10 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 524/3366/25
провадження № 61-10785 ск 25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом Гонтарем Валерієм Миколайовичем, на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 28 липня 2025 року у справі за позовом заступника прокурора Кременчуцької окружної прокуратури в інтересах позивача Національної служби здоров'я України, Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, внаслідок вчинення кримінального правопорушення,
1. Автозаводський районний суд м. Кременчука рішенням від 08 травня 2025 року задовольнив позовну заяву заступника прокурора Кременчуцької окружної прокуратури в інтересах позивача Національної служби здоров'я України, Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Стягнув з ОСОБА_1 на користь Національної служби здоров'я України витрати на лікування потерпілого від кримінального правопорушення ОСОБА_2 у сумі 1 236, 00 грн в дохід державного бюджету. Стягнув з ОСОБА_1 на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області витрати на лікування потерпілого від кримінального правопорушення ОСОБА_2 у сумі 21 747, 96 грн, в дохід місцевого бюджету. Вирішив питання розподілу судових витрат.
2. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 24 червня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку із несплатою судового збору.
3. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 08 липня 2025 року продовжено строк для виконання ухвали Полтавського апеляційного суду від 24 червня 2025 року, на 10 днів з дня отримання даної ухвали суду, для надання адвокатом Гонтарем В. М., представником ОСОБА_1 , доказів сплати судового збору або обґрунтованого клопотання про звільнення від його сплати.
4. Полтавський апеляційний суд ухвалою від 28 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гонтар В. М., на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 08 травня 2025 року повернув скаржнику.
5. У серпні 2025 року через підсистему «Електронний Суд» до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , подана його представником - адвокатом Гонтарем В. М., на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 08 травня 2025 року, в якій заявник просить скасувати оскаржуване судове рішення, а справу повернути до Полтавського апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
6. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 серпня 2025 року справу призначено судді-доповідачу Пророку В. В., судді, які входять до складу колегії: Литвиненко І. В., Петров Є. В.
7. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 вересня 2025 року справу призначено судді-доповідачу Пророку В. В., судді, які входять до складу колегії: Калараш А. А., Петров Є. В.
8. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
9. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
10. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
11. Пунктом 1 частини шостої статті 19 ЦПК України встановлено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
12. Ціна позову у справі № 524/336/25 становить 22 983,96 грн, що станом на 01 січня 2025 року не перевищує 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 30 = 90 840,00 грн), отже зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.
13. Разом з тим, касаційна скарга містить посилання на підпункти «а» та «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, відповідно до яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню у випадку, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
14. Зазначаючи про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики заявник вказує на те, що правильне застосування положень постанови Кабінету міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» ( далі - постанова КМУ від 15 листопада №1338) має значне практичне значення, не тільки щодо питання звільнення особи від сплати судового збору, а й питань чи має відповідна особа статус інваліда до проходження переогляду визначений вищевказаною постановою.
15. Обґрунтовуючи виняткове значення справи для особи, яка подає касаційну скаргу, та суспільний інтерес, заявник зазначає, що йому, як учаснику бойових дій обмежено доступ до суду через невірне, на думку заявника, трактування апеляційним судом положень постанови КМУ від 15 листопада 2024 року № 1338.
16. Перевіривши зазначені доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що наведені заявником обставини не дають достатніх підстав для висновку про необхідність відкриття касаційного провадження у цій справі, оскільки саме по собі, без належного обґрунтування та надання відповідних доказів, посилання на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також те, що справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу не може свідчити про наявність таких обставин.
17. Тобто скаржнику в касаційній скарзі необхідно обґрунтувати наявність актуальної правової проблеми, яка може бути вирішена за результатами касаційного перегляду справи.
18. Наведені заявником обставини, передбачені підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, зводяться виключно до незгоди із оскаржуваним судовим рішенням та висновками суду апеляційної інстанції, щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги і не містять належного обґрунтування наявності актуальної правової проблеми. Заявником не зазначено про неоднакове застосування касаційним судом (згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України саме його висновки, викладені в постановах, повинні враховуватися судами при виборі і застосуванні норм права) одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, що вказувало б на необхідність формування єдиної правозастосовчої практики. Тому таке формальне посилання заявника на підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не свідчить про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
19. Крім цього кількісний критерій має відображати той факт, що правова проблема наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.
20. Отже заявник, вказуючи на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, належним чином не обґрунтовує визначений підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України виняток.
21. Також не дає достатніх підстав для висновку про необхідність відкриття касаційного провадження в цій справі, наведена заявником обставина про виняткове значення для нього цієї справи та суспільний інтерес, оскільки обґрунтовуючи підпункт «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України він фактично дублює обґрунтування підпункту «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, зазначаючи, що йому через неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень постанови КМУ від 15 листопада 2024 року № 1338, обмежено доступ до суду, іншим скаржник свої доводи належним чином не обґрунтував та не долучив жодних доказів на їх підтвердження. Незгода заявника з оскаржуваним судовим рішенням в цілому, за відсутності інших обставин, не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення для нього, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.
22. Варто зазначити, що визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
23. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала на те, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
24. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
25. Оскарження в суді третьої інстанції має відбуватися щодо справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, що забезпечує ефективність касаційного провадження.
26. Зазначене відповідає і Рекомендаціям № В (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
27. При цьому застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості (рішення ЄСПЛ у справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
28. Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
29. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
30. Враховуючи наведене, оскільки ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гонтар В. М., подано касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
31. Крім цього, Верховний Суд звертає увагу на те, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
32. За таких обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 389-392 ЦПК України.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389 та 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом заступника прокурора Кременчуцької окружної прокуратури в інтересах позивача Національної служби здоров'я України, Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, внаслідок вчинення кримінального правопорушення, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою його представником - адвокатом Гонтарем Валерієм Миколайовичем, на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 28 липня 2025 року.
2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді /підпис/ В. В. Пророк
/підпис/ А. А. Калараш
/підпис/ Є. В. Петров