10 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 314/3063/24
провадження № 61-3430св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Грушицького А. І.,
суддів: Калараша А. А., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 05 грудня 2024 року у складі судді Кононенко І. О. та постанову Запорізького апеляційного суду від 19 лютого 2025 року у складі колегії суддів Кухаря С. В.,
Онищенка Е. А., Трофимової Д. А.,
у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Короткий зміст вимог заяви
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_1 ), Міністерство оборони України.
Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 з січня 2017 року проживала з військовослужбовцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу. Він ставився до її дітей як рідний батько, про що свідчать, зокрема, документи Запорізької гімназії № 97. Під час вступу до навчального закладу дочка заявниці в анкеті зазначала інформацію про батька - ОСОБА_2 . Заявниця і померлий мали спільний бюджет, про що свідчать розрахункові документи та регулярні перекази, факт спільного проживання підтверджується показаннями свідків, довідкою ОСББ та спільними фотографіями. Шлюб не реєстрували, оскільки не було такої потреби. Метою встановлення факту, що має юридичне значення, є захист матеріальних інтересів заявниці.
Заявниця просила суд встановити факт, що вона - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживали однією сім'єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу в період з січня 2017 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Вільнянський районний суд Запорізької області рішенням від 05 грудня 2024 року у задоволенні заяви відмовив.
Рішення місцевого суду мотивовано тим, що факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуваннях, пересилання протягом 2023-2024 років коштів на рахунок заявниці, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків (документи, що підтверджують придбання майна на користь сім'ї, витрачання коштів на спільні цілі, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори), притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце протягом зазначеного заявницею періоду саме усталені відносини, які притаманні подружжю. Факт реєстрації (проживання) жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов'язковою ознакою наявності фактичного шлюбу. Показання свідків про проживання заявниці з померлим однією сім'ю, на яких ґрунтуються вимоги заяви, не є достатніми доказами про наявність у них сім'ї в розумінні статті 3 СК України. Таким чином матеріали справи та свідки підтверджують лише факт перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки, але не факт ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, що у сукупності досліджених доказів свідчить про те, що між ними не склалися та не мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю.
Запорізький апеляційний суд постановою від 19 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 05 грудня 2024 року скасував.
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу залишив без розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що із заяви про встановлення факту проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, вбачається, що підтвердження такого факту потрібно заявниці для захисту матеріальних інтересів, зокрема, але не виключно з метою отримання виплат, передбачених для членів сім'ї загиблого (померлого) військовослужбовця.
Матеріалами справи підтверджується наявність у померлого ОСОБА_2 рідної дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , законний представник якої до участі у справі залучений не був, хоча вирішення питання щодо встановлення факту впливає на права та інтереси неповнолітньої. Наявність інших членів сім'ї, зокрема батьків померлого під час розгляду справи не встановлювалась.
Збільшення кола членів сім'ї, які в подальшому мають право на отримання виплат, передбачених для членів сім'ї загиблого (померлого) військовослужбовця, шляхом встановлення факту, що має юридичне значення, про який просить заявник, вказує на наявність спору про право цивільне і про неможливість розгляду вказаного питання в порядку окремого провадження.
Розглядаючи заяву, суд першої інстанції належним чином не встановив, чи не вбачається із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, спір про право, не визначив коло осіб, права та інтереси яких може порушити ухвалене у справі рішення та помилково розглянув справу по суті в порядку окремого провадження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2025 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 25 березня 2025 року відкрив касаційне провадження у справі, витребував її із Вільнянського районного суду Запорізької області.
07 квітня 2025 року справу передано колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Верховний Суд ухвалою від 03 вересня 2025 року призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п'яти суддів.
Згідно із протоколом автоматизованого визначення складу колегії суддів від 04 вересня 2025 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Калараш А. А., Литвиненко І. В., Петров Є. В., Пророк В. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі заявниця посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц, від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц, від 18 квітня 2024 року у справі № 317/1161/22, від 06 червня 2024 року у справі № 760/23107/21 та інших.
У касаційній скарзі зазначається, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що факт спільного проживання заявниці і померлого є суттєвим доказом при вирішенні питання проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу і цей факт був заявницею доведений. Крім того, суди належно не оцінили докази матеріального забезпечення заявниці та її дочки з боку померлого, проживання їх однією родиною, наявність взаємних прав та обов'язків.
Суд першої інстанції не відмовив заявниці у відкритті провадження, а спір про право не виник під час апеляційного перегляду, тому необґрунтованим та передчасним є залишення судом апеляційної інстанції заяви без розгляду.
