстава) та пред'явлення документів, визначених пунктом 81.1 статті 81 ПК України (формальна підстава).
Податковий кодекс України пов'язує початок фактичної перевірки, яка здійснюється без попередження платника податків, але у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції, саме з врученням платнику податків або таким особам під розписку копії наказу про проведення перевірки. Право приступити до проведення фактичної перевірки посадові особи контролюючого органу мають за умови пред'явлення уповноваженій особі платника податку направлень на проведення такої перевірки та своїх службових посвідчень. Невиконання цих вимог не дає посадовим особам контролюючого органу права приступати до проведення фактичної перевірки та дозволяє платнику не допустити їх до проведення перевірки.
Отже, фактична перевірка магазину “YABLUKA» проведена посадовими особами Головного управління ДПС у Дніпропетровській області відповідно до рішення керівника контролюючого органу, а саме наказу в.о. начальника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №4865-п від 09 жовтня 2024 року.
Судом встановлено, що в основу проведення фактичної перевірки платника податків відповідачем покладено підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, який підставою для проведення фактичної перевірки визначає наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Проте, відповідачем жодним чином не обґрунтовано, що саме зумовило необхідність проведення перевірки.
Крім того, до суду не надано жодних доказів про наявність підстав для проведення фактичної перевірки позивача відповідно до підпункту 80.2.2. пункту 80.2 статті 80 ПК України, а саме: не надано інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.
Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
У постанові від 25 квітня 2024 року у справі № 160/10828/22 Верховний Суд вказав, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 22 вересня 2020 року у справі №520/8836/18 погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує жодних правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками такої перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення. З урахуванням цього Суд касаційної інстанції зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, як підстави для донарахування суми грошового зобов'язання.
Отже, зміст висновків наведених постанов свідчить про те, що звертаючись до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень, позивач вправі посилатись на процедурні порушення проведення перевірки, у тому числі у випадку допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки, а суд зобов'язаний надавати правову оцінку таким доводам позивача в першу чергу. При цьому, установивши порушення процедури проведення перевірки, її підстав, наслідком чого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб'єктом владних повноважень індивідуальних актів, суд може не переходити, з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося.
Наведене вище також узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 29 травня 2024 року у справі №420/19741/21, від 09 вересня 2025 року справа № 380/11516/22.
Також, слід зазначити, що Верховний Суд у постановах від 11 липня 2022 року у справі №120/5728/20-а, від 21 грудня 2022 року у справі № 500/1331/21, від 05 червня 2025 року у справі №340/195/20 та від 29 травня 2025 року у справі №420/31410/24 звернув увагу на те, що формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов'язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо змісту наказу про проведення перевірки.
Однією з обов'язкових вимог до змісту наказу про проведення перевірки, встановлених абзацом 3 пункту 81.1 статті 81 ПК України, є зазначення найменування та реквізитів суб'єкта, який перевіряється.
Наказ №4865-п від 09 жовтня 2024 року таким вимогам не відповідає, оскільки в ньому не зазначено особу яку слід перевіряти, а зазначено лише адресу місця перевірки. Крім того, як встановлено судом, офіційне місце реєстрації позивача не співпадає з місцем перевірки, що підтверджує не належне оформлення Наказу на перевірку.
Суд відхиляє посилання відповідача на достатність зазначення в наказі на перевірку адреси об'єкта, перевірка якого проводиться, оскільки таке твердження суперечить змісту абзацу 3 пункту 81.1 статті 81 ПК України, у якому між вимогою вказати найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), а також вимогою вказати у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, законодавцем застосовано словосполучник “та», отже такі вимоги не є самостійними та не можуть бути взаємозамінними.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що фактичну перевірку позивача проведено контролюючим органом за відсутності підстав, та не дотримання вимог абзацу 3 пункту 81.1 статті 81 ПК України, а тому така перевірка є незаконною та не породжує жодних правових наслідків, а Акт фактичної перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.
Таким чином, податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками такої перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.
Зважаючи на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18, від 29 травня 2024 року у справі №420/19741/21, від 09 вересня 2025 року справа № 380/11516/22 суд не вбачає необхідності у здійсненні перевірки зафіксованих Актом фактичної перевірки порушень позивачем податкової дисципліни, як підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), з огляду на те, що судом встановлено відсутність підстав для проведення перевірки.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 241-246, 250,255 КАС України, суд, -
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення ГУ ДПС у Запорізькій області від 13 листопада 2024 року №00208890709 форма «ПС» що прийняте на підставі Акту (довідки) фактичної перевірки від 21 жовтня 2024 року №3117/04/36/07/08/РРО/3 710500881.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення ГУ ДПС у Запорізькій області від 13 листопада 2024 року №00208880709 форма «С» що прийняте на підставі Акту (довідки) фактичної перевірки від 21 жовтня 2024 року №3117/04/3 6/07/ОБ/РРО/ НОМЕР_1 .
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2082,45 грн. (дві тисячі вісімдесят дві гривні 45 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлено в повному обсязі 19 вересня 2025 року.
Суддя Д.В. Татаринов