22 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 205/10321/23
провадження № 51-3487ск25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого
ОСОБА_5 на вирок Ленінського районного суду м. Дніпропетровська
від 11 березня 2025 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 04 червня
2025 року у кримінальному провадженні № 1202304169000092 щодо
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Дніпропетровська, жителя
АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останнього разу - 09 грудня 2022 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 186, ч. 2
ст. 190 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки, звільненого на підставі ст. 75 КК
від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4
ст. 185 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 березня 2025 року ОСОБА_5 визнано винуватим і засуджено за ч. 4 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання
до призначеного покарання невідбутої частини покарання за вироком Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 09 грудня 2022 року у виді позбавлення волі на строк 1 місяць остаточно призначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць.
Вирішено питання щодо долі речових доказів та процесуальних витрат
у кримінальному провадженні.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 04 червня 2025 року вирок Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 березня 2025 року щодо ОСОБА_5 залишено без змін.
За вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що він, будучи раніше судимим, в тому числі і за корисливі злочини, маючи не зняту та не погашену судимість, на шлях виправлення не став та, будучи обізнаним про указ Президента України
від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та указ Президента України від 18 листопада 2022 року № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», повторно вчинив корисливий злочин, а саме крадіжку чужого майна, яке належить ОСОБА_6 , за таких обставин.
Так, 12 січня 2023 року в період часу з 12:00 до 13:00 ОСОБА_5 , перебуваючи
за місцем проживання раніше знайомої ОСОБА_7 в приміщені квартири
АДРЕСА_2 , переконавшись, що за його діями ніхто
не спостерігає, і вони є таємними для оточуючих, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, в період воєнного стану в Україні, з корисливих мотивів і особистої зацікавленості, шляхом вільного доступу зайшов до вітальної кімнати квартири, де взяв та поклав до кишені своєї куртки мобільний телефон чорного кольору марки «Sony Xperia 10 І4113 Silver», вартістю на момент вчинення злочину
3325 грн, що належить ОСОБА_8 . В подальшому ОСОБА_5 , переконавшись, що його дії, як і раніше мають таємний характер, утримуючи при собі викрадений вищевказаний мобільний телефон, покинув приміщення цієї квартири, а викраденим розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілій матеріальну шкоду
на вказану суму.
Вимоги та узагальнені доводи, викладені в касаційній скарзі
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 , надаючи свою оцінку доказам, заперечує правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження та посилається на неповноту судового розгляду, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржені судові рішення та закрити кримінальне провадження.
В обґрунтування вказаних вимог ставить під сумнів висновки суду першої інстанції
про доведення поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК. Наголошує,
що потерпіла, як вказував засуджений, подарувала йому свій мобільний телефон та передала пароль доступу до нього. Окрім цього, сторона захисту вважає, що вартість мобільного телефону, яка визначена у висновку експертизи, не відповідає дійсності, оскільки телефон мав пошкодження, на ньому була відсутня функція Інтернет-з'єднання; зауважує, що вірна вартість телефону та, яка була визначена у ломбарді, - 2800 грн. Стверджує, що предмет дослідження у цій справі - телефон було підмінено
у непроцесуальний спосіб з огляду на суперечності у назві моделі телефону, який надавався на дослідження.
Мотиви Суду
Перевіривши доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку,
що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, виходячи з такого.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї копій судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
За змістом статей 433, 438 КПК суд касаційної інстанції є судом права, а не факту,
а тому перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати і визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Зазначені обставини були досліджені судами першої та апеляційної інстанцій і
не підлягають перегляду в касаційному порядку відповідно до вимог зазначених статей, а отже під час касаційного розгляду кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Як убачається із копії вироку, суд першої інстанції, мотивуючи висновок
про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК, послався на докази, що зібрані у встановленому законом порядку, досліджені під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до приписів
ст. 94 КПК.
Засуджений ОСОБА_5 , як видно з копій судових рішень, свою вину
у пред'явленому обвинуваченні не визнав та повідомив, що під час спільного розпиття алкогольних напоїв у квартирі ОСОБА_7 остання особисто подарувала йому свій мобільний телефон, оскільки у нього не було телефону на той момент, він навіть знав пароль доступу до вказаного телефону; отримавши в подарунок мобільний телефон, він в той же день заклав його в ломбард, оскільки у нього не було грошей.