Доводи інших учасників справи
У квітні 2025 року Міністерство оборони України надіслало відзив на касаційну скаргу у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
Фактичні обставини справи
Суд встановив, що згідно із актом встановлення факту проживання, який виданий ОСББ «Автозаводська 8-Б», в квартирі АДРЕСА_1 з січня 2017 року по 22 червня 2024 року проживали родиною ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 .
Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_4 серія НОМЕР_1 її матір'ю є ОСОБА_1 , батько - ОСОБА_5
Розівський районний суд Запорізької області заочним рішенням від 24 листопада 2016 року у справі № 755/5263/16-ц шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 розірвав. Спільна дитина від цього шлюбу - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Вільнянський районний суд Запорізької області рішенням від 23 вересня 2019 року стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Згідно із подякою Запорізької гімназії № 97 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 висловлено вдячність за виховання дочки ОСОБА_4 .
Відповідно до анкети ОСОБА_4 до професійного училища як батька зазначено ОСОБА_2 .
Згідно із довідкою Петро-Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 01 серпня 2024 року ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , та мав склад сім'ї: співмешканка ОСОБА_1 , син співмешканки ОСОБА_10 , дочка співмешканки ОСОБА_4 .
В матеріалах справи також наявні фотографії ОСОБА_1 з ОСОБА_2 під час свят та відпочинку, квитанції грошових переказів ОСОБА_2 на рахунки ОСОБА_1 протягом 2023-2024 років.
Свідок ОСОБА_4 повідомила, що є дочкою заявниці, ученицею. Приблизно з 2017 року ОСОБА_2 постійно проживав разом з нею та заявницею однією сім'єю у м. Запоріжжі. ОСОБА_2 допомагав у побуті, ставився до неї як до рідної дочки.
Свідок ОСОБА_10 повідомив, що є сином заявниці, офіційно не працює, приблизно з 2017 року до 2020-2021 року проживав постійно з ОСОБА_2 та матір'ю, при цьому з ОСОБА_2 були відносини вітчима і пасинка, а відносини ОСОБА_2 з заявницею як чоловіка та жінки, фактично ОСОБА_2 виростив сестру.
Свідок ОСОБА_11 вказувала, що є пенсіонером, дружила з сім'єю заявниці, приблизно з 2017 року ОСОБА_2 проживав з заявницею та її дітьми однією сім'єю, був їм як батько, матеріально забезпечував, оскільки працював і заявниця також працювала. Свідок часто (приблизно раз на тиждень) навідувала в гості заявницю та бачила їх разом.
Свідок ОСОБА_12 показала, що є знайомою заявниці близько 10 років. Приблизно з 2017 року заявниця проживала разом з ОСОБА_2 як сім'я у м. Запоріжжі, свідок проживала по сусідству, знає що у ОСОБА_2 дитина від першого шлюбу, а у заявниці - двоє своїх дітей, проте ОСОБА_2 ставився до них як батько, ходив на батьківські збори, зустрічалися дуже часто на літній площадці, в магазині.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та аргументи відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У частині першій статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
У статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У частині першій статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Заявниками в окремому провадженні є особи, які звертаються до суду з метою встановлення або підтвердження юридичних фактів, необхідних для реалізації їхніх прав та законних інтересів, а також для підтвердження наявності чи відсутності беззаперечних прав.
До заінтересованих осіб належать особи, які беруть участь у справі та мають у ній юридичну заінтересованість. Коло заінтересованих осіб визначається взаємовідносинами із заявником у зв'язку з обставинами, що підлягають встановленню і можуть вплинути на їх права та обов'язки. Участь у справі цих осіб обумовлюється тим, що із установленням окремих обставин заявник може реалізувати свої права у правовідносинах, у яких беруть участь і заінтересовані особи. Для цих осіб характерним є те, що їхні суб'єктивні права та обов'язки мають юридичний зв'язок із суб'єктивними правами і обов'язками заявників.
Права заінтересованих осіб перебувають у юридичному зв'язку із суб'єктивними правами заявників і обумовлюються встановленням юридичного факту. Інтереси заінтересованих осіб можуть суперечити інтересам заявника.
У ЦПК України не визначено осіб, які є заінтересованими у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які суд розглядає в порядку окремого провадження. Коло заінтересованих осіб визначається залежно від мети встановлення фактів, взаємовідносин таких осіб із заявником у зв'язку з фактами, які підлягають встановленню і які можуть вплинути на їхні права та обов'язки (постанова Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі № 183/4366/24).
