22 вересня 2025 року м. Житомир справа № 240/10128/25
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - ГУ ПФУ в Житомирській області), у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України Тернопільській області від 28 лютого 2025 року №064150017722 про відмову ОСОБА_1 у призначенні та виплаті пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України Житомирській області призначити пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з 20.02.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (3 категорія) працювала та проживала в населеному пункті, який відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи та Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи від 23.07.1991 № 106 (далі - Постанова № 106) входить до переліку населених пунктів, віднесених до зони гарантованого добровільного відселення внаслідок радіоактивного забруднення, тому має право на пенсійне забезпечення відповідно до статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.02.1991 №796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ).
Вказує на те, що 20.02.2025 звернулась до органу ПФУ із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ. Проте, ГУ ПФУ в Тернопільській області відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку, оскільки на момент аварії по 31 липня 1986 року заявницею не підтверджено факту проживання чи роботи на території зони гарантованого добровільного відселення внаслідок радіоактивного забруднення, початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки не застосовується. Додаткове зниження величини пенсійного віку на 1 рік за повних 2 роки проживання або роботи ( з 14.04.1988 по 29.01.1994 та з 08.02.1995 по 27.08.1996 на території зони гарантованого добровільного відселення складає 07 років 04 місяці 07 днів), право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку заявниця набуде із зниженням пенсійного віку на 3 роки по досягненню 57 років.
Позивач не погоджується з відмовою у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку з підстави не підтвердження постійного проживання або роботи у зоні гарантованого добровільного відселення упродовж 3 років станом на 01.01.1993, оскільки має статус особи, потерпілого від аварії на ЧАЕС 3-ї категорії, що підтверджується посвідченням потерпілого від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 , витягом наданим Архівним відділом Коростенської міської Житомирської області від 03.01.2024 №Ч-12 та припинення трудового договору 30.07.1997, записів у її трудовій книжці № НОМЕР_2 про прийом на роботу 13.04.1988 та припинення трудового договору 30.07.1997. Тобто, підтверджено факт роботи на території зони гарантованого добровільного відселення протягом 9 років 3 місяців 17 днів. Крім цього, відповідно до довідки (виписки з домової книги про склад сім'ї та прописку) №197 від 28 липня 1996 року, виданої Обласним управлінням житлового господарства Житомирської області виконкомом Коростенської ради народних депутатів, ОСОБА_1 проживала та прописана по АДРЕСА_1 . Довідкою (виписки з домової книги про склад сім'ї та прописку) №303 від 25 листопада 1997 року, виданої Обласним управлінням житлового господарства Житомирської області виконкомом Коростенської ради народних депутатів, ОСОБА_1 проживала та прописана по АДРЕСА_1 . Згідно довідки, виданої Коростенською міською радою від 25 липня 2023 року № 2560 підтверджений факт постійного проживання та реєстрації в м. Коростені Житомирської області, зокрема: по АДРЕСА_2 з 14.04.1988 по 13.07.1989, по АДРЕСА_1 з 13.07.1989р. по 29.01.1994р., по АДРЕСА_3 з 08.02.1995р. по 27.08.1996р. 27.08.1996p. Також, наявність посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи підтверджує факт проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше трьох років та надає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ. Таким чином, сукупність наданих документів беззаперечно підтверджує факт проживання та трудової діяльності в місті Коростені Житомирської області у відповідні періоди.
З врахуванням наведеного просить позов задовольнити.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою суду залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - ГУ ПФУ в Тернопільській) до участі у справі №240/10128/25, як другого відповідача.
В поданому до суду відзиві на позовну заяву ГУ ПФУ в Житомирській області позов не визнало та просить відмовити у його задоволенні, оскільки загальний період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення становить 07 років 04 місяці 07 днів, що в підрахунку відповідно до статті 55 Закону №796 має право на зниження пенсійного віку на (так як не виконана умова проживання з моменту аварії по 31 липня 1986 року - початкова величина зниження відсутня та додатково 1 рік за 2 роки проживання (7 р. 4 м. 7. дн) - ) - 3 роки, отже позивач має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 3 роки при досягненні 57 річного віку. Вважають, що надані позивачем документи не зумовлюють її право на зниження пенсійного віку, а тому позовні вимоги щодо призначення пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону № 796- ХІІ є необґрунтованими та безпідставними, а відмова у призначенні такого виду пенсії - правомірною.
ГУ ПФУ в Тернопільській області відзив на позовну заяву не подало.
Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні на адресу суду від учасників справи не надходило.
У період з 30.06.2025 по 18.07.2025 та, з 06.08.2025 по 26.08.2025 головуюча у справі суддя перебувала у відпустці.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов до наступного висновку .
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , згідно з посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 18.03.1993 Житомирською обласною державною адміністрацією, є потерпілою від Чорнобильської катастрофи 3 категорії.
Позивач 20.02.2025 звернулася до ГУ ПФУ в Житомирській області із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій за принципом екстериторіальності документи були направлені на розгляд до Головного управління ПФУ в Тернопільській області, яким 28.02.2025 було прийнято рішення №064150017722 про відмову у призначенні пенсії, оскільки на момент аварії по 31 липня 1986 року заявницею не підтверджено факту проживання чи роботи на території зони гарантованого добровільного відселення внаслідок радіоактивного забруднення, початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки не застосовується, що передбачено статтею 55 Закону № 796-ХІІ. Страховий стаж становив 35 роки 4 місяці 18 днів. Додаткове зниження величини пенсійного віку на 1 рік за повних 2 роки проживання або роботи ( з 14.04.1988 по 29.01.1994 та з 08.02.1995 по 27.08.1996 на території зони гарантованого добровільного відселення складає 07 років 04 місяці 07 днів), право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку заявниця набуде із зниженням пенсійного віку на 3 роки по досягненню 57 років.
Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернулася до суду із цим позовом.
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Дії відповідачів як суб'єктів владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягають оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України. Так у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Законом України, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника (частина перша статті 9 Закону №1058-IV).
Як визначено частиною першою статті 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи №796-XII від 28.02.1991 (далі Закон №796-XII).
Статтею 15 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон №1788-XII) визначено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених Законом України Про пенсійне забезпечення.
За змістом пункту 3 частини першої статті 11 Закону №796-XII до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.
У пункті 3 частини першої статті 14 Закону №796-XII визначено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.
Згідно зі статтею 49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені статтею 55 Закону №796-XII.
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Згідно абзацу 4 частини 2 статті 55 Закону №796-XII передбачено зменшення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зокрема, для потерпілих від аварії на Чорнобильської ЧАЕС, які постійно проживали чи постійно працювали у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років. Зменшення віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років (категорія 3).
При цьому приміткою до цього пункту вищезазначеної статті визначено, що початкова величина зниження пенсійного віку (3 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії (26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і цього Закону (частина третя статті 55 Закону №796-XII).
Із аналізу наведеної правової норми вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше 3 років, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Аналогічний правовий підхід щодо застосування зазначених норм матеріального права міститися у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №556/1153/17, від 11.04.2018 у справі №565/1829/17 та враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України, згідно якої при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи та Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи від 23.07.1991 №106 м.Коростень Житомирської області відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
Згідно з положеннями статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Приписами підпункту 7 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком потерпілим від Чорнобильської катастрофи додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, зокрема:
- документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;
- посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи);
Суд звертає увагу, що відповідно до частини третьої статті 65 Закону №796-XII посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та Потерпілий від Чорнобильської катастрофи є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
У відповідності до пункту 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин, далі Порядок №551) посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, іншими актами законодавства.
За змістом абзацу 6 Порядку №551 потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 р. прожили в зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, і таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а в зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення Потерпілий від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії Б зеленого кольору.
Отже, у разі звернення особи із заявою про призначення їй пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII для підтвердження особливого статусу заявника додається посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період проживання на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування.
З аналізу наведених норм права слідує, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або Потерпілий від Чорнобильської катастрофи. Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 24.10.2019 у справі №152/651/17, 25.11.2019 у справі №464/4150/17, від 27.04.2020 у справі № 212/5780/16-а та від 30.09.2020 №572/1921/17 та від 30.08.2022 №357/6372/17.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що наявне у неї посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), є достатнім доказом наявності у нього необхідного для призначення пенсії строку проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року не менше 3-х років.
Надаючи оцінку вказаним доводам позивача суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 11 Закону №796-ХІІ (в редакції, що була чинна станом на момент видачі позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи) до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, зокрема:
- особи, які постійно проживали на території зони гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території цієї зони не менше трьох років, та відселені або самостійно переселилися з цих територій (п. 2 ч. 1 ст. 11 Закону №796-ХІІ);
- особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зоні гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше трьох років (п.3 ч. 1 ст. 11 Закону №796-ХІІ).
В свою чергу, пунктом 5 Порядку № 501 (в редакції, чинній на момент видачі позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи) передбачено, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 р. прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років і відселені або самостійно переселилися з цих територій, а також постійно проживають або постійно працюють у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, і віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія Б.
Зміст вказаних правових норм свідчить, що статус потерпілих від Чорнобильської катастрофи, який пов'язаний саме із зоною гарантованого добровільного відселення, надався наступним категоріям осіб:
1) особам, які постійно проживали на територіях зони гарантованого добровільного відселення на день аварії (тобто на 26.04.1986);
2) особам, які прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони гарантованого добровільного відселення не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій;
3) особам, які постійно проживають у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року вони прожили у цій зоні не менше трьох років.
4) особам, які постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року вони відпрацювали у цій зоні не менше трьох років.
Зміст правової норми пункту 5 Порядку № 501 свідчить, що нею визначено декілька підстав для видачі особі посвідчення потерпілого категорії 3 серії Б, серед яких не тільки проживання/робота особи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше трьох років, а ще й постійне проживання особи на території зони гарантованого добровільного відселення станом на день аварії, тобто станом на 26.04.1986.
З огляду на зазначене суд приходить до висновку, що наявне у позивача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 3, не є документом, який беззаперечно підтверджує факт проживання її проживання/роботи на території зони гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше трьох років, оскільки таке посвідчення могло бути видане йому на підставі постійного проживання на території зони гарантованого добровільного відселення станом на день аварії (на 26.04.1986).
Судом установлено, що звертаючись до пенсійного органу із відповідною заявою про призначення пенсії позивачем, серед іншого, надано архівний витяг виданий Архівним відділом Коростенської міської Житомирської області від 03.01.2024 №Ч-12 про прийом на роботу 13.04.1988 на посаду лаборанта санітарно-епідеміологічної станції Коростенського відділку Південно-західної залізниці Коростенського відділку Південно-західної залізниці та припинення трудового договору 30.07.1997; записів у її трудовій книжці № НОМЕР_2 про прийом на роботу 13.04.1988 на посаду лаборанта та припинення трудового договору 30.07.1997. Тобто, підтверджено факт роботи на території зони гарантованого добровільного відселення протягом 9 років 3 місяців 17 днів.
Крім цього, відповідно до довідки (виписки з домової книги про склад сім'ї та прописку) №197 від 28 липня 1996 року, виданої Обласним управлінням житлового господарства Житомирської області виконкомом Коростенської ради народних депутатів, ОСОБА_1 проживала та прописана по АДРЕСА_1 . Довідкою (виписки з домової книги про склад сім'ї та прописку) №303 від 25 листопада 1997 року, виданої Обласним управлінням житлового господарства Житомирської області виконкомом Коростенської ради народних депутатів, ОСОБА_1 проживала та прописана по АДРЕСА_1 .
Згідно довідки, виданої Коростенською міською радою від 25 липня 2023 року №2560 підтверджений факт постійного проживання та реєстрації позивача в м. Коростені Житомирської області, зокрема: по АДРЕСА_2 з 14.04.1988 по 13.07.1989, по АДРЕСА_1 з 13.07.1989 по 29.01.1994, по вул. Івана Котляревського, буд. 204 з 08.02.1995 по 27.08.1996.
Згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи (далі - Постанова №106) м. Коростень Житомирської області включено у перелік населених пунктів, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській AEC, і віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Відповідно до пункту 4 частини 2 ст. 55 Закону "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зменшення пенсійного віку (не більше на 6 років) можливе за наявності двох самостійних умов: 1) початкова величина зниження пенсійного віку (на 3 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період; 2) проживання щонайменше 3 роки станом на 01.01.1993 є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 2 роки проживання чи роботи у зоні гарантованого добровільного відселення.
З положень статті 55 Закону №796-XII слідує, що умовами призначення пенсії позивачу із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є: наявність відповідного страхового стажу (1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років), зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу; постійне проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше 3 років; досягнення необхідного віку для призначення пенсії згідно статті 55 Закону №796-XII.
Відповідачами не заперечується та не ставиться під сумнів, що у позивача наявний страховий стаж необхідний для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII.
З дослідженої судом копії трудової книжки позивача та архівного витягу від 03.01.2024 №Ч-12 вбачається, що позивач з 13.04.1988 по 30.07.1997 працювала на посаді лаборанта санітарно-епідеміологічної станції Коростенського відділку Південно-західної залізниці Коростенського відділку Південно-західної залізниці.
Тобто, підтверджено факт роботи на території зони гарантованого добровільного відселення протягом 9 років 3 місяців 17 днів, з яких до 01.01.1993 - 4 роки 8 місяців 20 днів.
Враховуючи наведене, позивач має право на зменшення пенсійного віку на 4 роки, а тому позивач має право на зменшення пенсійного віку після досягнення 56 років.
Позивач до пенсійного органу з відповідною заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи звернулася 20.02.2025, тобто при досягненні 56 років, а тому зменшення пенсійного віку позивача в даному випадку становить 4 роки. ГУ ПФУ в Тернопільській області даних обставин не було враховано, що призвело до винесення рішення від 28 лютого 2025 року №064150017722 про відмову у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку, яке слід визнати протиправним і скасувати.
Відповідно до пункту 1 статті 45 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Враховуючи приписи пункту 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суд зазначає, що оскільки, позивач (18.07.1968 народження) із заявою про призначення пенсії до пенсійного органу звернулася 20.02.2025, тому пенсія зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи має бути призначена ГУ ПФУ в Тернопільській області з 20.02.2025 (з дня звернення з відповідною заявою).
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На переконання суду, зобов'язати призначити пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку необхідно саме ГУ ПФУ в Тернопільській області, як належного відповідача за цією позовною вимогою, як орган, що визначає стаж та вирішував питання призначення пенсії. Відтак, позовні вимоги до відповідача ГУ ПФУ в Житомирській області задоволенню не підлягають.
Аналогічна правова позиція про зобов'язання судом вчинення дій зобов'язального характеру саме того територіального органу Пенсійного фонду України по екстериторіальності, який приймав спірне рішення, визначена в постанові КАС ВС від 08.02.2024 в справі № 500/1216/23.
ГУ ПФУ в Тернопільській області , як суб'єкт владних повноважень, не довів суду належними та допустимими доказами правомірність свого рішення щодо відмови позивачу у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII, з огляду на що позов належить задовольнити шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області від 28 лютого 2025 року №064150017722 щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії зі зниженням пенсійного віку та зобов'язання ГУ ПФУ в Тернопільській області призначити позивачу пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи з 20.02.2025.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду сплачено 2422,40 грн.
Однак, судовий збір сплачено у більшому розмірі, ніж встановлено законом, оскільки позивачем заявлено одну позовну вимогу немайнового характеру, тоді як судовий збір сплачено за дві позовні вимоги немайнового характеру.
З огляду на вказане, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Тернопільській області необхідно стягнути судові витрати у розмірі 1 211,20 грн.
За приписами п. 1 ч. ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Отже, повернення судового збору, сплаченого позивачем у більшому розмірі, здійснюється ухвалою суду, постановленою за результатом розгляду клопотання особи, яка його сплатила.
Керуючись статтями 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м.Житомир, 10003, ЄДРПОУ: 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 14035769) про визнання протиправним та скасування рішення, задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 18.03.2025 № 032350024045 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 20.02.2025.
У задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Лавренчук
22.09.25