Незважаючи на таку позицію засудженого, місцевий суд належним чином проаналізував і оцінив показання:
- потерпілої ОСОБА_6 , яка в судовому засіданні показала, що 12 січня 2023 року у неї в гостях був ОСОБА_5 , з яким вони розпивали алкогольні напої; в той день до неї в гості більше ніхто не приходив, крадіжку її мобільного телефону марки «Sony Xperia 10 І4113 Silver» виявила не відразу, а на наступний день або через декілька днів, коли до неї приїжджала слідча на ім'я ОСОБА_9 , оскільки та запитала її, чи
не викрадено її майно; після 12 січня 2023 року та до виявлення крадіжки її мобільного телефону, крім ОСОБА_10 , до неї в гості ніхто не приходив, а тому викрасти її майно міг тільки він; пояснила, що, дійсно 12 січня 2023 року, коли у неї в гостях знаходився обвинувачений, вона перебувала в стані алкогольного сп'яніння, але ж знає, що мобільного телефону обвинуваченому не дарувала, згоду на розпорядження йому також не давала, обвинувачений не звертався до неї з питанням щодо дозволу розпорядитися її майном; в судовому засіданні підтвердила, що на фототаблиці
до протоколу огляду мобільного телефону, який проводився в приміщенні ломбарду, відображений саме її мобільний телефон, що на дату викрадення її мобільний телефон пошкоджень не мав, з висновком судової експертизи вона ознайомлена, згідна
з вартістю, яка визначена експертом;
- свідка ОСОБА_11 , який показав, що він станом на 2023 року працював
у ломбарді «Імперіал» у пров. Парусному, 10 у м. Дніпрі на посаді інспектора-оцінювача; особа обвинуваченого йому відома, скільки останній був постійним клієнтом ломбарду; пояснив, що оскільки він на день приймає багато осіб, то не пам'ятає, в який саме день обвинувачений закладав мобільний телефон, тому повністю підтверджує показання, які він надавав на стадії досудового розслідування; підтвердив, що з ним проводились певні слідчі дії, зокрема, слідча дія по впізнанню особи за фотознімками, під час якої він впізнав обвинуваченого;
- свідка ОСОБА_12 , який повідомив, що він знайомий ОСОБА_5 та, зі слів їх спільного знайомого, з яким вони втрьох іноді проводили час, йому стало відомо, що ОСОБА_5 взяв мобільний телефон у своєї знайомої, а потім заклав в ломбард, особисто ОСОБА_5 при зустрічі йому казав, що взяв мобільний телефон, належний його знайомій, заклав в ломбард, а потім його викупив.
Крім того, суд першої інстанції навів у вироку дані, що містяться у: протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується
від ОСОБА_6 від 21 січня 2023 року, гарантійному талоні на модель «Sony
Xperia 10», видатковій накладній № 01-1580 від 24 грудня 2021 року на мобільний телефон марки «Sony Xperia 10 І4113»; протоколах огляду від 23 та 24 січня 2023 року
з фототаблицями до них, протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 24 січня 2023 року, протоколі огляду від 25 січня 2023 року з фототаблицею
до нього, відеозаписі з камер відеоспостереження ломбарду «Імперіал»,
що належить ТОВ «Онікс», висновку судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/104-25/1593-ТВ від 15 січня 2025 року Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, протоколі пред'явлення предмету для впізнання
за фотознімками від 27 січня 2023 року, протоколі огляду від 30 січня 2023 року відеозапису з камер відеоспостереження ломбарду «Імперіал», що належить
ТОВ «Онікс», також іншими доказами, яким надана належна правова оцінка в їх сукупності.
Згідно з положеннями ст. 94 КПК суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінював кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку, на підставі чого дійшов правильного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК.
При цьому суд з приводу доводів сторони захисту про те, що мобільний телефон, належний ОСОБА_6 , обвинувачений ОСОБА_5 таємно не викрадав, оскільки остання подарувала йому свій мобільний телефон, а також щодо доводів
про те, що потерпіла поставила підпис на пустому бланку заяви про вчинення злочину, а якщо б не втрутились в дану ситуацію працівники поліції, то потерпіла взагалі
не стала б подавати заяву, зазначив, що вони є безпідставними, оскільки не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та спростовуються показаннями самої потерпілої, письмовими доказами.
Зокрема, потерпіла ОСОБА_6 , яка допитувалась двічі в судовому засіданні, чітко повідомила, про те, що свій мобільний телефон 12 січня 2023 року вона не дарувала ОСОБА_5 , не давала йому дозвіл на розпорядження ним, а саме здавати її майно до ломбарду. Потерпіла не заперечувала того факту, що в той день разом
з ОСОБА_5 розпивала спиртні напої, що вона, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, може подарувати своє майно, але ж в даному випадку впевнена, що не дарувала ОСОБА_5 свій мобільний телефон, хоча і важко їй
про це казати, оскільки вона давно знає останнього і не хоче, щоб через таку ситуацію він перебував під вартою.
Також в судовому засіданні досліджувався протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від ОСОБА_6 від 21 січня 2023 року, та остання підтвердила, що вказану заяву вона підписувала добровільно, будь-якого психологічного примусу з боку працівників правоохоронних органів до неї не застосовувалося.