Заінтересовані особи беруть участь у справах окремого провадження з метою захисту своїх інтересів або інтересів держави.
Для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, які мають юридичне значення, у кожній справі суд, залежно від мети встановлення юридичного факту, зобов'язаний з'ясувати, які фізичні особи чи органи державної влади можуть бути заінтересовані у вирішенні такої справи.
Залучення до участі у справі окремого провадження всіх заінтересованих осіб має важливе значення, оскільки допомагає суду уникнути ухвалення незаконного рішення та виключити можливість появи в майбутньому конкуруючого рішення з іншою заінтересованою особою, а також сприяє повному і всебічному дослідженню всіх обставин справи.
Вирішуючи питання про те, яка саме заінтересована особа повинна бути залучена до участі у справі окремого провадження, крім зазначеного, слід також враховувати і взаємовідносини із заявником у зв'язку з обставинами, які підлягають встановленню і які можуть вплинути на їх інтереси та (або) обов'язки.
Частиною першою статті 294 ЦПК України передбачено, що саме на суд під час розгляду справ окремого провадження покладено обов'язок сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.
Для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у кожній справі після її порушення суддя зобов'язаний з'ясувати, які фізичні чи юридичні особи можуть бути заінтересовані у вирішенні цієї справи і підлягають виклику в судове засідання, у необхідних випадках запропонувати заявникові та заінтересованим особам подати додаткові докази на підтвердження заявлених вимог чи заперечень проти них (постанова Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 405/2419/23).
Незазначення заявником заінтересованої особи у справах окремого провадження не може бути правовою підставою для залишення заяви без розгляду. Заінтересовані особи в окремому провадженні повинні бути залучені до участі у справі також з ініціативи суду або можуть вступити у справу з власної ініціативи (постанова Верховного Суду від 12 березня 2025 року у справі № 235/1547/24).
З огляду на викладене судам слід звертати увагу, що у разі заперечення заінтересованих осіб (батьки, діти, інші родичі загиблого військовослужбовця), які
мають право на отримання одноразової грошової допомоги, є спадкоємцями майна померлого, факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу не підлягає встановленню в порядку окремого провадження, оскільки вбачається
спір про право.
При цьому слід враховувати, що самі по собі заперечення відповідного органу (Міноборони України, ТЦК та СП) проти наявності у заявника права на отримання одноразової грошової допомоги, не свідчать про існування спору про право (постанова Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 179/986/23).
У справі, яка переглядається Верховним Судом, ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу. Заявниця посилалася на те, що встановлення вказаного факту їй необхідно для захисту її матеріальних інтересів, зокрема, але не виключно, з метою отримання виплат, передбачених для членів сім'ї загиблого (померлого) військовослужбовця.
Заінтересованими особами заявниця вказала ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України. Разом з тим, з матеріалів справи відомо, що у померлого ОСОБА_2 є рідна дочка, яка до участі у справі в якості заінтересованої особи не залучена.
Залишаючи подану заяву без розгляду, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що збільшення кола членів сім'ї, які в подальшому мають право на отримання виплат, передбачених для членів сім'ї загиблого (померлого) військовослужбовця, шляхом встановлення факту, що має юридичне значення, вказує на наявність спору про право цивільне і про неможливість розгляду вказаного питання в порядку окремого провадження.
Відповідно частин другої та третьої до статті 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження з метою з'ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Отже суд першої інстанції з власної ініціативи мав можливість залучити ОСОБА_3 до участі у справі в якості заінтересованої особи і в залежності від встановлених обставин зробити висновки про наявність або відсутність спору про право.
Подібний висновок щодо застосування норм права наведено у постанові Верховного Суду від 12 березня 2025 року у справі № 235/1547/24.
Неповне з'ясування суб'єктного складу та розгляд справи без залучення усіх осіб, права яких можуть бути порушені або змінені, унеможливлює правильну правову кваліфікацію заявлених вимог і може призвести до ухвалення рішення, яке не відповідатиме принципу правової визначеності та не гарантуватиме ефективного захисту прав.
Таким чином, лише із залученням до участі у справі належного кола заінтересованих осіб, може бути визначено, чи існує спір про право, а також забезпечено ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Згідно із частиною третьою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Ураховуючи, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з порушенням норм процесуального права, тому оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 05 грудня 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 19 лютого 2025 року скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А. І. Грушицький
Судді А. А. Калараш
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров
В. В. Пророк