19 вересня 2025 року м. Житомир справа № 240/19808/25
категорія 105000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Нагірняк М.Ф., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області звернулося до суду через систему "Електронний суд" з позовом, у якому просить:
- визнати протиправною постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пономарьової Катерини від 28.07.2025 року ВП № 74423806 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.;
- скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пономарьової Катерини від 28.07.2025 року ВП № 74423806 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області отримано постанову про накладання штрафу від 28.07.2025 року головного державного виконавця при примусовому виконанні виконавчого листа №240/15495/23 від 06.02.2024, виданого Житомирським окружним адміністративним судом. Підставою винесення постанови про накладення штрафу слугували наступні обставини, а саме: не виконано рішення суду в повному обсязі. Вважає, що постанова головного державного виконавця від 28.07.2025 року винесена із порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому оскаржувана підлягає визнанню протиправною та скасуванню.
Ухвалою суду від 12.08.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю. В обґрунтування Відповідач зазначає, що рішення суду Боржником було виконано добровільно і 30.05.2025 року була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження. За звернення стягувача Відповідачем було здійснено перевірку виконавчого провадження. В ході перевірки було встанволен, що Позивачем як Боржником за виконавчим провадженням, перерахунок доплати за понад нормований стаж розраховано відповідно до вимог ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а не відповідно до вимог ч.2 ст.56 цього ж Закону, як зазначено в судовому рішенні. В зв'язку з цим 08.05.2025 року було винесено постанову про відновлення виконавчого провадження. На підставі неодноразових звернень Стягувача та матеріалів, що містяться у виконавчому провадженні, станом на 28.07.2025 року рішення суду не було виконано в повному обсязі, що стало підставою для накладання штрафу.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 року у справі №240/15495/23 позов задоволено, зокрема, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зобов'язано здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 доплати до пенсії за наднормовий стаж 26 років з 21.04.2023 року, відповідно до ч.2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ.
Після набрання судовим рішенням законної сили Позивачу 06.02.2024 року надіслано виконавчий лист.
В подальшому, 13.03.2024 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 74423806 з виконання виконавчого листа №240/20639/20, виданого Житомирським окружним адміністративним судом.
30.05.2024 року головним державним виконавцем була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі.
28.07.2025 року головним державним виконавцем, керуючись статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про накладення штрафу, якою за невиконання рішення суду без поважних причин у встановлений виконавцем строк накладено на Боржника, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, штраф на користь держави у розмірі 5100 грн.
Як зазначено в оскаржуваній постанові, "під час перевірки виконавчого провадження встановлено, що перерахунок доплати за понад нормований стаж розраховано відповідно до вимог статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з розрахунку 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, але згідно рішення суду по справі №240/15495/23 Боржника зобов'язано провести перерахунок відповідно до ч.2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", умовою якого є збільшення громадян, віднесеним до категорії 1,2,3,4 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсії на один процент заробітку за кожен рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж."
В оскаржуваній постанові Відповідачем зроблено висновок, що станом на 28.07.2025 року рішення суду не виконано без поважних причин, розрахунок доплати за понад нормований стаж здійснено не вірно.
Тобто, до Боржника застосовано штраф за невірно проведений розрахунок доплати за понад нормований стаж.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Безспірно, відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Відтак особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому ст. 8 Конституції України принципу верховенства права.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.
Статтею 63 Закону №1404-VIII врегульовано порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно з частиною 1 статті 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
При цьому, частина 3 статті 63 Закону №1404-VIII передбачає, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
Відповідно до частини 2 статті 75 Закону №1404-VIII у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Аналізуючи наведені положення законодавства суд зазначає, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує Боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу до Боржника є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Водночас умовою для накладення на Боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання (повторне невиконання) ним рішення суду без поважних причин.
У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
При цьому суд зазначає, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення (за повторне невиконання судового рішення) можуть бути винесені лише за умови, що судове рішення не виконано (повторно не виконано) боржником без поважних причин, і боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин. Поважними можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення.
Таким чином, вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен встановити дві обставини: 1) факт виконання чи невиконання рішення; 2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання. Відповідно, лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти на боржника штраф.