Для перевірки доводів сторони захисту за клопотанням прокурора, яке було підтримано стороною захисту, в судовому засіданні була допитана свідок
ОСОБА_13 , яка пояснила, що станом на 2023 рік працювала слідчим СВ ВП №3 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області та у цьому кримінальному провадженню була в групі слідчих, тому проводила досудове розслідування. На запитання, чи приходила вона особисто до місця проживання потерпілої, свідок відповіла, що особисто до потерпілої не приходила, висловивши думку, що до останньої могли приходити оперативні співробітники карного розшуку, тому потерпіла могла щось переплутати. Зазначила, що заяву від потерпілої приймала не вона, безпосередньо вона отримала первісні матеріали по цьому кримінальному провадженні, після чого проводила досудове розслідування, з потерпілою спілкувалася виключно по телефону або у відділку поліції, підтвердила, що проводила допит потерпілої та низку інших слідчих дій. Свідок пояснила, що при допиті потерпілої остання не висловлювала будь-яких заяв з приводу того, що її примусили написати заяву, на час допиту потерпіла мала задовільний стан, а тому послідовно та чітко надала покази з приводу обставин цього кримінального провадження, ОСОБА_6 не скаржилася на психологічний тиск з боку працівників правоохоронних органів.
Проаналізувавши показання потерпілої та свідка ОСОБА_13 , суд дійшов висновку,
що протиріччя між показаннями цих осіб з приводу моменту виявлення крадіжки мобільного телефону та написання заяви не є суттєвими, не впливають на висновки суду та не спростовують факту вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК.
Апеляційний суд, переглянувши вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5
за апеляційною скаргою, в тому числі його захисника ОСОБА_4 , доводи якої
є аналогічними доводам у касаційній скарзі останньої, ствердив про правильність прийнятого рішення та обґрунтовано залишив вказаний вирок без змін, зазначивши
в ухвалі підстави ухваленого такого судового рішення.
Так, суд апеляційної інстанції, погоджуючись із висновками місцевого суду, в ухвалі зазначив, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК, за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджується сукупністю зібраних
у кримінальному провадженні та досліджених у судовому засіданні доказів, які суд оцінив у сукупності з іншими доказами і на підставі яких прийняв законне та обґрунтоване рішення.
Як убачається з постановленої ухвали, з приводу доводів сторони захисту про те,
що в матеріалах провадження наявні суперечності щодо моделі викраденого телефону, оскільки у заяві ОСОБА_6 від 21 січня 2023 року вказано телефон марки «Sony
І 4113», у гарантійному талоні - «Sony Хреrіа 10», у видатковій накладній № 01-1580
від 24 грудня 2021 року - «Sony Хреrіа 10 І 4113», у протоколі огляду від 24 січня
2023 року - «Sony Хреrіа 10 І4113 Silver», окрім того, на вирішення експертизи ставилося питання щодо дослідження мобільного телефону «Sony Хреrіа 10 І4113 Silver», у висновку судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/104-25/1593-ТВ
від 15 січня 2025 року досліджена вартість мобільного телефону «Sony Хреrіа 10 І4113 Silver 3/64 GB», а тому вказаний висновок експерта є недопустимим доказом, колегія суддів, вказавши на їх безпідставність, зазначила таке.
Як встановлено судом першої інстанції, обвинуваченим ОСОБА_5 викрадено мобільний телефон чорного кольору марки «Sony Xperia 10 І4113 Silver», який
в подальшому він заклав в ломбард, модель цього телефону підтверджується наданими потерпілою гарантійним талоном та видатковою накладною. Потерпіла ОСОБА_6 під час пред'явлення предмету для впізнання за фотознімками впізнала свій телефон, який працівниками поліції був вилучений з ломбарду, за кольором, маркою, невеликою подряпиною на зворотній стороні мобільного телефону.
Також колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції призначено повторну судово-товарознавчу експертизу для встановлення ринкової вартості телефону «Sony Хреrіа 10 І4113 Silver» на момент вчинення злочину; відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/104-25/1593-ТВ від 15 січня 2025 року об'єктом дослідження був мобільний телефон Sony Xperia 10 I4113 Silver 3/64 GB. Допитана
в судовому засіданні експерт ОСОБА_14 пояснила, що мобільний телефон «Sony Xperia 10 І4113 Silver» та мобільний телефон «Sony Xperia 10 І4113 Silver 3/64 GB» - це один і той же об'єкт дослідження, тобто одна модель мобільного телефону; додаючи
у своєму висновку до назви моделі мобільного телефону «3/64 GB», вона зазначила всі технічні характеристики цієї моделі. Тобто судовий експерт підтвердила, що вона точно ідентифікувала модель мобільного телефону, скориставшись офіційним сайтом виробника мобільного телефону «Sony».
