17 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 466/890/25
провадження № 61-10719 ск 25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мазченко Оксана Олексіївна, на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 03 квітня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 03 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
1. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 25 лютого 2025 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів в розмірі 2 477 446,40 грн.
2. У квітні 2025 року позивач ОСОБА_2 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які обліковуються на рахунках ОСОБА_1 у всіх банківських установах або в інших кредитно-фінансових установах України, в межах ціни позову в розмірі 2 477 446,40 грн.
3. Шевченківський районний суд м. Львова ухвалою від 03 квітня 2025 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 03 липня 2025 року, вищевказану заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задовольнив повністю, з метою забезпечення позову наклав арешт на грошові кошти, які обліковуються на рахунках ОСОБА_1 у всіх банківських установах або в інших кредитно-фінансових установах України, в межах ціни позову в розмірі 2 477 446,40 грн.
4. Задовольняючи заяву ОСОБА_2 , суд першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, нескасованому після апеляційного перегляду, виходив з того, що між сторонами існує спір щодо наявності самих договірних зобов'язань позичальника та позикодавця які підтверджуються розпискою, оскільки предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про повернення коштів (боргу), суд першої інстанції дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які обліковуються на рахунках відповідача в межах ціни позову істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду, а тому у позивача були підстави для звернення до суду із заявою про забезпечення позову.
5. Судове рішення апеляційного суду, яким відмовлено у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , мотивоване тим, що суд першої інстанції при розгляді заяви про забезпечення позову дійшов правильного висновку про задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення, зважаючи на фактичні обставини справи та виходячи із пов'язаності заходів забезпечення позову з його предметом.
6. У серпні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду через підсистему «Електронний Суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мазченко О. О., ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 03 квітня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 03 липня 2025 року, у якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні його заяви про забезпечення позову.
7. Обґрунтовуючи касаційну скаргу заявник вказує на те, що з висновками судів попередніх інстанцій він не погоджується, та вважає, що суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права. Заявник зазначає, що при ухвалені оскаржуваних судових рішень суди не врахували вимог статей 203-208, 604, 638, 1046-1049, 1053 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), а також не врахували висновки щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, зокрема, у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 609/67/18 (провадження № 61?43444 св 18), від 07 вересня 2022 року у справі № 305/1126/18 (провадження № 61-6621 св 22), та інших. Судами першої та апеляційної інстанції не враховано вимог статей 2, 12, 13, 149-154 ЦПК України, не враховано висновки щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, порушено статті 2, 12, 13, 76-82, 251, 263 ЦПК України та не враховано висновки Верховного Суду щодо обґрунтованості судових рішень та наявності доказів на підтвердження фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення.
7.1 На думку заявника, підставою для скасування оскаржуваної ухвали про забезпечення позову також є порушення судом першої інстанції імперативної норми процесуального закону щодо зупинення провадження, суд першої інстанції був зобов'язаний розглянути у першу чергу клопотання відповідача про зупинення провадження, а не заяву позивача про забезпечення позову.
8. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 серпня 2025 року справу призначено судді-доповідачу Пророку В. В., судді, які входять до складу колегії: Литвиненко І. В., Петров Є. В.
9. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 вересня 2025 року справу призначено судді-доповідачу Пророку В. В., судді, які входять до складу колегії: Калараш А. А., Петров Є. В.
10. Перевіривши доводи касаційної скарги та оскаржувані судові рішення, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі з огляду на таке.
11. Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
12. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
13. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).
14. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
15. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
16. В постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14?729цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
17. Так, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що між сторонами дійсно виник спір щодо наявності самих договірних зобов'язань позичальника та позикодавця, а також можливість звернення стягнення на грошові кошти, що знаходяться на рахунках позичальника.
18. Судом першої інстанції вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які обліковуються на рахунках відповідача, в межах ціни позову та враховано обставини справи і предмет позову.
19. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02 серпня 2019 року в справі № 915/538/19 та від 06 листопада 2018 року в справі № 923/560/17 виснував, що накладення арешту на грошові кошти відповідачів слід обмежувати розміром ціни позову та можливих судових витрат. Суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру загальної суми позовних вимог та можливих судових витрат.
20. Оскільки ОСОБА_1 може у будь-який час реалізувати своє право щодо розпорядження грошовими коштами, які знаходяться на його рахунках, а тому існує реальна загроза невиконання в майбутньому можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки грошові кошти можуть зникнути або зменшитись у кількості.
21. У постанові від 12 липня 2022 року в справі № 910/8482/18 (910/4866/21) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду виснував, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів; піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.
22. Подібні висновки викладено у постановах Верховного суду від 08 жовтня 2024 року в cправі № 5026/1357/2012 (925/229/24), від 09 червня 2021 року в справі № 10/5026/290/2011 (925/1502/20), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/16866/20, від 13 жовтня 2020 року в справі № 917/273/20, від 14 серпня 2018 року в справі № 916/10/18.
23. Зазначено, що такий вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
24. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року в справі № 754/5683/22 (провадження № 14-28цс23) зазначено, що жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить. Велика Палата Верховного Суду виснувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду в конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
25. Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду в постанові від 11 грудня 2023 року в cправі № 904/1934/23 виснував, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (див. постанову Верховного Суду в складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 березня 2023 року в справі №905/448/22).
26. За таких обставин у разі звернення із позовом про стягнення грошових коштів, саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить в суду позивач, зокрема і ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди його господарській діяльності (постанова Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 06 жовтня 2022 року в справі №905/446/22).
27. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 вказано, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
28. Врахувавши доводи заяви ОСОБА_2 , суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які обліковуються на рахунках відповідача в межах ціни позову.
29. Такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій узгоджуються з вищенаведеними правовими висновками Верховного Суду, а доводи касаційної скарги в зазначеній частині не свідчать про неправильне застосування судами норм процесуального права.
30. Розгляд заяви позивача про забезпечення позову перш ніж заяви відповідача про зупинення провадження у справі не свідчить про необ'єктивність суду при розгляді справи та не може бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали оскільки чинним процесуальним законодавством України не встановлено строків розгляду заяви про зупинення провадження у справі.
31. Водночас, частина перша статті 153 ЦПК України передбачає, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
32. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
33. У постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77-80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
34. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
35. Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (пункт 45 рішення Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року у справі «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), пункти 37, 38 рішення Європейського суду з прав людини від 19 грудня 1997 року у справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії))
36. Таким чином, враховуючи, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, правильне застосування норм права судами попередніх інстанцій є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мазченко Оксана Олексіївна, на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 03 квітня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 03 липня 2025 року.
2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді /підпис/ В. В. Пророк
/підпис/ А. А. Калараш
/підпис/ Є. В. Петров