Встановлення таких обставин здійснюється шляхом виконання державним виконавцем своїх обов'язків та реалізації прав, передбачених статтею 18 Закону №1404-VIII.
Відповідно до змісту положень частини 3 зазначеної правової норми, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, а частина 4 наголошує на тому, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Разом з тим, як вже зазначалося судом, 30.05.2024 року головним державним виконавцем на підставі інформації про стан виконання Позивачем як Боржником судового рішення виконавцем був зроблений висновок про фактичне виконання судового рішення в повному обсязі і винесена постанова про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з фактичним виконанням.
Згідно оскаржуваної постанови Відповідачем 28.07.2025 року зроблено протилежний висновок, а саме, що рішення суду не виконано без поважних причин, розрахунок доплати за понад нормований стаж здійснено не вірно. Жодних доказів на підтвердження такого рішення Відповідачем до відзиву не долучено.
Суд враховує доводи Позивача, що Відповідачем після закінчення спірного виконавчого провадження не направлялося жодної інформації про поновлення такого виконавчого провадження та вимог про вчинення тих чи інших дій, не витребувалася інформація про проведений розрахунок спірної доплати.
Матеріали справи свідчать, що підставою для винесення оскаржуваної постанови про накладання штрафу є висновок Відповідача, що "розрахунок доплати за понад нормований стаж Стягувачу здійснено не вірно". Тобто на Позивача накладено штраф за протиправні рішення чи дії Позивача, вчинені ним, як суб'єктом владних повноважень - Відповідачем на виконання рішення суду.
Суд погоджується із доводами державного виконавця, що в рішенні Житомирського окружного адміністративного суду від 20.03.2023 року, чітко та зрозуміло викладено його зміст та підстави, які слугували для зобов'язання Відповідача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії доплати за наднормовий стаж 26 років з 21.04.2023 року, відповідно до ч.2 статті 56 Закону №796-ХІІ.
В судовому рішенні прямо зазначено, що оскільки Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, на нього розповсюджується дія статті 56 Закону №796-XII, тому перерахунок пенсії позивача повинен здійснюватись за кожний повний рік стажу роботи понад установлений мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії шляхом збільшення пенсії на 1% заробітку за рік, тобто позивач має право на перерахунок пенсії із збільшенням пенсії на 1 (один) відсоток заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75 процентів заробітку, згідно з пунктом 2 статті 56 Закону №796-XII.
Такий висновок викладено також в ухвалі Житомирського окружного адміністративного суду від 04.04.2024 року про відмову в роз'ясненні судового рішення у справі №240/15495/23.
В контексті викладеного суд зауважує, що предметом спору у цій справі є постанова державного виконавця про накладення штрафу на пенсійний орган (Боржника) за невиконання рішення суду без поважних причин, тобто відповідність спірного індивідуального акта критеріям у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таке рішення Відповідача підлягає прийняттю із дотриманням алгоритму дій, передбачених приписами статті 63 та статті 75 Закону №1404-VIII, в тому числі на підставі інформації щодо виконання Боржником судового рішення.
Разом з тим, згідно доводів Відповідача виключно на підставі перерахунку пенсії ОСОБА_1 станом на 23.04.2024року було прийнято два протилежних рішень - про закриття провадження у зв'язку з фактичним виконанням та про накладання штрафу з невиконання судового рішення. Тобто, оскаржувана постанова Відповдачем прийнята передчасно, без проведення перевірки щодо фактичного виконання судового рішення після поновлення виконавчого провадження.
Більш того, надання правової оцінки обґрунтованості застосування пенсійним органом положень того чи іншого законодавчого акту для проведення зазначеного в судовому рішенні перерахунку, виходить за межі повноважень державного виконавця.
Відповідно до вимог статті 383 КАС України визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, віднесено до повноважень суду, що ухвалив відповідне рішення.
Зважаючи на вищезазначене, суд робить висновок, що прийняття постанови про накладення штрафу на Позивача мало місце без дотримання вимог Закону №1404-VIII, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України понесені Позивачем судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню за рахунок Відповідача.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Позов Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича, 7, Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) в особі відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області ЦМУМЮ (м.Київ) (площа Перемоги, 8, м. Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 43315602) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пономарьової Катерини від 28.07.2025 року ВП № 74423806 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) в особі відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.Ф. Нагірняк
19.09.25