Як вказав суд, враховуючи те, що модель телефону, яка зазначена у наданих потерпілою гарантійному талоні та видатковій накладній, фактично відповідає моделі телефону, який був досліджений експертом 15 січня 2025 року, у колегії суддів відсутні підстави вважати, що викрадений у потерпілої телефон та модель телефону,
що досліджувався експертом, це різні моделі телефону.
З приводу доводів захисника про те, що належний потерпілій мобільний телефон мав пошкодження, які видно на фототаблиці, а судовий експерт брала до уваги мобільний телефон без пошкоджень, колегія суддів, визнаючи їх безпідставними, вказала на пояснення експерта ОСОБА_14 в судовому засіданні, яка зазначила, що об'єкт дослідження брався нею як такий, що був у використанні та без пошкоджень, враховуючи допит потерпілої, яка наголошувала, що мобільний телефон був
без пошкоджень. Окрім того, потерпіла ОСОБА_6 в суді першої інстанції підтвердила, що на дату викрадення її мобільний телефон пошкоджень не мав.
Крім того, не залишив суд без уваги і посилання захисника на те, що судовий експерт висновок про вартість телефону назвала ймовірним, а отже відсутні достовірні докази вартості викраденого майна, а також, що експерт, зробивши висновок про середню вартість телефону, використовувала лише два оголошення, тоді як правильним є не менше трьох оголошень.
Згідно із положеннями п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК слідчий або прокурор зобов'язані звернутися з клопотанням до слідчого судді для проведення експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків, шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяної кримінальним правопорушення.
Як вказав суд, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що у цьому провадженні експертом було проведено судову товарознавчу експертизу № СЕ-19/104-25/1593-ТВ від 15 січня 2025 року, згідно із якою ринкова вартість на момент вчинення злочину, тобто станом на 12 січня 2023 року, мобільного телефону Sony Xperia 10 I4113 Silver 3/64 GB, в робочому стані, що був у використанні, могла складати 3325 грн.
Судом у вироку зазначено, що допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_14 пояснила, що для визначення ринкової вартості вказаного мобільного телефону вона використовувала інформацію про ціни пропонування подібного майна, яку одержала
з архівної цінової інформації Дніпропетровського НДЕКЦ МВС, де судові експерти накопичують таку інформацію. Знайшовши таку модель мобільного телефону, вона отримала дві пропозиції з ціною та розрахувала ринкову вартість об'єкту. Оскільки
у випадках, якщо кількість пропозицій на ринку подібного майна менше трьох, ринкова вартість об'єктів дослідження може бути з похибкою, тому вона надала висновок
про те, що ринкова вартість вказаного мобільного телефону на день вчинення злочину могла складати 3325 грн, тобто не стверджуючи про ринкову вартість об'єкту станом на 12 січня 2023 року в категоричній формі. Таким чином, експертом обґрунтовано, чому нею встановлений орієнтир ринкової вартості телефону, при цьому експерт попереджалася про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих висновків. Також колегією суддів апеляційного суду встановлено, що висновок вказаної експертизи містить опис проведених досліджень та мотивовану відповідь
на поставлене запитання.
Як зазначив суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 2 ст. 101 КПК кожна сторона кримінального провадження має право надати суду висновок експерта, який ґрунтується на його наукових, технічних або інших спеціальних знаннях. Згідно з ч. 1 ст. 332 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених статтею 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам. Таким чином, якщо сторона захисту вважала,
що вказаним висновком експерта належним чином не встановлена ринкова вартість телефону, то вони мали змогу заявити клопотання про призначення повторної експертизи, однак такого клопотання заявлено не було; таке клопотання не було заявлено і в суді апеляційної інстанції.
Отже, враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що експертиза була проведена з дотриманням вимог ст. 242, 243 КПК, а висновок експерта відповідає вимогам ст. 101, 102 КПК, тому суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу вироку вказаний доказ, яким встановлено вартість телефону.
Таким чином, закон України про кримінальну відповідальність в частині засудження ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 185 КК застосовано правильно.
Постановлені у кримінальному провадженні судові рішення є належно вмотивованими та обґрунтованими, їх зміст відповідає вимогам статей 370, 374, 419 КПК, у них наведено мотиви, з яких виходили суди, та положення закону, якими вони керувалися під час їх постановлення.
З наведеними в оскаржених вироку та ухвалі висновках погоджується і колегія суддів касаційного суду.
Отже, підстави для скасування оскаржених судових рішень внаслідок істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність відсутні.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би безумовними підставами для скасування судових рішень, у касаційній скарзі захисника не наведено.
Ураховуючи наведене вище, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та наданої копії судового рішення убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Враховуючи викладене, Суд вважає, що відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК
у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника слід відмовити.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити захиснику ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за її касаційною скаргою на вирок Ленінського районного суду м. Дніпропетровська
від 11 березня 2025 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 04 червня
2025 року щодо засудженого ОСОБА_5 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3