Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відвід судді
22 вересня 2025 року Справа №200/6404/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Духневич О.С., розглянувши заяву судді про самовідвід у справі № 200/6404/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
21.08.2025 до Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2025, зазначена вище заява була розподілена та передана судді Дмитрієву В.С.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25.08.2025 заяву судді Дмитрієва В.С. про самовідвід задоволено.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2025, зазначена вище заява була розподілена та передана судді Давиденко Т.В.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05.09.2025 заяву судді Давиденко Т.В. про самовідвід задоволено.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2025, зазначена вище заява була розподілена та передана судді Чучко В.М.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16.09.2025 заяву судді Чучко В.М. про самовідвід задоволено.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2025, зазначена вище заява була розподілена та передана судді Духневичу О.С.
22.09.2025 суддею Духневичем О.С. до відкриття провадження у справі подано заяву про самовідвід. Заява обгрунтована тим, що з метою уникнення будь-яких сумнівів щодо неупередженості та об'єктивності судді стосовно прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, а також розгляду даної справи, наявні підстави для заявлення самовідводу, оскільки позивач - ОСОБА_1 є колишнім колегою судді Духневича О.С., в період з 2009 року по 2025 року працював на посаді судді Донецького окружного адміністративного суду.
Розглянувши заяву про самовідвід, суд зазначає наступне.
Згідно до частини першої статті 39 КАС України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя зобов'язаний заявити самовідвід.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
В розумінні п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1, 2, 3, 5 частини першої цієї ж статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об'єктивності судді у стороннього спостерігача.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 40 КАС України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про самовідвід судді вирішується ухвалою суду, що розглядає справу, яка оформлюється окремим документом.
Статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII встановлено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.
Європейський суд з прав людини розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах Piersac vs Belgium, Grieves vs UK). Крім того, згідно з принципом, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ по справі Le Comte, Van Leuven i De Meyere vs Belgium, суд має бути неупередженим і безстороннім.
Також у справі Гаусшильдта проти Данії (CASE OF HAUSCHILDT v. DENMARK) Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з об'єктивним критерієм, необхідно встановити, чи існують, якщо зовсім не брати до уваги особисту поведінку судді, легко з'ясовувані факти, що можуть ставити під сумнів його безсторонність. З цієї причини навіть виступи можуть мати певне значення. Найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості. Отже, будь-який суддя, щодо безсторонності якого є законні підстави для побоювань у його неупередженості, повинен заявити відвід.
За змістом пункту 28 рішення Європейського суду з прав людини у справі Газета Україна-центр проти України від 15 жовтня 2010 року, відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі Фей проти Австрії (Fey v. Austria,) від 24.02.1993, пункти 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення Ветштайн проти Швейцарії (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, пункт 42, ECHR 2000-XII).
У пунктах 104-106 рішення Європейського суду з прав людини у справі Олександр Волков проти України від 9 квітня 2013 року зазначено таке.
Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), від 24 лютого 1993 року, Series А № 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).
Проте між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (див. рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру» (Kyprianou v. Cyprus) [ВП], заява № 73797/01, п. 119, ECHR 2005-ХІІІ). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (див. рішення від 10 червня 1996 року у справі «Пуллар проти Сполучного Королівства» (Pullar v. the United Kingdom), п. 32, Reports 1996-III).
У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26 жовтня 1984 року у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium), Series A, № 86).
На неупередженість судді як однієї з важливих ознак правосуддя акцентується увага й у пункті 3 Європейського статуту судді: "Суддя не тільки повинен бути неупередженим, але й має сприйматися будь-ким як неупереджений".
Як установлено у пункті 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалені резолюцією № 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Разом з тим, щодо об'єктивного критерію суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
У даному випадку не встановлено обставин, які б свідчили про необ'єктивність судді Духневича О.С. при розгляді цієї справи і про заінтересованість судді у результаті розгляду справи.
Водночас, ураховуючи, що позивач у даній справі - Ушенко Сергій Володимирович є колишнім колегою судді Духневича О.С., в період з 2009 року по 2025 року працював на посаді судді Донецького окружного адміністративного суду, з метою гарантування розгляду справи неупередженим та незалежним судом, а також для того, щоб за суб'єктивним критерієм з боку стороннього спостерігача не виникали сумніви у неупередженості судді Духневича О.С. під час розгляду позовної заяви, існують правові підстави для задоволення заяви судді Духневича О.С. про самовідвід.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 41 КАС України, у разі задоволення відводу (самовідводу) судді, який розглядає справу одноособово, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.
Якщо після задоволення відводів (самовідводів) неможливо утворити новий склад суду, за розпорядженням голови суду справа передається до іншого адміністративного суду в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу.
Керуючись ст. 36, 39, 40, 41, 256, 294 КАС України, суд, -
Заяву судді Духневича Олександра Сергійовича про самовідвід - задовольнити.
Відвести суддю Духневича Олександра Сергійовича від участі у розгляді справи № 200/6404/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Матеріали адміністративної справи № 200/6404/25 передати до відділу документообігу та архівної роботи Донецького окружного адміністративного суду для повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.С. Духневич