22 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 132/989/24
провадження № 61-9227 ск25
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Савчук Інна Василівна, на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 05 грудня 2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 01 травня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні,
Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 05 грудня 2024 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 01 травня 2025 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
18 липня 2025 року від імені ОСОБА_1 - адвокат Савчук І. В. подала до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» касаційну скаргу на вказані судові рішення після закінчення строку на касаційне оскарження, у якій просила їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви у повному обсязі.
Також заявник просила поновити пропущений з поважних причин строк на касаційне оскарження, вказуючи, що в судовому засіданні 01 травня 2025 року була проголошена лише вступна та резолютивна частина оскаржуваної постанови, її повний текст отримала представник Савчук І. В. в суді першої інстанції при ознайомленні з матеріалами справи 03 липня 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху, оскільки вказані причини пропуску строку на касаційне оскарження визнані неповажними та запропоновано заявнику надати докази на підтвердження поважності причин пропуску строку або навести інші підстави для поновлення строку та надати відповідні докази.
У вересні 2025 року до Верховного Суду від імені ОСОБА_1 - адвокат Савчук І. В. на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 01 вересня 2025 року подала заяву про усунення недоліків касаційної скарги, у якій порушила питання про поновлення строку на касаційне оскарження. Вказала, що копію оскаржуваної постанови ані суд апеляційної інстанції, ані суд першої інстанції на адресу ОСОБА_1 не направляли, в матеріалах справи відсутні докази надсилання процесуального документу апелянту. ОСОБА_1 отримала постанову Вінницького апеляційного суду від 01 травня 2025 року лише 03 липня 2025 року.
Вивчивши надані матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з огляду на таке.
Відповідно до частин першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 390 ЦПК України, строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Частиною першою статті 127 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Верховним Судом встановлено, що повний текст постанови Вінницького апеляційного суду від 01 травня 2025 року надіслано судом до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) 05 травня 2025 року та забезпечено надання загального доступу 07 травня 2025 року, а касаційна скарга подана 18 липня 2025 року,тобто після спливу двох місяців з дня складення повного судового рішення (05 травня 2025 року).
Суд враховує, що ОСОБА_1 достовірно була обізнана про це судове провадження, оскільки зверталася до апеляційного суду із апеляційною скаргою та мала можливість цікавитися прийнятим судовим рішенням у безкоштовному та загальнодоступному реєстрі судових рішень або отримати його копію в суді, починаючи з 07 травня 2025 року. Доказів протилежного заявник не надала.
Додані до касаційної скарги матеріали свідчать, що ОСОБА_1 лише 27 червня 2025 року уклала договір про надання правничої допомоги з адвокатом Савчук І. В., яка того ж дня подала заяву про отримання судового рішення.
В ухвалі від 01 вересня 2025 року Верховний Суд запропонував надати докази, що апеляційний суд порушив вимоги статті 272 ЦПК України щодо порядку видачі або направлення судового рішення. Повторно звертаючись до суду касаційної інстанції із заявою, адвокат Савчук І. В., яка діє в інтересахОСОБА_1 , не надала доказів не отримання ОСОБА_1 оскаржуваного судового рішення, лише голослівно зазначила, що повний текст не було надіслано на її поштову адресу.
Сам по собі факт отримання ОСОБА_1 03 липня 2025 року оскаржуваної постанови від 01 травня 2025 року, за відсутності переконливих даних про недотримання Вінницьким апеляційним судом вимог процесуального закону щодо порядку видачі і направлення копії оскаржуваного судового рішення не може бути підставою для поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки не свідчить про об'єктивні перешкоди подати касаційну скаргу у передбачений законом строк.
Аргументи заявникана запровадження в Україні воєнного стану та суворе застосування судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними та касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду колегією суддів відхиляються, оскільки у заявника була можливість з 07 травня 2025 року ознайомитися в ЄДРСР з оскаржуваною постановою, доступ до якого є загальнодоступним та безкоштовним.
Інших поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження, яким суд касаційної інстанції не надав оцінки, у заяві не зазначено та судом не встановлено.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, яке набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду та забезпечення принципу правової визначеності.
Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (справа «Олександр Шевченко проти України» рішення від 26 квітня 2007 року, справа «Трух проти України» рішення від 14 жовтня 2003 року).
У рішенні від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» ЄСПЛ визначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
ЄСПЛ у рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що у кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип остаточності судового рішення.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційнеоскарження, визнані судом неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.
Положення аналогічного змісту містить також частина третя статті 393 ЦПК України.
Верховний Суд вважає, що заявником не наведено належних підстав для поновлення пропущеного строку звернення з касаційною скаргою та не надано належних доказів на підтвердження обставин неможливості звернення з касаційною скаргою у розумний строк, тому суд визнає наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішеньнеповажними та відмовляє у відкритті касаційного провадження.
Керуючись частиною третьою статті 393, пунктом 4 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Савчук Інна Василівна, на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 05 грудня 2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 01 травня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара