19 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 677/1462/21
провадження № 61-9338ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Краснощокова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на додаткову постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Возна Валентина Борисівна, про визнання права власності в порядку спадкування та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Возна Валентина Борисівна, про поділ спадщини між спадкоємцями,
20 серпня 2025 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати додаткову постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 липня 2025 року та винести нове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_3 про стягнення на її користь витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 40 000,00 грн.
На підставі поданої касаційної скарги не може бути вирішено питання про відкриття (відмову у відкритті) касаційного провадження з таких підстав.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Тлумачення норм ЦПК України свідчить, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково вказуватися у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Як на підставу касаційного оскарження заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та зазначає статтю 389 ЦПК України, проте не вказує конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
Особі, яка подала касаційну скаргу, слід звернути увагу, що у разі посилання у касаційній скарзі як на підставу, на якій подається касаційна скарга, на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду), у касаційній скарзі слід зазначити, яку саме норму права застосував суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні без урахування висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладеного в указаних скаржником постановах Верховного Суду, який саме висновок викладено у постанові Верховного Суду, який не застосував (неправильно застосував) суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні.
При цьому формальне посилання на підстави касаційного оскарження без наведення відповідного обґрунтування не може бути підставою для відкриття касаційного провадження, оскільки переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Подана касаційна скарга не відповідає зазначеним вимогам закону, оскільки містить посилання на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права без належного обґрунтування та зазначення виключних підстав касаційного оскарження.
Ураховуючи наведене, заявникові необхідно подати до Верховного Суду касаційну скаргу у новій редакції, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та яка відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, додати до неї копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Згідно частин другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (касаційна скарга залишається без руху з наданням строку для виправлення її недоліків), про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 392, 390, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на додаткову постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 липня 2025 року залишити без руху.
Надати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строк для усунення зазначених недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені статтею 393 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснощоков